Приїжджаю в чужий двір (певне переконання, що сусідський, але зовсім інша організація двору), а там стоїть моя машина, яку купував бозна-коли для ремонту. (Мотив давнього сну, не одного, в одному з них навіть їх купував). Розглядаю її, відкриваючи для себе її деталі, як уперше: спортивна, з опуклими формами, салатового кольору. Знаю, що вона тепер робоча і можна нею виїхати, але не наважуюсь - двір маленький, ще й заблокована іншою машиною, що стоїть за нею. Тепер я їду в громадському автобусі, як пасажир. Знаю, що дорога веде на околицю рідного міста. Чомусь щоразу присутнє відчуття пригадування і спостереження за змінами, які могли відбутися в часі, зокрема в перехожих, зовнішньому побуті, архітектурі, настроях серед людей.
Немає коментарів:
Дописати коментар