У мене колекція вишивок. Але я вирішую перенести їхні візерунки на іншу тканину: чорну, більш делікатну, мало не шовковисту. Для цього примітив у однієї дівчини рулон такого матеріалу й вирішив його потроху брати. Одного дня прийшов до нього так само тихо і вже було розмотав, як чую: власниця спускається прямо до мене сходами. Я завмер, витягнувши руки вгору із розгорнутим шматком тканини. Міркую, що сказати: правда сьогоднішнього дня виявилася для мене більш переконливою. Не казати ж їй, що я вже не раз брав у неї цей чарівний матеріал?.. Зустрічаюсь із нею очима. Виникає мовчазна пауза. Одразу пояснюю цей крок своїм бажанням перенести власні "малюнки" на цю тканину. На що почув єдине: "Добре, але покажеш мені їх!" Тут до мене підходить колега по роботі, працівник фірми, який виконує інші завдання відмінні від моєї, й каже:
- Знаєш, я знаю, що таке "оря"!
- І що ж?
- Написав тобі у Вайбер, подивишся!
- Якщо ж "орій", то від нього похідне слово "орати". Отже, я знаю що це таке! - але останнє вирішив не говорити вслух, аби його "не засмучувати": може, у нього до мене щось інше?! 2350'
З колегою по роботі маємо їхати додому. Він зауважує, що наступного разу, як приїдемо, добре було б обмінятись іклами. У нього від природи вони не вродили, а в мене вони певною мірою завеликі. Бачу якесь раціональне зерно в сказаному. Міркую: якщо обмінюватися, то добре було б зараз, щоб з нового заїзду вже стояли нормальні. Вся справа так і завершилася на міркуваннях. 0500'
Немає коментарів:
Дописати коментар