Прийшов купити в магазині хліб. Займаю чергу, помічаю, що люди більш тепло вдягнені ніж я, по осінньому: в куртках. Вирішую купити чорний хліб і білий батон. Білий бачу, а чорний помітив у іншому відділі: при вході в магазин. Йду з цієї черги, стаю в іншу, в рази меншу. Одразу купую батон і хліб. Питаю: чи можна розрахуватися карткою? Продавець дивує відповідю: тільки за чорний хліб! Дивуюсь. Купую обидва і йду. (Образ цього магазина час від часу виринає уві сні. Насправді, знайомий в реальності ще з дитинства).
Приїхав у Житомир, багато що змінилося. Забиваю в GPRS-навігацію назву вулиці і дім, а він мене виводить бозна куди: студентський гуртожиток, кінцева зупинка автобусів, багато молоді. Як сильно все перебудовано! Наче той самий район міста, а вулиці і дім - не ті. Навіть чомусь "поперся" в той дім, що начебто є мій. Вечір, темно. Враження, що можливо все. Але піднявшись на свій поверх, виявив зовсім незнайомі мені двері. Наче подзвонив у квартиру, але одразу спохопився: навіщо? - і спустився на двір аби "забити" наново, вже латинкою, назву потрібної вулиці. Беру чи то клавіатуру чи ноутбук, схожу на дивну плату, з якої буквально йдуть дроти на монітор, але з масивними пластмасовими клавішами, по кілька штук під одну захисну оболонку. Виходить так, щоб набрати назву вулиці, всліпу маю знати наперед де і які приховані букви. 0308'
Лікарня. Разом з лікарем оглядаю знімок чоловіка з хворою чашечкою ноги. Він каже його жінці, що все дуже сильно запущено: там не одна, а дві жаби. Якби одна з них скам'яніла, то ще нічого, а там є друга: жива!Показує полюй-рентгенівський знімок коліна, в якому сидять дві жаби: одна у вигляді складеного скелету, друга - наче земляна ропуха. Цього чоловіка ведуть у лікарню, аби готувати до операції. Дивлюсь на його ходу, а він лише трохи шкутильгає. Я несу до нього кольорові олівці та фарби, змішані в одному пакеті, аби не знудився протягом всього часу. Дивлюсь уважніше на фарби в тюбиках, а вони схожі на ампули, в яких зберігають ліки. 0418'
Зупинився на відпочинок у батьківському домі. Але тепер то не зовсім звичайний дім, там є найняті господарі, чоловік старшого віку і дівчина, які за тим всім доглядають. Замешкавши там день, в розмові зачепилися: а чому б я не поприбрав у кімнатах? Все ж таки рідний дім?.. Звернув увагу, що на підлозі лежали місцями деякі килимки від баби Марії.
Пилососив велику кімнату, дивився телевізор, по якому, за сюжетом фільму, виринула тема лесбійства: чи виходити заміж?.. Якоїсь миті зупинилась мати, аби подивитися той фрагмент. Я наперед знаю її думку. 0515'
Немає коментарів:
Дописати коментар