Якось, просто так, дзвоню до давнього знайомого В.С. Починаємо спілкуватися за життя, ділимось враженнями за той тривалий час, як не бачились. Першим зацікавився він: як у мене справи? Розповідаю про те, як облаштувався на новому місці, про те, що зараз наводжу порядок біля дому та на земельній ділянці, що біля нього. (Цікаво, до візуальні образи розташування дерев, розмежування городу безпосередньо нагадують той, що біля батьківського дому). Тепер цікавлюсь і я новинами в його житті. Загалом, все було по-старому, а нині наближаються зміни: мають його по роботі перекинути в нове місто. Чомусь зациклився в розмові на тому, що має мешкати в piwnice (підвалі). Я у відповідь спробував провести паралель із тими кімнатами, в якому ми жили на квартирі Krzyszka. Про те, що його piwnica узагалі була чудова: тепло, сухо, комфортно. "Просто тобі треба попросити з нашої фірми телефон того хазяїна і довідатися: які там умови". Уточнюю: "А яке це має бути місто?" У відповідь прозвучало щось на зразок Мроково. Здивувався: майже схоже за назвою того міста, в якому ми тоді жили. І раптом я для себе усвідомлюю, про що мало не забув: у В., де він зараз, є дівчина. Саме тому всіма своїми намірами прагне зробити все, аби залишити все так, як було.
Немає коментарів:
Дописати коментар