З тимчасовою зміною місця проживання, у зв'язку з новим об'єктом на роботі, опиняюсь на півночі Польщі. Мало не те ж саме місто, в якому колись мешкав (в реалі). Живемо в будинку, який обріс певною містикою. (В реалі сон забувся, але за подальшим сюжетом я просинаюсь уві сні і починаю записувати його в усіх подробицях. Таке трапляється не раз. Дарма, що не можливо уві сні зазирнути в такі щоденники). (Цікаво, що сон наступного дня відсилає мене спогадами в те саме містечко на півночі Польщі, в якому доводилось працювати з одним із колег, який, чомусь, час від часу зринає у моїх снах. Цікава вибіркова пам'ять!).
01.02.22
Мешкаємо родиною в будинку (асоціація з реальністю), в якому є ще перший поверх і ще одна кімната, в яких час від часу навідується господар дому та ще один мешканець. (Деякі асоціації з реальністю, але віддалені, зокрема архітектура та інтер'єр дому). З ними настільки мало діалогу, що про особисте мало що знаємо. Якогось разу розповідаємо, що на даху або на горищі було чути два рази у різний період сторонній і доволі голосний шум. (Асоціації з реальністю, але для мене: з переповіданого членами родини). Десь з'являється ще якийсь чоловік з порадами, може сусід, але настільки досвідчений, що добре знає цей будинок і його можливі шуми. Піднімаємось разом на горище, втрьох. Вхід по розкладний драбині. Я озираюсь на можливі прояви того шуму. Помічаю прикріплену до даху ізсередини якісь в'язки з насінням (зерно, боби, квасоля). Доволі мистецько, можна сказати навіть: містично, виглядає. Зроблено у вигляді двох наповнених рам. Я знаю (досвід із забутого сну), що минулого разу хтось розповідав, як колись такий спецзапас приготував господар і він не випадковий. Далі на підлозі насипано трохи картоплі. Ближче до стіни, в рядок і трохи навішано на дошки - голівки гарбузи, ще якась поживність. Хтось із присутніх каже, що бачить причину. Я ж припускаю, що могла звалитись гарбуза, адже одні лежали, а інші висіли нерівно. Спиняюсь на тому, аби вислухати іншого дослідника. Хтось щось каже і починає робити не доказуючи суті, а я бачу, що варто допомогти: розкрити додаткові ворота назовні, підставити драбину і ще одну дощечку. Логіки не зрозумів, а в причині розчарувались самі пошукачі. Коли полинуло в приміщення додаткове світло, стало примітним, що в тій стороні, де лежать овочі та гарбузи, присутня вологість у вигляді конденсату. На стінах, ягодах, підлозі утворені крапельки води. Посеред заготовленої поживи в підлозі утворилась дірка, а під нею видно ще одну підлогу, і схоже під нею інші запаси їжі. (Образ із отвором в підлозі, саме так і в такому ж місці, мені вже снився - забутий сон). Так і не осягли до кінця причин ймовірного шуму в минулому, отож, покинули дах. Перед тим: вихід на вулицю до драбини закрили.
Я в групі осіб, які беруть участь у бойових діях, але все виглядає не так жахаюче, як здавалося б на фронті. Ось хлопці другий раз повертаються з роботи, щойно зробили кілька залпів з важкого озброєння. Я відчуваю себе частиною такого колективу, але прямої участі у виїздах не беру. Разом із тим у місці збору присутні члени моєї родини, зокрема син, колишня однокласниця Л.С., яка сильно змінилася. Найбільш мене здивувала її на мить мила усмішка. Чомусь я її знаю, але з роками навчання про неї забув, ще більш: скільки то було років тому! А вся причина в тому, що вона на довгий час суттєво розповніла, а зараз її бачу на диво стрункою і саме з тими рисами, про які давно забув, що вони існують. (Я б назвав таку усмішку ім'ям Джоконди, але вона зовсім інша. Чомусь вона не пригадується з реалу, видно, що досвід почерпнутий із забутого сну). Члени воєнної бригади є моїми давніми колегами по роботі. Деякі з них оновилися ще не знайомими мені людьми. Отже, половину пригадую по обличчю, по колишньому об'єкту і часу, коли вони заїжджали на нього і виїжджали, чи знали когось особисто, я за терміном давности, наче знаю всіх, хоча не по іменах. (З реалу узятий досвід з різних місць праці на об'єктах, зокрема містечка М.(Б.), С/Г.). Ось вже хлопці заходять у будиночок по виконаному завданню. На питання розповідають, що ворог знаходиться доволі далеко. Називають корективну різницю в пострілах. Я ж все одно в цьому не розуміюсь. На плечах у них автомати. Питаю: ви ж з важкої зброї, навіщо вам їх? Кажуть, що стріляють з гармат здалека, а під кінець обстрілюють трос, на якому трималась гармата. (Наче зрозумів, але не до кінця). Далі сідаємо їсти. Кожен розповідає різні речі. На якийсь діалог я пригадую живу історію переповідану знайомим нам колегою І.Д. Чомусь деякі не одразу могли його згадати. Але одному колезі, який працював із ним у парі, далося швидко. Без цього живого моменту моя історія виглядала б більш вигаданою. Але, як стверджував оповідач, вона була реальною. Історія така: "Відгуляли проводи в армію. Тепер цього хлопця везуть на місце призначення. Раптом йому захотілось вийти з машини справити маленьку потребу...". Хтось обриває мій монолог і наче пригадує продовження: "його знудило!". Кажу: "не так!". Прошу завершити і доповідаю: "Виходить в поле, розтібає штани, дістає свого цюприка... І треба ж, саме в цей час, у цьому ж місці, падає на землю маленький кавалок метеорита і зачіпає того піструнчика!". Всі дивуються, сміються кумедності та нереалістичності історії, про яку стверджував, що є реальною! Син перепитує, чи дійсно зрозумів так, як оповів. Я стверджую. (Подумалось уві сні: треба ж, не зміг пригадати в реалі, так пригадав уві сні! Насправді, в реалі, не пам'ятаю, щоб мій давні колега І.Д. розказував подібну історію. От інших було досить, хоча теж не маю певности до легкого пригадування).
Щоб пригадати сон, я уві сні намагаюсь розв'язати загадку снів. Тієї миті я опиняюсь перед різними коробками, складеними одна на одну в кілька рядів. Міркую, що за цим принципом побудовані сни. Кожну з них можна відняти від інших, але разом із тим вони мають свою послідовність.
Немає коментарів:
Дописати коментар