Спілкуюсь з батьком. Розмова виявилась краща, аніж попередні: приємний рівень довіри і бажання мене зрозуміти. Я ж питаю: то ж навіщо ви затіяли те будівництво хати? Домовлялись лише на фундамент? Я розумію, що це мамина ініціатива, а ти хотів би врешті-решт спокійно відпочивати?
Їхав на велосипеді разом із напарником понад річкою і лісом. Приїхали до його батька на корабль, де той був мало не військовим капітаном. Сам ж він круглолиций із вусиками. Йому віддають честь менші за званням. Він ж дав команду обслужити нас "по повній". Ми спускаємось на нижню палубу, де якась дівчина в формі готує нам на двох натуральну каву.
Я на велосипеді заводжу в кіоск преси свіжу газету. Бачу, що подібна до неї лежить, згорнута в пару старих номерів і не продається. Віддав і відійшов, але одразу повернувся, аби виписали відомість на отримання товару. Хтось, стоючи за мною з аналогічною доставкою, вже підготувався на отримання аналогічної відомости, тому й розвернув я себе, вже відступивши від кіоска на пару кроків. 0430'
Я з колегою-поляком проходжу певну відстань, наче коло в порожньому спотривному залі. Та відстань, що була найдальшою, являла глибокий сон, коли я підійшов ближче до тих дверей, якими ми ввійшли, я пробудився. Цікаво, що ані зала, ані двері не є буквальними - це певні точки траєкторії моєї з ним подорожі в "підсвідоме" - занурення в сновидіння.
Немає коментарів:
Дописати коментар