Сон 050119 "Горизонталі та вертикалі лету"

Сідаю в літак. Посадка невимушнна, політ безтурботний. Не встигаю "розмріятись", як ідемо на посадку: бачу за вікном споруди, що нагадують рідну землю. Літак сідає легко, спочатку прямо, потім завертає направо, минає якісь два стовпи й бетоновану будівлю, що йшли на шляху. Я навіть стурбувався за майстерність пілота, роботу якого бачив зліва від себе, адже сидів у першому пасажирському ряду: зачепить він крилами чи не зачепить? Ні, не зачепив! Виглядало так, наче перебував не в літаку, а в автобусі, адже окремої кабінки пілота, як не існувало. Після заверту вправо, пілот вивернув уліво на пряму полосу, що також мала на своєму шляху перешкоди: он, одна жінка, на вигляд парашутистка, в спортивному одязі, пробігає перед літаком і, не встигаючи, падає на землю, аби літак не зачепив її бортом. Трохи далі, перед лісополосою, якась інша жіночка вирішила неспішно перейти дорогу зліва-направо, тримаючи в руках велосипед. Зобачивши літак, що рухався швидше за неї, кинула велосипед в одну сторону, а сама шмигнула в іншу. Не знаю, що могло трапитися з нею в такій ситуації. Цей неймовірно довгий гальмівний шлях почав хвилювати по-справжньому. Ось узагалі має закінчитися асфальт, за яким іде рівчак порослий деревами. Раптом літак зупиняється на тому краю дороги. Усі пасажири виходять і в певному шокованому стані озираються на весь пройдений маршрут. Зараз має приїхати автобус і забрати нас ізвідси, куди непогано так усіх занесло. 0629'
P.S. 261218 записав пару слів від побаченого сну, який так цілком і не згадав, але доволі дивним чином нагадує дещо від цього: "аеропорт, машина, мер міста про іноземців".

Зустріч Нового року - вихідний. На дворі літо(!), у кутку, де прив'язана собака, зеленіє листя горіха. Всі вже давно повставали і збираються гуртом вкотре зустріти свято. Я сплю на ліжку вертикально до землі, головою вниз. Мені пропонують поїхати зі знайомою мені кампанією, але я вкотре відмовляюсь. Міркую собі, як залишусь сам   і пороблю всі намічені мною справи. Сплю далі. До мене приходять батько з сестрою й будять. Пропонують полагодити карниз, що над моїм ліжком (тепер його бачу горизонтальним). Сестра стає зі мною на ліжко і долучається до установки спеціального кріплення до стіни: я тримаю карниз, вона підбирає правильне положення кріплення. За слідом на стіні, розумію, що карниз встановлено неправильно і прошу сестру допомогти їй і перекріпити самому. У місці того сліду виявив цілу нішу, наповнену різного роду камінням і піском, схожим на вугілля, перемішаним із алмазами(?) та самоцвітами. Хотів те все звідти вибрати і вичистити, але чомусь вирішив підгребсти ту сипучість таким чином, щоб менше вона випадала назовні.