Сон 240225 "Чистота і порядок"

Готусь в незнайомій сім'ї виховувати чужу дитину, але разом із тим вирішую написати дитячу книжку про Кицю Портоптиху. Навіть починаю на ходу складати віршики: 

"Яке б не трапилося лихо,

На поміч прийде Портоптиха..."

Просинаюсь і дивуюсь такому імені для котячої героїні. Одразу намагаюсь вловити логіку словотворення: найближче відповідає слову портки (буквально - полотняні штани); можливо, з натяком на прибирання і прання та певний "котячий" протест.

Хлопець їсть чіпси. Дієтологи цікавляться: 

- Скільки ти їх з'їдаєш? 

- Багато, друже багато!

- День, два?..

На що він усміхається, що навіть цифра в днях доволі занижена. Таке враження, що це його основний продукт - він все їсть з чіпсами!

Його здоров'я, а зокрема зашлакованість організму, ілюструє його свідомість: його кімната, в якій живе, виглядає так само засмічено.

Хтось робить зауваження щодо чистоти його помешкання. У відповідь він наголошує на тому, що це його територія. Хоча дім, в якому ми тимчасово живемо, винайнятий на період нашої роботи і сприймається нами, як дещо чуже, а окрема кімната - як певна приватна територія... вже не витримую та гостро виправляю цього хлопця: "Наш дім!!! Ми живемо!!! Адже - це (будь-де і якими є) наша країна!!!".

Поряд замку Château d'Avrilly, Trévol, Франція

Сон 230224 "Розкриття прихованого сенсу"

Творець сиру викладає свої продукти в коло зодіакальних знаків у вигляді дванадцяти місяців, де на честь наступного місяця винайшов новий сир і саме так хоче презентувати його своєму конкуренту у приготуванні сирів. (Певна асоціація, навіяна моїм перебуванням у Франції і фрагментом з документального фільму про шанувальників сирів).

Після перегляду іншого документального фільму про функціонування кішківника, на ранок приснилося, що трапив у таку ситуацію, де лежачи просто (без переконання, що на операційному столі), маю відкриту частину свого живота і можливість торкнутися свого кішківника. Хтось (з натяком на медичного спеціаліста) мені каже: "Ти маєш чудову нагоду це зробити, відчувши їх (кишки) на дотик". Спочатку розумію, що це не реально, адже лежачи, не бачитиму того, чого торкатимуся. Але (як уві сні буває: новий намір→новий образ), мить і я вже дивлюся на своє тіло збоку і таким "боковим" поглядом (який тут зв'язок із мозком? - загадка) можу оперувати своєю рукою, дивлячись, як торкаюсь свого кишківника. Погляд настільки просторово гнучкий, що тепер я дивлюсь на все зблизька, зокрема на початок свого кишківника, детально розглядаючи кровоносні прожилки на ньому. (Насправді, від медицини я є далеким і певна яскрава деталізація, яку побачив уві сні, є дещо віддаленою від реальности, але знову ж таки для мене це яскраво ілюструє, наскільки мозок уміє рекомпенсовувати досвід, яким не володіємо).

P.S. Такий сон чудово ілюструє, наскільки те, до чого ми пізнавально дотикаємось у реальності, формує наповнення сновидінь.

Поряд замку Château d'Avrilly, Trévol, Франція

Сон 210224 "Втрати та можливості"

Під час засинання думки переносяться в напівсон. Ненав'язливо міркую над тим, що кожне місто завжди має свою чарівність, навіть якщо воно й буденно промислове. Наприклад, останні роки я довгий час живу в місті, в якому переважно його обличчя формують склади, адже знаходиться в чудовому місці перетину автострад. Навіть його назва та історія пов'язані з дорогами. Якщо Вроцлав позиціонує себе, як "місто гномів", чому б Ґлівіце не "місто складів"? (Десь на цих міркуваннях потрапляю в сон. Де в сновидінні виникає цікава ідея для реалізації в реалі). Зробили в центрі міста мистецьку комп'ютерну інтерактивну анімацію, де будь-який перехожий може на пульті пересунути на великому моніторі (у вигляді телевізора для сцени) "сценарні" кубики (рівнозначні технічному поділу, адже великий монітор складається з багатьох менших), де стихійно за тим починаються діяти усілякі з'яви: водовороти, ріст квітів, втеча веселих іграшок, коні, дороги абощо. Якщо ніхто не підходить до пульта і не тисне на кнопки, життя на моніторі міняється за алгоритмом випадкових чисел. (Туди ж можна задіяти і ШІ).

Якось незвично облітаю доволі старий дерев'яний дім, хоча під дахом, але без вікон і дверей. Дерево, з якого цей дім складений, настільки старе, що набуло темно-коричневого кольору. Невідь-звідки отримана мною інформація (переконання), що дім аварійний, спонукає бачити в тому дереві не просто давнину, а мало не трухлявість. Така уява спонукає відчувати цей дім мало не на дотик, зокрема й підлогу, що сиплеться під ногами. Раптом пригадую (можливо, забутий сон), що колись я був у цьому будинку і розглядав його, як варіант проживання для своєї родини. Невже тоді я не все розумів і не бачив стан цього дому? Такий необдуманий тоді крок був би жахливим...

Приготування їжі з картоплі. (Цікава історія, що забулась).

Якась дивна логіка, пов'язана з порядковою послідовністю в предметах. Одна з таких дій: прокладання кабелів, де перший стане останнім, а вискочить на місці кнопки до управління...

Поряд замку Château d'Avrilly, Trévol, Франція

Сон 200225 "Загроза творчим намірам"

Я якби по-родинному в когось в гостях. Хазяїн однієї господи під вечір любить відвідувати своїх сусідів, виключно для чоловічих бесід, до яких долучаються інші чоловіки - господарі найближчих садиб. Одного дня вирішує навести лад у себе на подвір'ї, а заодно і в одного з сусідів. Так звучала офіційна версія. Дає мені невелике завдання розчистити від сторонніх предметів місце на своєму подвір'ї. За розвитком подій розумію, що так вирішили зробити на кількох подвір'ях одночасно (як наслідок тихої чоловічої змови), зокрема підготувати місця для виноградників, аби в майбутньому лоза плелась так, аби творила арки. Того вечора в багатьох вийшов плодовитий день, зокрема у жінок - день стрижок. Тепер вечір. Стою з кимось на подвір'ї і раптом бачу в темно-синьому небі ракету з яскравим хвостом, яка спочатку летить спокійно, потім розганяється, робить поворот і різко падає до землі... (Пізніше припустив, що швидкість залежала більш від куту мого споглядання за траєкторією польоту). Долі секунд. Одразу розумію, що це атака на місто. (Уві сні артикулюю назву, хоча нічого спільного з реальністю). У всіх очікуване відчуття вибуху... От-от... А насправді - ракета з шумом падає в озеро. Навіть виникло смішне "бульк", на відміну очікуваного "бабах". Виникли припущення: може росіяни цілилися в міст?.. та однозначно - в центр міста... Ті, хто сиділи вдома і стригся - навіть не відчули цієї події. Молоді та ініціативні вирішили одразу піти в місто та подивитися на місце падіння. Виявилось, що ракета впала навпроти великої зупинки, а на озері (раптом виявилось, що уві сні зима) залишила пробиту в льоді лунку характерного круглого розміру з крильцями.

Поряд замку Château d'Avrilly, Trévol, Франція

Сон 190225 "Мистецьке явище"

Колега (нічого спільного з реальністю, таке уві сні переконання) знайомить мене з діяльністю свого шефа. Спочатку усно, потім з візитом. Після одного такого відвідування розумію, як вся та структура проникнута криміналом. Мало не того ж дня стаю непрямо залученим в їхню діяльність: вже маю банально дочекатися людей, яких завіз на ту фірму. Поки чекаю, виймаю машину з болота і ставлю на сухіше місце. Авто, яким приїхав, це білий бус, а поряд нього - впоперек інший - темнішого кольору. Раптом підходить згаданий колега, показує натяком на другий бус, і каже мені командним тоном (без права вибору):

- Береш машину і будеш їздити з їх (від тієї фірми) представником збирати гроші шефа!

До себе подумки: 

- Оце залетів: тепер буду всюди "торгувати фейсом", ще й так, що всі мене знатимуть, а коли їм заманеться, зможуть "передати" йому (цьому шефові) привіт...

Інший "колега", що займався такою роботою раніше, додає:

- А хто винен, що ти маєш кращі бойові позиції?

Так, наче Оксана Забужко живе в Житомирі на вулиці Київський (десь між ЦУМом і Театральною - таке переконання), а все тому, що все життя мріяла працювати в ЖДУ (Житомирський державний університет імені Івана Франка). Уже має передпенсійний вік і такий крок виглядає, як втеча в тихе місто (в порівнянні з Києвом). Десь на тлі такої інформації моя дружина спілкується з одним представником начальства ЖДУ в тоні докору: невже не було жодної можливости за 18 років (чомусь така цифра) здійснити мрію Оксани Забужко, аби вона працювала в університеті? На що в того начальника якщо не мовчазний подив, то дивний ступор: наче погоджується з усім, але начебто зробив би все, якби знав про такі мрії відомої дослідниці.

Одразу на тлі цього сюжету виникає історія мистецької спілки двох художниць, чиї авторські роботи були привласнені кимось, на кого раніше працювали, а отже й тим самим передали свої авторські права. Тепер одна з колишніх митецьких робіт виглядає як пів ляльки - лише нижня частина від пупа (який, здогадуючись, знаходиться під одягом): виразні сідниці в картатих стрейч-шортах, стегна і довгі ноги, які закінчуються туфлями на високих підборах. (Якби осучаснена версія трипільської баби. Асоціація виникла лише тоді, коли записував сон). Сама іграшка, більш, як мистецьке явище, а не для дітей, продається з віршем на підтримку жінок, в якому починається розповідь так: "Я та, що має...", а далі перераховуються такі природні риси жінок, які для декого (більше з натяком на стереотипи чоловіків) можуть бути причиною для недоречних жартів, наприклад, збільшені стегна або їх відсутність. (Вірш доволі жіночний за духом і змістом, такий, що явно писала жіноча рука). В контексті того, що сама лялька зазнала "переслідування" і від неї вимушено залишилась лише половина, та заради збереження тривалости існування творчого доробку, репрезентація цієї ляльки таким віршем робить її в рази повною сенсів з неймовірно сильним акцентом "фемі". 

Поряд замку Château d'Avrilly, Trévol, Франція

Сон 180224 "Наведення ладу"

Напередодні уві сні батько готував каву з мелених зерен у незвичний спосіб, що полягав у вживанні незвичних посудин... (Можливо, відгомін з реалу, коли в магазині зі сучасним електрообладнанням побачив незвичний кавник для заварювання на гарячому піску).

Так випадає, що я вирішую хазяйці допомогти в її ресторації протерти вхідні двері, випадково зауваживши на їх непрозорому вигляді. (Щось подібне зауважив у реалі, як дивний недогляд з боку маркетингу). При цій же нагоді маю гумові латексні рукавиці, які під завершення ще й вивертаю на внутрішню сторону, аби зробити усе максимально чисто, після чого вирішию їх помити. Тут вже й хазяйка сама вирішила долучившись і довести скло до повної прозорости. Там же в ресторації заходжу в приміщення, подібне до окремої їдальні, щоб там, маючи окремий кран з водою, умити руки та рукавиці. Чомусь так само, з наміром навести чистоту, сідаю до одного столика, аби навести блиск на його поверхні, а заразом зауважую, що за ним сидить якась француженка... Тепер зауважую, що на цьому столі закінчились серветки, а ця дівчина якось передбачувано мала їх узяти так, що ця раптовість виявилась зрозумілою мені в секундах. Оперативно встаю і з іншого столика перекладаю серветки до цього, але не всю коробку, а певний пучечок з кількох на раз. Верхня серветка якось кумедно зіжмакується, бо ж я хотів її розрівняти, та з поспіхом - не вийшло. Ця поведінка читалась дещо смішно, наче добрий намір навмисно дотриматися етикету. Коментую з тим же гумором: "Сервіс!..", - адже розумію, що по-французськи мені не вдасться сказати більше. У відповідь дівчина посміхається і пробує щось відповісти французською, але наприкінці чую пару польських слів: "Niebieskie Mazury". Тут вже я після здивування повноцінно долучаюсь зі своїм знанням польської... За усмішкою бачу, що їй такий несподіваний оберт подій подобається. Питає: звідки я? Відповідаю... На що здивовано перепитує: "О, istnieją niebieskie Gliwice?..". Якщо в порівнянні з Мазурами, то я заперечую, не до кінця розуміючи підтекст того "niebieskiego" ("синього"). Додаю, що Шльонськ має свою неповторну оригінальність, але її розуміють лише ті, хто закоханий в промисловість цього регіону.

Накриваю святковий стіл, перед цим готую різні страви. У мене з кимось для приготування окремий стіл, від якого переносяться блюда на головний. Приходять гості. (Якась напівконкретна асоціація з батьковим домом і його колом спілкування. Суттєва відмінність: уві сні себе почуваю ані дитиною, ані підлітком). Ще трохи і майже всі блюда за новим столом. Я ще міг би затриматися у приготуванні ще кількох страв, але мене вже запрошують до святкового столу. Вмикають світло, а його немає... Здогадуюсь, що треба закрутити лампочки, які наполовину виручені з патронів. Отже, справа зроблена, але світла все одно мало. В трьох місцях, де мали бути по три лампочки, фактично було по одній. Тим більш, одна з наявних трьох - виявилась несправна. Подумки: а були ж часи, коли батько любив за столом, спеціально для гостей, багато світла!

Поряд замку Château d'Avrilly, Trévol, Франція

Сон 120224 "Впертість і розчарування"

Дружина отримала в подарунок куртку, яку за чужою рекомендацією вирішила пофарбувати. Усе б майже нічого, але коричневий колір куртки вважався не відповідним, поки не почала фарбувати (на має здивування) у той же колір, але на тон інший... Питаю, чи є в тому щось добре? Але бачу, що намір сповнений впертістю довершити справу з цим експериментом до кінця. Наступний крок узагалі мене здивував: якщо спочатку пробувала нанести "новий" колір мало не спреєм, то тут я помічаю, як куртку вже починає окунати в посудину з фарбою. За цією дією слідує наступна, яка ще більше викликає в мені здивування: одягає її на себе... Я коментую про хибність всього цього наміру, але до останнього спостерігаю невпинну та непохитну впертість. І як очікуваний наслідок: одразу бачу, як жива фарба на куртці стікає і переноситься на нижній одяг... Лише після цього зауваження прислухається до того, що кажу і скидає її з себе.

Поряд замку Château d'Avrilly, Trévol, Франція

Сон 070225 "Весілля не буде!"

Сон завершується словами, адресованими до мене: "Ти тільки вибудовуй позитивні враження і натхнення само буде знаходити (для тебе) місце!"

Наснилось, що від якоїсь втоми від життя запропонував однокласниці (сусідка, чий батько мало не формально є моїм хрещеним) на другій половині життя вийти за мене заміж. Тепер йдуть активно приготування до весілля. За вікном бачу, як бігає мати майбутньої нареченої. А тут раптом, сидячи на одному місці, мені доходить, що я не можу взяти з нею шлюб, адже є одруженим! (Відчуття одружености уві сні виглядало, як довга розлука, коли кохану людину не бачиш довгі-довгі роки, аж так, що мало не забуваєш про її існування). Якось приходжу до них додому, бачу якісь непевні кімнати, чомусь більше схожі на підвальні приміщення. (Відчуття локації того дому майже так само, як і в реалі). Я босий, адже при вході завжди роззуваюсь, тому, зауваживши якість сірої підлоги, не йду по ній, а тепер легко над нею літаю. Якби ходжу, але не дотикаючись бруду. (Неприбраність якби не буквальна, а за відчуттями, що краще по підлозі не ходити). В одній з кімнат помічаю незнайомих мені людей. Одна з яких (дівчина), на якомусь етапі мого там перебування спробувала вкрасти мій телефон. Одразу це вивів на яв, і свім це схоже не сподобалось. Для них якби не мав так чинити, оприявнюючи цей злочин). Висловив усім присутнім, хто там був, зокрема і матері нареченої, нове та остаточне твердження: "Весілля не буде! ... Так буде краще!" Повертаюсь до себе (до дому, якби батьківський дім). Міркую: як то вийшло, що я запропонував їй "руку і серце"?.. Ані логіки, ані почуттів, можливо більшість пар так і утворюються - від нуди?.. (На слові "нуда", записуючи сон, спливає образ колеги, з яким почав працювати. Може звідси виникає образ: мусиш з ним бути (працювати), адже іншого вибору не існує?).

(Засинаючи знову, прокручую деталі цього сну так, що сюжет доповнюється невеликим сценарієм).

Сиджу і розповідаю всю ці історію своїй матері та сестрі. В результаті мати фиркає, висловлюючи незадоволення як самим наміром, так і наслідками, та кудись іде.

Живучи в дуалістичному світі ми можемо стверджувати, що життя складається з умовно чорного та білого: успіхів і проблем, щастя і горя, любови та ненависти тощо. Отож, і підступаючи до тлумачення (розв'язання) снів так само треба оцінити та виявити скільки умовно "білого" та "чорного", "доброго" чи "злого" мало місце уві сні. Найлегше це вдасться зробити, надавши сну епітети. (Це я б відніс до 11 (додаткового пункту) "Як тлумачити свої сни", які були опублікаваними раніше).

На прикладі сьогоднішнього сну пошук епітетів виглядає так: спонтанний, забудькуватий, не розсудливий, неприємне (місце, люди, обставина), хоча все це на тлі підготовки до чогось виняткового в житті (весілля) і решта з іншою полярнісю: обережний, самокритичний, однозначний, справедливий, приватний (телефон, можливо, як алегорія на право "першої" дружини), відвертий. Отже, тут також напрошується інша градація "чорного" і "білого": після "оговтання" виникає розуміння, що власний простір є чистим і ніхто його не має права порушити, а зовнішній світ і обставини - є ворожими, як щодо наміру чужих мені людей, так і рідних, навіть ув особі матері, можливо, сестри. Цікаво, що образ власної дружини уві сні, це майже як образ Дульсінеї Тобоської для Дон Кіхота - єдино коханий, але неймовірно далекий.

Поряд замку Château d'Avrilly, Trévol, Франція

Сон 040225 "Для кращої долі треба бути мисливцем"

Містично-релігійний сюжет, де хлопці, аби обрати кращу долю, ходять до лісу, в якому на деревах ростуть залізні тарілки в дещо східному стилі (з реалу чітка асоціація з натюрмортом, на якому один з намальованих моєю донькою предметів саме такий і має вигляд). Але це не все. Такі тарілки іноді недозріваючи падають на землю невеликих розмірів - якщо таку брати, це напряму пов'язано з обранням собі дівчини (можливо, спрацювала простонародна фраза: "як йшов, таку й здибав" - уві сні вона не фігурувала, але має пряме розуміння - краще ті, що просто так падають на землю - не брати!). Для кращої долі треба бути мисливцем і підстрелити на дереві найбільшу тарілку. Але при всьому цьому є переконання: якщо підстрелена залізна тарілка матиме найбільше ушкодження, а саме найбільших отворів, тим доля буде найкраща - в рази і рази краща - дивлячись на тарілку, наче на долоню і читаючи на ній "лінії", а насправді отвори, долі. Цю тарілку беруть із собою додому на видне місце. Отак опиняюсь свідком, як хлопець підстрелює собі одну таку тарілку, а ушкодження на ній чисельне, так, що вибито цілий кавалок металу від центру і аж до краю. Він серед усіх хлопців на полюванні - щасливчик долі. Інші йому навіть дещо позаздрили, в позитивному розумінні цього слова. Раптом, як опиняється у нього в руках та тарілка, з'являється невідь-звідки дівчина, і поводить себе так, наче вони знають один одного вже багато років. Підбігає така ж щаслива до нього, аби розділити з ним його радість. Якби виходить так, що саме ця дівчина і є його найкращою долею - найкращою судженою в усьому світі.

Новий сюжет сну, за переконанням, якби дублюючи сюжет попереднього, але події розвиваються в храмі, де хлопець шикує порох в якийсь саморобний механізм у вигляді шпильки. (Чомусь виникла асоціація з подібним у дитинстві, як між двома болтами і однією гайкою між ними запаковували сірку (попередньо очищуючи їх із сірників) та кидали подалі від себе на асфальт так, що при падінні болти між собою докручувались і відбувався незначний вибух, або ж ефектний хлопок).

P.S. Загалом схоже, що наснилося під певним враженням від польського фільму про сілезькі повстання на початку ХХ ст.: "Sól ziemi czarnej", яку так перед сном і не додивився - відклав на наступний день.

Поряд замку Château d'Avrilly, Trévol, Франція