Міркування про перебіг сну, на прикладі стихійного ходу думок

Коли закінчується діалог, на якомусь етапі спостереження за собою та людьми, у мене виникає питання: а з чого він починався?  Разом із тим найцікавіше - згадати та ще й спробувати відтворити в пам'яті переходи з теми на тему. Так само цікаво спостерегти, але це іноді важко, за послідовністю з'явлень думок, що не завжди підкріплені певними звуками, жестами, мімікою, змінами краєвиду, як у діалогах, які дозволяють створювати несвідомі прив'язки, завдяки яким, прогортаючи кінострічку спогадів назад, мають оживати їх деталі. Схиляюсь до того, що за цим принципом працює сон. Переважно ми лише схоплюємо його за "хвоста", перед тим, як просинаємось, або в процесі мікропробудження. Протягом повноцінного сновидіння, яке триває цілу ніч, ми бачимо безліч образів, за своєю логікою взаємопов'язаних між собою, виникнення яких мусить мати таку ж природу, як поява нових тем під час стихійного мислення.

Для чистоти "експерименту": як подібне може працювати? - вирішив записати правдивий перебіг думок після пробудження. Увага: не в стані сну!

Просинаюся зранку о 5:10, а колега (працюючи на іншому об'єкті) вже збирається на роботу. Сьогодні я з'їжджаю з цього помешкання і їду в інше місто, тому, знаючи, що не побачимось, прощаємось. Я розумію, що в кімнаті залишається ще двоє хлопців, родом із мого краю. Взагалі, такий збіг трапився перший раз у відрядженні! Згадую і міркую над тим, що з одним мене пов'язує кум, який народився в тому ж селі що і він, тим більш: на тій же вулиці! Але доля їх розкидала так, що зорієнтуватися, про кого йде мова, змогли лише по прізвищу. З другим краянином мене пов'язує давнє минуле, в його випадку: навколополітичне життя в "Народному Русі", а мене: навкололітературне - при газеті, яку видавала партія. Міркую, що та людина, про яку ми говорили тиждень тому - це одна особа. У моєму випадку: вона померла, за версією його дружини - жива, адже нещодавно бачила в місті. Схоже, що його жінка сплутала її з сестрою, а йому на якомусь етапі взагалі перестало бути цікаво, про кого йде мова. Ці думки переносять мене до різного роду публікацій, зокрема "післямову" Г.Р. (про яку йшла між нами мова), яку виставив на блог однією публікацією разом із її поетичними творами... Пригадую спільну світлину в офісі редакції. Згадую деталі, як розглядав на ній обличчя. Думаю про альманах і те, що не всі автори увійшли до нього, принаймні, не всі, хто був на тій світлині: робочий варіант майбутнього видання, який готувала Г.Р., безнадійно загубився. Так само згадую світлину з її батьками. Потім думки переносять мене до громадської діяльности, співпраці з різними людьми і тут найцікавіше: я "залипаю" на одній з них... Із цієї миті я починаю аналізувати перебіг роздумів і вирішую зафіксувати вищенаписане.