Сон 240825 "Не при ділах"

Опиняюсь у невідомому місці, біля великого старого асиметричного більшою мірою дерев'яного будинку. Починає формуватися група чоловіків, а я опиняюсь серед них. Підходить наче бригадир і дає завдання. Всі гуськом чимчикуємо на цю дивну будову з різними коридорами, що виходять у такий же асиметричний внутрішній двір, і все якимись вузькими стежками, сходами, навіть з виходом на піддашшя і дах того ж внутрішнього двору. На якомусь етапі на чомусь затримуюсь з кількома чоловіками, що, як наслідок, відриває нас від групи. Як розумію: ця група, у якій опинився, належить до іншої фірми, хоча у всіх завдання однакові. Підходить інший керівник і дає нам нові вказівки. Я ж міркую: що за організація праці на цій будові, яка логіка виконання, коли групу, яка ледь затрималась, вже скеровують на щось інше? На якомусь етапі затримуюсь від цієї малої екіпи сам і опиняюсь як би не при ділах, з тим самим відчуттям, що й на початку: не вважаючи себе тут яким-небудь працівником.

Окремим фрагментом: опиняюсь так само в групі чоловіків, але в кімнаті, де всі сидять і щось обговорюють. Я мовчу і слухаю їхні розмови. Сидячи, відчуваю сильну ерекцію. Аби зрозуміти цей невідповідний до місця стан, пригадую одного знайомого, у минулому - моряка, який розповідав, як сильний шторм ув одних викликав рвоту, а в нього навпаки - ерекцію. (Навіть зазначав, як певного роду свіжа морська риба такий же має результат).

Від дому батьків рано-вранці заводжу родичів зі сходу України (в ралі - з тимчасово окупованої території, але уві сні цього розуміння немає) на закупи до Житнього ринку. Виявилось, що приїхали так рано, що він ще не почав працювати. Вирішую завезти на інший - Сінний ринок, але чомусь знаючи (в реалі не так), що біля нього є проблеми з паркуванням, висаджую на вулиці Грушевського. Розуміючи, що їм це не сподобається, як дійдуть пішки, тим більш з поверненням із закупами, все-одно показую рукою, що пройти небагато. Залишаю і їду собі далі по своїх справах. 

Стою на зупинці, а там вже сідають люди в громадський транспорт. Він переповнений, а вони все ще хочуть в нього сісти. А народу так багато, що я тут пригадую Польщу і міркую, як цього транспорту достатньо і проблем із цим немає. Чомусь це мені нагадало 90-ті. (В реалі, навіть з досвіду чоритирічної давности, коли останній раз був ув Україні, такої проблеми в моєму рідному місті не було. Як зараз? - не знаю).

Тепер цілий сюжет побудований на тому, що я багато літаю. Захотілось у туалет і з висоти польоту почав шукати місце, де б мені справити малу потребу. Десь між приватним сектором, поміж дерев'яними сараями знаходжу якесь місце. Далі вирішую полетіти до дружини, яка спить мало не на лоні природи, наче на даху якоїсь невисокої споруди, попід розлогим деревом. Хочу знайти щось з'їсти солодкого, але помічаю недалеко від неї запаковане свіже м'ясо (спогад з реалу: саме таке, що купували і готували на вечерю). Знаю, що треба буде щось з нього зготувати. Не буджу, але і не знаходжу того, що хочу...

(День Незалежності України)

1200 допис на цьому блоґу.

Сон 16-180825 "Система виховання"

Синхронний танець поміж продуктовими рядами так, наче це виглядає на роботизований колектив "Ванька-встанько" або американські неастільні ігри у футбол ("Неваляшки").

16.08.25

З дня в день (схоже сон із повторами) всі повертаються з дітьми із садочка, але розходяться не по одному, а одночасно. Якось на цю системність як у інших, так і в мене навіть не виникало питань. Якимсь разом аж забулася першопричина, а тепер подумалось про це по-новому. І от підняли це проблемне питання. Керівник (наче вихователь) всієї групи роз'яснив: "Ми (батьки) не можемо забирати дітей раніше: виключно о 8:00". Хоча, як завжди, уві сні події відбуваються по-своєму логічно. Описуючи після сну час, це не міг бути ранок або пізній вечір (20:00). За візуальним сприйняттям та відчутями дня: біля 17:00-18:00.

-//-

Бачу дивні сімейні пари: мами, як перевдягнені чоловіки, а неголені татусі - одягнені, як мами, які тримають своїх дітей на руках.

17.08.25

Якби відео. Садочок, стіни зі цвіллю, підвал. Я коментую цей сюжет і тут ми в нього потрапляємо. Я з дітьми дивимось на стару миску на кухонній плиті, на якій готують дітям їсти. Син гидує, а донька з моїм специфічним гумором припускає, що все можливе. Раптом з'являєтся двоюрідний брат з дружиною. Вони приїхали з Польщі на тимчасово в Україну і почали працювати. Перший день праці. Показую, як до неї підготуватися. В результаті: трава між пальцями...

P.S. Схоже на внутрішнє налаштування перед ранковою поїздкою в Освенцім (меморіал-музей Аушвіц-Біркенау). Цікаво й те, що сюжет із садочком повторився два дні підряд.

18.08.25

Сон 12-140825 "Іншість"

Дивний сон. Виявив, що моя мати є гемофродитом: хоча є груди, як у будь-якої жінки, але має малі більш атрофовані чоловічі органи. Ще уві сні пригадую, що я це вже знав, але чомусь забув. (Дуже подібно на забутий сон). Якщо так, міркую вві сні, то я не є її дитиною!.. Тоді хто ж моя мати? Це настільки мене дезорієнтує, що я вже не можу відповісти на питання: чому я маю схожі риси з її дідом? Як мій батько міг жити з такою жінкою? Як про це знала сестра, адже разом ходили в лазню, а не знав я? Наскільки уві сні цей факт є переконливим, настільки не можу допасувати до нього інших фактів, які вказують на зворотнє.

12.08.25

Маю намір одружитися на сусідці Л. (Колись цей мотив був уві сні. Цікаво, що усвідомлення, що я є одруженим чи маю сімейні зобов'язання, відсутні. Цікаво й те, що себе почуваю в своєму віці, а її бачу такою, якою знаю ще зі старших шкільних років. Інтересу та почуттів ніколи до неї не мав, хоча багато спілкувались ще з молодших класів, коли йшли разом однією дорогою зі школи). Якусь безперервну комунікацію між нами здійснює її мама (давно померла). Якось приходжу до них у гості та зустрічаю її сестру (в реалі в неї лише брат, він також якось виникає уві сні, але без конкретики). Її сестра мені каже, що треба направити газову трубу, яка виступає зі стіни. Вивчаю проблему. Перекладаю трубу на іншу сторону, але ніяк це не допомагає, адже не можу зрозуміти логіки газової служби, яка від початку її зігнула неправильно.

-//-

Поличка на стіні і фото. Також в контексті фігурують маленькі світлини зроблені за принципом роботи "Палароїд". (Асоціації з реалу: знаю, що треба купити фоторамочку і фотоапарат на подібні знімки, як нереалізований проєкт подарунку для доньки).

14.08.25

Сон 110825 "Не так, як є"

З якимось колективом людей приходимо до якогось квартири, де люди в час нашого візиту проводять дивний обряд. Наче все на повному серйозі, а поклоняються якомусь невеликому срібному кулончику у формі пера до писання, якби прямого нігтика, з одного боку та обручем (мініперстнем) з другого. Незвична, важка до описання форма, та непрактична, але для когось доволі символічна. Дивлюсь на цей обряд уважніше і розумію, що це більше театральна вистава ніж ритуал. Все припиняється і нас запрошують сісти на стільці, що стояли попід стінами в тій же порожній кімнаті з лише одним тим предметом "культу", що лежав на невеликому столику. Я ще стою, коли вже всі сіли. Хтось питає за капці. Дивлюсь уважніше, а лише один з присутніх роззутий, коли всі в тому, в чому прийшли. Перепитую когось з хазяїв дійства: чи є капці? Відповідає, що тут всі ходять узуті. Я кажу, що вдома ходимо перевзутими. Виникає коротка словесна дискусія. Хтось каже: "А ми вдома взуті", - інші: "А ми перевзуваємось".

Сон 090825 "Дивні розваги"

Опиняють у місці з дивними спорудами чи то як гість чи сервісант. Напочатку узагалі дивлюсь на все це, як стороння людина. Велика територія має близько п'яти-шести атракціонів. Але на початку: які вони? - ще не знаю. Публіка якась не така, як у Діснейленді, а наче запрошена на участь і сама зацікавлена в його проведенні. Мене окремо супроводжує якийсь (один з кількох) начальник-бос, який все тут знає, але поки нічого конкретного мені не каже. Першим атракціоном мали бути американські гірки, але не звичайні, а зі змією у вигляді морозива, яка біжить по трубі і наздоганяє учасників, де потім трапляє когось із них. У даному випадку наздоганяє самого першого учасника, а вірніше учасницю і вискакує їй прямо в дупу. Коли вона встає, він виглядає вже не так романтично: застиглим, як статуя, та ще й з пів її зросту. Як це?.. Мене це ніяково дивує, але вона усміхнено вставши з того великого "змія-морозива", мало не пишається такою подією. "Що за дивні ігри", - подумав я? Надходить вечір і наче для всіх присутніх на цьому - все. Згаданий шеф-керівник запрошує мене сходити в лазню. Приходжу, а там вже сидять двоє голих чоловіків розпарених сауною. У повітрі вітає пара, а на лавках розповзається їхня млявість тіл. Розумію, що запізнився і мені треба роздягнутися. Скидаю якийсь чи то плащ чи довгу куртку (без конкретики) і бачу, що вдягнений в пишне рожеве плаття від моєї дружини. (В реалі такого немає). Що за дурість? - і хутчій починаю із себе це знімати. Скинувши, бачу, що насправді вдягнений в нічний одяг (реально такий, в якому ліг спати). (Чомусь лазня без продовження сюжету). Якби новий день і я опиняюсь в приміщенні, де відбуватиметься другий атракціон - водний. Я бачу лише підготовку до нього. Бачу басейн і пустий півамфітеарт навпроти нього. Якісь чоловіки займаються сервісом: приставляють десь у воду гнучкі трубки, з яких хлюпає повітря. Часом тиск такий сильний, що це стає смішно, адже в одного це не виходить. Задаюсь питаннням, що це за атракціон? Яка тут його мета? І раптом мені пригадується, що я тут вже був, але все виглядало дещо інакше, хоча підтекст проведення залишився. Намагаюсь пригадати, що буде далі? Чомусь виникла асоціація зі серіалом "Гра в кальмара", але з дещо іншою філософією: тут приниженим (не вбитим, як у фільмі) має бути один (трохи пізніша думка, можливо, й після сну). І вся ця забава організована для більшости. Тут до мене підходить згаданий раніше шеф-керівник заходу і ми починаємо спілкуватися на невимушені теми. Можливо, я навіть ділюсь з ним своїми спогадами. Раптом посеред такої розмови, де згадувався завершальний "атракціон", жартома мені каже: "... де на тій сцені будеш ти!". І тут мало не в подробицях намагаюсь пригадати, як там було: повна зала людей, одна особа стоїть на великій сцені. Пригадав давню знайому (з реалу, якийсь спільний образ двух знайомих, з якими єднала трудова діяльність на різних фірмах), яку минулого разу били по обличчю, а вона мала це терпіти, де за правилами навіть я не міг це припинити, адже участь була добровільною. Тоді починаю розмірковувати над його жартом: хоча і є тут сторонньою людиною, але, якби така доля випала б на мене, це була не просто пощочина, але й удар в живіт (схоже, спогад з реалу, як вдень мені він болів) абощо, все так як забажає публіка для розваг.

P.S. З реалу: коли стало мені під вечір раптом недобре, а я з дружиною мав їхати на важливі покупки, назвала мене клоуном, а "сцену" з моєю слабкістю "театром одного актора". Схоже, звідси і поява такого сюжету.

Сон 040825 "П'ятиголова жінка"

Наче в своєму домі (насправді образ дому батьків у майстерні на першому поверсі, де стоїть газовий котел). Бачу в заглибленні (де мав би бути котел) жабу, равлика і кота. Всі вони якісь однакові за розмірами і значенням. Знаю, що дружина в відрядженні і полишила на мене це господарство, за яким маю доглядати. Минає якийсь час. Дивлюсь на ці створіння знову, а жаба і равлик якісь змарнілі та нещасні. Кіт десь втік і зрозуміти його стан не можу. Невже не догодував, недогледів?..

Гуляю містом і бачу п'ятиголову жінку. Образ настільни незвичний і вражаючий, що сам би не придумав. Якби знаю, що є двоголові і чомусь переконаний, що бачив триголових людей, а тут - п'ятиголова. Хоча це мене дивує, але не лякає і дещо з того, що таке можливо, розумію. Образ приблизно такий: якби звичайна жінка, але зі східними рисами обличчя, але над головою від плеча до плеча великий ореол (не кокошник, а наче східна вирізьблена округла арка) з інших живих та привітних голів. (Нічого подібного не бачив у реалі, навіть у формі мистецького образу чи метафори, але вбачаю максимально спільне з індуїзмом, зокрема образом Шіви: якщо чотири руки можливо, то чому б не більше голів? Чогось спільного зі слов'янською мітологією: образом Змія Горирича, не вбачаю). Намагаюсь придивитися уважніше і бачу, що всі обличчя жіночі (більш усвідомлене після сну), а між собою їх об'єднують спільні риси індійської зовнішности. Найбільш красивою голова була справа зверху (зі сторони мого погляду). Раптом приходить якась однозначна думка: це ж їх всіх мали колись відділити від тіла, аби зробити таку "красу"? І ці жінки мали би на це погодитись?.. Наскільки уві сні все сприймалося більш логічно та природньо, після сну почали почала діяти інша конкретика: як це узагалі функціонує?..

P S. Чомусь останній сон нагадав мою нещодавню думку, яку до речі і перечитував серед інших перед сном: "Для того і живемо в цьому світі, аби відчути та навчитися контрастам. Можливо, саме так душа готується до чогось більш багатогранного, але вже в іншому світі". Так, наче познайомився з ймовірним життям на іншій планеті.

Сон 030825 "Хворобливість"

У центрі рідного міста, близько перехрестя вулиць Івана Кочерги і Великої Бердичівської зустрічаю двоюрідного брата М. Радію, бо вперше бачу в цивільному, знаючи, що наділі служить у ЗСУ. Вітаюсь, разом і ще з кимось, з ким від був із родини, сідаємо в автобус. Щось розпитую. Більше мене турбує його самопочуття і здоров'я. Сходжу сам на зупинці телерадіокомпанії.

Розглядаю занедбаний ставок. У мутній воді бачу гілля від дерева, що визирають з поверхні, багаторічне листя. Краєвид застою. Виникає питання: чому його ніхто не чистить, адже локація міста, де люблять ходити багато людей? (Без конкретики). Над ставом велике дерево, з якого ясно, що й падали поламані гілля та листя. Вирішую злетіти. На дереві бачу місце, де можна щось між гіллями класти, наче в гнізді. Підлітаю, а там, щось лежить. Щось тримав у руках, що й доклав до того. Спускаюсь на землю. Якийсь хлопець, що проходив мимо, вирішив мене прокоментувати: як я так вмію літати? Пояснюю, що для цього треба лише бажання і сила волі відірватися від землі. (Цікаво, що уві сні існує розуміння і відчуття сили гравітації та розуміння та відчуття того, що можна її подолати). Чому ніхто цього не розуміє та не вміє не знаю. (Пригадую, що начебто й не снилось коли-небудь, аби хтось літав разом зі мною, або бачив когось літаючим у полі видимости чи моєї присутности).

Поки літав біля того дерева, другим разом зустрів якогось фріка, подібного на російського співака Морґенштерна, але з хворобливим білим, якщо не блідим обличчям (подібний колір опухшої шкіри, мають алкоголіки). Чомусь у руках я мав великого кавуна (з реалу: якраз вчора такого купував у магазині), але чомусь із вирізаним углиб верхом. Вирішив віддати його тому фрікові, який тримав у руках торбу. Перекладаючи, кавун почав неприродно виливатися з отвора, якби з джерела, що мене здивувало.