Сон 221118 "Портал для свідків невидимого"

Я йду на скелястий пагорб, що над річкою Тетерів. У мене там стоїть залізний гараж - прямо-таки на самому схилі, частково вкопаний у кам'янисту породу. Поміж каміння йдуть стежки, ростуть невеликі дерева. По сусідству від мого гаража, на тій кам'янистій кручі, є й інші "нори", куди приходять люди. З того місця доволі красивий краєвид на річку. Бачу, як біля неї, на березі, у відносній даличині від мене, збираються поодинокі люди, але в одному місці. Раптом "відкривається портал" і вода починає світитися рівною стежкою від одного берега до іншого. Розумію, що стаю свідком загадкової події, яка трапляється доволі рідко, і про яку згадують у народі, як легенду або ж байку. Вмикаю на телефоні відеозапис. Починаю спостерігати, як по тій стежці починають іти невідомі мені "сутності", ледь торкаючись кінчиками ніг поверхні води. Їхню природу я б назвав безтілесною, контакт із якою для людини небажаний. Істоти проходять і "стежка" на воді зникає. Біля мого гаража бачу самостійну дитину років десяти, яку раніше не помічав. Вона має свою "нору" і ключі до невеликої сусідньої споруди. Скільки місця в горі за тими дверима для мене, як і для кожного - невідомо. Не можу зрозуміти до кінця: видно він так само, як і я був свідком тієї події. Біля нього починають збиратися інші хлопчаки-однолітки. Озираюсь, а круча починає "оживати" тими людьми, як розумію, які були безпосередніми учасниками того "порталу" із сутностями. Маю конспірологічну поведінку. Думаю, що робити з відео, яке записав: якщо виставлю в youtube, видам себе і те місце звідки знімував загадкове явище, якщо не покажу - не повірять на слово. Краєвид міняється: я в рідному місті, йду центральною вулицею. У ста метрах від ЦУМу згадую-бачу такий самий "портал", який проходить через проїздну частину, від однієї сторони дороги до другої. "Бачу", адже це спогад-легенда, затерта в моїй пам'яті. Насправді, по дорозі звично їдуть машини, по тротуарах неспішним ходом йдуть люди. Життя як життя, нічого дивного!