Пауза. Сцена друга.
Побиті, обкрадені герої, майже бомжі. Смішний "П'єр Рішар" має кепський вигляд. Його напарник - не ліпше. У хаті безлад, нелюдські умови для існування. До них приходять дві дівчини. Гарно вдягнені, привабливі, з жестами в поведінці, що викликають довіру та симпатію. У "П'єра" виникає питання: що вони тут роблять? Трохи потусивши, дівчата кажуть: пішли працювати!.. Як виявилось, дівчата працюють по закладах харчування, підсідаючи до незнайомців і згодом, у різний спосіб розводячи їх на гроші, але вже в інших місцях, поза межами ймовірних камер спостережень.
Свято художників у центрі міста. Ми потрапили лише на рештки присутності свята...
Тепер уже "махінатори" ("П'єр Рішар" і вайлуватик) розводять на гроші не гірше за цих дівчат, але в спілці з ними.
Сцена: весілля, одна зі згаданих дівчат в образі вагітної нареченої. Красива довга біла машина прибрана по-святковому, усі при наряді. Наречена з квітами. Хлопці одягнені стильно і надзвичайно елегантно. Я дивлюсь і думаю: у чому чергова махінація? Таке враження, що тут всі, хто вийшов з цієї машини вагітні або повнуваті - з характерним животиком. У нареченої щось падає з рук, вона пробує підняти, але в неї не виходить... Це початок їхньої афери. І от починається дія: торт падає на "вайлуватого"... 0450'
Дорога. Я їду з напарниким. Як людина, він мені не знайомий. Підїжджаємо до річки. Підходимо до води. Дивимось на неї, чи не видно риб. Щось дрібне із живності плаває... Каже він, що щось побачив. Я нахиляюсь до води ближче, мало не присідаю, бачу течію. Споглянувши уважніше, побачив, що потік іде із-за рогу берега, зліва від мене.
Їдемо далі. На якомусь етапі дороги захотілось напарнику зійти в туалет. Не одразу йому це вдалось. Трапилась якась літня база. Все було замкнено. Хоча на територію вхід невідомо чи був забронений.
Напарник смикається за ворота - замкнено.
Проходить далі, смикається за двері... Якось проходить на територію. Я з ним, але відгороджений парканом. Бачу, як невтримно шукає туалет. Я кажу, чому б не там де був?.. Він не відповідає, робить по-своєму. Поводиться вперто. Від необережності розбиває якісь скляні двері до будинку. Я розумію, що звідси пора йти. Дивлюсь, а він наче порізав руку, але не сильно. Приспічує його й далі до туалету. Крутиться. Десь зникає. Я йду до виходу, адже розумію, що ось-ось буде поліція. За воротами, повертаюсь назад, як їхали. Обходжу огорожу бази відпочинку. Багато зон із насадженими деревами. Бачу по ліву сторону житловий район, по праву сторону - житомирську фірму: Будерос-Житомир. Я навіть подивувався: в Польщі? Біля офісу великий зразок опалювальної техніки. Я відійшов далі - в лісову зону, а там мало не цілий музей опалювальних конструкцій. Хтось нас почав консультувати, за компетентністю, наче директор фірми. Як виявилось - це готові системи опалення максимальних потужностей. Що мене подивувало, окрім незвичних форм баків, там стояли системи опалення у вигляді ракет, по кілька вряд. Далі, як консультувала нас людина, ми підійшли до звареної конструкції, у вигляді фонтату, але, як розповів "інформатор", то - є частиною системи опалення. Як похвалився наш співбесідник, що це він сам зробив. Ця конструкція мала вигляд трьох дзьобатих шоломів, що дивилися врізнобіч. Ми відчували, що треба йти далі, адже поліція все одно ходитиме далі. Ми знайшли лавку, на якій присіли. В руках мій напарник тримав зварену конструкцію у вигляді решітки, нерівно зігнутої по краях. Поки спілкувались, до нас підійшов поліцейський, розпитати чи не чули, не бачили чогось підозрілого? Ми не маючи жодного хвилювання віднікувались, хоча розуміли, що шарварок влаштовано нашою появою. Поліцейський попросив подивитися ту зварну конструкцію, що тримав мій колега в руках. Придивляючись до неї, побачив свіжі зварні шви. Попросив сидіти і нікуди не йти, а сам побіг з нею справдити підозру.
Немає коментарів:
Дописати коментар