Цього разу я залишився сам, аби дотягнути оригінальні кабелі. Загалом, їхня кількість невелика, але потребує уважности. 0110'
Йду по вулиці в межах приватного сектору. Сонячна погода, весело. Раптом бачу сумку-холодильник із морозивом, яка стоїть біля одного дому. Начебто щось узяв з'їсти, а як ставив її на місце, вийшов господар дому і мене побачив, але я не відреагував: "немає чого розкидати потрібні речі на дорозі!". Йду далі, раптом їде машина, доволі солідна, схожа на джип, а в ній якась солідна дівчина, але не за кермом, а сидить просто, так, наче в лімузині пасажири. Вона вирішила мене підвезти, я ж не відмовився, але ж мені їхати - лише до кінця вулиці?! Зійшов на повороті й подумав, що ліпше було б одразу йти на тролейбус, а не затримуватися з морозивами та загадковими машинами.Дружина відповідає по телефону і паралельно робить правки в тексті. На вигляд: більш поринута в текст, аніж телефонну розмову. Я йду на кухню і починаю робити суп, в основі якого, замість м'яса, накришена ковбаса салямі. Вона розварюється, відділяються дрібні шматочки м'яса від жиру і утворюється своєрідний навар, який плаває наповерхні. По завершенню розмови по телефону, дружина каже: чи не міг би я зварити борщ, адже сьогодні прийдуть родичі (двоюрідні брати з мого боку), аби допомогти перенести речі. Я ж у відповідь: А в мене - суп!.. 0210'
Немає коментарів:
Дописати коментар