Сон 240825 "Не при ділах"

Опиняюсь у невідомому місці, біля великого старого асиметричного більшою мірою дерев'яного будинку. Починає формуватися група чоловіків, а я опиняюсь серед них. Підходить наче бригадир і дає завдання. Всі гуськом чимчикуємо на цю дивну будову з різними коридорами, що виходять у такий же асиметричний внутрішній двір, і все якимись вузькими стежками, сходами, навіть з виходом на піддашшя і дах того ж внутрішнього двору. На якомусь етапі на чомусь затримуюсь з кількома чоловіками, що, як наслідок, відриває нас від групи. Як розумію: ця група, у якій опинився, належить до іншої фірми, хоча у всіх завдання однакові. Підходить інший керівник і дає нам нові вказівки. Я ж міркую: що за організація праці на цій будові, яка логіка виконання, коли групу, яка ледь затрималась, вже скеровують на щось інше? На якомусь етапі затримуюсь від цієї малої екіпи сам і опиняюсь як би не при ділах, з тим самим відчуттям, що й на початку: не вважаючи себе тут яким-небудь працівником.

Окремим фрагментом: опиняюсь так само в групі чоловіків, але в кімнаті, де всі сидять і щось обговорюють. Я мовчу і слухаю їхні розмови. Сидячи, відчуваю сильну ерекцію. Аби зрозуміти цей невідповідний до місця стан, пригадую одного знайомого, у минулому - моряка, який розповідав, як сильний шторм ув одних викликав рвоту, а в нього навпаки - ерекцію. (Навіть зазначав, як певного роду свіжа морська риба такий же має результат).

Від дому батьків рано-вранці заводжу родичів зі сходу України (в ралі - з тимчасово окупованої території, але уві сні цього розуміння немає) на закупи до Житнього ринку. Виявилось, що приїхали так рано, що він ще не почав працювати. Вирішую завезти на інший - Сінний ринок, але чомусь знаючи (в реалі не так), що біля нього є проблеми з паркуванням, висаджую на вулиці Грушевського. Розуміючи, що їм це не сподобається, як дійдуть пішки, тим більш з поверненням із закупами, все-одно показую рукою, що пройти небагато. Залишаю і їду собі далі по своїх справах. 

Стою на зупинці, а там вже сідають люди в громадський транспорт. Він переповнений, а вони все ще хочуть в нього сісти. А народу так багато, що я тут пригадую Польщу і міркую, як цього транспорту достатньо і проблем із цим немає. Чомусь це мені нагадало 90-ті. (В реалі, навіть з досвіду чоритирічної давности, коли останній раз був ув Україні, такої проблеми в моєму рідному місті не було. Як зараз? - не знаю).

Тепер цілий сюжет побудований на тому, що я багато літаю. Захотілось у туалет і з висоти польоту почав шукати місце, де б мені справити малу потребу. Десь між приватним сектором, поміж дерев'яними сараями знаходжу якесь місце. Далі вирішую полетіти до дружини, яка спить мало не на лоні природи, наче на даху якоїсь невисокої споруди, попід розлогим деревом. Хочу знайти щось з'їсти солодкого, але помічаю недалеко від неї запаковане свіже м'ясо (спогад з реалу: саме таке, що купували і готували на вечерю). Знаю, що треба буде щось з нього зготувати. Не буджу, але і не знаходжу того, що хочу...

(День Незалежності України)

1200 допис на цьому блоґу.