Польща. Подорож по місту. Сів у міський автобус, в який почали набиватися багато народу, перепросив у водія маршрут і зрозумів, що не той, за кілька зупинок зійшов. Гуляючи по місту, натрапив на контору, яка займається отриманням водійських прав. Офіс невеликий, на вхідних дверях мені видалась смішною назва фірми, що складалась з багаторазового повторення літери "о", при вході складені речі, в кінці видовженої кімнати сидить чоловік, який приймає замовлення. Сама кімната прохідна, дехто заходив і йшов у наступні двері. Так, як це Польща, я не знав, як робиться у них "prawo jazdy", і вирішив детально про це розпитати. Маючи вже українські права, хотілося б дізнатися, як їх узаконити тут чи то на підставі них виготовити нові - їхнього зразка. На що працівник роз'яснив доволі просто: "зараз сідаємо в машину і їдемо, я дивитимусь, як ти це робиш, після чого ми оформляємо документи". Я спантеличений несподіваним ходом подій. Сідаю за кермо, він, як інструктор-інспектор поряд, але дивним є те, що я мав сидіти справа, як у машинах, облаштованих для лівостороннього руху. Їхати я мав за правилами правостороннього. Згадав, що на таких іспитах треба показати мінімум, як я доходжу до 4 швидкості й уміння здавати назад. По місту їхалось просто, але геть незвичним був ричаг коробки передач на ліву руку. Припаркувався і тієї ж миті інструктор каже, що треба здати назад. За мною стоїть синя машина, до якої треба ледь під'їхати. Дзеркала заднього виду доволі дивно відображили відстань, тому озираючись, мусив потроху здавати назад. Зробивши то максимально делікатно, ледь торкнувшись до машити, виявилось що того було досить, тобто я можу в скорому часі забрати нові права. Завітавши знову до офісу, взяв у цього ж інструктора візитівку, уточнюючи коли саме можна прийти по документи. Знову звернув увагу на дивну назву фірми: в значку читалися дві букви "ИВ" далі йшли вряд "ооооооо" і якесь завершення слова. Так, як "И" в польській мові відсутнє, придивившись уважно, можна було розгледіти голу ступню ноги, що й нагадувала першу букву. На питання, коли зайти по документ, той чоловік повторився: "передзвоните і ми скажемо коли буде готове". Начебто вже вийшов з офісу, але згадав, що залишив там при вході свої туфлі. Повернувся і почав їх шукати, знайшов одну туфлю, а далі, шукаючи, натрапив, серед безлічі різних черевиків, на свої чоботи, навіть подивувався: чому вони тут, але другу з пари так і не знайшов. Виходячи з офісу помітив сервіс із ремонту взуття, на якому від руки було написане безграмотно слово "obuwei". Останні дві літери мали б стояти інакше "іе".
Цей сон нагадав давній: я з дітьми приїхали потягом на залізничний вокзал, гуляли великим містом. По екскурсії ходили тому ж залізничному вокзалі, на території якого чи то великий замок над річкою чи велика кам'яна стіна, але доволі древня, з насипом, який спускався прямо до залізничних колій.
Я з жінкою і дітьми їдемо у великому міжміському автобусі. Діти сидять перед нами. Якась велика за часом зупинка. Діти пішли десь гратися. Я маю щось знайти на флешці, що знаходилась над сидінням у автобусі (дивна технологія, але уві сні вона мене не засмутила). Переглядаю файли і потрапляю на відео з виступом колишнього Президента України Леоніда Кучми. Один відеофрагмент, де він на вуличній трибуні серед молоді. Під час виступу робить рух в сторону - раз, в другу сторону - раз. Так, наче в нього щось кидають, але насправді він імітує якийсь рух з танцю, подібного на реп. Потім ще якийсь кадр з його участю, так само - доволі оригінальний. Файл з його виступами великий і я вирішую перекинути з флешки на інший носій. Переставляю з гнізда, що над сидінням, до телефону, так само, як і там, через перехідник, у свій телефон, як результ, виходить закрученість (вигнутість) з'єднання. Автобус має рушати і рушає, дітей кличемо до себе, думка: аби вони не вийшли з автобуса, хоча такого бути не могло - вони знають, що робити. Якийсь молодик, сусід по дорозі, років 25 стоїть біля мене, поки всі решта людей йдуть на свої місця. Діти приходять з кінця самого автобуса, видно з кимось гралися, і сідають. Всі і все на місці.
Немає коментарів:
Дописати коментар