Сон 010320 "Миші. По-той/цей-біччя"

Приходжу на фірму, в якій колись працював. (Жодних асоціацій з реальністю). У мене інша посада та інші завдання. Добре знаю роботу двох інших посад: одну обіймав, а до другої був дотичний. На якомусь етапі роботи зацікавився: хто ж там нині працює? Цікаво так склалося, що я з ними ще не познайомився, а вони так само не проявили інтерес до мене, хоча виникла переконливість, що вони вже дізналися, що повернувся давній співробітник, який міг би дати певну пораду. Міркую, що принаймні я на їхньому місці вже не раз прийшов із робочими питаннями, як до людини, яка могла б дещо порадити, а вони сидять на одному місці, як миші. Іду до тих людей сам. Одна з офісних кімнат, де сидить один зі згаданих колег, має скляну огорожу, що виходить у іншу кімнату, в якому стоять два ліжка. Таке приміщення подібне до огороджених балконів, тільки повноцінного розміру з кімнату. Так зроблено задля того, щоб інші колеги, які виходять на нічну зміну, могли трохи відпочити. Отож, познайомившись з колегою, який обіймає колишню мою посаду, почав розповідати мені про тих, хто нині тут "відпочиває". Слухаючи його, пригадав себе, зокрема й одне з тих ліжок, на яких спав. Тепер ми в тій кімнаті. Раптом колега каже: дивись, миша! Доказую свої слова, озираюсь: дійсно, в кутку на стіні сидить чорна невелика миша. Колега починає наганяти своїми розмовами паніку, але я спокійний. Розвертаюсь від миші до нього, щоб заспокоїти, і тієї ж миті на мою спину стрибає згадана тварина, яку я відчуваю, не дрібнюткою, а повноцінною, схожою на сіру лисицю. Каже мені якісь заспокійливі слова і впивається зубами в мою шию, де хребет. Я ж не очікував такої хитрости і у відповідь почав кусати у відповідь її лапу, що опинилась біля мого обличчя. Прижав до того ж болю, що й вона мою шию, але відчув, що на протидію не відпускає. Тоді я вкусив із такою ж силою другу лапу... Цікаво, що в такому стані "заціпеніння" зубів, ця тварина мені почала говорити, щось на зразок того, аби я заспокоївся, а я у відповідь теж, але з тією різницею, що почав повторювати слова колеги:

- Яволь, відпусти шию!
- Яволь, відпусти мою шию!..
0445'
P.S. По пробудженню, подивився походження, як мені подумалось, імені Яволь. Здивувався, що це повноцінне слово з німецької мови, яке означає: "погоджуюсь", "ясно", "звісно". І тепер важко зрозуміти: ця дуалістичність: наказ чи взаємозаперечення?

Потрапляю на завод, на якому колись працював. (Таке переконання уві сні. Якщо проводити з реальністю, то певною мірою є незначна асоціація). Опиняюсь в колективі незнайомих мені людей. Себе відчуваю в ролі глядача і спостерігача, хоча, як виявилось, тут зібрали якраз багатьох новобранців, що будуть освоювати різну роботу в новому цеху. Я поміж них нічим не відрізняюсь, аби так просто взяли б мене і навчили чомусь новому. З'явився начальник, який почав зачитувати прізвища, кому треба пройти охорону праці, а працюючим її повторити. Отже, мене в тих списках не було... Та й не треба!

Історія, в якій розповідається, як в домі залишилась дитина (таке постпереконання) з незнайомим дідом, який з якогось дива перестав проявляти ознак життя. Дитина списала на те, що він змерз, адже була (забута мною) сцена, що передувала цьому фіналу. (Сон повторюється, але з певним оптимізмом). Ті ж герої, але до дому приходять родичі старого. Малий повідомляє, що дід помер. Тіло лежить незмінно на спині, як у першому сні. А хтось дивиться на нього і каже: "Так він лежить і дише!". Дійсно, живіт здіймається і опускається, як у живої людини. Далі звучить така думка: "Видно змерз і оклигав". Тієї миті світ навколо почав сприйматися на рівні містики: тут щось є, а тут - немає. Стоїть в кімнаті якась велика бочка, а в ній невідомо що, лише в кутку вибита дірка. Головний герой питає:
- Що це за отвір?
Хтось відповідає, чий голос і гумор нагадує одного мого колегу:
- Це портал у підземний світ.
- І як там, дуже глибоко?..
- Там холодно і темно!
- А якщо пальця туди сунути?
- А сунь!..
- А як за пальця мене хто схопить?
- А почитай!
0650'