Сон 121225 "Відповіді - немає"

Казковий сюжет. Дитина потрапила в чарівну казку, в якій панують відьми. Мама шукає дитину. Дещо їй в пошуку підказує інтуїція. Слідом йду я, наче інтегрований в сюжет цієї казки. Раптом одна відьма звітує. Її голос чути крізь притрушену землю: "Заморожено всі активи". За певний час невідомо від кого чую іншу фразу: "Йдуть сорок жаб".

Гуляю невеликим містечком, можливо, дещо схожим і на село. Є стійке переконання, що це Ґлівіце (в реалі є великим містом із повноцінною інфраструктурою). Знаю, що звідки я йду, все доволі симпатично, але раптом потрапляю в мікрорайон, який не знаю: цілі вулиці старих покинутих дерев'яних будинків із забитими наглухо вікнами, де дошками, а де бляхою, яка від часу вже встигла міцно зіржавіти. Їх стіни вже вгрузли в землю, вигляд дахів такий, що в середину сміливо має тапляти дощ. Раптом згадую одну з цих вулиць, коли їхав нею машиною в напрямку до місця проживання, але тоді вони не справили на мене такого гнітючого враження. Блукаючи тими вулицями, раптом потрапляю на весілля зорганізоване на лоні природи. Я до того дійства не підходжу, але оцінюю зі сторони: людей близько з три десятка, всі щасливі та святкові. Цей настрій навіть дещо котрастує з виглядом цих будинків. Наче краєм ока відзначаю, що відкрита зелена галявина, на якій відбувається весілля, знаходиться біля якоїсь чи то річки, чи водойми. Раптом на тлі того позитивного настрою бачу недалеко від весілля, як горять старі хати, біля яких я не ходив. Якийсь хлопчик, що підбіг до мене з тієї урочистості, починає розповідати мені про озеро біля дому, що горить.

Велике промислове підприємство. У нас є завдання виконати якісь монтажні роботи. Я питаю за неохідні матеріали для її виконання. Переїжджаємо на іншу сторону цього заводу. Виявилось, що те, що знайшли, не підійшло. Далі сюжет набуває певного абсурду: один із бородатих керівників каже: "Зараз перевіримо", - бере ніж і надрізає собі стегно. Наче шукаючи в собі якусь технічну відповідь. Далі, без виказу болю береться за обличчя: зрізає майже всю частину, відкидаючи щось більше ніж просто шкіру, прямо собі на голову, тим самим стверджуючи, що й тут її немає. Потім каже якусь несусвітність, яка мала для присутніх робітників прозвучати повчально: "Головне - зачепитися за борт!"

P.S. Можливо, треба вчитися у снах, а життя врівноважувати так, як живуть в них образи: між ними немає домінування, вони всі в одній прощині сприйняття.

Сон 251224 "Powodzenia w drodze"

Довге і старанне прокладання прямої дороги, творенням глухих заїздів один за другим у ліву сторону.

Їду з Києва в Польщу. Роблю пересадку в Житомирі (таке переконання, хоча уві сні - нічого спільного з містом: якийсь вихід у поле, - схоже, як відгомін попереднього фрагменту сновидіння). З трудом сідаю на якусь маршрутку, в цьому допомагає мені незнайомий чоловік, який також їде в Польщу. Проблема знайти транспорт була очевидною. Сівши до маршрутки, засинаю. Просинаюсь від того, що бачу незнайомих людей якби в іншому бусі, чую від них польську мову і бажаю "powodzenia w drodze". Лише тоді, як рушили, я зрозумів, що сидять вони в одному зі мною транспорті. От, що значить проснутися і на сонну голову зрозуміти, що коїться! - подумав я. Ще пару коротких у хвилину часом зупинок і це - кінцева! Як? - я ж ще не доїхав до Польщі? - кажу попутнику, з яким сів у Житомирі. Він мене заспокоює, що доїхали не тільки до Польщі, а ще заїхали до Ґлівіц. Я сам від себе в шоці: невже я всю дорогу спав? Так спав, що не пам'ятаю близько 20 годин разом із прикордонним контролем? Сам собі дивуюсь: таке в мене вперше в житті!

P.S.

Цікава тема помилок при записування снів, особливо, посеред ночі або вранці. Варто дослідити тему глибше. Це не просто одруківки, а буквальне сприйняття слів "крізь сон". Такі слова, як правило пов'язаних із фонетикою, автоматично редагую "на свіжу голову", не зважаючи на їх значенні у кращому пізнанні природи сну. Наприклад, слово "глухих" сьогодні записав як "хлухих". Чому б так?