Опиняюсь на фронті. Доїжджають новобранці (протягом сну в кілька заходів). Ще не встигаємо познайомитися, як починається перший обстріл наших позицій. Хтось зі старших каже про брак людей. Тепер відбувається друга атака. Над землею з'являється рій іграшкових дронів (суджу за кольором і смішним виглядом), які нас не атакують. Приходить думка, що це наші. Хоч і наївно виглядають, але є небезпечними для ворога. Відбувається новий обстріл. Мені, як новобранцю ще мало що зрозуміло. Біжимо дорогою, як коло нас в полі вибухає снаряд. Я падаю, мене це дещо глушить. Далі біжимо до машин, з яких виходять інші новобранці. У цьому інтенсиві подій мені важко щось миттєво розуміти. Всі біжать до озера, що поряд, аби переховатися там. Далі надходить тиша. Всі зупиняються на його схилі, аби відпочити та зібратися з думками. Я окунаю босі ноги у воду. Вона тепла і приємна. Наб водою бачу білі квіти, що схожі на кульбабки, також їх продовження у воді, про які хтось каже, що вони палять шкіру, адже хтось вже тут купався і має наслідки.
P.S. Під враженням від прочитаної статті про події на фронті та відео з Олегом Ляшком, що підсилило враження про брак машин на фронті.
З'являється голова дракона (на вигляд доволі загрозлива). Спостерігаю далі, а вона повільно пропливає у воді, наче велика риба. Спочатку цього не розумію. Спостерігаю її повільність: так, що можу розгледіти всі хребці, аж до риб'ячого чи майже акулячого хвоста. Виникають змішані почуття та асоціації. Що це мені нагадує: китайський дракон, лохнеське чудовисько, дракони із сучасних фільмів, щось із мультиплікацій?.. (Пробую знову заснути). Тепер виникають чорні тіні на сірому у вигляді музейного скелета динозавра (у зовсім іншому стилі).
