Сон 270625 "Час відліку: повернення"

Старий будинок з підвальними приміщеннями. Приміряю: якби робив ремонт на цеглі? Спочатку оглядаю якби свої приміщення, потім чужі, а потім в тому ж підвалі трапляю на СТО з негром, який прибирає і розмовляє польською. Потім потрапляю в приміщення з дивними речами, а в іншому - з цистернами і все якби під тим самим домом де живу.

Я з дітьми. Маємо відвідати лікаря. Знаю, що є потреба для сина саме по неврології. Певною мірою тішу себе, що як до одного не встиг потрапити, так тут якраз інший і в самий час. Зі мною задля компанії повнолітня донька. Сину, ще пару років і теж буде повнолітнім, але тут ми шукаємо саме дитяче відділення поліклініки, яке є частиною спільно із дорослими, які мають окремий вхід до цієї споруди (за логікою саме так, як і в реалі в рідному місті). Прийшли до лікаря, а там черга. Але тут раптом дивлюсь у вікно, і раптом (помилково) розумію, що чомусь потрапили у відділення для дорослих. Виходжу на вулицю, бачу паркан із артистичним колючим дротом. Тепер раптом розумію, що я помилився і це справді дитяче відділення. Повертаюсь, а донька вже у лікаря консультує брата і все на завершальному етапі. Заходжу в кабінет, а там купа родичів - двоюрідних братів і всі жартують, а під кінець дають лікареві презенти. Бачу коробки із солодощами, а хтось навіть гроші. Чую від когось цифру, якби на вушко 250. А той лікар, що їх тихо прийняв, підійшов до іншого і так само на вушко так, що я знову почув: 1000. Виходимо всі разом і тут я розумію, що бачу випадково багато давніх знайомих. А атмосфера така, що це вже не лікарня, а якесь культурне місце для виставок із виходом до театру. Розумію, що я вже не просто з двома дорослими дітьми, а ще маю третю - на руках. Раптом бачу знайому журналістку з телебачення. Приємно дивуюсь, вона мені теж. Скільки ж часу я не був у Житомирі... Атмосфера радісна в передчуттях якби початку театрального сезону. Та знайома після пригадувань і здивування побачивши мене, вирішує підійти вдруге і похвалити наскільки зараз місцевий театр став прогресивним.

Сон 070625 "Вирішування поточних клопотів"

Організація якогось свята, щось подібне до дня народження. Свято більш дотичне до сина, аніж до нас. Ось-ось мають прийти гості. Я займаюсь одночасно столом, прибиранням і організацією святкового настрою: дістав новорічні гірлянди і плутаюсь в їх кабелях. Раптом виявляю, що по дому доволі багато подібного: залишились зарядні до гірлянд, шнури до яких переплелись із більш актуальними до вжитку. Першим з гостей приходить німець, колишній керівник одного з проєктів, на якому працював під його керівництвом. Мене це трохи, хоча і приємно, дивує, адже праця з ним була чудова. Намагаюсь якось спілкуватися з ним англійською, яку він чудово знає. Питаю доньку, що і вона могла б з ним поговорити, адже також знає цю мову, а вона навпаки - більше слухає. Переходжу з кімнати в кімнату, адже зарядні та гірлянди усюди і різні. Німець проявляє інтерес до діючої радіоточки. Пояснюю ламаною англійською, що це ще з радянських часів. Десь тут вже з'являються інші гості, зокрема батьки подруги сина (перший раз їх образ уві сні, навіть дивно, адже їх узагалі не знаю). Не тільки це мене дивує, адже взагалі не знайомий зі списком гостей, а тут суцільні сюрпризи. Намагаюсь для себе зрозуміти логіку їхнього візиту заразом із дротами, кабелями, зарядними... - вирішую спростити до них ставлення, а проблему з ними розв'язати вимкненим світлом ув інших кімнатах. Десь посеред всієї цієї метушні пригадую, що з німцем могла б порозмовляти німецькою й дружина, хоча за часом більш пропадає на кухні, аніж разом бути з гостями.

Просинаюсь і немагаюсь пригадати сон, який снився мені перед цим, а з того, що згадав, так це сюжет, де я ділюсь із поляком досвідом, наче є знавцем історії та холодної зброї: які саме були за часів козаччини мечі, так, наче в українців - грубші та ширші, а в поляків - тонші та гострі. (Хоча і читав давно про козаччину, але узагалі не вважаю себе знавцем будь-якої зброї).

Приніс 10 л. фарби на будову. (Явна асоціація з реалу: увечері купував до своєї квартири 10 л. Śniezki). Спочатку заношу її на перший поверх, а потім дізнаюсь, що треба було на десятий. Якраз побачив, як одна фірма, ще й додатково в них уточнив, готує свої матеріали до підйомника. Прошу їх сердечно підняти зі мною й мою фарбу. Безпроблемно йдуть на зустріч. По дорозі часто жартують однин над одним. Вже на десятому поверсі жарти дійшли до того, що одного колегу, що заснув у праці, приклали бар'єркою. І тут мене раптом осяває: мені ж треба з цією фарбою додому!..

Фрагмент :: Незакріплена труба на вантажівці, а я їду за цією машиною...

Сон 050625 "Ма(в)пи світу"

Початок: сюжет із цілеспрямованою метою, який забувся, але приводить мене до дверей квартири з входом із вулиці, яку я знаю за якимсь давнім спогадом. (Вхід до цих дверей мені нагадують вхід з драбини на другий поверх батьківсьго дому). Я знаю, що там доволі оригінальні ключі у вигляді металевого прута (як з реалу). Пробую зайти в ті двері, а вони подвійні. Перші двері відкрилися без проблем. На других дверях саме той замок, до якого наївно і доступно прикріплений обок саме той оригінальний ключ у спеціальній обоймі. Ним не користуюсь і всередину не заходжу, адже знаю, що це місце доволі захищене, принаймні з двору. Відходжу в сторону, достатньо, що роблю з десять кроків, як раптом за спиною чую, як якісь чоловіки нападають на безневинну жінку, але вискочивши за ріг будинку і побачивши мене, заспокоюються, а її відпускають, як не при ділах. Сміливо входять саме в ті двері, так, наче є давніми мешканцями тієї квартири. Мене їх вид дещо лякає і я заходжу в наступну квартиру, так, наче вона є моя. Поспіхом зачиняю двері, але навісний замок там такий кривий, що в мене це не виходить. Дехто з тієї групи людей проходить мимо, позирають на мене коло дверей, які намагаюсь зачинини зсередини, але спокійно йдуть далі, хоча їхній вигляд дійсно справляє неприємне враження. Виникає припущення, що це звичайні робітники, але з дивним, якщо не кримінальним, минулим (можливо, деяка асоціація з реалу, щодо вигляду деяких робітників з татуюванням на обличчі). Коли за пару хвилин усе заспокоюється, я визираю за двері, але бачу, як зі згаданої квартири вже виходять не такі, як вони, а якісь буквально індіанці, можливо було б вірніше - аборигени, можливо, Австралії, обличчя яких цікаво розмальовані в білий колір, дещо схожий на мавп - не в один тон на все обличчя. Дивно виглядають носи та навколо губ, так, наче вони не лише специфічно і майстерно підмальовані, але й піддавалися певному обрізанню лишньої шкіри. Чомусь виникає переконання, що вони також є працівниками на якійсь будові. Серед них бачу свого давнього знайомого, так само розмальованого, як всі. Починаю пригадувати, що він цікавився глибинними етносами і хотів бути схожим на один із таких примітивних народів (таке переконання уві сні). Дивлюсь на нього уважніше і також бачу зміни в його обличчі, що піддались пластичному втручанню: губи зменшені та підтягнуті, ніс такий же піднятий і гострий (як у Майкла Джексона). Хоча вони мали такий вигляд, вони не наводили страх, мабуть, за своїм уявленнями мали бути схожими на померлих пращурів. Перекинувшись із давнім знайомим кількома словами, мило прощаюсь, адже всі згуртовано йшли кудись цілеспрямовано далі.

Допомагаю двоюрідній сестрі J. збирати документи. Разом із тим цікавлюсь: чи має українське паcпорт? (Відповідь не пригадую). Разом із тим обговорюємо країни, де вона побувала. На стінах висять різнорідні мапи світу з доволі насиченими культурними особливостями кожної з країн. Буквально на кожній країні намальовані якість впізнавані речі: Франція, Париж - Ейфелева вежа, Австралія - кенгуру... і того інформаційно доволі багато. Що цікаво, мапи світу виглядали так приватно, наче в когось вдома, хто "поведений" на географії. Двоюрідна сестра, оглядаючи ці мапи, прочинає розповідати про Мальту. Мій батько доповнює ще від себе, називаючи:

Мадея (Madea - Італія? Madeara - Португалія?... Якщо "Медея" - то це п'єса Еврипіда, ("Меде́я — чарівниця, молодша дочка колхідського царя Еета, небога Цирцеї, онука бога сонця Геліоса, згодом — дружина Ясона, з яким мала двох синів"... - Вікіпедія). Звідки таке уві сні?), також батько називає Чеські озера і ще якісь місця, які мені не запам'яталися (в релі: по розвалу радянського союзу лише бував у Румунії та Югославії).

Сон 040625 "Мистецтво позбавлене простору"

Я з дружиною і донькою в якомусь офіційному культурному закладі, який містить у собі ще й виставку художніх робіт. Я вже тут раніше був, можливо, й кілька разів, адже художні роботи, які висять на стінах, мені знайомі (явно, повтор сну). Тепер мені відкрилось розуміння сенсу цих картин та інтуїтивне прагнення художників, які свідомо відійшли від класичної форми зображення і пробують реалізувати себе в сучасних формах мистецтва. Сама філософія полягає у прагненні представити на полотні простір не в традиційній формі сприйняття світу. Зокрема це було видно в одній із праць, де на білому полотні яскравими різнокольоровими мазками була зображена жирним контуром людина. Наче наївне дитяче мистецтво, але вся сила сенсу якого була в тому, що тут людина справді позбавлена простору, залишався лише контур і то у мерехтливому "світлі" кольорів. Вже перед самим виходом з будинку (прямо перед нами майоріло світло парадного входу), побачили зліва відчинені двері. Першим ділом привернув увагу доньки, що йшла праворуч, адже невідоме дещо інтригувало. Вона не була проти. Згадали, що дійсно раніше туди не заходили. І дійсно, там також було продовження виставки художніх робіт. Звернули увагу, що праці об'єднує спільна тематика, де головний герой дещо в мультиплікаційному стилі зображений головне в синіх кольорах з довгим дзьобатим носом, так, наче в маскарадній масці. Роздивившись приміщення навколо, побачили справа за нами стіл із якимись дітьми у творчій роботі. Підійшли ближче. З побаченого та підслуханої розмови зрозуміли, що це творча студія для дітей. Керівник студії якраз показував на відео згаданого героя, який мені узагалі не був знайомим.

Мультфільм також. Раптом цей герой починає співати пісню, яка видалась мені доволі знайомою. Донька і дружина підтвердили, що десь вже її чули.

P.S. Схоже, що цей сюжет виник під впливом відеоролику, який трапив перед сном, де художних пальцями малював лисицю, яка більше була схожа на лева. Хоча в кінцевому підсумку робота не тяжіла до абстракційного малюнку.

Сон 020625 "Білі кури"

Дивлюсь на батьківський будинок, над тією половиною дому, де жила баба Марія, на даху опинилися дві білі курки, а біля них - кіт. Мене це дивує: кіт на даху - я ще розумію, а звідки там кури? Чомусь уявляю чи думаю, що там мало б бути якесь для них гніздо. Чомусь виникає ідея, що одну курку можна було й зарубати... Якась мить і за другим поглядом на той же дах там вже не дві курки, а десятки таких же білих. І всі якісь активні, масово повзають по тому даху. Мене це більше дивує: як таке взагалі може бути? Дивлячись уважно на них, подумалось: а чи є серед них півні? Але так їх і не побачив. 

P.S. Відбулась певна трансформація образів з реалу: на віхідних мати в телефонній розмові розповіла, що в домі, який будується, з'явилось голубине гніздо, а на порозі того дому сидить невідь-звідки прибулий кіт. Ще в реалі я подумав відредаговано саме на бабину половину дому (мій спадок), а гра слів: "у твоєму домі" - першим ділом проасоціювалось не з новою хатою, що будується, адже з нею практично не маю спогадів і асоціацій, навіть уві сні. Можливо, голуби в моїй асоціації в'яжуться з курами з тієї лише причини, що на смак їх м'ясо майже однакове (їв лише раз в житті десь у десять років).