У старому одноповерховому будинку збирається громадська організація, до якої я вперше завітав у гості. Раніше я вже був у цьому будинку. Ще від тоді знаю, що вона стояла пусткою, а її планували знести із-за аварійності. Надійшли пропозиції, аби я започаткував там якусь свою справу. Оцінивши побачене і відомі мені обставини, прийшов до простого висновку: там будь-який бізнесмен не створить власний офіс і, як химера, навіть не розмістить сейф. Виходячи з цього та заглядаючи в майбутнє: наявна там ГО не відчує більшого розвою, аніж є зараз. Споруда в моїй пам'яті так і залишиться умовно (на словах) "знесеною", тому навряд чи очікувати в ній повноцінного життя.
Я біля якогось будинку. Мені кажуть: "Дивись, там лев! Швидко біжимо від нього! Там двері!" Двоє людей біжать швидше за мене, а я не встигаю. Чомусь від початку оцінив, що це левиця і не має ворожого до нас наміру. Але побіг, як не побіг. А левиця, повелась дивно: якби не бігли, стояла б на своєму звичному місці. А як побігли: то й вона за нами. Тут вона мене доганяє, стрибає від переду на плечі, я падаю і розумію, що вона просить гратися. Шерсть на дотик м'яка, приємна. Геть не відчуваю бодай найменшої небезпеки. 0500'
Немає коментарів:
Дописати коментар