Сон 041018 "Священна вада"

Я на десятому поверсі багатоповерхового будинку. Підходжу до вікна і дивлюсь з нього на великий історичний будинок. Хтось зі сторони, а, можливо, так чується в голові, каже про цю споруду, як про бібліотеку, яка переживає ряд криз, пов'язаних зі збереженням книжкового фонду та якихось історичних артефактів. Дах цього будинку прикрашений фігурами апостолів, але завершуються вони, по праву сторону від мене, білою фігурою священника, виконаного в камені нижче решти фігур і під склом, у ніші тієї споруди. (Цей фрагмент мені вже знайомий з якогось давнішого сну). Так як ця фігура, виконана в завсім іншому стилі від решти, невимушено привертає додаткову увагу. Придивляюсь уважніше до сусідніх вікон від неї. В одному з них побачив чоловіка в білому одязі, який стоїть завмерлою фігурою біля дверей, відмінною від згаданої статуї. Руки має якось дивно простягнуті в сторони. У правій руці тримає щось на зразок лабораторної колби. До нього звучить голос із-за дверей. Він їх відчиняє. Дивлячись за його жестами, я розумію, що він має ваду пов'язану з ДЦП або іншою хворобою, яка обмежує можливості тіла, що виражається надзвичайною повільністю в рухах. Зліва і майже при дверях стоїть стіл, за ним сидить священнослужитель і "медитує" над тарілкою з супом. Підійшовши до нього, цей прислужник наливає з колби, яку тримає в руці, в згадану тарілку, прозору, як вода, рідину. Священник, який мав їсти суп, дивиться, як долита рідина розчиняє всі інгредієнти (картоплю, капусту) в суцільну прозору воду. Дивлячись у свою тарілку, і погойдуючи її вміст зі сторони в сторону, з розчарування починає плакати і вити. Я розумію, що він не здатен їсти взагалі! Вдивляючись у обличчя, здивувався, адже він не був худорлявим, що зовні виказувало б якісь вади по здоров'ю.