Сон 010418

Фраґмент :: Я обслуговую солярні станції, що знаходяться над самим морем. Станції спрямовані на підігрів води. Я знаходжусь на березі, на ньому відпочивальники, але не спекотно, а по ранньому весняно чи осінньо. Можливо, місце на березі північних морів. Люди одягнені відповідно по погоді, але не похмуро і не сонячно водночас.

Фраґмент :: Я йду разом із донькою мені знайомим парком (це місце зрідка в різних комбінаціях сниться зі шкільних часів). Я намагаюсь спілкуватися з нею польською. Якісь накладені блоки вздовж стежки, яка ось-ось має закінчитися разом із нашою і збігтися на одному заасфальтованому майданчику. Між проміжками блоків високо і вдалечінь від нас прозирає камера спостереження.

P.S. У другому фраґменті збіглися асоціації з реальним часом та пережитим у минулому. Тією стежкою, що йшов разом із донькою, я ходив до школи вісім років. Та стежка час від часу снилась у двух місцях - її початку та кінці, окреслених територією парку. Віднедавна в тому парку побудували храм. Кінець стежки, якщо їти до школи, закінчувався меленьким бетонованим містком через канаву, що йшла вздовж цього парку. Якщо брати шлях уві сні - то він був - зі школи - так, наче я повертався напочаток. Парк уві сні міг виникнути не випадково: перед сном мені телефонували батьки, що живуть недалеко від цього парку. Спроба заговорити з дитиною польською саме наприкінці - за логікою "початку" тієї стежки - вказує на подвійну символіку "початку" з повернення до вихідної точки в цьому житті - вчитися жити по-новому. Зовнішня камера спостереження - пряма асоціація з роботою - розташування її було на тій же висоті, але знаходилась вона вже на вулиці.