Сон 230420 "Чорно-білі фрагменти"

Кілька разів потрапляю в дім до якоїсь жіночки. Ремонтую в неї телевізор. Пригадую, що попереднього разу був чорно-білий, що з нею й обговорюю. Цього разу, хоч і старий, але кольоровий. Дивуюсь, що вона ще його дивиться, акцентуючи, що в мене вдома його вже давно немає. Беру в руки пульт, щось на зразок кнопкового телефона, але у формі дивного джойстика. Кнопки гумові, дивно викладені за формою. Розбираю, аби переправити їхнє положення - зробити більш рівними один до одного.

У винайманій квартирі збирається бригада хлопців на роботу, до якої і я маю причетність. (Місце, обстановка, предмети - мені не знайомі). Деякі хлопці пішли вже до машини, а я в останню мить вирішив затриматися і піти в туалет. Але за мить, коли я вже був зайнятий, прийшли господарі помешкання. Спочатку заходить дівчинка, стає біля дверей і не йде далі. Один з господарів на візку. Схоже, що на ньому - хазяйка (трохи застаренька жіночка), а допомагає їй хазяїн. Знайомлюсь. Дивлюсь на диван, що стоїть біля входу, і раптом для себе бачу на ньому гроші. Кажу: "видно, бригадир залишив їх для вас! - як оплату за житло". Дивлюсь на стіл, за який мають сісти, на підлогу, що під ним, а на ній лежать гроші, схоже, чиясь зарплата, упереміш з чорно-білими світлинами. Нахиляюсь і починаю їх збирати.
- А у вас є родичі на Житомирщині? - питаю.
- Ні! (Пауза)
- То все одна Україна!.. - словами з пісні відповідаю, продовжуючи складати і пригадувати ті самі світлини, які свого часу вже бачив. (Враження, що перегляд фотографій належить до забутого сну).
Хотів подумки перепитати: "А вони вам треба? Чи міг би я їх забрати із собою?" - але вирішив того не робити.
0450'