Працюю на об'єкті, подібному до будівництва гіпермаркету. Перевіряю по схемах фронт зроблених робіт і "до виконання". Уже помічаю, як дехто перед нами з іншої фірми тут напортачив. В процесі моїх ходінь по приміщеннях, розгляданню голих стін і вивченню схем на великому аркуші, виникає моя мати, як можливий працівник тієї ж фірми, на яку я працюю. Можливий настільки, що я до кінця не розумію її роль, але з огляду на її "занудство", як для заангажованої мами, що обок працює її син, доволі охочий мене слухати і виконувати вказівки. Чомусь мене починають дратувати допущені "косяки" в роботі тих, хто йшов перед нами, і в мене на тлі головного болю (з реалу) починає колотитися серце так, що я відчуваю його ритм і збільшення частоти дихання, від чого просинаюсь.
Привиділось, що створення світу мало б нагадувати сюрреалізм, де більш досконала форма поглинає менш досконалу, подібну до елементів частин тіла з картин Сальвадора Далі (схоже, що під впливом відвідання виставки з його творами в місті Тихи, Польща), заради подальшої вищої форми існування.
Химерне сприйняття числа предметів, що стояли на підлозі. Коли "багато" - це не число, а ілюзія.