Я десь з дружиною на лоні природи, поміж заміських дач. Десь поряд нас присутній якийсь будиночок, з якого ми вийшли. Темп подій розмірений настільки, що в голову приходять різні ідеї. Ось дружині захотілось напнути якусь гумову річ, щось на зразок тятиви в арбалеті, загалом не схожу на зброю, а "пародію на неї": матеріал, який натягується та неймовірно довго скручується. Чим я і почав займатися, а вона пішла. Натягнув до такої сили, що пора вже відпускати, а дружина все не виходить із дому. Відпускаю: будь що буде! Злітає гумова стяжка і починає в повітрі робити хаотичні викрутаси. Від стрімкого руху самозапалюється, отже, тепер літає не просто гумова річ, а неконтрольований вогонь. Пролітає над дахами будинків, робить півколо біля посадочного ряду високих сосон. На кожному просторовому оберті виникає в мене острах, що ось-ось щось від нього спалахне інше. Якоїсь миті приходить спостереження, що це полум'я набуло якогось незалежного інтелекту і рухається взагалі невипадково. Ось вже раз наблизилось до мене і полетіло далі, а ось вже вдруге: стало переді мною і певний час не зрушувало з місця. Від того я закрив очі, але шкірою відчув, що полум'я просто мене не покидає, а тримається поперед мене... Ще мить і полетіло у невизначеному напрямку, наостанок прокотившись дощовою ринвою дому, з якого так і не вийшла дружина подивитися на реалізацію своєї ідеї.
P.S. Проснувся зі схвилюванням: перший раз у житті побачив щось подібне! 0245'
Дощовим днем гуляю парком, піднімаюсь сходами. На одному з поворотів стоїть табуретка, а на ній - маленький песик, може, цуцик. Стоїть доволі смішно і жалісно: на задніх лапках, передні склав, як сурікат, а сам весь мокрий від дощу і дивиться кудись угору. Подивився вгору і я: грубе галуззя дерева і більше нічого. Вирішив це "диво" сфотографувати, що і зробив. Від його питального погляду вирішив вилізти на ту ж табуретку самому і подивитися вище: нульовий результат. У голові промайнула асоціація з молодим стильним хлопцем. Після певних вагань забираю цього цуцика із собою. По дорозі це живе створіння навалює мені в кишеню, так що одразу проступило тепло і коричневий колір крізь штани. Звісно ж йому приємно! (Отака вдячність). Приходжу до дому, який нагадує батьківський, міркую, що не пускатиму його далі прихожої та кухні. Тепер дивлюсь інформацію за цього хазяїна: "... Автор однієї книги, займається музикою і дотичний до медіа". Відволікаючись від перегляду інформації, згадую за свої штани, які треба попрати. 0444'
Сниться, що на останній сон донька зробила художнє оформлення, як цуцик розкидав по кімнаті взуття і пересувається поміж розставленими перешкодами. Я ж сідаю і вичитую текст свого сну. Зі спини підходить дружина і проявляє інтерес до мого писання. 0530'
Немає коментарів:
Дописати коментар