Щоб відпочити у перші дні відпустки, наперед вирішив провести його в лісі, зі словами до дружини: "знайти натхнення". Заходжу в ліс, пірнаю все глибше і глибше, натрапляю на цікаве дерево з незвичним малюнком кори. Так, як фрагмент, який мене зацікавив, знаходився у його підніжжя, вирішив присісти, аби засвітлити на пам'ять. Міркую: "вже давно не поповнював свою колекцію". Дійстаю телефон, починаю наводити фокус, роблю першу фотографію, вирішую перезняти, аби фокус був кращим, налаштовую відстань, аби все ж таки піймати зблизька. Як раптом відчуваю, як хтось мене легенько "будить" по плечу, зі словами: "давай не заморочуйся, пішли зі мною, будемо грати!" Озираюсь, а це лисик, якого побачив в образі людської дитини, або ж навпаки: дивне відчуття і сприйняття водночас, хоча, цікаво й те, що самій ймовірности появи такого персонажу я не здивувався, у той же час здивуванням було те, що я повівся на його прохання. Роблю такий-собі другий знімок, адже "лисик" справді виявився нав'язливим. Привстав, взяв його за руку-лапку і пішли стежкою. Почав розпитувати за його життя, де він мешкає, чому блукає лісом сам. Розповідає, що вигнали з дому, на моє питання: чому? - якось дивно все це розтлумачив, але без нарікання на батьків і бабюсю, з якими "живе". Просто, він сам по собі, а вони самі по собі. Коли йому холодно, на зиму дозволено повертатися додому. Я ж агрументував, що він має мешкати з батьками і не жити бозна-як поза домом. Поки спілкувались, підійшли до невеликого села з одну вулицю, наблизились до його хати. Зайшли за хвіртку. На виході з дому зустріли якусь бабцю, яка мовчки попростувала до хвіртки, якою зайшли, але ще не встигли зачинити за собою. Вийшла на поріг, провести поглядом, інша жіночка, трохи молодша за неї. Що в першої, що в другої виник до мене погляд: хто я такий, щоб тут бути? Я ж подумки себе налаштував до розмови, пов'язаної з життям на вулиці їхнього хлопця. Поки випускав з воріт незнану мені гостю... проснувся. 0325'
P.S. Цікаве моє сприйняття головного героя: візуально - повноцінна дитина, а за відчуттями, однозначно - лисик. Навіть, коли було взяв його за руку, на дотик це була м'якенька лапка тваринки.
Живу в помешканні, винайманому роботодавцем. З власної волі переїжджаю на тиждень до іншого, яке в результаті не сподобалося. Прошусь до попереднього власника, а він каже: зайнято, вже переїхали до нього Сергій і ще хтось. Пояснює, що зараз сезон закінчився, можна спокійно знайти собі інше місце, навіть десь по сусідству - махає рукою. Я міркую: якщо шукати, то вже не тут, а ближче до роботи. Питаю, якщо треба буде йому передзвонити, то на який номер? Каже, що його телефон спарений із хазяїном заправки, тому ліпше не дзвонити. Тепер я в іншому місці. Застілля, багато гостей. Серед присутніх є знайомі з реального життя за різним родом діяльности. На завершення всі збираються і йдуть. Я з дружиною, користуючись нагодою, усамітнююсь. Чуємо, як за вікном долинають сторонні шуми, без слів розуміємо, що, явно, "не свої": якого дива їм, вийшовши на пряму дорогу, раптом повертатися назад? 0500'
Немає коментарів:
Дописати коментар