Сон 060919 "Встав і пішов, адже буде пізно!"

Маю від'їхати на навчання. Все готове. Очікую чиюсь команду. Так, наче хтось за мене вирішує яким саме автобусом їхатиму. Мить і мені повідомляють. Збори рахуються на секунди: маю схопити речі й оперативно сідати, адже ніхто не чекатиме. Якоюсь мірою сон повторюється, а саме кульмінаційний момент сценарію: "встав і пішов, адже буде пізно!" Виглядає так, що друга поїздка, або спогад про неї, є чистою аналогією: "слухай мою команду!" Тієї миті, якщо їв, покидав усе і біг на вказаний автобус, який, з безлічі інших, які прибували й відходили, знаходився відносно недалеко. 0030'

На верхній частині лівої ноги рихлиться вглиб велика рана, довжиною з 20, а шириною до 5 сантиметрів, яка заживає доволі незвично, а зараз активізувалась частковим підгниванням. Згадую причину (інша частина незрозуміло якого сну), яка вигладає доволі банально: подряпався від умисного відірваної частини на штанах, яка певною мірою нагадує форму рани. Міркую собі: як, будучи на роботі, маю знайти час, щоб відвідати лікаря, купити якусь мазь? Згадую, що в мене є "Клотримазол" і "Синафлан". Вирішу: що краще? Приймаю рішення скористатися останнім.

Просинаюсь із запізненням на роботу на пів години. Ніяк не можу зрозуміти: чому так трапилось? Перше, наче мешкаю у винайманій квартирі з колегою В., пізніше виявляється зі своєю родиною. (Цікаво, що перше враження належить і до попереднього фрагменту сну). Маю щось поїсти, швидко зготувати собі на обід. Відкриваю холодильник: вирішую з'їсти те що бачу. На здивування знайшов великий картопляний (?) біляш. (Цікаво, що там його залишив у якомусь попередньому сні). Міркую: підігію, і вже буде щось. Бачу ще й деруни: о, як добре, буде що поїсти дітям! Хто стоячи, а хто сидячи всією сім'єю починаємо їсти. Пояснюю сину, що на відволікання немає часу. Знаходжу від учора порізані помідори, даю дочці, беру собі. По ходу міркую: як організую собі обід із виїздом у столову. 0200'