Наче в кіно я дивлюсь на героїню, наче переживаю свій внутрішній стан. Хтось питає: "А чи знає вона три мови?" Дивлюсь і розумію, наче слідкуючи за собою (режисерський прийом), як у процесі прибирання приміщень героїня одночасно з двох різних навушників слухає дві мови.
Проходжу незнайомою вулицею та зазираю до розлогої ятки з різноманітними продуктами. Щось хочу купити, а продавця немає. Задаюсь питанням: чи маю готівку? Дістаю гаманець і бачу багато різних купюр, так, що мало не визирають тугим масивом назовні. Щось собі з переконанням пригадую, аргументуючи звідки їх так багато. Якусь хвилину-дві чекаю і бачу як іде продавчиня. Міркую: ризикований бізнес - залишати всі товари без догляду. Питаю в неї за якісь ексклюзивні смаколики. Вона мене провадить углиб ятки і робить презентацію пакетика горішків кеш'ю, що виглядають наче обтрушені паприкою.
