Сон 090126 "Дослідити неочікуване"

Пішла новинами інформація, що в росії виникли осередки зараження землі. Наче у пошуку чогось екологічного, я на великому кораблі беру участь у дослідженнях Півночі (точніше: Північний полюс, - але уві сні так не промірковується). Підпливаємо до якогось білосніжного берега, а там лежить брилами сіль, такими кавалками, як "чиста сльоза", розмірами з дині. (За логікою: на "Півночі" серед снігів, яка сіль?). Беру одну в руки. Думаю: як звідси хоча б її взяти? У відповідь чую фразу: "І Татарстан став каталізатором..." (домірковую: змін у росії).

Перший раз наснилася куплена квартира, в якій живемо з минулого року. Але як завжди уві сні щось не так: вона має продовження до ряду інших (в реалі: неіснуючих) кімнат, які більшою мірою не торкнуті та закинуті. Раптом з посеред одних, звертаю увагу на таку, до якої раніше не заходив, а там із закинутого (затканого речима) вікна віє холод. Переоблаштовую, аби було більш тепло. Міркую над архітектурою будинку: як так виходить, що ми живемо в трьох кімнатах, а маючи доступ до інших, навіть їх не "обжили"? Тепер роз'яснюю доньці про те, як тут влаштовано: що великий будинок поряд нашого дому (в реалі такого узагалі немає) із цілим поверхом пустих кімнат і є продовженням нашої квартири. Також міркую вголос: що варто вийти вночі на вулицю і подивитися на цей будинок уважніше: чи не світяться де-небудь вікна, отже, чи живуть ще хто в ньому на інших його поверхах?

Прийшло з фірми завдання, що всі мають вивчити касовий апарат. Де електромонтаж, а де послуги на касі? - помумав я. Тепер ми стоїмо біля якогось закладу: не магазин, не агенція і не бюро, а там, крізь прозорі шиби, видно за столом якусь особу без визначеної статі, яка нас має цьому навчити.

Сон 110925 "Неочікувані сцени"

Прогулююсь містом, виходжу на парк, потім на якийсь урядовий квартал, двір і будинок. Минаю охорону, яка на мене навіть не звертає уваги. Заходжу в урядовий будинок, йду на верхній поверх вузькими сходами, один поверх - одні двері, заходжу на останньому поверсі в кабінет чиновниці, виходжу на її стіл, поправляю якусь картинку на стіні, сходжу і замикаю за собою двері. У кабінеті були ще дехто присутній, але до них не звертав уваги. Розумію, як всі там офіґіли, разом із начальницею. Знову відчиняю двері, чемно вибачаюсь та йду. Виходжу на вулицю, минаю охорону. На виході - той самий парк. У кількох кроках від охорони до мене підходить незнайомий чоловік і починає розмову. Представляється пілотом літака якоїсь країни. Аби викликати до себе довіру знаходить своє резюме і зачитує свої заслуги разом із зарплатою, яку отримує - 40000. (Припускаю, що в злотих, адже останні роки доходи і витрати оцінюю саме так). Рапом, так просто прогулюючись, ми виходимо на майданчик, який я впізнаю, але не можу добрати для себе чому? Ми якби просто стоїмо, але тут розумію, що опинились на якійсь великій "сцені" простонеба, яка крутиться разом із архітектурою і пам'ятником на ній. Дивлюсь на обрій по колу і розумію, що заради такого огляду набудували в одному місці Житомира дужо відомих копій пам'ятників і храмів із усієї України, навіть Києва. Десь тут же знаходиться якби "діючий" фонтан цілком виконаний з бетону, навіть імітуючи воду. Якийсь чоловік показує якусь сцену, потім сідає навпочіпки, хоче зійти з цього "подіуму", вдаряється об край коліном, сильно кричить від болю... Я дивлюсь на рану і бачу в коліні пустий отвір. Хтось пробує ужити засіб дезінфекції, але за мить з того коліна починає густо текти прозора рідина.