Сиджу в майстерні. На прохання батька пробую відремонтувати плату до телевізора.
М. (колега по роботі) робить коло на широкій ґрунтовій ділянці між приватними будинками, сидячи на сидінні біля водія і лівою ногою тиснучи на газ, а я певною мірою (невідомо яким робом) дістаю правою - гальмо. На місці водія відсутній хто-небудь. М. заїждає машиною задом до одного приватного дому, який стоїть у глибині довгого двору, метрів зо двадцять від дороги. Біля дому чуємо, як батько в хаті зачиняє робочий чемодан. Виходить з квартири усміхнений, це означає, що телевізор відремонтовано славно не лише для господарів, але й для самого майстра. У машину сідають батько і М. Я іду за нею пішки, піднімаюсь вузьким заїздом, яким спускалися до згаданого дому. Розумію, що земля, по якій я йду - це своєрідний город, на якому була висаджена розсада огірків, які ще не так сильно розрослися, але нашим заїздом їхнє листя місцями потовчене колесами авто.Батько і М. виїхали машиною, і проїхали трохи вперед, так би мовити, залишаючи мене самого, зупиняються і сміються: показують на червоний велосипед, яким я маю доїхати додому сам. Вони не знають, що я не настільки сміливо можу на ньому їздити на оживлених дорогах поміж машин. Оце то гумор! - подумав я собі. У руках я чомусь тримаю порожню темнокоричневу скляну пляшку з-під пива. Віддаю їм. Хтось проходить мимо каже: правильно, навіщо везти на велосипеді, коли для таких речей є машина! 0456'
Немає коментарів:
Дописати коментар