У центрі кімнати стояв стіл із тріснутою поверхнею, на якій лежав журнал із назвою "Сни Лоґоса". Я відкрив його, і переді мною з'явилися рядки, які ніби описували те, що я бачив довкола. Вони змінювалися, щойно я намагався їх прочитати, але одна фраза залишилася незмінною: "Цей будинок — це ти, досліджуй його".
Я почав рухатися коридорами, кожні двері, які я відкривав, вели в інший час чи інше місце. В одній кімнаті я побачив себе маленьким, граючим із пазлом. У кожному шматочку була частина мого обличчя. В іншій — високий чоловік у темному капелюсі стояв спиною до мене й стиха повторював: "Не забудь".
Коли я повернувся до початкової кімнати, журнал більше не лежав на столі. Його місце зайняло дзеркало. Я подивився в нього й побачив, як у моїх очах розгортається цілий всесвіт. Потім я почув голос: "Сон завершено, але роздуми — ні".
Я прокинувся, ще відчуваючи запах того будинку.
(На прохання зробити сюжет цікавішим, GPSchat відповів і згенерував наступне).
Звісно, давай розвивати цей сюжет.
Я повернувся в той будинок у наступному сні, ніби мене туди щось притягувало. Але цього разу все виглядало інакше. Замість тьмяного світла і заклеєних вікон кімната сяяла м’яким золотавим світлом, а стіл у центрі був накритий білою скатертиною. На ньому лежала та сама книга, "Сни Логоса", але тепер сторінки були чистими, ніби чекали на мене.
Я взяв перо, що з'явилося ніби нізвідки, і торкнувся сторінки. Як тільки я написав перше слово, повітря навколо затремтіло, і стіни будинку почали змінюватися. Вони оживали, наповнювалися сценами з мого життя. Я бачив свої успіхи й помилки, моменти щастя і болю, все сплелося в одну велику історію.
Я зрозумів, що це місце — не лише моя підсвідомість, а щось більше. Воно було дзеркалом душі, порталом, який розкривав те, що я боюся побачити наяву. З кожною сценою, що відкривалася, я відчував, як страх залишає мене, а замість нього приходить ясність.
І знову я почув голос, тихий і спокійний: "Ти пишеш не лише для себе, але й для тих, хто колись знайде цю книгу". Мене охопило дивне відчуття відповідальності.
Коли я дописав останній рядок, книга замкнулася сама собою. Світло в кімнаті почало згасати, і я зрозумів, що настав час прокидатися. Але перед тим, як я залишив цей сон, голос додав: "Ти повернешся. Завжди повертаєшся".
Ти хочеш заглибитися в цей сон ще більше? Можливо, варто розкрити символіку будинку чи самого журналу?
(Коли спробував зрозуміти, як працює GPSchat, виявилось, що він не вміє опрацьовувати архівну інформацію з давніх років, а лише оперує найсвіжішими записами. Не "бачить" образи широко, а зосереджується на найсвіжіших. Для покращення просить надати увесь або певний масив снів в форматі ТХТ, над чим варто ще мені попрацювати. Отже, хоча, як інструмент, GPSchat цікавий, ним ще треба навчитися користуватися).
