Сон 241119 "Зйомні квартири"

Приїхав з хлопцями на якусь квартиру. Літо, тепло, хочеться відпочити. Приліг на ліжко, аби виспатися, але за короткий час, ще не встигнувши заснути, до кімнати заходять незнайомі дівчата. Я дезорієнтований у тому, що відбувається: тут мешкають виключно хлопці!

Мешкаю на зйомній квартирі. Вечірні будні після роботи, розмова з дружиною по телефону... Тепер я на іншій квартирі, але умови не втішають. Перше, що вражає: вона сильно прокурена. Якісь деталі вказують на те, що тут мешкала сімейна пара без дітей, а це житло так само сприймали, як тимчасове. Згадався свіжий образ чоловіка і жінки, які стояли за мною в черзі у продуктовому магазині, а від них відчутно віяло прокуреністю, певно, міксом із парфумами. Одягнені були частково в шкіряне, тому від початку подумав, що вони якісь рокери, але як розрахувались і пішли, прочитав на їхніх спинах "Poczta Polska". Хоча останній образ був вихоплений з реальности, то, проснувшись (уві сні) сидів на ліжку і думав про таких людей: як вони можуть курити прямо в квартирі? Може, у них і хороші сигарети, але стільки, що починає пахнути навіть одяг?.. Овва! Цієї ж миті входить у кімнату та жіночка із магазинної черги. (Мовчазна пауза, сповнена обопільного здивуваня). Вітається, а я розумію, що мені здали не просто житло, а койку-місце, і разом із тим муситиму жити разом із тією парою в одній кімнаті. 0540'

Спілкуюсь з дружиною по телефону. Каже, що купила до свят синові новий костюм. Поміж слів запрошує на сімейну фотосесію. А в мене робота: треба в терміни зробити колективну книгу... Тепер чую з іншої кімнати, як дружина до когось телефонує і говорить із тією людиною на тему тієї книги, зокрема щодо статті, яку можна буде розбити на три частини: дві - на великі розділи, а меншу - на третій випуск. 0700'

Сон 221119 "Програю життєві сценарії"

Я знаходжусь на екскурсії в музеї, що має свої експозиції на цілу гору (не метафора). Події відбуваються в Польщі. Спочатку вирішую піти на екскурсію без супроводу, але, по ходу проходження складною гірською ділянкою, потрапляю на діючу екскурсію і вже з нею до кінця проходжу маршрут. Цікаво, що чомусь вирішую пройти її заново, так само, але вже від початку, з екскурсоводом і групою. Експозиції музею являють собою певну історичну прив'язку до місцевости, осіб та більшою мірою пов'язана з релігійно-духовним шляхом становлення, того, що на тому місці колись була комунікаційна сполука (зв'язана внутрішніми ходами, наче в печерах) якогось католицького ордену. Найцікавіша частина, яку не зміг спочатку здолати сам, із-за певної складности в сходових дорогах, була пов'язана з проходом всередині гори. Сходи являли собою металоскляні конструкції. Аби я міг їх пройти з легкістю, треба було наперед знати, куди вони виходять. Напочатку проходив шлях по горизонталі, а згодом пішов угору. Здавалося, що так можна було йти доволі довго. Серед екскурсійних зупинок, які виглядали лише зменшенням швидкости ходи, були цікаві історичні локації: зі скульптурою, вирізаної барельєфом у камені, в квітах, які переходили в сади. Наостанок міг щось зірвати для себе й покуштувати. На кожному кроці біля тієї чи іншої локації знаходилась скринька для пожертв, а наприкінці, де був сад, їх було мало не на кожному кроці. Дістав якісь монети, аби зробити "офяру" наприкінці всього шляху. Подивився на решту грошей: гаманець повний, з нього вилізли кілька купюр по одному злотому. Подумав, що краще було б дати до 5 зл купюрами, аби не морочитися з монетами. Вирішив докинути пару купюр... Загалом, сама подорож неймовірно сподобалась! 0005'

У колективі програю життєві сценарії. Разом із тим у моєму домі мешкає людина з інвалідністю. Ми є приблизно однолітками, по років 20. Спілкуючись із ним, я виховую в собі певні емоційні здібності, маю отримати життєвий досвід. Потім ділюсь із кимось тим усвідомленням. 0500'

Сон 201119 "Все одно б висадили"

Збираюсь у Польщу. Так стається, що не встигаю на рейсовий автобус. Виходжу на дорогу в чому й був: вдягнений по-домашньому, а там тільки-но під'їжджає очікуваний транспорт. Я ж ловлю момент і хутчій сідаю в нього. Автобус рушає. За певний час зупиняється, аби перевірити документи та наявність квитка. Лише тоді розумію, що в гаманці квитка немає, хоча куплений завчасно. Електронного варіанту - так само: купував не з сайту. Водій інформує, що за цих обставин далі мене не везтиме. Міркую собі: а де ж мої сумки, я їх взагалі з дому не взяв? Та й: не їхати ж у домашньому одязі? А паспорт? Хіба маю з собою?.. Якби доїхав до кордону, все одно б висадили.

Сон 191119 "Скажи мені, що ти мене любиш!"

Відвідую музей якогось просвітителя. Біля нього, на лоні природи, є живий куточок, де живуть тварини, зокрема слон і слоненя. З кореня доволі великого дерева, що росло на тому місці, спеціально зроблене озерце, в якому найбільше любить купатися те мале створіння. Я підходжу ближче, дивлюсь, як все організовано. Територія велика. Уявилось, що десь за далекими межами огороджена від небажаних впливів. Тварини живуть вільним життям, без впливу насилля зі сторони людей. Це все узгоджується з філософською концепцією згаданого просвітителя: світ є вільним для самовираження і власного розвитку. 0345'

У другій хвилі цього сну постає антитеза, виражена в іншому розвиткові подій. Зокрема, привертає увагу дивна поведінка людей, які мешкають родиною в домі, що стоїть недалеко від того озерця: живучи таким же вільним життям, ставлення їхньої дитини до слоненя, можна було б назвати "негуманністю". Таку поведінку спостерігали тоді, коли він на пару з твариною виходив гуляти в село. Кількома словами можна описати ту "негуманність", як нечутливе ставлення до того, кого, схоже, любиш, як і всіх інших у цьому живому світі, без поділу хороший ти чи поганий.

За сюжетом сну: я є студентом і живу з батьками. Разом із батьком купуємо машину, прямо з салону: білу, схожу на "Тойоту". Якогось дня виїжджаю на ній і трапляю на природну перешкоду, яка гне капот. Вирішую заробити той отвір дерев'ною дошкою. Вирізаю по розмірах, підставляю: вийшло доволі непогано. Цікава рефлексія: як наслідок, зміряв поглядом у тій дошці зроблений виріз. Повертаюсь додому, розповідаю про те, що трапилось. Інформацію сприйняли без негативу. Звісно ж, міркую про себе: куплено за мої гроші, "то й розпоряджайся нею, як хочеш!" Другого разу маю встигнути на навчання, виїжджаю з дому, дивлюсь на себе: так поспішав, що не перевдягнувся. Треба повернутись! Повертаюсь. Тепер виїжджаю разом з батьком і матір'ю. Батько за кермом. Під'їжджаємо до якогось закладу, мати висаджується, спирає на машину лопату, яку взяла з дому, вона падає; кладе на землю якісь саморучно наготовлені таблички (написи не видно). Це такий у них на роботі день: прибирання території, розставляння знаків. Питаю в батька: "То за скільки купили машину?" Відповідає: "За вісім тисяч!" Кажучи про неї тільки схвальні слова. Міркую, сказати чи ні: " От колега з роботи планує купити собі не менше ніж за дванадцять". 0500'

Сон 171119 "З'ясування стосунків"

Дивлюсь на морську свинку, яка сидить у клітці, а на вигляд якась замучена, за поведінкою: хвороблива. Міркую: що це могло трапитись? Дивлюсь на порядок, а пелети більшою мірою вживані, лежить велика морквина абстрактного розміру. З іншого погляду, наче в повторі сну, в іншому кутку клітки: імбир (нехарактерна для таких тваринок їжа). Питаю себе: чому так? Вчора син розповідав мені, що в неї все поприбирав, отже, все має бути в кращому стані, ніж нині? Вирішую додати сіна, якого там не було і зателефонувати, аби розпитати в рідних: чому морська свинка поводиться хворобливо? Чи не помічали вони цього раніше? Може старість? Але ж ні! А якщо помре? От і буде наочний приклад для дитячого усвідомлення, що таке смерть...

Видно, під впливом попереднього сну, сниться хворобливою дружина: у поведінці зів'яла, апатична, фригідна. Пробую її "розбудити", проявити до себе інтерес. І це мені вдається! Але раптом, ліжко, на якому лежить, тепер стоїть не ближче вікна, а притуляє якісь прохідні двері, у які стукають і перешкоджають нашому мовчазному діалогу. Я ж відсовую ліжко і пропускаю незнайомих мені чоловіків, які усміхаються і виходять іншими дверима. Міркую собі: треба ж так трапитись, що ми опинилися у прохідній кімнаті?

Колись мав нагоду відвідати один організаційний захід, у якому випадково образив якихось дівчат необережним висловлюванням. Характерно, що це було ненавмисно, а з їхнього боку вийшло так, що це торкалось діяльности всього колективу, в якому вони працювали. Щось відповіли, але на тому й розійшлися. Причиною їхнього невдоволення стали мої короткі зауваження їхньої акторської майстерности. Під кінець того "знайомства" з'явилась давня знайома Т.В., із якою в реальному житті намагався організувати виконання авторської пісні. Її поява органічно лягла на той випадок колективної "образи", адже моя з нею остання зустріч була пов'язана із потлумаченою з її боку, як творче приниження, моїм небажанням виконати ліричну пісню в стилі рок, тим молодим колективом, в якому вона була солісткою. Отже, цей подвійний конфлікт з'являється знову. Тепер я не у вузькому творчому колективі, а на повноцінному масовому заході. На якомусь етапі підходять до мене ті ж дівчата, які не забули нещодавню "образу" і сходу вирішують продовжити з'ясовувати стосунки: довисловлюванням недоказаного. Видно, що час пішов тій групі осіб не на користь, він лише розвив їхню агресію до мене. Я ж став і почав все по порядку вислуховувати, без прагнення когось словесно перебити й прийняти сказане, як урок на майбутнє. Ці галасливі з боку дівчат "стосунки" почали привертати сторонню увагу, від чого навколо нас почало утворюватися велике коло ґав, аби розібратися у причині конфлікту. Звісно ж, слухаючи лише їх, почали недовірливо дивитися на мене. "Вишенькою на тортику" стала поява згаданої знайомої, яка вирішила долити і своєї оливи до вогню жаги: "провчити негідника". Цікаво, що її образа виношувалась мало не більше половини її життя, відколи ми розійшлись. Зі сторони: це взагалі неспівмірні речі, але лягли в одній площині часу. Раптом все це припиняється голосною музикою у приміщенні телецентру, в якому ми всі знаходимось. Увага перемикається на великий екран, на якому показують історичні кадри життя цього закладу, зокрема директора компанії, який, як було видно за чорно-білою кінохронікою, сідає в президіум під оплески. Він схожий на велику гору людського тіла з горбом за плечима і, сідаючи, маленькою головою, яка опускається на місце грудей, ще більше увиразнює той горб. (Цікаво, що цей образ мені вже знайомий, можливо, бачив його в одному з попередніх снів, але однозначно, що чимось схожий на героя з мультфільму "Монстри на канікулах"). Цей образ ліг ув основу скульптури, яку відтворили в тому ж президіумі. А так, як цієї людини вже нема серед нас, всі заходи проходять за, умовно, його присутністю. Дивлюсь уважно на скульптуру, а вона мені чомусь нагадує образ-мем Ждунá, схожу на пародію (з реальности), яку нещодавно побачив на сфотошопленому зображені великого каменю, як символ заснування рідного міста. 0430'

Сон 151119 "Знíми майбутнього"

Я в гостях у батьків. Зайшла розмова за політику, й мати каже, що читала з моїм сином (її внуком) книгу, в якій описується можливий варіант розвитку подій у майбутньому. Знаходить її і дає мені. Як виявилось, це була дитяча книга написана ще в радянські часи: великого формату, червоного кольору, у твердій палітурці. Авторство доволі довге і незвичне, з того, що запам'яталось: "Мультиплікаційна компанія... Магістр". Міркую вві сні: цікаво, що давня пам'ять пригадує якусь таку книгу, яку мали читати мені в дитинстві, адже логічно, що вона з бібліотеки моїх батьків. Відкриваю і починаю вивчати, що то за майбутнє нам напророчили ще в ті часи? На сторінках великі ілюстрації і небагато тексту великим шрифтом, спеціально, щоб діти вчились читати. На малюнку, який переходить з однієї сторінки на другу, зображене коло людей, наче з потойбіччя. Образи схожі на негативних героїв сучасних фільмів, в стилі фентезі, які представляють "темну силу". Ці істоти стоять напівколом із опущеними головами, лицем до читача. Починаю читати й з перших рядків мене дивує, що, насправді, це книга з атеїзму в формі художньої літератури. Як виявилось, вже з перших сторінок поіменного знайомства з героями, підсиленого згаданим оформленням, там були Авраам і Мойсей... Чого я точно не очікував зустріти, як ймовірних негативних персонажів. І разом із тим - це книга про майбутнє. 0315'

Я йду коридором, а на зустріч іде батько, який на ходу фотографує мене на "Палароїд". Підходить до мене. Бачу, як знімок виходить з апарата. Дає мені. Хвалиться новинкою, яку купив. Дивуюся: де ще в наш час продають таку техніку, зокрема спеціалізований папір? Починаю розглядати, як я вийшов на зображенні: що й очікувалось, як ішов, так-собі й вийшов. Цей знімок, який крутив у руках, перетворюється на целофановий пакет розміром А2. Звертаю увагу, що кожного разу, як його перевертаю, змінюється зображення на нове: при повороті темніє, а вирівнюючи, оприяснює.

Розповідаю в гостях у баби Дусі про свій сон із батьком, але у скороченому викладі. Коло людей незначне: б.Д., якась незнайома сімейна пара: чоловік з синцем під оком, його жінка з дитиною на руках. Мати ігнорує мій сон, адже з невідомо-якої причини образилась на батька. Дивлюсь на неї, а вона на себе не схожа. Гості ж вислуховують до кінця, але не коментують. 0430'

Сон 141119 "Свято у стисненому просторі"

Із якоюсь культурною програмою (схоже на весілля, але не переконливо) потрапляю в дім, в якому був доволі давно. При вході в нього все доволі гарно й красиво, квітучий сад, розбитий цікавими стежками по ходу до приватного будинку. В ньому живуть як старі, так і молоді. Я ж тут знаходжусь разом із колегами-чоловіками (образи не конкретизовані). Цей дім мені знайомий не просто так, у ньому живуть якісь віддалені родичі моєї дружини. Я у них вже якось гостював і цього разу сподіваюсь, що вони мене не впізнають. Заходимо в дім, трохи розходимось по кімнатах. Потрапляю, але не одразу, в приміщення, де живе старенька бабуся. Обстановка не викликала захвату: живе одна, з огляду на розкидані речі - неприбрано, тісно, хоча по-сільському: з піччю і різним кухонним начинням, що стоїть навіть на підлозі. Подумалось: от що значить старість, вона у всіх однакова. У неї є подруга, її ж віку. Цю бабуську я знаю, а вона від останньої зустрічі так і не пригадала мене, я й не робив натяків: почати з того, що я їх знаю і з якої причини. Спитав, як вийти на вулицю, бо в тих кімнатах трохи заблукав. Трохи розговорилися. Пригадав, що вона спілкується виключно польською, тому перейшов у розмові на неї. З одного боку вона хотіла мені показати вихід, з іншого я прагнув знайти, де сидять мої колеги, аби потрапити до них. На якомусь етапі мене почала проводити до виходу жіночка середніх років: худорлява, з неприємною, як на мене, кількаденною немитістю волосся. Йдучи з нею, на якомусь етапі вже сам, потрапив у невеликий храм. Там сиділа в одному місці пара, а в іншому якась жіночка. Побувши трохи, став свідком сцени, як та пара спіцефічно з'ясовувала між собою стосунки: вона термосила свого п'яного чоловіка й казала, що треба йти, а він, знесилений від алкоголю, знаходив лише поодинокі слова і пручався на її ініціативи. Жіночка, яка сиділа окремо, на них дражливо реагувала, але залишалась незрушною. Зрештою вони пішли. Пішов укотре шукати своїх і я. Знову та ж жіночка з немитим волоссям мене супроводжує до виходу. Йдемо так, що врешті-решт потрапляю на очікуване свято, на яке сюди й ішли. Заходжу в кімнату: тісно, нема де яблуку впасти. Великий стіл, за столом гості. Одразу бачу своїх колег, із ким приїхав. Вони вже сидять за столом і їдять. Є пару вільних стільців. Мене запрошують сісти. Я сідаю. Починаю спостерігати, як господарями дому організована для нас культурна програма. Всі сидять, дивляться і в той же час їдять. Спочатку мені не захотілося якось те все поєднувати, як то зробили колеги: слухати та їсти, але передумав. Підтягнув до себе відварені фаршировані яйця, але почав їсти оселедець. 0020'

Сон 131119 "Непередбачувана варіативність"

Приїжджаю у рідне місто. Вирішую зібрати про нього матеріали для нової книги, але не звичного характеру: в основу мають лягти художні оповіді про життя по-новому, щоб за згаданими вулицями, культурними локаціями вгадувались не старі обличчя "затертих" символів, а їхня оновлена функціональність, так би мовити: зсередини. Наприклад, для початку вже маю матеріал про лазню (в уяві зринула публіцистична стаття Ю.Ґудзя), де відчуття міста оновленого (таке переконання уві сні) зображено на рівні відчуттів чистоти шкіри. (Сама стаття торкалась іншої проблеми). Отож, із такою думкою минаю арку біля обладміністрації і виходжу на майдан ім. Корольова. Настрій такий, що погляд вже, увиразнюючи задум, вишукує свіжі ідеї до можливих матеріалів книги. Дивлюсь на два будинки, один стоїть на звичному місці (навпроти міскради), а другий (його копія) завис у повітрі. На першому стоїть в обнімку пара. На другому, наче копіює, друга, яку знімає на відеокамеру оператор, схоже, продумавши наперед цей "подвійний" ракурс. Тепер другий будинок починає над площею літати. Оператор, поринутий спочатку у свою роботу, трохи невтримується на ногах, ловить рівновагу. Тепер будинок у польоті розгойдується так, що оператор геть випадає з нього, але "літаючий об'єкт", наче підхоплює його. Така творча самовідданість починає бути небезпечною. Доходить до того, що цей будинок у повітрі робить взагалі незвичні реверанси, від чого мені вже стає "лячно", але не в емоційному розумінні, а на рівні усвідомлення небезпеки не лише для оператора, але й тієї пари, яка так само не втримується на ногах. 1245'

Їду закордон. Але в автобуса не перший раз дивний маршрут, що пролягає якоюсь ґрунтовою дорогою. Цього разу я допомагаю йому зорієнтуватися на місцевості, біжу попереду, навіть чимось його тягну за собою, але мені не важко. Земля змерзла, обабіч трохи снігу. Цього разу я їду усією сім'єю. Пройшли український кордон, тепер має бути польський. У водія постійно якісь хитромудрі плани, адже кордон стало перетинати складно. Цього разу він зупинився і десь із кучугури снігу добув ще одного пасажира, який чекав на нього, мені ж вручив паспорт мого сина. Як зрозумів, той чоловік певною мірою нелегал, а паспорт сина оформлений заднім числом, так, наче він вже перетинав кордон раніше. (Така логіка уві сні поки була прийнятною). Тієї миті хочу подивитися на свій паспорт, який оформили по перетині, та сина. Відкриваю перший, а там незнайомий мені чоловік, але я ще не здивувався, подумав, що насправді мій паспорт міг залишитися в дружини на руках, відкриваю другий, що мав бути для сина, а там портрет чоловіка, схожого на мене... Читаю: "Станіслав Вікторович". Отако! 0400'

Сон 121119 "Мовний курс"

Вивчення мов на рівні поліглота. Зокрема, поляком робляться певні кроки по освоєнню російської за посередництва англійської. Одягає навушники, проводить час. У декого це виходить складніше.
0030'

Мовне спілкування з представником народів прибалтики, але більш зрозуміло, аніж ніяк. Як і в першому сні: діалог будується на рівні: ти - це той самий я, який прагне зрозуміти у співрозмовникові себе. 0500'

P.S. Склалось враження, що нічний сон більш виглядав, як навколомовний курс. Без яскравих прив'язок до подій, окрім людей, із якими спілкувався / слухав на рівні мов. Схоже, що це пов'язано з інерцією перегляду тематичного каналу на Youtube перед сном.

Сон 111119 "З-міни обличчя"

Потрапив у лісі в павутину, від якої важко було відчепитися, звернув увагу, що має вона якусь підвищену міцність.

Я в колі чоловіків. Ведуться розмови про віросповідання, як удосконалити символіку міста на банері та воду, яку п'ю. Один чоловік у діалозі з кимось підводить думку до того, що з певним віросповіданням, маючи певну проблему, не можна заходити в деякі храми (важко відтворити логіку суджень). Інший розповідає мені, що я можу домалювати на банері, на якому вже присутній образ носової частини корабля, розташований зверху-вниз з художньо розвитою линвою на білому тлі, якийсь один символічний елемент, який має охарактеризовувати все місто. Називає його. Я ж вношу свої пропозиції, адже місто має багато інших символів. Замовник не погоджується, каже категоричне "ні!" і просить лише так, як замовив. (Цікаво, що образ із кораблем, я вже десь зустрічав, можливо, у забутому сні). Разом із тим я п'ю звичайну воду, а виходить так, що на деяких білих тканинах залишаються плями яскравого червоного кольору, подібного до розведеної марганцівки. Не можу зрозуміти його походження, поки хтось не зауважує, що моя вода з йодом, хоча звичного кольору. Причина виявилась близько: вода, трапляючи на розчавлені таблетки в незнайомій мені упаковці, від випадкового дотикання, лишає згадані плями. Також прошу вирізати шмат білої матерії для Ві (так звати якусь дівчину), з чого вона має щось зробити. 0120'

Хтось дивиться на моє обличчя і зауважує, що в мене "завищені брови", а саме: їх рослинність переходить частково на лобову частину, з'єднуючись із волоссям на голові. 0500'

Сон 101119 "Вшитий у шкіру ґудзик"

Іноземна делегація прийшла відвідати музей. Він невеликого розміру, частково недоведений у ремонті. Сьогодні на адресу тієї установи прийшло два пакунки з книгами. В одному з них книги автора, що сьогодні приїхав у цей музей і перебуває в ньому, у другому - книги для самої установи. Іноземна делегація проходить першими кімнатами і йде далі, а я тим часом вирішую зробити ремонт у туалеті: 1) на місці колишнього, де видно місце, як стояв ще унітаз, на бетонованій підлозі полопана фарба; 2) у новому, де також все до пуття не довели: аби зайти та скористатися зручністю, відсутньо багато нормальних умов, так само пов'язаних з ремонтом. Якась виникає у мене потреба до тих двох авторських книг, разом із тим накладаючи прозорий герметик то в одному місці (результат сподобався), то в другому (не сподобався): довелось доробляти не інструментом, а голими руками, аби було акуратніше на вигляд. 0207'

Дивлюсь, а незнайома жінка на руці (ближче до плеча) вибила татуювання, але непросте. Окрім абстрактного малюнку, в її основі (зліва) лежить шрамування, ускладнене тим, що в заглиблення шкіри вшитий п'ятисантиметровий ґудзик. Дивлюсь уважніше, а під тим ґудзиком, наче під склом, лежить ще один, так само з накинутими у сторони петлями, трохи зміщений у бік відносно верхнього. Питаю в неї: "Навіщо так?" На що чую коротку відповідь: "Це жертва!" Зрозумівши наступне: свого часу в неї була сумна сторінка життя, як пам'ять про неї, набила татуювання +вишила-вирізала-пришила у своє тіло той подвійний ґудзик. (Мабуть забутий початок сну ліг ув основу такого "розуміння".) 0552'

Сон 081119 "Із варіаціями пішим ходом"

Вирішую піти в місто, когось попередньо попередивши телефонним дзвінком. Залишив машину під деревами, трохи далі від п'ятиповерхового дому, до якого направився. Біля нього вирішую пішки "зрізати" маленьку ділянку дороги між високими кущами. Натрапляю на дерево, з плодами більше схожими на щось середнє між аличею та аґрусом. Починаю пробувати та смакувати. Трохи кислуваті, але смачні. Із-за куща підбігає мешканець цього дому і починає завалювати мене якимсь віником, просто з-поміж кущів. Коли я впав, він помітив хто це і почав сильно вибачатися. Іронія в тому, що я йшов саме до нього. Не маючи відчуття злости й образи, заспокоїв його у скоєному: слабкості неволодіння поривами власних емоцій. 0036'
P.S. Пригадується останній сон, в якому також було дерево, на якому смакував абрикоси.

Знайомий (таке переконання вві сні) питає: "Де можна випити кави у давньої знайомої?" Я ж називаю адресу, доволі від нас віддалену. Тим часом спустились із ним до озера понад яким проходить прогулянкова доріжка (асоціація з Мронгово). Питає: "А хіба ближче немає попити кави?". Відповідаю: "Звісно ж, у центрі міста!" Тим часом він вказує на свої гумові чоботи, які варто було б помити від незначного бруду. Пропоную пройтись понад згаданим озером: помиються самі. 0500'

Сон 051119 "Відбитки по англо-корейськи"

Прийшов у якийсь офіс забрати дві книги й дві упаковки з медійним матеріалом до них. Книги стильно оформлені, чорного кольору зі золотим малюнком. Чую розмову двох жіночок: відвідувачки та співробітниці. Перша отримала також дві книги, але одна із них виявилася уживаною, на що я звернув увагу, коли взяв до рук. Хоча ця книжка прийшла з Америки, на її сторінках було видно витиски від ручки з малюнками якоїсь малої дитини. Так, наче на сторінках накладених поверх, бавилась дитяча рука. Візуально сторінки з першого погляду чисті, а під кутом на світло - примітивна творчість. Книга була англійською мовою, зокрема являла собою підручник з вивчення корейської. Знаючи, що моя дитина нею цікавиться, а ця жіночка від цієї книги відмовилася, прошу співробітницю поки її відкласти на певний час, адже другим візитом хотілося б її забрати собі, звісно ж з певною знижкою на її уживаність.

Ходжу по музею, розглядаю виставку. Підходжу до експозиції з грибами. Дивлюсь на різницю, які гриби є отруйними, які їстівними. Цікаво, що на виставці представлені були гриби з Кореї, які певною мірою суттєво відрізняються від наших більшим розміром і виглядом. Коли підійшла співробітниця, дещо прояснила щодо експозиції з грибами. Довелось навіть зазирнути під шапочки, опустившись нижче до підлоги, здивувало, що деякі корейські гриби були з-під долу замальовані в жовто-блакитний колір. Чому б так? Щоб не з'їли? - подумалось ще й таке. 0500'

Сон 041112 "До визрівання ~ півтора місяці"

На території заводу, на якій колись працював (асоціація з реальністю), зустрічаю знайому (таке переконання уві сні). Спілкуємось про людей, які там ще працюють. Раптом цікавлюсь про відділ, в якому вона нині є. Каже, що нині "в продажах" - тому самому, в якому свого часу працював і я. Питаю за успіхи. Каже, що поки важко щось сказати, після виходу з декрету, адже це в неї другий чи третій день роботи. Згадую, що років два чи три тому зустрів у місті колегу з планового відділу. Вона також пішла у відділ продажів. Роблю висновок, згадуючи про себе ще одну колегу, на той час передпенсійного віку: "То тепер там у вас жіночій колектив?.." Тепер із думками про діючий завод і техніку переношусь у двір, на якому росте дерево.
Його гілля "обліпили" діти, куштуючи плоди. Залажу і я. Дивлюсь, а на ньому ростуть різні фрукти, переважно яблука, ще й відмінних сортів. Плоди великі, хоча ще зелені. Міркую, що зріти їм залишилось ще з місяць-півтора. Звернув увагу, що на кожній гілці, де був той чи інший сорт, не зриваючи з дерева, надкушені по кілька яблук. Цей факт, щодо дітей, мене розвеселив. Вирішую піднятися вище, поки дозволяла дерев'яна драбина. На самому вершечку помітив гілку з абрикосами, яких залишилось небагато: зо два десятка. Вони були спілими, якраз по-сезону. Почав їх пробувати і смакувати. Сподобалось. Ще побачив одну врожайну гілку з незнайомим мені плодом, схожим на папаю. Подумав, що треба буде до неї дістатися. Роздається гуркіт. Дивлюсь на небо, а там посеред темної та розлогої хмари, що певний час наближалась, з'являються і більшають блискавки. Ще на мить затримуюсь на дереві, як тут, мало не за віддаленою огорожею бачу попереджувально-сповіщувальну поліцію, яка намагається великою спецмашиною із розсувними колесами проїхати біля одного з цехів заводу, який згадувався напочатку. У нього це не зовсім виходить: прохід на повороті виявився замалим. Але він поспішає всіх поінформувати, що йде буревій. Це попередження торкається й мене. Всі злазять із дерева і я в тому ж числі. Заходжу в дім, але бачу, що треба набрати воду. Беру відро, іду до криниці. Набираю. Видається, що тече спочатку мутна вода: з піском. Але перше міркую так: що таке може бути. Чомусь припустив, що причина від наближення грози та, по-друге, від того, що поліція на спецмашині зачепила серйозне обладнання, так, що струсанулась промислова установка, розміром мало не в цех. Виливаю воду, споліскую відро, набираю поновно. Тепер схоже, що вода побігла краща. 0001'

Видиво 011119 "Акварелі"

На цераті намальована акварелями дрібна клітинка, одна з більшости розміром у 2 см, доповнена такими ж дрібними акварельними квітками. Все в пастельних кольорах: рожеві, червоні, блакитні, сині, жовті, зелені. (Видиво).

Сон 261019 "Зашифровані наміри"

Будучи ще на роботі, побачив, як дехто "зашифрував" на собі кабель. Тепер повертаюсь із усіма якоюсь новою дорогою: узгір'я, залізнична траса, ділянки з болотом, різнорідні дерева, стежки. Де важко пройти, там у грязюку накидано якихось дошок, піддонів. Тільки-но зайшли за пагорб, як всі розпорошилися знімати з себе "вантаж" та мінімізовувати його вагу від ізоляції. Я ж іду далі й виходжу кудись на недобудовану дорогу (зроблену частинами) біля багатоквартирних новобудов. Наче впізнаю мікрорайон і приблизно уявляю, як іти далі, аби вийти на головну вулицю.

Приїхав з Польщі. Вдома дружина та її знайома (образ нагадує дівчину, яка переїхала з чоловіком до Німеччини). Тепер сиджу в ліжку. Дивлюсь, а знайома взяла якусь книгу на польській і пробує про себе читати. Я питаю: "Читаєш на польській?" Каже, що "так-собі", і пробує пару рядків зачитати вслух. Жінка каже: "Для початку доволі непогано!" Я ж: "А в мене є польські книжки, які привіз із собою! Дістати?" Бачу схвальні відгуки й очікування чогось нового. Цієї миті заходить до дому син. Ще не роззувся, а вже стоїть у дверях кімнати. Дружина каже: "Заходь, приїхав тато! Є дещо цікаве! Чи не хотів би обійнятися?" Не уточнюючи з ким. Що й прочитується тризначно: мама? тато? тьотя?.. Знайома ловить мить і піднімає руки, зі словами: "Зі мною?.." Всі сміються! Звісно ж: із татом! 0250'

Сон 241019 "Вільна творчість усупереч залежности від фінансових ін'єкцій"

У реальності: хтось увімкнув посеред ночі в кімнаті світло. Дивно, що всі спали міцно й не відрефлексували цей факт. Встаю, вимикаю, лягаю спати, міркую: хто це міг зробити?.. Ця подія переноситься в сон: освітлена актова зала для спеціальних театралізованих показів. У дійстві беруть участь двоє коней. Дивлюсь на них і їхню граційність... Тепер, наче ця ж актова зала, але все по-іншому: вже відбувається напівтеатралізована постановка поетичних творів сучасних польських письменників, яка розігрується двома учасниками: жінкою та чоловіком. Розумію так: вона є поеткою, а він - професійним актором. У заході беруть участь навіть чиновники, спочатку, як слухачі, а згодом, один виходить на сцену. Після його слів, дивуюся: як все ж таки Польща успішно реалізує програму підтримки літераторів-початківців! Слухаю далі: той самий чиновник зайвий раз наголошує, що у виділених грошей має бути цільове використання. Але на цьому ж заході спливає критична оцінка в моїй розмові з одним молодим письменником, що тим самим влада диктує, що є "цільове". Маючи певний багаж друкованих видань, що більшою мірою були створені на межі конфлікту цінностей: гроші-культура (вільна творчість усупереч залежности від фінансових ін'єкцій), - виносить із сусідньої кімнати ящик із роздрукованими складнями, аби їх привселюдно спалити у дворі того дому. Я міркую: яка прикрість! Хоча добре, що саме їх зміг свого часу зісканувати та виставити на сайт, тим самим зберегти їх для історії, як своєрідне літературно-мистецьке та видавниче явище. 0404'
P.S. "Коні" - образ, що майнув, як корокочасний роздум, на сучасну тему "заборони експлуатації тварин у цирках". Чи можна поставити приборкання коней ув один ряд з іншими тваринами? "Поетка" - образ, що пов'язую з міркуванням придбати оригінальне польське видання нобелівської лавреатки Ольги Токарчук. "Складні" - образ, який пов'язую з власною творчістю та видавничою діяльністю, які залишили певний вислід ув історії, але, на мою думку, так і не стали "форматом" для можливого творчого успіху. "Сайт" - блог, на якому в ральному житті постарався максимально зберегти копії виданих складнів, що були свого часу створені не лише за моїх зусиль, але й інших авторів.

Сон 221019 "Безсторонній і сторонній погляди"

Щира розмова у мене вдома, кімната якого нагадує дім маминих батьків, із С.Д., місцевим поетом, який навколо своїх видань зорганізував певне коло літераторів. Завели розмову про М.Л., письменника і редактора різних видань, зокрема, особистого творчого доробку голови обласного відділення Спілки письменників України О.О. Розмова виявилась настільки тривалою і щирою, що я вже припустив: ось прийде додому дружина, а ми ще говоритимемо про різне. Цікаво, що в реальному житті поспілкуватися з цією людиною мені якось нормально не вдавалось, від початку нашого знайомства, нас роз'єднували творчі прагнення, зокрема й пошуки в літературі, а в подальшому шляхи не сходились, адже належимо до різних культурних світів: він з кола шанувальників російської літератури, а я - української. 0050'

Якісь чоловіки перекрили мені входи і виходи до мого дому (місце незнайоме), та й не впускають і не випускають. Доводиться вичікувати певні моменти і хитрістю до нього залітати, буквально, крізь вікно. Маю певну технологію підніматися над землею: до дерев, поверхів дому, чого не можуть інші. Вирішую полетіти на дачу, куди пару днів тому поїхала баба Марія (покійна) і перебути там певний час, але ключів немає, треба залетіти до батьків: у них є! Вони кажуть, що попередити про мій візит б.М. не зможуть: не працює жоден мобільний оператор. Кажу: що не бачу в цьому проблем, навіть, якщо не додзвонимось зі стаціонарного. 0250'

Важко віднайти термін межового стану, коли я є споглядачем, наче в кіно, і в той же час безпосереднім учасником подій.
Спостерігаю за своєю дружиною, наче сторонній учасник, навіть без долі ревности, як вона спілкується з незнайомим мені чоловіком, який має довгі коси, які більше пасували б дівчині, аніж дорослому "дядькові". Щось у розмовах із ним у неї не складається, після чого, ображеною приходить до мене з несподіваним висновком: він - гей! Тієї миті увесь цей сценарій не можу звести до логічного знаменника, зокрема, моєї спроби зрозуміти, що насправді почуває дружина? Видно, ця думка з'явилась у зв'язці оціночного судчення про себе: що почуваю я? В результаті ми залишаємось тет-а-тет... Обіймаючись, проводжу по спині рукою і, несподівано для себе, виявляю "загострену" вираженість хребців. У голові майнула дивна думка: "рептилоїд"?..

Сон 211019 "Шляхом хитрости"

Історія про те, як двоє хлопців розвели жінку на гроші. Спочатку вони ввійшли до неї в довіру, так, що вона довірила їм певну суму чималих грошей, аби вони їх "доглянули"... Все сталося неочікувано для неї. Залишившись наодинці з грошима та спілкуючись на тему свого майбутнього, вирішили привласнити їх собі шляхом підміни на муляжі, копії грошей, роздруковані на чистому папері, а самим "зникнути" з її життя назавжди. Розділили порівну, переїхали в інше місто. Облаштовуючи життя, познайомились з молодою парою, яка мала потребу в додаткових фінансах... І тут їх також "поплутав біс". Вони, як і першого разу, вирішили піти на ошуканство, але у видозміненій формі. Так само надрукували на звичайному папері певну суму грошей і шляхом хитрости вирішили здійснити подібну маніпуляцію, але частково у відкритий спосіб: пропонуючи більшу суму фальшивих грошей взамін справжніх. Та не сталося, як гадалося! Факт підміни грошей був виявлений швидко. Підозра одразу впала на них. Поки ще без поліції сімейна пара вже спілкуються з тими хлопцями і по виразу обличчя, жестах прочитується все: вони себе здали, хоча словесно до цього ще не дійшло. Лунає телефонний дзвінок і дівчина, яка веде з ними розмову, запрошує одного з них по імені до слухавки. На його питання: хто це? Називає ім'я тієї жіночки, яка стала жертвою їхньої першої афери. "Все!" - каже один із них. Вони так і не змогли нікуди втекти. Не підійти до телефону, це означатиме, що цим вони себе здали з пір'ям. І "мордочку в пухові" тепер нікуди не сховаєш. Але більш упевнений у собі все ж вирішує поспілкуватися по телефону... Другий у той час уже уявляє, як сам на себе вдягає кайданки, але починає спершу їх вішати на шию. Впевненість другого, що все, ще можна обіграти, і навіть з цієї ситуації вийти сухим із води, посилає порціями гострі погляди у сторону свого спільника, щоб не розколовся остаточно: "ще не все втрачено, зараз я спробую врятувати ситуацію!.." Але з перших слів по телефону він здає себе сам. 0102'

Невеликий сюжет в якому відбувається гра між двома хлопцями, які працюють у кав'ярні, та двома сортами кави. Чи відчуває клієнт різницю, коли один бере і готує з кращих зерен, а інший - з упаковки за нижчу ціну? Між ними заходить спір, який так нічим і не завершується. 0455'
P.S. Цікаво, що спілкувалися вони між собою російською мовою, хоча всі сни в мене україномовні.

Сон 201019 "Головне, не ставити на ноги!"

Знайомій батьків Н.К., яка уві сні чомусь працює в магазині сувенірної продукції, а в реальному житті - в школі, підбирав до дня народження подарунок в іншому профільному магазині подарунків. З дружиною вирішили купити красиву вазу, яка має звучати від доторку будь-якої металевої палички. Пішов у магазин подарунків. Почав перебирати з продавцем (власником магазину) вази - не звучать! Продавчиня, видно, дружина власника, повела на склад. Запропонувала дивний подарунок з фламінго. Цікаво, що на складі ця пташка знаходилась у холодильнику у виструнченій формі. Це зроблено для того, аби нею "забивати голи". (Цей фрагмент сну походить від переглянутого тиждень тому уривку з мультфільму "Аліса в задзеркаллі", де королева брала до рук фламінго і використовувала його в якости ключки (ковіньки) для забивання їжаком у ціль - "Alice in Wonderland (1951 film) - Best Memorable Moments" - https://youtu.be/enr80S5pTBU - на 20:40 хв.). Беру птаху до рук, притискаю, а вона напружується всім тілом і випростовується у рівну палицю. Продавчиня попереджає: "Головне, не ставити на ноги!". Як розумію: тоді птаха оживе і не виконуватиме належних функцій. Розумію дивакуватість / дикуватість такого подарунку і відмовляю в її пропозиції придбати такий товар. Наголошую, що я з дружиною вирішили, що має бути ваза, тому шукатимемо її. Перебрали всі варіанти - не те! Наголосив, можливо, є східна, такою, по якій водять паличкою по краях, а вона співає? "Ні!" - і таких немає. Попробували поміркувати, який можливий інший подарунок. Питаю ще, а що вам дарують, коли знають, що ви працюєте в фірмовому магазині подарунків?.. Спробую вгадати: переважно гроші? Але ж приємно отримати якийсь символічний подарунок? Тоді видно, що людина старалась і шукала щось оригінальне! У підсумку каже, що та, кому ми його шукаємо, працює в аналогічному сувенірному магазині. І не хотіла б щось пропонувати мені ще, адже "вони конкуренти". Подивувавши мене таким розвитком подій. Виходжу на двір, аби зі складу потрапити знову в їхній магазин. Час іде, а результату - нуль! Якось не хотілося б з порожніми руками йти додому. Разом із тим маю занести зі складу в магазин якусь подарункову річ. Кажу власнику, що так і так: нічого не знайшли! Він мовчки розвів руками. Спускаюсь на двір, дивлюсь, а в гаражі самого дому - лазня. Заходжу туди, а там їхній працівник, можливо їхній син, готується купатися. Вже все розтоплено, парна нагріта. Чуємо на дворі шум від машини. Він раптово лається і каже: "Приїхали, коли не ждали!" Пояснює, що то якісь інспектори, чий візит пов'язаний із електрикою. Питає: чи є в мене з собою гроші, а вірніше: чи треба мені сплачувати окремим рахунком за світло? Пропонує гешефт, що за них заплачу я, а вони віддадуть мені той оплачений чек, як мою оплату за спожиту електрику власного дому. Кажу: "ні!", у мене рахунок за комунальні збитий в одну цифру. 0515'

Відомий серед росіян, грамадянин Німеччини, блогер і письменник Артем Драгунов, який досліджує зв'язок снів із ефіром (https://metkisnov.livejournal.com), стоїть на високому подіумі. Велике світлове шоу, на якому присутні шанувальники його "системи" передбачення майбутнього. Грає знайома мені музика з його "позаземної" колекції Радіо "Тунгуска" (http://radiotunguska.com). Звіддаля наближається до нього камера і він починає говорити... Цікаво, що так, як уявляю його в реальному житті, уві сні був стрункіший, загорнутий у чорний плащ, чомусь, за сценічним образом, схожий на Друкулу. 0650'