Приходять у гості до батьків дід та баба. Я й ще один онук щось питаємо в діда. Він відповідає, так, наче це найважливіші питання і зустріч у нашому житті. Дивлюсь на нього, а він слабий, худий але щасливий від нашої зустрічі. Коли я залишаюсь з ним сам, він помирає в мене на руках. Іду до матері, кажу, що помер дід.
Робочий процес. Після обіду міркую, що робити з колегою? Вирішуємо приміряти бути. Приходить третій, каже, що без праці. Цікавиться роботою. Ми кажемо: треба приміряти бути. Він каже, що останній раз, як приміряв, натер мозолі, але готовий спробувати. Пробує. Ми питаємо: ну і як, влаштовує така робота? Каже: все ок, думав, що буде страшніше. 0500'
P.S. Дід помер давно, але ще не згасла пам'ять про нього. Цієї ночі було за -10 С°. Видно, що "дід", що "бути" до морозів.
Немає коментарів:
Дописати коментар