Спочатку збираю буряки та їх сортую, а тепер, другим фрагментом, саджу. Роблю в землі перемішані з листям спеціальні заглибини, вкладаю молоденькі гички. Якоїсь миті, коли був на високому горбку, сусіди, що також поралися на городі, почали до мене кричати: "Ведмідь, ведмідь!.." Дивлюсь уважніше, а він - на моєму городі, лазить нахабно і щось шукає. Пішов не до мене, а стороною, вивчаючи грядки від яких недалеко й садив ті буряки. (Після сну зрозумів одну незвичність: ведмідь не бурий, а білий, ще й з незвичним блакитно-прозорим відблиском).
Дивлюсь на небо, а з літака масово скидають парашутистів. Їх стільки багато, що такого раніше не бачив. (Певна асоціація, але за змістом інша, після денного перегляду японського фільму "Рибка Поньо"). Бачу розпростерті, наче зірочки, образи людей, що летять на землю. Дивлюсь уважніше, а "парашутисти" до останнього не розкривають купол парашуту і врешті-решт не всі, а деякі падають просто на землю. Чую гуркіт падіння. Придивляюсь уважніше і констатую, що все, що попадало з голосним тріском, насправді є якимись однотипними пластмасовими дитячими машинками і їх так само незвично багато.
Немає коментарів:
Дописати коментар