Сон 210325 "Конкретика - буде присутня!"

Порушення часового розкладу дня. Нетипово проводжаю колегу з праці, а як вертаюсь додому, просить від мене якісь додаткові знаки уваги: не досить "до побачення", а більше слів. (Якщо порівнювати з реалом, його образ уві сні наповнений рисами інших людей, яких зустрічав давно у своєму житті). Сприймаю це за дивакуватість. Разом із тим все відбувається в чисельно закручених "лабіринтах" вуличок, під'їздів, переходів з поверху на поверх. Його родина має своїх родичів, що мешкають по дорозі між переходами по тому "лабіринту". Якось прощаючись, кажу, що йду однією дорогою, а виходжу другою і потрапляю на вхідні двері когось з його рідні. Якось давно тут був, але вже забув, як це було і коли, поки не наткнувся на ці двері знову. (Знайома химерність "забування" і "пригадування" у снах, що нагадують повтори, а також підозра, що це вже колись, як не сьогодні ж, снилось). Цікаво, що поки йшов, мав переконання, що за поворотом дому матиму кущі малини. Далі, аби скоротити шлях, полетів між будинками. По дорозі в повітрі за іншим маршрутом зустрів свою дружину, яка поінформувала, що хоче звільнитися зі зайвої праці. Іншим випадком вона якимось іншим лабіринтом мала перехід до місця праці через квартиру іншої сім'ї, але вже вирішила саме з такою працею покінчити і сьогодні з моєї наполегливости зробили разом останній туди візит. Треба було зібрати "дари природи", що виросли на її території, я думав, що це мали б бути огірки, а як на моє здивування, це виявився хміль. То була праця на висоті та ще в шельках. Саму дружину сюди більше не пустив би. Отож, сьогодні пропоную зрізати кущі того хмелю і скинути до долу, а решту - забрати з собою та найдовшим часом більше сюди не повертатись. Тепер знову переміщаюсь у повітрі знайомим маршрутом між будинками, але цього разу відчутний сильний вітер, який перешкоджає нормальному руху, бо між певними кутами споруд має різну інтенсивність. Отож, аби обрати найкращий переліт, я маю корегувати не лише маршрут, але й висоту переходів.

Після роботи заїжджаю з колегами в магазин, а там продаються капелюхи. Я ж міркую, що варто було б купити кращий до праці, бо цей, що маю, є незручним. Довго роздивляюсь варіанти. Міряю якийсь солом'яний чи зроблений з дерева, а він виявився дещо поламаним, ми міряв ще якийсь, але також - не до вподоби. Так нічого й не купую. Виходжу останнім з магазину та вирішую не сідати в машину, а перелетіти будинок, адже це поряд від нашого помешкання. Кажу колегам про намір і лечу, а вони від'їжджають. Перелітаю на сусідній будинок, а згодом - ще один. Сідаю на краю будинку, що видається максимально вузьким і високим (як свічка). Бачу, як на його краях зроблені гострі шпильки. Аби сісти на край - буде незручно звішувати ноги. Оцінюю, як стрибати з нього знову і летітіти вниз. З одного боку в пам'яті виникає переконання, а чи дійсно знаю як літати? В той же час апелюючи на останнй досвід (5-10 хвилинного часу тому) стверджую, що можу! Роблю стрибок і падаю з високого будинку, але знову ж таки знаходжу сили опору гравітації в долонях і ліктях рук. Опускаюсь на землю і розумію, що я опинився не біля свого під'їзду. Нічого страшного - це акурат за цим будинком, що й, пройшовшись пішки, підтвердилось!

Приїжджаю до батьків і маю розмову з матір'ю про майнове питання. Зайшла мова за транспорт. Яка машина має відійти сестрі? Хоча для мене обидві старі, я ствердно кажу: "Лада!.. а Жигулі нехай залишаться мені". Хоча вони такі даані, що "немає, що ділити", підсумовую: Лада - це Лада, а Жигулі - це Жигулі!"

Поряд замку Château d'Avrilly, Trévol, Франція

Сон 190325 "Порушити «вулик»"

Якби здобуваю ще одну освіту в технічному закладі. Директором якого є колишня й донині діюча директорка школи, в якій навчався. Маю додаткові заняття з поглибленої математики, де в останній момент почали зміни в сторону скорочення годин, що відобразилось не на мою користь. Ці зміни пов'язані з конфліктом двох вчителів з цього фаху. Разом із тим директорка є давньою однокласницею і одногрупницею моєї мами і я завжди міг би скористатися таким "блатом", але принципово цього не робив. Отримавши небажаний результат з чергового екзамену, вирішив усе ж таки до неї піти. Розмова почалась невимушено, дещо відсторонено зі загальних питань: 

- Як справи? 

- Все добре?.. 

Хоча не так добре, як хотілось, але розмова пішла не одразу... Але все ж таки назвав обережно причину свого візиту. Розуміючи серйозність конфлікту між вчителями-"мастодонтами" і бажанням якнайшвидше залагодити конфлікт, вийшло так, що над його розв'язанням якби вкотре порушив цей "вулик", чого б директорка не хотіла. Кажу, що я це розумію, а подумки співчуваю їй на цій посаді, хоча подумати тільки: вона на ній просиділа з деякими своїми колегами не просто до пенсії, а навіть за її межі. 

Важко "воювати" з колективом, як не молодий! 

Початок нового року. Хтось дає обіцянку не любити, а потім каже: "Хоч спочатку і була вона, але наступило 14 лютого (день закоханих) і все змінилось!

Хтось жартує: "Був у житті, а потім пропав, а згодом з'явився..." 

Поряд замку Château d'Avrilly, Trévol, Франція

Сон 15-170325 "Іронія в поміч!"

У містах, аби мусульмани не молилися, зроблено все так, що немає де покласти килимок, аби встати на коліна. Ці ж самі труднощі зазнали й християни. Єдине місце, де можуть це зробити - за містом. Головна думка: поля - не лімітовані, а от місто - так!

15.03.25

Як і 14 березня снився сон, так і цього дня надавав уві сні якусь допомогу старому немічному діду.

16.03.25

Якийсь виступ КВН. Хтось виступає на сцені в штанах, з під яких в районі щиколотки почала прозирати піжама. У якийсь момент пів штанини рветься і на всю публіку подія стає більш драматичною. Усі можуть "оцінити" навіть малюнок піжами. Міхалков (російський режисер і шовініст) чи в ролі журі, чи ведучого починає критикувати виступаючого. Тепер наче він розповідає про себе і свій досвід, проєктуючи його на виконаця. Тепер якби з його розмови, що ілюструється прямо в образ, виникає театральна сцена з чорними кубами политими водою. Він на них ковзає, падає з одного на інший куб, врешті-решт десь там піднімається, але підсумомує так, що це недопустимо! До ілюстрації додає уривок з фільму, де в лівому верхньому куті прочитую в дивному шрифті його назву: "Грусть Устëнка". Ще уві сні подумки сміюсь з цієї назви.

P.S. Що КВН, що Міхалков, що назва фільму - для мене це шизофренія окультурена словом "мистецтво" - без права на життя, що ясно відобразилась крізь призму мого гумору вві сні.

Раптом доходить до мене інформація, що мій давній колега по праці О.С. написав книгу. (Навіть у реальному житті ніколи б такого не подумав). І той, хто це мені розповідає, каже її назву: "Біблія". На що жартома коментую, не сприймаючи цю інформацію поважно: "Який сенс, коли вона вже написана?" Але в подальшому все навколо цієї теми звучить і виглядає так серйозно, що мене це починає дивувати. Разом із тим довідуюсь, що якась моя знайома, редагувала йому цю книгу, а при всьому тому, за іронією долі, вона є його сусідкою, а вони навіть про це й не знали... 

17.03.25

Поряд замку Château d'Avrilly, Trévol, Франція

Сон 140325 "Сила в іншому"

Стикаємося в роботі з ефективністю праці. Полягає вона на тому, аби складний малюнок з мозаїки складати максимально правильно: на раз і більше не переробляти. Мозаїка є доволі складною: з малюнками тварин і візерунками. В нашій праці з'явився чоловік, за яким видно було, що мав внутрішній інтерес складати мозаїку не просто на раз, а швидко і правильно. Ми до кінця не розуміли його, поки не довідалися під кінець роботи, що це не просто звичайний робітник, а олігарх, який найняв математиків для обрахунку правильного викладання кольорів та їх послідовностей у візерунках, для того, аби таку роботу виконувати в рази швидше. І що найцікавіше: досяг такого розрахунку. Тепер працівники за менший час праці виконують складну роботу, яку раніше робили в рази довше. Маючи математичний розрахунок, олігарх, переодягнувшись раз у робітника, почав економити на робочій силі та виконувати в рази більшу кількість замовлень. Саме в цей момент прості працівники зрозуміли, що математичні обрахунки в школі - це не просто забаганки, аби дітям "життя не здавалось солодким", а реальний інструмент, адже хто зумів опанувати його в рази з практичною метою, той обов'язково опинився "на коні", а не "під конем" - "на віслюку", як Месія (гумор для божественних роздумів). Навіть від того в нас з'явився реальний смак гіркоти: справедливий егоїзм одного помножений на максимальне використання чужих ресурсів - це і є ефективність.. чи на користь однієї кишені.

Поставили штучному інтелекту обрахувати якийсь показник на Місяці. Вин видав приблизно такий же результат, про що писали наукові книжки, як припущення, але так, що й не було остатично доведено. Хтось з науковців питає: а чи ставили ШІ запитання: "Діставши таких висновків, чи здійснив він обрахунок у ситуації виключення своєї присутности на Місяці?" Припустивши, що ШІ вже має таку хитру логіку самовиживання, де пропонуватиме "правильне" рішення з ризиком для людини, але не для себе..

Опиняюсь на чужому городі. Весна. Деякі грядки зроблені у вигляді траншей. Виникає потреба почати пересипати грубий пісок. Настільки видається грубий, що - декоративний. Підсумовую: дивні земляні роботи, як на мене.

Я в чужій хаті. Хазяйка, яку подумки сприймаю за тещу (розмита конкретика), має чоловіка, який більше нагадує лежачого діда (в порівнянні до реальних спогадів - далеко віддалений сюжет). "Теща" має дві дерев'яні люльки до паління, які "колись давно" курив дід. (Сон переривається).

Тепер наче як новий сюжет ::

У діда підкошуються ноги і я його ловлю на руки, аби він ще міг стояти. Відчуваю, який він худий: так, що відчуваються мало не кості крізь шкіру. Також відчуваю як у цього діда слабне і слабне дихання, а в якийсь момент прислухаюсь і усвідомлюю, що він вже не дихає. Тепер кричу помираючому чи вже померлому діду, якого ще тримаю на руках, аби привести до тями: дєд!.. дєд!.. дєд...

Поряд замку Château d'Avrilly, Trévol, Франція

Сон 130325 "Скульптурний витвір"

Скульптурний витвір з кольорового металу у вигляді кокошника на палі (без голови) з віддаленим натяком на листок гінкго білоби, де кожна долька (три-чотири) має в собі отвір. (Схиляюсь до "чотири"). Жодного практичного розуміння в ній не видно, але дещо можна вгадати: як певного роду шпичку або заколку до волосся.

13.03.25

P.S.¹ Наступного дня побачив лайт-бокс, де фігурував дещо подібний малюнок, який, схоже, так і не усвідомив, схоже, підсвідомо побачивши його раніше, адже інформація до ілюстрації була упереджено блокуючою для розуміння: французською та ще й малозрозуміла по ходу руху авта. 

Щось подібне описував Зигмунд Фройд, коли снився йому з року в рік храм, який побачив у реалі "краєм ока" раз із вагона потягу, не запам'ятавши самого місця і часу події, поки через роки не випало знову проїхатися тим самим маршрутом і зрозуміти сон.

P.S.² Однією з причин появи вві сні незрозумілих образів - є щось побачене, але неусвідомлене в реальному житті. Уві сні пригадуються такі моменти і "творчо" домальовуються, аби надати образам відчуття завершености та ясности, аби віднести до категорії "усвідомлене", а в результаті, за звичним сценарієм, як пережите та... варте забуттю. 

14.03.25

Поряд замку Château d'Avrilly, Trévol, Франція

Сон 120325 "Аби було бажання хоча б дійти!"

Затягуються різного роду кабеля. Участь бере певна кількість чоловіків. Раптом нам розповідається, що перші кабеля вже на місці. Коли всі доходять до місця призначення - розчаровуються, адже лише наприкінці розуміється, що перші та найважливіш кабеля, що вже лежать, були бутафоріяєю.. І разом із тим все відбувається так, наче працівники - це мігранти, які хочуть кращого життя в Європі. Поки до неї "доходять" і починають тут жити - розчаровуються... Філософія дій підсумовується фразою: "Краще життя придумане для того, аби сюди було бажання хоча б дійти!"

Поряд замку Château d'Avrilly, Trévol, Франція

Сон 090325 "Передбачувана небезпека"

Якісь непевні часи 90-х. Гуртожиток, в якому мешкаю в кімнаті не сам, а з напарником (узагалі уві сні відсутнє розуміння: чи ми студенти, а чи колеги по праці), має окремий вхід до будинку з тильного боку, де завжди темно, без ліхтарів, адже та паркова зона не для відпочинку. Отже трапляється так, що в таких місцях полюбляють крутитися "небезпечні елементи суспільства". Щоночі я повертаюсь такою дорогою додому. Ще пару слів до теми помешкання: нас поселили там напівлегально, адже самі часи виживання в 90-і - це не так часи договорів, а - блату та усної домовлености. Тому ми розуміли, що окремий вхід для нас - це "чорна каса" для тих, хто це придумав. Як висновок: таке напівлегальне помешкання лишає для нас мало правди. Але ми мусимо так виживати, адже поки немає іншого розв'язання. Щоразу додому повертаюсь не сам, а з напарником. Пару раз траплялись у тому темному "кутку" якісь кримінальні постаті, але все минало без інцидентів. Цього разу йду сам і "акурат" - на шляху два покидьки, які почали погрожувати мені ножем. Спочатку це дещо злякало, адже твердо знаю, що не вся правда на моїй стороні: жити нелегально, а тут злочинці... - "саме то"! Отож, ніж виявився маленьким, а пацани - трусами. Заламав того, що вимахував лезом. Відібрав ніж і почав наносити у відповідь дрібні рани на різних ділянках тіла, залякуючи таким чином його напарника. Той дещо почав тупити, не розуміючи, як діяти у відповідь: тікати чи боронити колегу? Вже й кричу до нього: "Тікай, бо заріжу до кінця!" Як тільки той втік, кидаю цього на землі, знаючи, що такі дрібні рани йому не зашкодять, а сам хутчій біжу до свого помешкання, аби закритися від них подалі. Тепер оцінюю свій стан: такого переляку давно не мав! (Від емоцій аж проснувся). Заспокоюючись, подумав (а це вже знову десь у напівсні), що добре було мати десь поміж дерев приховану сирену з мигалкою поліцейської машини. Прикріпити кнопку до зап'ястя і в час небезпеки показувати "фак", натискаючи другою рукою на контакт, що одразу супроводжуватиметься звуками попередження і сліпучо-синім кольором одразу посеред "лісу". Але тут моя фантазія режисує далі та знаходить для подібної сцени інший сюжет: яка ж була б хохма, якщо після чергового "фак" сирена з мигалками не спрацювала б.. 

У центрі уваги дівчина, яка займається здоровим харчуванням, але, як виявилось, "сидить" на транквілізаторах... У ній все чудове: молодість, легкість, пластика руху, багато щастя, поки не наступає мить загального розчарування. Коли все в її житті нон-стоп триває бездоганно, так би мовити "на злеті", і раптом, в одну мить - обривається: виступаючи на сегментованому з лози подіумі (образ - навмисно не придумаєш), не втримується і падає... Тоді ж і виявляється, і "невже?" - виявляє для себе, що "злет" і "падіння" тісно пов'язані з наркотичною залежністю.

P.S. Припускаю, що сюжети сну, пов'язані з "передбачуваною небезпекою", мають пряме відношення до перегляду перед сном перших двух серій документального фільму "Tales by Light" про працю дітей в Бангладеш. 

Певною мірою цікаво побачити "пластику" між набутим життєвим досвідом, "розривом шаблонів" і загальними судженнями...

Поряд замку Château d'Avrilly, Trévol, Франція

Сон 080325 "Думаючи «правильно»"

Кінець праці. Я в групі людей, яким ще мають дати роботу. Ніхто не розходиться, а чекають на остаточні вказівки. Бачу, як підходить наш (таке переконання) керівник до другої групи людей, які працюватимуть далі, і запитує іншого керівника за нас. Той показує в нашу сторону. Я припускаю, що на мене, адже вчора він мене відзначив добрим словом. (Чітка асоціація з реалу, хоча образ керівника уві сні не конкретний). Дивлячись на нього, я якби прочитав за його устами і порухом пальця: "Той, що справа". Я вдаю, що це якби не про мене, адже це міг би бути будь-хто в групі з чотирьох чоловік, яка стояла скраю більшости, в якій я перебував. Хтозна, що можна "прочитати" на відстані?.. Наш керівник підходить до мене і переказує те, що я й "подумав", та навіть так, аби тільки я йшов на додаткову працю. (Це рахується, як бонус у вигляді додаткової винагороди). Група розходиться, а я лишаюсь. Отже, все ж таки не помилився, думаючи "правильно".

P.S. Іронія в тому, що слово "правильно" пишу в лапках не випадково, адже суголосить з попереднім сном за 6 березня, коли моє переконання є вже помилковим думати за когось більше, не почувши справжньої думки зі ідейника... навіть якщо це є продукт мого сновидіння.

Поряд замку Château d'Avrilly, Trévol, Франція

Сон 060325 "Розв'язання проблеми"

Я з кимось виходимо з багатоквартирного дому. Якимось дивним інтересом зупиняємось розгледіти траву, яка невідь-чому починає розгортатися. Гасимо ногою і відходимо далі. В іншому місці так само спостерігаємо, як починає загоратися трава, яку теж гасимо, але звертаємо увагу, що на попередньому місці трава, яку тушили, розгорілася врази. Починаю сперечатися з тим, з ким це бачу. Пригадую, що бачив десь гасник, а співрозмовник мені доводить, що такого не було і ми його не знайдемо. Раптом знаходжу чужий телефон. Подумалось, що хтось випадково чи свідомо упустив з вікна цього високого будинку. Як підтвердження вже сказаному - бачу недалеко від нас гасники. Стверджуюсь (під час сну) у власній думці: все ж таки моя уважність у рази ліпша, а переконання - це підтверджує!

P.S. Цікава логіка сну, що працює в підказках, які ми не завжди читаємо "правильно". Я стверджуюсь у своєму переконанні, що гасники мені допоможуть, а натяк на те, що знайшовши чужий телефон, мало би краще підказати розв'язання проблеми, аби подзвонити до пожежних, чомусь не спрацювує. Але цікаво, що підсвідомість сама пропонує розв'язання, яке, як варіант, не те щоб зігнорував, а просто-напросто не зміг допетрати. А насамкінець переконання, як неусвідомлена іронія над самим собою: не додумався подзвонити пожежним, але внутрішньо зумів похвалити себе, який же уважний у порівнянні з іншим!

Поряд замку Château d'Avrilly, Trévol, Франція

Сон 040325 "Внутрішня «служба розвідки»"

Робота біля конвеєрів (враження з реалу). (Традиційна малозмістовна інерція по праці).

У продажу з'явився захист від шкідників, що заводяться в крупах. Дивлюсь уважніше на товар, а це - тонка фольга. Одразу пригадую, як про цей метод розповідав колега, згадуючи свою бабцю, і називаючи його "народним". Одразу уві сні виникає думка: тепер і це комерціоналізували!

(Цікаве спостереження, яке варто дослідити: з'являється образ, який оживляє спогад і акурат у форматі правильної теми. Так, наче незалежні образи "вимацують" ґрунт особисто актуального. Це не просто "робота генератора" мимовільних асоціацій, а конкретна "служба розвідки", яка шпіонить у нашому внутрішньому світі).

Наче в мене день народження. Давня знайома О.Ю., колишня колега моєї дружини, принесла мені в якості подарунка серію книжок із вивчення англійської мови. Гортаю сторінки, бачу тексти гарно ілюстровані малюнками, але без тлумачення. В комплекті - CD-диск.

Дружина каже, що це найкраще, що знадобиться їй у праці. Я ж дивуюсь: "Ти ж не читаєш англійську?" (Фаховий предмет викладання - німецька мова). Тепер із цими книжками я з дружиною опиняюсь біля "Глобала", на центральній вулиці рідного міста. Так, наче стоїмо з тим біля ятки, де в асортименті продажу також лежать і ті книжки. Але тут "ятка" (уві сні) сприймається не як торгова точка, а місце знайомства з послугами, які ми пропонуємо, зокрема, вивчення іноземних мов.

Наче продовження мого дня народження. Йду купатися до лазні. По виходу з неї бачу дружину з її подругою (можливо, та сама - колишня колега). Дружина, дивлячись на мене, недоречно жартує так, якби не для мене, що "я такий покупаний, що сьогодні буде неймовірний секс". Без моєї відповіді (що тут коментувати?): подумки постає аналітика цієї фрази, де в підсумку себе запитую: "Чому жінки перед кимось поводять себе інакше, аніж перед своїми чоловіками?"

Поряд замку Château d'Avrilly, Trévol, Франція

Сон 030325 "Розбити та полагодити"

Приходжу до якогось намету в центрі міста. Холодно. Запалюю там свічу. Відчуваю як з'являється тепло, коли відходжу - його відсутність. (Можливо, враження під час сну від власного тіла). Приходить незнайомий чоловік. Він так само сильно змерз. Невже і він релігійний? - подумав я. (В реалі б так не подумав). Яка різниця, коли хтось хоче зігрітися? Запалюю другу свічу. Бачу, як плавиться віск, бавлюсь з його перекладанням і додаванням, аби вогню і тепла стало більше.

Хтось бере інтерв'ю у російського співака (з ізраїльським паспортом) Андрія Макаревича, яке він дає біглою англійською мовою зі доволі жвавою думкою. (Про себе ж знаю, що серед російських імперців немає опозиціонерів, таких, як він). Дивлюсь на нього, як він постарів, і подумки зауважую, що в його роті просвічується відсутність бокових зубів. Міркую: невже він такий бідний ("бідося"), що не може полікувати зуби?

Демонтаж старої будівлі. Працює трактор + ручна сила. Тут у мене своя робота - не характерна аби вручну. Разом із тим я знаю, що міг би бути кориснішим. Щоразу повертаюсь поглядом до того, як працює трактор, що розбиває стіни. На цьому тлі археологи, що працюють з архівом (дивне поєднання професій), кажуть, що кожний мешканець цього міста мав у минулому в пакеті медичного забезпечення гарантовану від свого лікаря "скриньку погребальну"... Тепер потреба розібрати стару машину. Зокрема ніхто не може розбити загартоване скло. Всі б'ють, але нічого не виходить. Пропоную свої сили, але керівник відмахується, що це безнадійно. Візуально на склі знаходжу слабке місце для удару та його розбиваю. Знімаються майстрами всі елементи, що дотичні до цього вікна. Збираються докупи, аби показати їх безпосередньо на заводі "Шкода". Місце події раптом опиняється біля центрального входу до цієї фабрики. Автомайстри беруть усі елементи з собою і несуть на прохідну, аби в подальшому знайти документацію на заміну.

Тепер опиняюсь в якомусь моргу, де патологоанатом досліджує кишківник старої людини. (Чомусь виникли спогади про діда Григорія, хоча враження з іншого реалу: зокрема одному фрагменту з фільму).

P.S. Сон надихнув на таку думку ::

Складність снів відображає складність психіки (людського розуму). За собою впізнаю певну послідовність думок, що використовую для складання гумористичного погляду на світ.

Поряд замку Château d'Avrilly, Trévol, Франція

Сон 240225 "Чистота і порядок"

Готусь в незнайомій сім'ї виховувати чужу дитину, але разом із тим вирішую написати дитячу книжку про Кицю Портоптиху. Навіть починаю на ходу складати віршики: 

"Яке б не трапилося лихо,

На поміч прийде Портоптиха..."

Просинаюсь і дивуюсь такому імені для котячої героїні. Одразу намагаюсь вловити логіку словотворення: найближче відповідає слову портки (буквально - полотняні штани); можливо, з натяком на прибирання і прання та певний "котячий" протест.

Хлопець їсть чіпси. Дієтологи цікавляться: 

- Скільки ти їх з'їдаєш? 

- Багато, друже багато!

- День, два?..

На що він усміхається, що навіть цифра в днях доволі занижена. Таке враження, що це його основний продукт - він все їсть з чіпсами!

Його здоров'я, а зокрема зашлакованість організму, ілюструє його свідомість: його кімната, в якій живе, виглядає так само засмічено.

Хтось робить зауваження щодо чистоти його помешкання. У відповідь він наголошує на тому, що це його територія. Хоча дім, в якому ми тимчасово живемо, винайнятий на період нашої роботи і сприймається нами, як дещо чуже, а окрема кімната - як певна приватна територія... вже не витримую та гостро виправляю цього хлопця: "Наш дім!!! Ми живемо!!! Адже - це (будь-де і якими є) наша країна!!!".

Поряд замку Château d'Avrilly, Trévol, Франція

Сон 230224 "Розкриття прихованого сенсу"

Творець сиру викладає свої продукти в коло зодіакальних знаків у вигляді дванадцяти місяців, де на честь наступного місяця винайшов новий сир і саме так хоче презентувати його своєму конкуренту у приготуванні сирів. (Певна асоціація, навіяна моїм перебуванням у Франції і фрагментом з документального фільму про шанувальників сирів).

Після перегляду іншого документального фільму про функціонування кішківника, на ранок приснилося, що трапив у таку ситуацію, де лежачи просто (без переконання, що на операційному столі), маю відкриту частину свого живота і можливість торкнутися свого кішківника. Хтось (з натяком на медичного спеціаліста) мені каже: "Ти маєш чудову нагоду це зробити, відчувши їх (кишки) на дотик". Спочатку розумію, що це не реально, адже лежачи, не бачитиму того, чого торкатимуся. Але (як уві сні буває: новий намір→новий образ), мить і я вже дивлюся на своє тіло збоку і таким "боковим" поглядом (який тут зв'язок із мозком? - загадка) можу оперувати своєю рукою, дивлячись, як торкаюсь свого кишківника. Погляд настільки просторово гнучкий, що тепер я дивлюсь на все зблизька, зокрема на початок свого кишківника, детально розглядаючи кровоносні прожилки на ньому. (Насправді, від медицини я є далеким і певна яскрава деталізація, яку побачив уві сні, є дещо віддаленою від реальности, але знову ж таки для мене це яскраво ілюструє, наскільки мозок уміє рекомпенсовувати досвід, яким не володіємо).

P.S. Такий сон чудово ілюструє, наскільки те, до чого ми пізнавально дотикаємось у реальності, формує наповнення сновидінь.

Поряд замку Château d'Avrilly, Trévol, Франція

Сон 210224 "Втрати та можливості"

Під час засинання думки переносяться в напівсон. Ненав'язливо міркую над тим, що кожне місто завжди має свою чарівність, навіть якщо воно й буденно промислове. Наприклад, останні роки я довгий час живу в місті, в якому переважно його обличчя формують склади, адже знаходиться в чудовому місці перетину автострад. Навіть його назва та історія пов'язані з дорогами. Якщо Вроцлав позиціонує себе, як "місто гномів", чому б Ґлівіце не "місто складів"? (Десь на цих міркуваннях потрапляю в сон. Де в сновидінні виникає цікава ідея для реалізації в реалі). Зробили в центрі міста мистецьку комп'ютерну інтерактивну анімацію, де будь-який перехожий може на пульті пересунути на великому моніторі (у вигляді телевізора для сцени) "сценарні" кубики (рівнозначні технічному поділу, адже великий монітор складається з багатьох менших), де стихійно за тим починаються діяти усілякі з'яви: водовороти, ріст квітів, втеча веселих іграшок, коні, дороги абощо. Якщо ніхто не підходить до пульта і не тисне на кнопки, життя на моніторі міняється за алгоритмом випадкових чисел. (Туди ж можна задіяти і ШІ).

Якось незвично облітаю доволі старий дерев'яний дім, хоча під дахом, але без вікон і дверей. Дерево, з якого цей дім складений, настільки старе, що набуло темно-коричневого кольору. Невідь-звідки отримана мною інформація (переконання), що дім аварійний, спонукає бачити в тому дереві не просто давнину, а мало не трухлявість. Така уява спонукає відчувати цей дім мало не на дотик, зокрема й підлогу, що сиплеться під ногами. Раптом пригадую (можливо, забутий сон), що колись я був у цьому будинку і розглядав його, як варіант проживання для своєї родини. Невже тоді я не все розумів і не бачив стан цього дому? Такий необдуманий тоді крок був би жахливим...

Приготування їжі з картоплі. (Цікава історія, що забулась).

Якась дивна логіка, пов'язана з порядковою послідовністю в предметах. Одна з таких дій: прокладання кабелів, де перший стане останнім, а вискочить на місці кнопки до управління...

Поряд замку Château d'Avrilly, Trévol, Франція

Сон 200225 "Загроза творчим намірам"

Я якби по-родинному в когось в гостях. Хазяїн однієї господи під вечір любить відвідувати своїх сусідів, виключно для чоловічих бесід, до яких долучаються інші чоловіки - господарі найближчих садиб. Одного дня вирішує навести лад у себе на подвір'ї, а заодно і в одного з сусідів. Так звучала офіційна версія. Дає мені невелике завдання розчистити від сторонніх предметів місце на своєму подвір'ї. За розвитком подій розумію, що так вирішили зробити на кількох подвір'ях одночасно (як наслідок тихої чоловічої змови), зокрема підготувати місця для виноградників, аби в майбутньому лоза плелась так, аби творила арки. Того вечора в багатьох вийшов плодовитий день, зокрема у жінок - день стрижок. Тепер вечір. Стою з кимось на подвір'ї і раптом бачу в темно-синьому небі ракету з яскравим хвостом, яка спочатку летить спокійно, потім розганяється, робить поворот і різко падає до землі... (Пізніше припустив, що швидкість залежала більш від куту мого споглядання за траєкторією польоту). Долі секунд. Одразу розумію, що це атака на місто. (Уві сні артикулюю назву, хоча нічого спільного з реальністю). У всіх очікуване відчуття вибуху... От-от... А насправді - ракета з шумом падає в озеро. Навіть виникло смішне "бульк", на відміну очікуваного "бабах". Виникли припущення: може росіяни цілилися в міст?.. та однозначно - в центр міста... Ті, хто сиділи вдома і стригся - навіть не відчули цієї події. Молоді та ініціативні вирішили одразу піти в місто та подивитися на місце падіння. Виявилось, що ракета впала навпроти великої зупинки, а на озері (раптом виявилось, що уві сні зима) залишила пробиту в льоді лунку характерного круглого розміру з крильцями.

Поряд замку Château d'Avrilly, Trévol, Франція

Сон 190225 "Мистецьке явище"

Колега (нічого спільного з реальністю, таке уві сні переконання) знайомить мене з діяльністю свого шефа. Спочатку усно, потім з візитом. Після одного такого відвідування розумію, як вся та структура проникнута криміналом. Мало не того ж дня стаю непрямо залученим в їхню діяльність: вже маю банально дочекатися людей, яких завіз на ту фірму. Поки чекаю, виймаю машину з болота і ставлю на сухіше місце. Авто, яким приїхав, це білий бус, а поряд нього - впоперек інший - темнішого кольору. Раптом підходить згаданий колега, показує натяком на другий бус, і каже мені командним тоном (без права вибору):

- Береш машину і будеш їздити з їх (від тієї фірми) представником збирати гроші шефа!

До себе подумки: 

- Оце залетів: тепер буду всюди "торгувати фейсом", ще й так, що всі мене знатимуть, а коли їм заманеться, зможуть "передати" йому (цьому шефові) привіт...

Інший "колега", що займався такою роботою раніше, додає:

- А хто винен, що ти маєш кращі бойові позиції?

Так, наче Оксана Забужко живе в Житомирі на вулиці Київський (десь між ЦУМом і Театральною - таке переконання), а все тому, що все життя мріяла працювати в ЖДУ (Житомирський державний університет імені Івана Франка). Уже має передпенсійний вік і такий крок виглядає, як втеча в тихе місто (в порівнянні з Києвом). Десь на тлі такої інформації моя дружина спілкується з одним представником начальства ЖДУ в тоні докору: невже не було жодної можливости за 18 років (чомусь така цифра) здійснити мрію Оксани Забужко, аби вона працювала в університеті? На що в того начальника якщо не мовчазний подив, то дивний ступор: наче погоджується з усім, але начебто зробив би все, якби знав про такі мрії відомої дослідниці.

Одразу на тлі цього сюжету виникає історія мистецької спілки двох художниць, чиї авторські роботи були привласнені кимось, на кого раніше працювали, а отже й тим самим передали свої авторські права. Тепер одна з колишніх митецьких робіт виглядає як пів ляльки - лише нижня частина від пупа (який, здогадуючись, знаходиться під одягом): виразні сідниці в картатих стрейч-шортах, стегна і довгі ноги, які закінчуються туфлями на високих підборах. (Якби осучаснена версія трипільської баби. Асоціація виникла лише тоді, коли записував сон). Сама іграшка, більш, як мистецьке явище, а не для дітей, продається з віршем на підтримку жінок, в якому починається розповідь так: "Я та, що має...", а далі перераховуються такі природні риси жінок, які для декого (більше з натяком на стереотипи чоловіків) можуть бути причиною для недоречних жартів, наприклад, збільшені стегна або їх відсутність. (Вірш доволі жіночний за духом і змістом, такий, що явно писала жіноча рука). В контексті того, що сама лялька зазнала "переслідування" і від неї вимушено залишилась лише половина, та заради збереження тривалости існування творчого доробку, репрезентація цієї ляльки таким віршем робить її в рази повною сенсів з неймовірно сильним акцентом "фемі". 

Поряд замку Château d'Avrilly, Trévol, Франція

Сон 180224 "Наведення ладу"

Напередодні уві сні батько готував каву з мелених зерен у незвичний спосіб, що полягав у вживанні незвичних посудин... (Можливо, відгомін з реалу, коли в магазині зі сучасним електрообладнанням побачив незвичний кавник для заварювання на гарячому піску).

Так випадає, що я вирішую хазяйці допомогти в її ресторації протерти вхідні двері, випадково зауваживши на їх непрозорому вигляді. (Щось подібне зауважив у реалі, як дивний недогляд з боку маркетингу). При цій же нагоді маю гумові латексні рукавиці, які під завершення ще й вивертаю на внутрішню сторону, аби зробити усе максимально чисто, після чого вирішию їх помити. Тут вже й хазяйка сама вирішила долучившись і довести скло до повної прозорости. Там же в ресторації заходжу в приміщення, подібне до окремої їдальні, щоб там, маючи окремий кран з водою, умити руки та рукавиці. Чомусь так само, з наміром навести чистоту, сідаю до одного столика, аби навести блиск на його поверхні, а заразом зауважую, що за ним сидить якась француженка... Тепер зауважую, що на цьому столі закінчились серветки, а ця дівчина якось передбачувано мала їх узяти так, що ця раптовість виявилась зрозумілою мені в секундах. Оперативно встаю і з іншого столика перекладаю серветки до цього, але не всю коробку, а певний пучечок з кількох на раз. Верхня серветка якось кумедно зіжмакується, бо ж я хотів її розрівняти, та з поспіхом - не вийшло. Ця поведінка читалась дещо смішно, наче добрий намір навмисно дотриматися етикету. Коментую з тим же гумором: "Сервіс!..", - адже розумію, що по-французськи мені не вдасться сказати більше. У відповідь дівчина посміхається і пробує щось відповісти французською, але наприкінці чую пару польських слів: "Niebieskie Mazury". Тут вже я після здивування повноцінно долучаюсь зі своїм знанням польської... За усмішкою бачу, що їй такий несподіваний оберт подій подобається. Питає: звідки я? Відповідаю... На що здивовано перепитує: "О, istnieją niebieskie Gliwice?..". Якщо в порівнянні з Мазурами, то я заперечую, не до кінця розуміючи підтекст того "niebieskiego" ("синього"). Додаю, що Шльонськ має свою неповторну оригінальність, але її розуміють лише ті, хто закоханий в промисловість цього регіону.

Накриваю святковий стіл, перед цим готую різні страви. У мене з кимось для приготування окремий стіл, від якого переносяться блюда на головний. Приходять гості. (Якась напівконкретна асоціація з батьковим домом і його колом спілкування. Суттєва відмінність: уві сні себе почуваю ані дитиною, ані підлітком). Ще трохи і майже всі блюда за новим столом. Я ще міг би затриматися у приготуванні ще кількох страв, але мене вже запрошують до святкового столу. Вмикають світло, а його немає... Здогадуюсь, що треба закрутити лампочки, які наполовину виручені з патронів. Отже, справа зроблена, але світла все одно мало. В трьох місцях, де мали бути по три лампочки, фактично було по одній. Тим більш, одна з наявних трьох - виявилась несправна. Подумки: а були ж часи, коли батько любив за столом, спеціально для гостей, багато світла!

Поряд замку Château d'Avrilly, Trévol, Франція

Сон 120224 "Впертість і розчарування"

Дружина отримала в подарунок куртку, яку за чужою рекомендацією вирішила пофарбувати. Усе б майже нічого, але коричневий колір куртки вважався не відповідним, поки не почала фарбувати (на має здивування) у той же колір, але на тон інший... Питаю, чи є в тому щось добре? Але бачу, що намір сповнений впертістю довершити справу з цим експериментом до кінця. Наступний крок узагалі мене здивував: якщо спочатку пробувала нанести "новий" колір мало не спреєм, то тут я помічаю, як куртку вже починає окунати в посудину з фарбою. За цією дією слідує наступна, яка ще більше викликає в мені здивування: одягає її на себе... Я коментую про хибність всього цього наміру, але до останнього спостерігаю невпинну та непохитну впертість. І як очікуваний наслідок: одразу бачу, як жива фарба на куртці стікає і переноситься на нижній одяг... Лише після цього зауваження прислухається до того, що кажу і скидає її з себе.

Поряд замку Château d'Avrilly, Trévol, Франція

Сон 070225 "Весілля не буде!"

Сон завершується словами, адресованими до мене: "Ти тільки вибудовуй позитивні враження і натхнення само буде знаходити (для тебе) місце!"

Наснилось, що від якоїсь втоми від життя запропонував однокласниці (сусідка, чий батько мало не формально є моїм хрещеним) на другій половині життя вийти за мене заміж. Тепер йдуть активно приготування до весілля. За вікном бачу, як бігає мати майбутньої нареченої. А тут раптом, сидячи на одному місці, мені доходить, що я не можу взяти з нею шлюб, адже є одруженим! (Відчуття одружености уві сні виглядало, як довга розлука, коли кохану людину не бачиш довгі-довгі роки, аж так, що мало не забуваєш про її існування). Якось приходжу до них додому, бачу якісь непевні кімнати, чомусь більше схожі на підвальні приміщення. (Відчуття локації того дому майже так само, як і в реалі). Я босий, адже при вході завжди роззуваюсь, тому, зауваживши якість сірої підлоги, не йду по ній, а тепер легко над нею літаю. Якби ходжу, але не дотикаючись бруду. (Неприбраність якби не буквальна, а за відчуттями, що краще по підлозі не ходити). В одній з кімнат помічаю незнайомих мені людей. Одна з яких (дівчина), на якомусь етапі мого там перебування спробувала вкрасти мій телефон. Одразу це вивів на яв, і свім це схоже не сподобалось. Для них якби не мав так чинити, оприявнюючи цей злочин). Висловив усім присутнім, хто там був, зокрема і матері нареченої, нове та остаточне твердження: "Весілля не буде! ... Так буде краще!" Повертаюсь до себе (до дому, якби батьківський дім). Міркую: як то вийшло, що я запропонував їй "руку і серце"?.. Ані логіки, ані почуттів, можливо більшість пар так і утворюються - від нуди?.. (На слові "нуда", записуючи сон, спливає образ колеги, з яким почав працювати. Може звідси виникає образ: мусиш з ним бути (працювати), адже іншого вибору не існує?).

(Засинаючи знову, прокручую деталі цього сну так, що сюжет доповнюється невеликим сценарієм).

Сиджу і розповідаю всю ці історію своїй матері та сестрі. В результаті мати фиркає, висловлюючи незадоволення як самим наміром, так і наслідками, та кудись іде.

Живучи в дуалістичному світі ми можемо стверджувати, що життя складається з умовно чорного та білого: успіхів і проблем, щастя і горя, любови та ненависти тощо. Отож, і підступаючи до тлумачення (розв'язання) снів так само треба оцінити та виявити скільки умовно "білого" та "чорного", "доброго" чи "злого" мало місце уві сні. Найлегше це вдасться зробити, надавши сну епітети. (Це я б відніс до 11 (додаткового пункту) "Як тлумачити свої сни", які були опублікаваними раніше).

На прикладі сьогоднішнього сну пошук епітетів виглядає так: спонтанний, забудькуватий, не розсудливий, неприємне (місце, люди, обставина), хоча все це на тлі підготовки до чогось виняткового в житті (весілля) і решта з іншою полярнісю: обережний, самокритичний, однозначний, справедливий, приватний (телефон, можливо, як алегорія на право "першої" дружини), відвертий. Отже, тут також напрошується інша градація "чорного" і "білого": після "оговтання" виникає розуміння, що власний простір є чистим і ніхто його не має права порушити, а зовнішній світ і обставини - є ворожими, як щодо наміру чужих мені людей, так і рідних, навіть ув особі матері, можливо, сестри. Цікаво, що образ власної дружини уві сні, це майже як образ Дульсінеї Тобоської для Дон Кіхота - єдино коханий, але неймовірно далекий.

Поряд замку Château d'Avrilly, Trévol, Франція

Сон 040225 "Для кращої долі треба бути мисливцем"

Містично-релігійний сюжет, де хлопці, аби обрати кращу долю, ходять до лісу, в якому на деревах ростуть залізні тарілки в дещо східному стилі (з реалу чітка асоціація з натюрмортом, на якому один з намальованих моєю донькою предметів саме такий і має вигляд). Але це не все. Такі тарілки іноді недозріваючи падають на землю невеликих розмірів - якщо таку брати, це напряму пов'язано з обранням собі дівчини (можливо, спрацювала простонародна фраза: "як йшов, таку й здибав" - уві сні вона не фігурувала, але має пряме розуміння - краще ті, що просто так падають на землю - не брати!). Для кращої долі треба бути мисливцем і підстрелити на дереві найбільшу тарілку. Але при всьому цьому є переконання: якщо підстрелена залізна тарілка матиме найбільше ушкодження, а саме найбільших отворів, тим доля буде найкраща - в рази і рази краща - дивлячись на тарілку, наче на долоню і читаючи на ній "лінії", а насправді отвори, долі. Цю тарілку беруть із собою додому на видне місце. Отак опиняюсь свідком, як хлопець підстрелює собі одну таку тарілку, а ушкодження на ній чисельне, так, що вибито цілий кавалок металу від центру і аж до краю. Він серед усіх хлопців на полюванні - щасливчик долі. Інші йому навіть дещо позаздрили, в позитивному розумінні цього слова. Раптом, як опиняється у нього в руках та тарілка, з'являється невідь-звідки дівчина, і поводить себе так, наче вони знають один одного вже багато років. Підбігає така ж щаслива до нього, аби розділити з ним його радість. Якби виходить так, що саме ця дівчина і є його найкращою долею - найкращою судженою в усьому світі.

Новий сюжет сну, за переконанням, якби дублюючи сюжет попереднього, але події розвиваються в храмі, де хлопець шикує порох в якийсь саморобний механізм у вигляді шпильки. (Чомусь виникла асоціація з подібним у дитинстві, як між двома болтами і однією гайкою між ними запаковували сірку (попередньо очищуючи їх із сірників) та кидали подалі від себе на асфальт так, що при падінні болти між собою докручувались і відбувався незначний вибух, або ж ефектний хлопок).

P.S. Загалом схоже, що наснилося під певним враженням від польського фільму про сілезькі повстання на початку ХХ ст.: "Sól ziemi czarnej", яку так перед сном і не додивився - відклав на наступний день.

Поряд замку Château d'Avrilly, Trévol, Франція