Сон 100320 "Пора збиратися й іти!"

Велика зйомна квартира. Разом із тим таке дивне відчуття, що вона рухається в просторі, наче це вагон потягу, але жодних візуальних на те ознак. В ній зупиняються приїжджі, наче в готельному номері, й за деякий період часу з'їжджають звідти. Такими тимчасовими постояльцями є я з родиною та по сусідству якась незнайома дівчина. Ось нам кажуть, що ми маємо скоро зібратися і піти, а я маю про це повідомити згадану дівчину. Минаю кілька сусідніх кімнат, заходжу до неї. Її ще не бачу, але відзначаю для себе, яка безліч жіночих речей акуратно розкладена на різних поличках кількох кімнат. Міркую: і як же вона зможе весь цей дріб'язок оперативно зібрати до виходу?

Скоро маю їхати додому. На руках уже квитки на потяг. Заходжу в дім, в якому мешкає малознайома польська родина. Розговорююсь з жіночкою, яка є родичкою цієї сім'ї. Розповідає про навчання в "liceum" старшої доньки. У мене виникає більший інтерес до розмов. Виходимо з дому, аби побалакати на дворі. Вона дістає цигарку-самокрутку і обламує її більш ніж надвоє, пробує запалити, а запальничка не працює. Дістаю свою, кажу, що дарую. Перепитує, чи вона з України? Підтверджую, але з іронією наголошую, що по факту вони такі ж українські, як і польські - привезені з Китаю.

Збираємось на змагання зі спортивних танців. Батько показує на годинник, що вже пора йти! В реальності - дзвонить будильник. 0500'