Я з дружиною мешкаємо в одній із квартир п'ятиповерхового будинку нового планування. Несподівано для себе виявляємо, дивлячись на вікна сусідніх будинків, що геть близько від нас мешкає давня знайома (поетка, літераторка-науковиця з Чернівців) І.К. Вирішили несподіаано для неї завітати в гості. Розбалакавшись, вона ж зацікавилась і нашим житлом. Протягом сну архітектура і наближення квартир змінювалися настільки, що в результаті наші помешкання опинилися мало не поряд ("стіна в стіну", за посередництвом одних сусідів, але в різних під'їздах).
Дружина вирішила провести наше спільне ювілейне весілля. Для цього треба було дізнатися в ювелірному відділі єврейської культури (!): як відреставрувати одну підвіску (квадратну за розміром (~7х7), з дорогоцінним камінням та вісюльками), яка втратила одну з них (друга справа) та придбати інші дрібні прикраси. До цього відділу в магазині пробував підійти два рази. Перший раз когось довго обслуговували, в другий - мене. Напочатку почала вивчати моє питання рудоволоса кучерява продавчиня, потім під'єднався молодий чорнявий хлопець. На моє прохання: оцінити ту підвіску? Продавчиня довго розглядала і, вислухавши мене остаточно, прокоментувала коротко: "У вашої дружини хороші смаки!". Як довідався, ця підвіска вшивається у весільний одяг нареченої. Поцікавився: позаду? попереду?.. Як подумалось перше: позаду! - і здивувався. Для цього в одязі спеціально залишають вшитою певного розміру "кишеню" зі сторони шиї. Мене ж цікавила вартість реставрації і придбання всіх інших святково-ювелірних аксесуарів. Продавчиня озвучує на все свою ціну, але не спрощено, а деталізовано, так, що згодом у своїх записах не зрозумів: скільки це разом коштує? - аби переповісти дружині. Між усіма цими питаннями щоразу повертаюсь до швейної майстерні, де перебуває моя донька, а я їй щось допомагаю. Цього разу складаю до торби наші (її) речі, які залишила вона тут свого часу: клубки ниток, якась із них вставлена одна в одну, якісь телескопічні антени, одна з них у вигляді ялинки, яка стояла на підвіконні. Прийшов чоловік до цієї ж майстерні, в якій донині працює його давня вчителька з пошиття одягу. Звернувся до неї: Чи пам'ятає його? Вона: "Звісно ж! Таких учнів важко забути!". Починає він розповідати, що шукає роботу, а на стару фірму його не приймають на незвичній підставі: "Колишньому доступу до внутрішньої (секретної) інформації". Він же коментує для своєї вчительки: "Якою ж інформацією про фірму може володіти звичайний робітник підприємства?". 0525'
Працюю на такому підприємстві, де час від часу в сміттєвому контейнері одного цеху з'являються цікаві речі для творчости. Нещодавно лежали потрібної мені форми металеві бляшки, а сьогодні там виявив хутряні устілки з заячої шкіри, але невеликого (дитячого, підліткового) розміру. Подумав, що добре пасувало б з них виготовити сережки.
Я маю четверо дітей. (В реальности: тільки двоє). З двома першими добре знайомий, а двома другими доля склалася в мене так, що росли непомітно для мене, поки був далеко від родини (на заробітках). Приїжджаю додому із замовленням для третьої дитини (доньки), щось із одягу. Пригадую, що звати її Валентина, але виходить до мене ще менша донька із хлопчачою зачіскою (дрібним ірокезом). Вражаючись від себе самого, дивлюсь на неї і не можу згадати її ім'я. Придивившись уважніше, відзначаю, що вона не схожа ані на мене, ані на дружину. 0740'
Немає коментарів:
Дописати коментар