Сон 240620 "Прихована правда"

Сниться, що я розповідаю жінці, як моя знайома обмовилась, що знає мого батька. Спочатку не надав цій інформації важливого значення, але, як виявилось, ця історія має своє продовження. Тієї миті я просинаюсь і згадую вчорашній сон.
=》
Мій батько, обвіяний чарами якоїсь коханки, почав діяти всупереч здорової логіки, що покликана була б не шкодити своїм дітям, зокрема мені, а допомагати. Зокрема почав виходити на моїх знайомих, платити їм гроші, аби вони почали справляти на мене певний вплив. І так із кожним роком цей вплив починав зростати до такої міри, що самі знайомі почали натякати на особисте знайомство з моїм батьком.
- А я знаю твого батька! - каже Л.Г.
- Це не дивно, адже він телемайстер. Його багато хто знає! - відповів без сумніву.
- Я ж знаю його інакше, - змушуючи мене подумати розлогіше.
Тієї миті я згадую, що про таке ж знайомство розповідала півнатяком Т.Ш.
- І що ж це значить? - подумав я.
Тієї миті все стає настільки виразно ясніти, що я все зрозумів ("пазли склалися"): батько почав використовувати вплив на мене, чого раніше не робив, від знайомства з однією жінкою, що стала його коханкою і всіляко впливала на його дії. Мешкали вони в невеликій білій хатинці, до якої він заходив час від часу, а згодом, мало не оселився назавжди.

Групі студентів у якомусь промисловому парку розповідаю історію про те, як працював у Польщі. Тепер я в аналогічній ситуації, але студентів лише двоє і це дівчата, які зайшли в кімнату. На якесь питання долучився до розмови колишній мер міста (в реалі - дійсний) С.Сухомлин, якого вони не знали. Під кінець розмови хотілося б повідати: з ким саме вони розмовляли, але всі звикло розійшлися.

Я на новому об'єкті. У кімнаті, в якій поселився, зустрічаю незнайомого мені з інших будов робітника. Він повідомляє, що завтра свято "8 березня" - робочий день, отже оплата подвійна. Можна вийти сьогодні, аби "застопорити" місце на завтра. Розумію, що саме сьогодні мені почати працювати буде добре, адже завтра вихід на роботу гарантований, а я тільки-но з дороги. Тепер зібралися всі робітники. Дивлюсь на їхні обличчя, аби впізнати когось, хто мені знайомий. Наче зі спини - одного вгадую, а другого впізнаю однозначно - це колишній бригадир Є.С., що порадувало.

Подвійний фрагмент: тримаю свій носовичок на перилах автобуса.

Син в чужому місті хоче в театр. Виходить з дому, сідає в автобус. Жінка в паніці, я - спокійний. Невдовзі знаходиться. 0350'