Просинаюсь уві сні та дивлюсь на настінний годинник. Фіксую, що на ньому 11 годину. Мене накриває шок: я мав проснутися на звук будильника о 7:00, а його не було... Невже не почув? Несвідомо вимкнув? (Насправді, в реалі дещо змінив час і поставив будильник на 4:40. Перед сном уточнив у колеги: о котрій його забирати?). Чому не спрацював? Починаю аналізувати так, наче й не беручи телефон до рук: якщо смартфон іноді підгальмовує, отже, поставив будильник так, що в процесі невидимої для мене паузи, його не увімкнув, а вимкнув. Як міг таке допустити? Вже мав би забрати колег і бути з ними у праці? Дзвоню першому колезі, якого забираю першим. На тому тлі, що я вже на нервах, він починає говорити якось відсторонено, без образи та притиску. Так, наче вуж у клітці, якому подали мишу: куди вже поспішати?
- Слухай мене... Знаєш храм?.. (наче вже уявляю, про який іде мова), а там поряд магазин? Так от, продаючи алкоголь, чи варто боятися алкашів?
Після такого захитроумного підтексту, програю ситуацію так: він поїхав на роботу своїм транспортом, забрав по дорозі свого кума (як і в реалі), тому й спокійний, адже володіє ситуацією з вигідної йому позиції. До чого тут храм? Магазин... - колись він працював продавцем, але не продавав алкоголь. Дещо в тому розумію, звісно, що не виправдовую себе за запізнення, але займати позицію "вужа" - не варто.
Немає коментарів:
Дописати коментар