Якось по справі трапив тет-а-тет за один стіл у незнайомій кав'ярні з Петром Порошенком. Купили дві пляшки вина і почали розмовляти про життя, успіхи, українську мову. Спочатку пилось одне солодке вино, потім друге. Цікаво, що друге в мене наперед було налийте в окремий фужер. Знаю, що наша зустріч має закінчитися якраз до початку якихось надзвичайно визначних зборів на міжнародному рівні. (Видно, що тут присутня асоціація з реальними подіями, що відбуваються напередодні Дня незалежности України та проведенням "Кримської платформи"). В розмові розкрив для себе П.П. більше не як політика, а історика і мецената. Наприклад, добре орієнтувався на тему наповнення шкільного бібліотечного фонду по Україні, наявности книг іноземними мовами, кількісною та якісною стороною - українською мовою. Скільки сиділи, стільки я в голові тримав важливість нашого походу на ті збори. На якомусь етапі, п'ючи вино, "наклюкались" так, що П.П. втомився і сказав, що залишається тут і нікуди не йде, і приліг на диванчик відпочивати. Аналізуючи себе, відчував ясність голови, але розумів також і підступність вина, який дає на ноги. Може й добре, що так. Згадав, що обіцяв дружині сьогодні постригтися, от і питаю в засинаючого П.П.: "Може я піду пострижусь?". На що отримав однозначну і негативну відповідь: "Ні!". Отже, маю залишитися лише тут і лише з ним. А до себе подумки: "Цікаво, що думає з цього приводу його дружина?". 0340'
Немає коментарів:
Дописати коментар