Денний сон
По завершенню робіт, бригадир починає збирати робітників, яких залишив свого часу на різних ділянках однієї дороги. По ходу, як збираються всі докупи, я пригадую забуті обличчя, а разом із тим відгуки про того чи іншого працівника. Особливо, це виражалося тоді, коли мали зайти до буса останні з усіх: їх, як і в роботі, не дочекаєшся! На якомусь етапі побачив знайоме обличчя чоловіка, якого одразу й не міг пригадати: звідки ж я його знаю? (По пробудженню згадав: це був енергетик, із яким я свого часу (років 15 тому) працював на одному заводі. А згадав за прикметною зовнішністю, що мала надмір червонувату шкіру: чи обвітрену чи від вживання алкоголю? - але уві сні гіршу, аніж у реальности). Тепер тією машиною їдемо прямо, а за кермом артист із "Кварталу '95" Євген Кошовий, який у звичній своїй манері певного пригальмовування в реакції, розповідає і відволікається на чужий гумор. Ось він набрав на машині таку швидкість, що я бачу, сидячи за його спиною, як ми летимо, не вписуючись у лівий поворот, прямо в бетонну опору моста, вифарбовану в червоний колір. Я ж кричу йому: "Стоп! Стоп!" Після чого він раптово, у кілька смиків, скидає швидкість і геть на малих оборотах минає його без проблем. Дивлюсь на нього, а на "сатиричному" обличчі вираз, наче облили холодною водою. Тепер ми натикаємось на дорожні роботи. Чоловік, у формі робітника, показує, як нам їхати далі. Всюди пофарбовано, але ми за його вказівкою беремо посередині двух смуг: одним колесом по правій полосі, другим - по лівій. Від початку виникає сумнів у впевнености того дорожника: чому ми маємо їхати саме так? - між колесами опиняється бордюра, хоча й занижена, але невідомо де і як має вона завершуватися. За нами вже стоять подібні машини і тому не лишається вибору як їхати за вказаною логікою. 1610'
Немає коментарів:
Дописати коментар