Сон 240520 "Як чоловіки реагують на жіночу активність?"

Маємо кудись їхати. Я ж вирішую, що лише проведу тих, хто від'їжджатиме. Сідаю до водія в машину, приїжджаємо до місця зустрічі. Ніч, а біля зупинки, у вигляді спеціального заїзду для транспорту, догорає будинок. Поряд стоять М.Ч. (літературознавиця зі Львова) та Р.З. (поет і журналіст із Житомира). Кажуть, що вогонь трапився на їхніх очах. Прозвучало так трагедійно, наче вони стали не просто свідками, а мало не учасниками, перебуваючи поряд. Я ж відходжу в сторону і вирішую зробити кілька світлин, як решти вогню поєднуються з чорними рамами відсутніх вікон. Р.З. запалює цигарку і починає з М.Ч. вносити ясність того, що тут сталося.
- У цьому садочку загинула дитина! Вона була самою слабенькою. Причиною стало те, що в паніці один огрядний хлопець, її ж віку, коли біг, впав на неї і вона "зламалася". (Подібно, що асоціативний образ узятий із новин про кришталеву дівчинку). В уяві з'являється картинка, як ця дівчина стоїть біля стіни, ближче до вікна, і простягує руки вгору, спираючись на неї. Виглядає це якось жалісно. Разом із тим приходить усвідомлення, що ця картинка "спогадів" належить часові, що передувала трагедії.
Тієї миті вирішую змінити думку і поїхати з тими, кого проводжаю. Хоча десь у глибині серця оцінюю, що рішення виглядає як спонтанне і трохи відірване від холодного раціо.

Із двома знайомими (уві сні) хлопцями приходжу на річку. Тепле сонечко, водичка. Поки хлопці розкладаються на березі, вирішую покупатися. Заходжу в воду, трохи пропливаю вперед, як раптом із води виринає голова слона, піднімає хобіт, розкриває рота... а перед нею друга, а перед нею ще одна... ще... Перша голова ковтає другу, друга - третю, третя черверту і це виглядає настільки вражаюче, хоча за логікою дій - ірреальним (за послідовністю), хоча тієї миті "картинка" здається мені зрозумілою. У паніці вибігаю на берег, дивлюсь на "самопожираючі голови", розумію, що слони мають тим самим опинитися на березі, але видовище стоїть на одному місці. Хтось зі спини коментує: "Це такий тест, як чоловіки реагують на жіночу активність!". Обертаю голову, аби побачити: хто сказав? - а на цій галявині розклалися, окрім знайомих, із якими прийшов, ще з десятеро мені не знайомих людей, загалом - молодого колективу, серед яких були як хлопці, так і дівчата, можливо, навіть парами. Розумію, що коментар був від однієї з тих дівчат, навіть фіксую яка (світлокоса, обличчя овальне, нічим не оригінальне), і раптом згадую, що щось подібне вже траплялося зі мною на цьому ж місці. Починаю розповідати: "Якось, коли купався..." - але чиясь розмова обриває початок моєї оповіді і я вже про себе допригадую: "... у воді сплив жіночий тампон...". Цікаво, що тоді так само кимось вивчалась зі сторони чоловіча реакція: "Як чоловіки реагують на жіночу активність?". 0400'

Сон із повторенням. Я йду по рідному місту, в напрямку водонапірної вежі. Знаю, що в кінці вулиці є паперова фабрика. (В реалії це не так). У мене неймовірно хороший настрій: йду, підтанцьовуючи під незнайому музику, яка грає десь на вулиці. Недалеко від себе бачу гурт людей, які так само, незалежно від мене, підтанцьовують у своїй ході, будучи в тому по-своєму гармонійні. Тут я вирішую підлетіти, адже пам'ятаю, що раніше з цього місця і далі мій маршрут пролягав у повітрі. Пару рухів руками і я лечу. 0550'

Гуляю по другому поверху батьківського дому. Залажу в заначки, аби щось своє знайти, але трапляю на батькові: якісь чеки по оплаті послуг тощо. Поліз у тумбочку, адже знаю, що там точно щось лежить: відкриваю, а вона - пуста. Так своє і не знайшов.

Приїхав в Україну, і в зв'язку з коронавірусом зрозумів, що треба шукати роботу. Найбільш панічним видався вечір, коли не знав, що робити далі. Домовився за стару роботу. (В реальному житті фірма ліквідувала свою діяльність). Отже, ранок і я в офісі. Зідзвонююсь з клієнтами і домовляюсь про укладання договорів. Ось завершую вже розмову із фірмою, яка має назву, приблизно "Манджаре-трейд". Дівчині, з якою спілкуюсь, кажу: "А я знаю, що таке "манджаре"!". На що чую у відповідь здивування, адже для неї це була лише така назва. І починаю по телефону розповідати історію, яку неволею одного приміщення чують мої колеги (Л., В., О.).
- Манджаре - то обід! Коли я працював у Польщі, був румун, який весь час говорив "mangiare". Якось запитав його: чи то так дійсно румунською? На що він каже: Italano! А румунською дещо подібно: "mâncare" (манкаре). (Переповідана мною уві сні оповідь - з реального життя).
Дивлюсь, а колеги, проявивши до розмови інтерес, здивовані життєвій історії і тому, як вона поєднується з назвою тієї фірми.
Дивлюсь на стіл, а окрім підписаних договорів, згадую, що ще не готові до них специфікації, а це важлива частина, яка фіксує ціну. (Цікаво, що думка про "специфікацію" належить у реалі до роботи на заводі). 0808'