Мати знаходить у мене в шухляді відвертого листа до однієї жінки, написаного, але свого часу збереженого мною. Можливо, він і належав до епістолярного жанру невідправлених листів. У звичній для неї манері вирішила поцікавитися, що то за жінка? Чи вона її знає? Видно, довго для себе програючи незрозумілі сценарії з мого життя, дійшла висновку, що знає її як вчительку (української мови та літератури, яка працює в школі, що розташовується в самому центрі міста). Свого часу бачила мене з нею в бібліотеці на якомусь невеликому напівслужбовому заході. Чомусь пригадала її, як зацікавлену в покупках продукції якісної косметики, щось на зразок "Оріфлейм", якою сама почала на той час займатися. Питає: чи вона? Я підтверджую спогади, але ми вдвох розуміємо, що зараз це не має жодного значення. Я почуваю себе певним неодруженим переростком, який з віком уже втрачає інтерес до жінок, якому лишилися лише спогади, на прикладі загубленого серед паперів листа, так би мовити: написаного до самого себе.
Спортивний тренер разом із колегою-жінкою проводять організаційні тренування для дітей шкільного віку. Серед учасників є діти з зони АТО та біженці. Отже, ті, хто пережив горесті війни. Тренерка звертається до дітей максимально педагогічно та коректно, але діти, як діти: тут шумлять-шумлять, як раптом, без зайвих слів, на її команду реагують із максимальною відповідальністю. 0410'
Спостереження
Уві сні частково порушуються закони фізики, які не відходять від правил, завдяки отриманому протягом життя досвіду. Наприклад, сьогодні уві сні кидаю обірвану смужку з обгортки вафельної цукерки. Вона ж у свою чергу летить нехарактерним для неї чином, але впізнаваним рухом - за логікою падіння подібних предметів.
Немає коментарів:
Дописати коментар