Сон 310324 "Місце ненависти"

Начебто я у рідному місті. Десь прозвучала інформація, що зробили реставрацію парку культури і відпочинку. Тепер я там на місці і мене дивує концепція "оновлення": відбудували і освіжили усе, пов'язане з радянським минулим, зокрема музей мініатюр відомих міст світу, зокрема й Москви. (В реалі такого не існує). Кремль, Червона площа, виглядають як з голочки. Питаю себе: "нафіґа"? Хтось каже, що архітектура Кремля, виконана для цього музею унікальна з мистецької точки зору, там задіяні якісь особливі засоби, матеріали та інструменти витоговлення... Скільки не говорить ця людина, стільки ж у мене виникає огида до тематики зробленого. У голові засідають якісь відсторонені фрази польською мовою, одна з них: "Drobiazgi powietrza"... (Цікаво що тематика цього сну продовжується у зовсім іншому форматі).

Повертаюсь з роботи, а цього дня пройшла кричуща інформація, що помер Сталін. У всіх на устах тільки й одне: смерть Сталіна! Але реакція інформаційного "вибуху" на перший план вивела не сум і жаль, а ненависть і помсту. Просто цього ж дня вирішили всі здемонтувати пам'ятник Сталіну, поставлений ще за життя на Червоній площі, недалеко, по правій стороні, від мавзолея Леніну (дивлячись із трибуни). Повертаючись з роботи в робочому одязі, вирішив проїхати поряд того пам'ятника, аби побачити, як його демонтують. На той момент його уже знесли, залишився постамент, що побудований був, як складна будівельно-електрокомунікаційна система "життєдіяльности" цього пом'ятника. По правій стороні від нього - ангар, який практично не використовувався. Цікаво, що той ангар був рухомим, на рейках, і, як зрозумів, в моменти загрози тому пам'ятнику мав би його захищати. Хтось сказав, що за всю історію укриття використовувалось лише раз. Тепер на місці пом'ятника широчезний підпостамент, який також почали демонтовувати, а під ним, на моє здивування, думаю й інших, виявилось безліч кабелів, і всі такі грубі та "поважні", як донедавна образ Сталіна. Мене зацікавив їх монтаж, щось від того навіть викликало усмішку - поважно, але дещо халтурно: для додаткової безпеки між кабелями додавались якісь різані пластикові трубки, схожі на такі, що лишаються по очищеному кабелю. Виявилось, що мій інтерес співпав із тим, що тут опинився якийсь знайомий бригадир, який керував усім цим процесом. Він мене упізнав і залучив до роботи, а я тут самий раз: ще в робочому одязі та камізельці, з назвою фірми, під якою зараз працюю (буквально, в реальному житті). Звісно ж, перебувати в центрі подій і творення історії доволі хвилююча річ, тому мало не все, що робив, було з захопленням та здивуванням від побаченого: подія дня, демонтаж пам'ятника, особиста участь у демонтажі минулого.

P.S. Що цікаво, уві сні про Леніна навіть ніхто і не згадував, таким важливим у ненависті був для всіх Сталін. Друга цікавинка: в реалі, десь із тиждень тому на польському телеканалі "Historia" показували похорон Сталіна, маси народу на вулицях і Червоній площі, біля гробу, усіяному вінками і квітами, за якими й не видно було тіла вождя. Трохи подивився, перейшов на інший канал, вже й забув за тематику попереднього, але на рекламі перейшов знову на "історію", а там ще й досі маси людей до того ж місця поклоніння.

Сон 270324 "Аналіз місця подій"

Випадково у бібліотеці потрапляю на початок творчого вечора. Собі намагаюсь дещо пригадати: так сьогодні ж середа! - а в середу, раз у місяць, завжди відбуваються творчі заходи! (дещо з давньої реальности) - а що цікавого тут сьогодні? Придивляюсь ще з коридору, прислухаюся до розмов і розумію, що це якісь чеські студенти. Подумки (не емоційно) виникає якась ностальгія за виступами перед публікою: так і я міг бути на цій сцені!

Організація робочого процесу, пов'язана з автобусною логістикою. Праця або оцінка такої ймовірности на якомусь підприємстві, де найближча автобусна зупинка - це остання зупинка в межах міста, а наступна - виводить усіх по трасі за довгий ліс, а там: хто де живе. Складність логістики полягає в тому, що недалеко тієї ж зупинки знаходиться навчальний заклад, від якого весь час забезпечений повний трафік студентів, тим самим: ускладнення зручного доїзду до дому.

Сни 22,25,260324 "Сумлінність виконання робіт"

Працюю на великому промисловому об'єкті десь з п'ять поверхів. Якогось робочого ранку дали завдання поприбирати матеріали після виконання всіх будівельних робіт на кожному поверсі. Почали ходити з поверхах на поверх і на своє здивування виявили, як сильно змінилась обстановка з матеріалами, що лежали на кожному кроці. Більша їх частина була вже прибрана! Задаюсь питанням: коли ж встигли?

220324

Якась шкільна туристична прогулянка. Знаходжусь в групі дітей, як старша особа. Знаю, що є ув одного вчителя намір провести учнів в кафе, але не звичне, а з певним тематичним нахилом: у стилі "Прайд". Загалом таке відчуття, що я дивлюсь очима виховательки в якомусь фільмі. Доганяю старшу групи і кажу, що може не варто їх туди вести, адже в такій самовільній впевненості показати і здивувати дітей, явно можуть не оцінити їхні батьки? На цьому тлі пригадується інший життєвий факт, узагалі відсторонений від подібної тематики, але з натяком на організацію і волю керівництва, що спонукає до оцінки сну після пробудження: ставлення до подій уві сні максимально нейтральне. Крізь сон критичне ставлення до можливого походу або ні, емоційно сприймалося узагалі безконтрасно.

250324

Опиняюсь на новому об'єкті, та якось не з групою осіб, а сам. У помічниках виявилась якась дівчина. Основна задача - чистити і фарбувати. Нехай вже яка є праця, але начальником поставили якось таку людину, що вся атмосфера виконання роботи стає нестерпною. 

*

Уві сні пригадався вчорашній сон, більше схожий на повтор, якби життя, що пробігає в буднях. Дали якогось чоловіка в помічники, для виконання фізичної праці. Дивлюсь, як він це робить і кажу до когось: краще вони б його нам не давали!

260324

Сон 200324 "Викривальна стаття"

Приходжу до бібліотеки і, маючи на руках якусь давню викривальну газетну статтю про дружину Алєксєя Навального Юлію, чекаю своєї черги, аби запитати у бібліотекаря, що вони ще мають на подібну тему? Дещо внутрішньо злий, адже існує недосліджена тема, про яку ніхто не згадує і навіть ніколи широко не обговорював. Поки стою в черзі, приходить усвідомлення, що українські бібліотеки вже давно перестали передплачувати російськомовну періодику, отже, просити її - дивна штука. Практично на цьому моменті, коли я вже формулюю своє питання, мої думки, які це усвідомили, збігаються з висновками бібліотекарки. Аби не залишити мене без поради, рекомендує знайти десь у холі тієї ж бібліотеки узагальнену виставку, присвячену нещодавній смерті Навального: "Може там знайдеться те, що ви шукаєте"? 

Зрозумів, що у своїх снах я ні з ким не сперечаюсь. Отже, я не маю конфлікту з оточуючими, мене не мучають суперечливі думки та емоції, не маю роздвоєння особистості тощо. Це каже про те, що сон - це виключно продукт нашої мозкової і душевної діяльности, а не кого-іншого.

Сон 160324 "Короткий рух"

У матері "ідея фікс" оновити стару машину. Я їй кажу, що моя мене цілком задовільняє, а те, що вона хоче - це її клопоти. Просить підтримки, аби не самій іти на оглядини... Якийсь чоловік продає уживані авто. Мати перебирає їх, але чомусь не зауважує до огляду довгий білий Хюндай. Він кращий за інші. Мати зі мною погоджується і ми беремо його на випробування перед покупкою. Тепер ми у дворі батьківського дому. Відзначаю, наскільки стало важко комбінувати переставлянням машин у дворі, яких уже три. Тепер Хюндай стоїть у гаражі. Відзначаю, що матері вибір поки подобається. Щоб переїхати з місця на місце сама керує автом (в реалі - прав не має). Як водій, також оцінюю можливості нового транспорту і він мені подобається. Тепер картинка міняється і авто опиняється в потязі, зокрема в коридорі вагону-купе. (Тут простежується стислість місця у подвір'ї з вузькісьтю коридору потяга, навіть виїзд із гаража нагадує дещо з проходу потяга. За логікою ясно, що за шириною потяга ніяке авто там не стане). Мати сідає в авто, прямо в потязі, що їде, і проїжджає від одного до другого кінця коридору. Так як неможливо розвернутися, здає задом. Чомусь мені в усьому цьому щось не подобається і я проробляю те саме, що й вона, видно, остаточно розуміючи якусь безнадійність, хоча проїхатись автом вдруге було в задоволення.

Чомусь наприкінці сну (як проснувся) пригадався давній сусід, який зробив у квартирі небідний ремонт із коментарями: "на роки, адже на пенсії такого вже не зроблю", а за років десять помер. Плануй життя, плануй і... гоп: віко трумни вже й прикрили...

Сон 150324 "Атракціон: "Підозри справджуються!""

Колега О.Ч. навчається і в той же час працює бригадиром. Вчитель дав йому домашнє завдання описати сон, пов'язаний з роботою. Якби я у його сні бачу цей сюжет і заразом беру участь у подіях. 

Разом із ним і ще групою людей їдемо якимось пасажирським трактором. Трактор не так довгий, як широкий, за рахунок якихось сільськогосподарських елементів попереду нього. За кермом сидить якийсь незнайомий мені хлопець і спрямовує нас всіх на вузький місток, який проходить уздовж невеликого ставу або ж болітця. Одразу стає зрозумілим, що ідея проїхати - гибла, але довіряємо впевненості та рішучості керуючого. Проїжджаємо кілька метрів вже по містку і розуміння починає бути очевидним (повтор), що трактор, як не пішов рівно, а дав крен на праву сторону, так уже й не вирівняється. Водій також це розуміє і якось дивовижно встигає вистрибнути на берег. За кермо хапається бригадир. Ми їдемо далі, хоча на швидкості не зникає надія, що можна проскочити за рахунок неї. Але разочаровуємося остаточно і успішно з транспортом падаємо у воду. Мені вдається не шукати ногами дно, яке, запідозрив, мало би бути ілистим, а до десятка метрів проплисти й опинитися на березі. Бригадир пробує пройтись по дну, але, як я підозрював, йому це не вдається, а далі робить, як я. За решту дорослих людей сильно не переймаюсь - вилізли з води хто як. У голові прокручую сценарій нашої поїздки і пригадується кінохроніка другої світової війни, як танкам дивовижним чином вдавалось проїжджати якісь схили, не перекинутися і не скотитися з них, а нам цього не вдалося - на тракторі.. Разом із цією кінохронікою тепер вдивляюсь у новий сюжет історичного чорно-білого фільму, де показують якесь занадто велике і рухливе устаткування, яке одразу й не розумію, що це? Спочатку подумалось, що завод, бо діяли три елементи, що переміщались паралельно одна до одної, як поршневий механізм, а заразом утворювали коло. Дивлюсь уважніше, а в тому механізмі бігають люди, вдивляюсь все ближче, або ж камера наближається, що ліпше фокусується у погляді процес - це такий собі дивний дерев'яний атракціон, зроблений колом, що рухається, як описав вище, мало не як промисловий об'єкт, але не на одному місці, а по колу, якби по краю сцени за формою амфітеатру. Вдивляюсь ще уважніше: зима, люди в шубах, давня хроніка подій, учасники бігають від одного рухомого елемента до іншого так, аби не сидіти на одному місці. І весь цей рух для того, аби вони не зупинялися і не врешті-решт не попадали, хоча бігати доводиться по похиленій поверхні (асоціація з подіями на тракторі). Подумалось: стрьомні тоді були атракціони, добре, що зараз таких немає! (Гумор такого сну в тому, що поїздка трактором не сприймалась, як атракціон).

Сон 130324 денний (15 хв) 

Складаю зошит або ж книжку. За палітурку беру скло, яке оформляю в паспарту. Хоча починаю з трьох однакових розмірів, монтую звично - з двох сторін.

Сон 110324 "Артикульований подих"

На городі вирвав до однієї разом із корінням напівзрілу петрушку, з думкою, що треба вже їсти, а батько дивиться і натякає, що могла б ще рости, а для того достатньо було обдерти листя.

Беру участь у зборах вивчення польської мови. Чомусь події відбуваються у подвір'ї батьківської садиби, яка згодом видозмінюється. Читати лекції має М.Ш.(Ф). (колишня колега дружини). Чомусь для цього треба обов'язково роздягнутися до спіднього. Я та ще хтось за лазнею скидаємо одяг і думаємо куди його діти. Іду в якесь приміщення малознайомої споруди і вже з впевненістю знаю куди кластиму. На місці розумію, що двері наприкінці дня можуть бути замкнені і я вже не вдягнусь. Разом із тим міркую: яка користь із такого вивчення, коли ліпше за новачків знаю польську мову і з першого заняття подивую всіх швидким читанням?

Якась проблема з транспортом, яким приїхав. Хтось приїжджає на замін іншою машиною і я пересаджуюсь до неї. Відзначаю, що авто не кращої якості, але на заміну згодиться. До авта сідає хрещена моєї сестри і її син. Під'їжджаю якби недалеко до їхнього дому (відмінне від реалу). Висаджуючи, домовляємось, що завтра їх заберу в той же час у тому ж місці.

За направленням іду в поліклініку на інгаляцію. Приходжу до кабінету, а там нікого нема. Заходжу, та щоб довго не чекати, обираю сам собі інгалятор і вмикаю його. Одразу з неї на мене віє сильна пара. Зменшую потужність, але все одно видається загустою, хоча прийнятною. Приходить медсестра, разом із нею заходить до кабінету ще один пацієнт. Потім ще одна медсестра. Перша каже, дивлячись на мене, приблизно таке: "Які тут славні чоловіки у зрілому віці!" Далі нахиляється до мене і пробує на губах протестувати ту "зрілість", щось додатково коментуючи. Якось для мене це виглядає не сильно нав'язливо, адже "люди в білих халатах" мають викликати довіру, і якось несподівано та невимушено цілує мене в уста, навіть затримавшись на кілька секунд. Як пацієнт і чоловік, трохи залишаюсь під враженням. Від глядацької публіки на такий інцидент лунають задоволені вигуки та аплодисменти.

Сон 100324 "Дивні наміри - марні"

Живу з сім'єю в якомусь гуртожитку. У одній з кімнат живе комаха, яку я свого часу приручив. Коли вона спить, схожа на рибку із золотисто-зелено-синім переливом цупкої шкіри. Якось уночі почали видаватися з коридора секції якісь дивні і поодинокі звуки. Вийшов і побачив якесь дивне створіння: спочатку наче як змію, але, як видавалось спочатку, лише в третині тіла, далі щось схоже чи то на павука чи богомола, так само як і голова-шия темного кольору. Беру її у свої руки, але безпечно - медичним пінцетом, і приношу в квартиру, аби показати дружині. Поки ніч і всі сплять, для себе зауважую, що дивним звуком реагує на іншу комаху - приручену, яка живе вдома (описану вище). Підводжу до неї ближче і помічаю, що з кожним моїм порухом і її звуком вона зменшується від метра розміром аж до непомітного дохлого черв'яка зеленого кольору десь у три сантиметра. Принюхавшись, відчув від нього певний сморід. Виношу його на балкон, аби викинути, відщипнувши пінцет із фіксатора. Разом із тим помічаю по праву сторону від себе дивну "картину маслом", яку б ще можна було назвати непоміченим перфоменсом, який буквально читався приблизно так: між двома балконами паралельно одна до одної лежать зрізані кавалки колись цілої дошки, по якій якби хтось переходив з балкона на балкон, але місця переходу немає, адже ніхто б не падав, бо видно, що дерево свіжорізане, ким на моєму балконі? - загадки, чому на сусідському? - не ясно, чи середня частина дошки полетіла донизу, як і навіщо це все? - питаннями залишаються відкритими.

Знаю, що я є мисливцем. Виходжу з кімнати, де лежать мої трофеї за різні часи.

Повертаюсь на одну зі своїх давніх робіт, де працював у офісі, і починаю переглядати договори і згадувати, як їх колись підписував. Серед них договір про медичне обслуговування працівників фірми. Міркую, чи хто-небудь мав зиск із того договору? Чи з погляду пройдених років подібні зусилля були марними? - подібна праця виглядає як самоініціатива без запиту і потреб інших?

Сон 070424 "Жорсткий гламур"

Їду автобусом, як пасажир. Якимось моментом водій каже, що далі він вже не їде і чи не міг би я сісти за кермо? Стверджує, що тут залишилось їхати недалеко. Сідаю і рушаю. Одразу розумію, що не знаю дороги і пробую увімкнути на телефоні GPS. На моє прохання пасажири усно скеровують, але фантазії пригадування вичерпуються. Раптом хтось з пасажирів каже, що маршрут автобуса пролягає в Крим. Я ж відповідаю, що не маю російського паспорта і туди не поїду, отже, довезу до кордону. Десь про себе міркую, що везу саме таких людей, що живуть "однією дупою" за двома паспортами. Спиняю автобус, адже GPS - на телефоні гальмує і так не відкривається, а дороги ніхто не знає. Сходжу бозна-де і йду пішки до якогось магазину чи населеного пункту. Виникає відчуття, що відійшов від автобуса настільки далеко, що варто було б ним під'їхати, аби не повертатися. Заходжу в якийсь магазин, а там щораз перед очима опиняється якась велика дівчина, яка весь час мені перешкоджає своєю "невимушеністю" (так і не зрозумів: чи продавець, чи клієнт) ходити у пошуках мапи, але про себе вже називаю її "малюнком". У пошуках співставляю образ із тим, що уявляю як такий, що знаю. По пробудженню образ "великої дівчини" нагадав нещодавно побачене зображення з інтернету, генероване штучним інтелектом, із назвою "Жорсткий гламур".

Сон 050424 "Посередництво"

Потрапляю в колектив китайських студентів, які навчаються в Польщі. На моє здивування - чудово розмовляють польською мовою. Одна китаянка, видно, старша в колективі, просить мене переказати якесь прохання до вчителя, який тільки-но був із ними. Знаю, що вчителів пішло двоє і врешті в мене є питання до обох. Одне з них - не забути переказати, а друге - особисте до іншого вчителя. Коли знаходжу, бачу їх в різних місцях, хоча в одному приміщенні. Намагаюсь не втратити можливість поставити питання до однієї та іншої. Питання до переказу після сну забув, а особисте до другої вчительки: чи коли-небудь працювала в школі, якій я вчився, або: чи має до нього якесь відношення? До кінця сну так нормальної відповіді і не отримав, хоча встиг переказати побажання від студентів.

Сон 270224 "Зміна ролей"

Якби відбувається організація весілля сестри або щось веселе на зразок нього, якби - в харизматичній церкві. (Дещо з реалу). Події відбуваються у подвір'ї батьківського дому. До нього потроху починають приїжджати різні знаменитості. Як я зрозумів: переважно артисти естради та театру. В усій цій більшості я їх не знаю, але в своїх колах вони є доволі відомими. Зокрема приїжджає один з братів-близнюків, головних героїв радянського фільму "Електроніка". Він співак. Улюблений жанр - романси. Згадується, що родом він з півдня України, де зараз точаться бої, має там майно, яке захопила російська терористична армія. Сам у складних розгублених почуттях. Дивлячись на нього, я наче його колись бачив на сцені, але якось невпевнено. (В реалі нагадує якогось іншого рудого артиста, а з новин: один з головних героїв згаданого фільму, пішов служити на стороні російської окупаційної армії). Хтось його представляє і називає кілька доволі відомих пісень. Мені вони нічого не кажуть. Коли він вирішив заспівати, це вже не був якийсь романс, а сум і жаль за свого брата...

Не сказав би, що на дворі було холодно, але стежки були розчищені від снігу, зокрема за лазнею, куди не хотіли забігати чоловіки-артисти по малій нужді, коли туалет був зайнятий кимось... 

Приїжджаю зі своєю родиною на весілля до двоюрідного брата (який в реалі є на фронті, а для коректи розуміння: вже давно одружений і має троє дітей). Перед весіллям навіть без настроїв організаційного процесу. Раптом там для себе дізнаюся, що я не можу виїхати закордон. Подумки починаю краяти себе: чому я про це забув, що чоловікам заборонений виїзд? Шукаю розв'язання проблеми і усвідомлюю, що це патова ситуація: я маю винайману квартиру в Польщі; роботу, яка годує сім'ю; якщо жінка повернеться, вона все на собі не витягне...

Тепер, видно, на тлі попереднього сну, виникає якась гра, перед якою котик грався мишкою, а тепер, таке враження , що велика мишка грається з маленьким котиком. Цікава частина цієї гри: коли котик опиняється в полі зору, він з мультяшного образу перетворюється в живий, але доволі крихітне створіння.

З групою людей потрапляю на підприємство, на якому видають працівникам молоко в банках з отворами, до яких приставлені краники. Аби я це зрозумів, мені спочатку дали порожню банку, окремо краник і запропонували узяти молоко... Доволі цікава ідея! - подумав я.

Наче знаходжусь у театрі ляльок. Після виконання якоїсь роботи, мені, як старшому, ведуть показувати наступну роботу. Опускаємось сходами та йдемо коридорами, які вже конкретно нагадують якесь промислове підприємство. Приходимо до місця призначення: це очисні споруди, естетично облагороджені їх працівниками: вазони, декоративні стежки з бамбука на поверхні води. Наша задача до кінця дня почистити одну ділянку від сторонніх зелених заростей, моху та можливого мулу, який є в тому місці під водою. Пригадую свій досвід такої роботи (спогад з реалу), одразу вношу корективи. Знаю, що колегам це не сподобається. У цей же момент починають приходити різні гапи-керівники зі своїми інтересами, ідеями і порадами. Я прошу дати гумаки і спробувати зійти по воді до призначеного місця... Наче не так все й страшно, але робота справді не для працівників культури!

Сон 180224 "І що бракувало?"

Певною мірою я прив'язаний до організації зустрічей Володимира Зеленського та Джо Байдена. Якось під час однієї такої підготовки, перебуваючи в літаку, до мене підійшов охоронець з американської сторони і побачивши мій оголений торс, торкнувся накаченого м'яза в районі трицепса. Я ж йойкнув від болю, на що він схвально покривав головою: таке йому в мені подобається!

Беру участь у подорожі на північ. Чомусь асоціація з Норвегією, але ідея - "до Санта Клауса" (за логікою мала б бути Фінляндія). Сюжет починається з того, що я дивлюсь у вікно потягу і бачу рівні лінії засніженого горизонту. Придивляючись уважніше, розумію, що бачу потяг з вагонами, але чомусь ілюзорно вони мені здаються маленькими і тим самим віддаленими, створюючи ту лінію обрію. Коли "картинка" наблизилась ближче, а наш потяг, яким їхав, виявився швидшим, роздивився, що той тягне за собою вагони звичного розміру, за ними - середнього, а на останок - узагалі маленькі, мало не дитячі, які б використовував Санта Клаус для подарунків дітям. (Таке сприйняття мінімізації санчат, коли дивишся з долу десь у небо). Тепер ми сходимо зі свого потягу. Нас - ціла група учнів. (Важко пояснити: ким я себе почуваю? - учнем чи вчителем, скоріш другим, бо мав відчуття відповідальности за інших). Вервечкою йдемо засніженими стежками. В одному місці снігу було аж до рівня голови. Цей ефект був створений вузьким розчищеним проходом між приватними будинками і залізничною колією, що йшла поруч. Подумалось: нарешті в своєму житті побачив стільки снігу нараз! Помічаю, що більшість групи вже відірвалася, а позаду затримуються в ходьбі пару осіб. Я ж намагаюсь бути нерозривною ланкою видимости одних і інших. Зауважую дім, у який всі заходять, відзначаю крізь темряву ночі номер будинку - 11 і повертаюсь за тими, хто йшов останніми.

Групою в шість чоловік приходимо у якесь приміщення, в якому виникає намір (можливо, робоче завдання) чистити якісь плати. (Не можу пригадати конкретику). За якийсь час до нас приходить військовий генерал, але в цивільному одязі. Таке розуміння, що цей генерал є міністром оборони. Не уточнюючи його імені, чомусь мені пригадується і виникає в тому впевненість, що це польський генерал - Блащак. (В реалі: Маріуш Блащак не є генералом, але є міністром оборони Польщі). Якоїсь миті він перший зауважує, що починають ходити стіни. З'являється характерний але віддалений звук "гуп-гуп". Він озвучує наші підозри: що це коїться? У той же момент він нікуди не спішить та нікому не дзвонить. Звук починає бути більш різким і все починає мало не підстрибувати. У той же час генерал каже дивну фразу: "І що цьому Навальному бракувало? Сидів би зараз десь в Америці, можливо, Каліфорнії, і насолоджувався б життям!..".

P.S. Пару днів тому в російській тюрмі "помер" російський опозиціонер Алєксєй Навальний. В Україні його не любили за висловлювання про Крим, що "це не бутерброд, аби його туди-сюди віддавати". Коли в ці дні росіяни, прихильники Навального, почали читати, що про нього думають українці, виявилось, що імперське мислення - це надовго.

Сон 170224 "Недотичний до розуміння"

За характером подій сон нагадує часи революцій у росії початку ХХ ст. 

Як гість приходжу від однієї родини до другої, чоловік якої є літературним критиком. До нього навідується письменник, який просить оцінити його художній твір. Критик просить одразу починати його зачитувати вголос. Дивлячись на зовнішній вигляд письменника, роблю для себе попередні висновки: старої генерації, вихований в царських традиціях, явно вже не вписується у сучасні революційні віяння, але, схоже, хоче бути в тренді часу. Сідає і починає зачитувати текст. Критик сідає разом з дружиною і починає його слухати. Але виходить так, що письменник спочатку робить усну преамбулу до тексту, потім, читаючи, щоразу зупиняється і роз'яснює: чому ужив саме це слово, чому саме така мовна конструкція, чому таке-то використано не за правилами російської мови... Спочатку критик просить йому не робити подібне тлумачення свого тексту. Врешті-решт його спиняє і дратівливо каже, що чудово розуміє на слух. Закінчується думкою, що ліпше залишити рукопис на прочитання. Той чоловік іде, а на моє питання про нього критик з негативом зауважує: "От що буває, коли філософ іде в політику (дещо у значенні "політологія") і хоче стати письменником". (Чомусь той чоловік мені нагадав образ російського письменника і філософа Миколи Чернишевського з його популярним твором у ті часи "Що робити?", хоча час публікації твору і революційні зміни в росії розділяє кілька десятків років).

Повертаюсь у родину, з якої вийшов на початку цієї історії. Десь за мною до того дому приходить їхня донька, яка приносить з вулиці "революційний дух мас". Схоже, що в неї вже "руки залиті кров'ю". Чомусь це чітко відчув поміж загальні настрої та якийсь незрозумілий інцидент, який трапився по дорозі, а я став недотичним до розуміння подій свідком.

Сон 120224 "Чотирьохгранна монета"

Недалеко від дому (таке переконання) показую дружині малознайому їй вулицю, яка виходить на трамвайну зупинку, якою бувало раніше проїжджала в інший мікрорайон міста. (За всіма відчуттями події відбуваються у Польщі, хоча присутнє щось помежове з Україною). Навіть висловила інтерес до такої подорожі. Для себе настільки виразно уявив хитросплетіння вулиць і напрямків, наче подивився на друковану мапу міста. (Цікаво, що жодних асоціацій з містами, в яких я був чи жив, вона не мала). Тільки-но підходимо до зупинки, й одразу відзначаємо, що рушає з місця і їде начебто бажаний нам трамвай. Я ж кажу, що за цим трамваєм стоїть другий, але помиляюсь, це були вагони першого. Коротко очікуємо наступний. Сідаємо, але чомусь одразу не їдемо. Якийсь пасажир старшого віку просить мене подивитися на його монети, аби допоміг їх перерахувати і заплатити за проїзд. В одній руці тримаю приготовлені свої три злотих, другою рахую його: 50 грош, 10 грош, 20 грош... гоп, якась незнайома монета, на якій написано 32 злотих. Починаю розглядати уважніше: видно, якась ювілейна, з чеканкою якогось пам'ятника, має не зовсім круглу форму, а наближену округлостями до квадратної. Питаю в господаря: що за монета? Називає незнайоме мені слово, яке так само читаю на цій же монеті - видно, назва міста. Чомусь це слово віддалено нагадує слово "комунізм", так, якби "комунар", але звучить воно виключно в польському дусі та несе зі собою зовсім інше значення, трагічне, таке, як Катинь, Смоленськ - місця жертв репресованих поляків, що й підтверджується трагічним зображенням копії скульптури на монеті. Кажу цьому чоловіку: давайте я її у вас викуплю? Якщо хочете, за рахунок неї заплачу за проїзд? Помічаю його невизначеність: грубіших монет немає, а ця - майже декоративна - не розрахуєшся. Проявляю свою наполегливість, адже вже треба приймати рішення: поряд нас став кондуктор і просить розрахуватися. Працюючи на випередження, кажу, що розраховуюсь за двох. Так як в самого монета на три злотих була одна, розрахувався банківською карткою. Насамкінець пригадую свою колекцію монет, яку залишив в Україні і невідомо де поодинокі монети, які почав назбирувати, живучи в Польщі.

Сон 080224 "Дивні посиденьки"

Заходжу в гості до незнайомої людини, яку лише знаю, як директора якогось підприємства. Для мене все незнайоме, тому граю роль спостерігача, а не друга і коментатора. При вході в квартиру власник зупиняється біля тумбочки і щось довго робить пальцями. Придивившись уважніше, бачу, як голими руками намагається вийняти незначний кавалок міді з товстого кабеля. Навіщо з порогу ще й руками? - не второпав. Вийнявши, кидає в інше місце. Роздивляюсь уважніше, а то вже раніше почищені кавалки кабелів. Далі запрошує у вітальню, а там на дивані сидить його рідня. Чомусь слово за слово, гумор за гумор, пропонують сісти дивитися разом із ними телевізор (без конкретики, що саме), але вмостившись на їхніх руках, так як вільного місця на дивані вже не було. Я ж дивуюсь пропозиції і чемно відмовляюсь, зводячи пропозицію у черговий гумор. Подумки вирішую: як би вже покинути той дім (за обсягом побачених кімнат, можливо, й квартиру)?

Сни 25-270124 "Рух з обмеженого простору"

Приїхали "великою родиною" у дві машини до великого білого храму (конкретики, хто саме, з числа другої машини - немає, який храм - так само). Я поводжу себе так, наче все тут знаю. Зокрема скеровую і показую приклад, де краще припаркуватися. Паркуюсь. Вже маю намір іти, але варіант паркування мені не подобається, адже поставив авто навпроти дерева. Зараз ранок і багато вільних місць, а вдень тут буде все інакше: зайнято численним транспортом. Якщо заблокують мою машину, звідси не виїду! Прошу дати мені ще трохи часу, аби визначитися: де буде краще? Паркінг біля храму стихійний. Можна зрозуміти: де були місця? - за слідами на землі. Начебто визначився, але з'явилась просторова уява, що посеред великих різнорідних об'єктів поряд, вигляд моєї машини напочаток буде доволі непереконливим і самотнім.

25.01.24

Після відчутної праці з порядкуванням на землі: очищенням рову від заростей і намитої землі на бетонах (об'єм та навантаження не конкретизоване, просто залишкове відчуття безперервної праці), обходжу місце проробленої роботи: організований дренаж, що нагадує вузьку дорогу у формі півкола, яка окреслює по краю дачні ділянки, але на так, як в Україні, а в Польщі - "ogrody działkowe", більш для відпочинку, а не фізичної праці. Фіксуюсь на тому, що лише зараз маю можливість зупинитись і подивитися, як там у людей: зиркнувши то за одну огорожу, то за другу...

26.01.24

Їду, як пасажир, у цілковито переповненому автобусі. Коли приходить час вийти на своїй зупинці, не можу це фізично зробити, наскільки щільно виявився утисненим між людьми. Пробую дістатись виходу, аби вийти на наступній зупинці. Далі бачу цю дорогу у вигляді колії, якби їхав вже не автобусом, а потягом. Тепер я вже йду, знаючи, що за мною всі ті, з ким їхав. І тут сам рух вперед виглядає не так, щоб всі йдуть по стежці шириною з метр, де, насамперед мені під ноги викидають охолоджуватися відпрацьований кокс. (Віддалена асоціація з реальністю: два місяці, як працюю на будівництві одного з блоків діючої коксовні). Не спиняючись, міркую, як ступати на голі ділянки землі, де ще не лежать гарячі порохи коксу, і йти далі, ведучи за собою "подорожуючих разом".

27.01.24

P.S. Ці дні сидів удома з грипом.

Сни з юности

Пригадав ряд однотипних снів, пов'язаних зі школою, які мені снилися в підлітковому віці. Зокрема, такі сни були пов'язані з архітектурою середнього навчального закладу. Десь у шостому класі ми перейшли зі старої школи в новозбудовану, яка знаходилась поряд. Кілька років підряд бачили з вікон шкільного коридору, як будувалась нова. На подвір'ї спостерігали важку техніку. Незаконно залазили на територію тієї школи і частково, але рідко, траплялось ходити її темними коридорами та підвалами. Всі ці враження, прикрашені потраплянням у нові стіни та оновлену організацію проведення уроків, адже ми почали ходити з класа в клас, дещо вплинули на уяву, які, як пригадується, чудово перекочували в сни. Зокрема часто повторювався мотив ходіння новими коридорами тієї школи. Таким чином уві сні додавалися і додавалися у просторі нові, не знані раніше приміщення, підвальні проходи, якісь вентиляційні бетоновані канали, які могли виходити будь-де, навіть назовні споруди, навіть під час проведення уроків, із затримкою у міжурочний час... але все ж уві сні.

Сон 160124 "Вибухове морозиво"

Біля дверей до батьківського будинку стоїть коло моїх знайомих. Знаю, що це виключно творче коло. Серед них В.К. (в реалі: з 20 років мешкає в Америці). Стоїмо і про щось смішне розповідаємо та по ходу коментуємо. У той же час всі їмо морозиво у формі "ріжок". Якось раптово начинка цього морозива у всіх вистрелює високо вгору і, хоча теоретично ми стояли під відкритим небом, більшість морозива поприлипало до якоїсь стелі, а за логікою: піддашшя ґанку (в реалі не так, як було уві сні), в результаті чого дрібні краплі почали капати на голови. Всі відстрибуємо у сторону. Одразу жартую до В.К. (видно, у неї "вистрелило" більш потужніше): "ну все, тепер розповім твоїй мамі!" (Просинаючись, усвідомлюю трагічність сказаного: мама її вже кілька років, як померла, за місяць буде річниця).

Сон 050124 "В образі ксьондза"

Будинок-вулиця, в приміщенні якого є інші архітектурні споруди, зокрема житлові будинки, історична споруда та храм. Знаю про проблеми цього великого "дому", спостерігаючи за потребами інших, пробую їх вирішити та налагодити життя для його мешканців. Поміж інших дрібних проблем виникла така, що в храмі певний час немає ксьондза. Аби провести на прохання однієї мешканки обряд (чи то за здоров'я, чи за благополуччя конкретно для когось з її родини), беру на себе його роль і виконую навіть таку місію (цікаво, що недавно я вже снився собі в подібному образі). Подробиці проведення богослужіння відсутні, хоча добре запам'ятав себе в обрядовому одязі пошитого золотистими візерунками.

Сон 030124 "Минати насправедливе"

Дивлюсь за вікно, а там зупинка перетворилась на базар, а базар ще трохи і перетвориться на якусь бійню за примітивні інтереси, рівнозначні образи і претензії. Якось мірою переношусь ближче до того натовпу, але разом із тим розумію, що взагалі не люблю яких-небудь базарних збіговиськ. Подумки уникаю такої присутности в своєму житті.

Приходжу у якийсь офіс, знаю, що це моя нова робота. Знаю про якісь попередні домовленості з керівником щодо мого працевлаштування, але все ще не маю більш чіткої ясности та очевидности у своїй роботі. По ходу розмови потроху починаю входити в суть потрібних продажів і реклами. Розумію, що в усьому цьому мені бракує того головного, чого так само не було на фірмах, з яких швидко йшов, адже не приносили дохід. Така "чуйка" називається "досвід". Отримую узагалі непотрібну для своєї роботи інформацію, наприклад, що шеф заразом займається якимось видом спорту. Ніяк не можу остаточно визначити в розмові рівень своєї винагороди, мотиваційну складову зарплати. Розумію драматичність найближчого майбутнього, що за такої розмови із ним, навіть не маю підписаного трудового договору. Якоїсь миті, знаючи, що за сусіднім столом сидить його секретарка, раптом відзначаю, що це вже інша жінка, а вірніше: його дружина, яка мило розмовляє з ним не так про роботу, як про відпочинок і легкі побутові теми, що подаються з гумором і ніяк не торкаються серйозности мого перебування тут. Узагальнюючи подумки нову роботу, кажу до себе: "Оце попадалово, поки не знайду нормальну роботу". Як проснувся, співставив це відчуття невпевнености в завтрашньому дні, яке нагадало знайоме з далекого життєвого досвіду, вже з реальною роботою, оцінюючи теперішній стан речей, як доволі стабільний.

Видиво. Будда в образі кота, а на голові шапочка, що нагадує ягоду малини, але синього кольору.