Я на на якомусь святі, який має ось-ось розпочатися. Спілкуюсь з дівчатами. Нас троє хлопців, їх двоє. Коло осіб, які тут зібралися, доволі вузьке: всі знають одне одного, от ми - ні! Наша роль, так би мовити, технічна, пов'язана з організацією заходу. Все має пройти на вищому рівні. Присутні іноземні гості. Для преси і всіх нас мають оголосити про корпоративні зміни, пов'язані із початком нової ери діяльності фірми. Я поінформований, що для мене за столом є окреме місце, навіть написано на табличці для кого, при тому, що я маю лише побіжне відношення до цього свята. Хочу в туалет. Двері до нього в полі мого зору. Не знаю чи цієї миті прийде бос, якого ми всі так чекаємо, чи пізніше, але буде негарно, якщо я буду там, а все розпочнеться "за раз". 0406'
Сидимо з чоловіком, який керує нашою роботою, і формуємо витратну частину по матеріалах, які необхідні для господарювання. Він ні на що не жаліє: питає в нас: скільки треба? - і все пише про запас, якщо треба докупити, чого достатньо й однієї одиниці, він замовляє дві, три... Наприклад, маємо чайник, в якому згорів тен, а він: "купити три тена!" Доволі щедро! (Чи раціонально?) Як він каже: "На майбутнє". 0805'
Немає коментарів:
Дописати коментар