Сон 131218 "Подорож у знайомі місця"

Хтось чистить рибу. Наче знаю, що вона морська, а дивлюсь - карась. У мене в тому контексті виникає мовна гра з прийменниками (чомусь запам'яталося саме з акцентом на них), щось на зразок: через карася, з (морською) рибою.

Я з двоюрідним братом гуляю по місту Донецьку. Він проводить мене різними вуличками і парковими зонами. Ось сходи, де треба перейти до якогось будинку, основа якого стоїть нижче нашого рівня. Він думає, що я йтиму перший, і руками показує на сходи, що йдуть донизу із заворотом вправо, але даю зрозуміти, що дороги не знаю, то нехай як вів, так веде й далі. По спуску і маленькому підйому починаю впізнавати знайомі місця: я це вже десь бачив! Зокрема гаражі вибудувані скупчено з білої цегли з заїздом із різних сторін. Кажу брату, що колись я вже тут був. Можливо, навіть подумалось, що уві сні, але ж той сон і що в ньому було пригадав майже весь! Десь закроїлась думка: як же я перетнув лінію розмежування із зоною АТО (ООС)? Мені хочеться подивитися на той гараж, біля якого я був минулого разу. Піднімаємось на бетонований дах усіх гаражів. Кажу брату, що я тут був уві сні. Над гаражами надбудова: стоїть сарай, двері в ньому лише прикриті, не замкнені. Відхиливши їх і зайшовши всередину, побачили купу дощок, закладену між ними косу, що визирала кінчиком леза, якісь предмети для прибирання двору, але усе здалось мені трохи забільшим, ніж звиклі для нас речі, так, наче "прибиральником" був якийсь чоловік-велетень. Перед сараєм побачили два своєрідних столика, зроблених на витяжних трубах, на яких у чудернацьких коробках були приховані перука кольору пісочний блонд та рожевий капелюх. Приходить дружина, я показую який прикольний капелюх, тримаючи його в руках, а вона каже: "І нащо воно тобі? Поклади на місце!" Розглядаю уважніше: доволі важезний, повстяний, широкі криси обшиті якоюсь дрібною світлою смужкою хутра. Ставлю в ту ж чудернацьку коробку, з якої дістав.
P.S. Сон, в якому бачив знайомі гаражі: https://snylogosa.blogspot.com/2018/05/070518.html?m=1

Польща. Я з дружиною заїжджаємо автобусом в центр міста, яке схоже на Вроцлав. Гуляємо його вулицями, розглядаємо архітектуру, переходимо з однієї великої площі на іншу. Якась з них являє собою замкнений простір. Маємо повернутися на автовокзал. Впізнаю давню архітектуру, яку бачив ще "рік тому", кажу, що тут має бути стоянка автобусів. Вмикаю GPRS навігацію, в google-зображеннях дивлюсь на ту будову, біля якої ми проходимо, лише стоїми зі зворотнього боку. Знаю, що ось тут (показую на знімок) мають вони бути, а їх там немає, хоча сьогодні там були.