Сон 03-050924 "Профанація образу"

Якась постросійська сім'я, сидячи за вечірнім столом, спілкується між собою українською про незнайому мені людину. Хтось з молодших дітей цієї родини бере хліб, аби почати їсти, а старший обурливо йому зауважує: "Так не можна! Аби пом'янути, треба насипати ще акрошку".

P.S. Можливо, не з акцентом на "акрошку", але доволі близько нагадує мені мій гумор, який переважно залишаю при собі. У даному образі існує натяк на профанацію причастя.

Переношу з кимось диван у маленьку кімнатку, перед цим старанно вимірявши розміри.

03.09.24

Якийсь документальний сюжет, який ілюструють образом актора Олександра Бикова, подібно до фільму в "Бій ідуть лише старі". Після коментаря за кадром з'являється зі спини образ головного героя, який розповідає групі дітей, як треба співати пісні, одразу наводячи слова і просячи за ним їх повторювати. Спілкуються виключно українською, а пісня доволі відома, народна (не запам'ятав). З погляду оператора головний герой показується з усіх сторін, наче ненавмисно показуючи плащ, в якому був одягнутий. Після слів про дітей і пісні, які співали, якби "доречно" звучить реклама голосом цього ж диктора "зверніть увагу, якого крою тоді носили плащ!..". Такі завуальовані методи нав'язування у мене завжди викликають іронічну усмішку.

05.09.24

Руан (Rouen, Korny - Frenelles-en-Vexin), Франція 

Сон 020924 "Набуття нового досвіду"

Таке враження, що я перебуваю у Франції (переконання - з реалу, так само було, коли протягом трьох тижнів перебував у Румунії). Донька має свій дім, з якого зробила мистецьку майстерню. Час від часу я приїжджаю до неї, аби забрати (можливо, додому - конкретика відсутня). Поряд з її домом, якби в одному дворі, знаходиться ще один дім. Він завжди був непримітним, адже його хазяїн ніколи не з'являвся ззовні і життя проводив так, що його не було видно. Так і сьогодні я приїхав до доньки, аби її забрати, але тепер я знаю, що сусід виїхав десь в Америку і там помер, а в заповіті написав, що залишає свій дім моїй доньці. За своє життя накопив стільки, що такий подарунок можна розглядати як добрий жест, адже його рідні дістали в рази більше. Після такої інформації починається активне пригадування: що я знаю про цей дім? Від таких "заглибин" у себе, навіть згадав, що один раз бачив цього сусіда. (Яскравий образ, схоже, що з забутого сну. Можливо й так, що це пов'язано з повторами). Він тоді просто стояв у вікні і дивився у двір, а я якраз проходив повз і, повернувши голову вправо, вперше і востаннє побачив його обличчя. Він лише зараз мені нагадав якогось знайомого американського письменника, так, що доведеться пошукати в Ґуґлі (що дійсно зроблю в реалі - див. P.S.), адже імен якби не асоціювалось і не звучало від когось зовсім. Я вже сприймаю цей дім, як нездійснений музей, у якому вже є довірена особа (жіночка), яка має передати в спадок те, що залишиться в ньому. Тепер я з донькою виходимо з двору, але бачу відкриті ворота зі сторони згаданого сусіда. Знаю, що завжди вони були закриті. Підходжу до них, аби зрозуміти, як вони зачиняються. (Асоціації з реалу, коли вдень пробував відкрити незнайомі ще досі ворота, що відкривались і замикались автоматично). В цей момент виходить та жіночка з дому (конкретика образу відсутня) і просить доглянути за однією з кімнат, у якій є піч. Мені щось уявляється, наче я вже щось про таку кімнату чув і дещо знаю. Погоджуюсь і заходжу до будинку. Мені там нічого не знайоме. Після першої кімнати проходжу вліво і зазираю у наступну, а там раптово починає рости прямо на очах гора білих камінчиків, кожна розміром з квасолину, так, що частково посипались до першої і на тому процес росту зупинився. Я наче підозрював, що цей письменник є фантастом, але так, щоб магом і чародієм, навіть після смерті, ще ні. Скільки ще сюрпризів готує для мене цей дім? - подумки запитую себе. Іду в кімнату, що знаходиться по праву сторону, аби знайти далі ту, в якій має бути піч. Знаходжу цю кімнату, а вона якби вся зроблена так, що вся вона - це піч-лазня. Я такого ще не бачив! Таке переконання, що відвідувачі-шанувальники творчости цього письменника мали б приходити до неї на відпочинок. Також довірена особа нагадує, щоб я не забув, що за цією є друга кімната, яка називається "Кімнатою чотирьох царів". Заходжу туди і бачу не чотирьох, а п'ять чи шість дивних чоловіків, що сидять навпочіпки на своїх ліжках і щось старанно пишуть і пишуть. Зауваживши мене, навіть не бажають відволікатися на мою присутність. Серед них помічаю жіночку, яка так само була "в образі". Схоже, що спочатку сприйняв її за особу чоловічої статі. Кажу до них слова привітання, але чомусь російською, але одразу повторююсь українською:

- Добрий день!

- Жига! (наче саме так і почув) - лише відповідає мені одна вона й усміхається.

Я ж розумію, що тут щось не так, або гумор, гра слів, або іншомовне товариство. Так само відповідаю з гумором:

- Салам! (Асоціація з реалу, коли перед сном мав можливість поспілкуватися із майбутніми колегами з Туркменістану).

- Пернесса! - так само усміхнено відповідає жіночка.

Я з таких слів трохи "прифіґіваю".

Чоловіки ж від здивування лише піднімають від роботи голови і дивуються кожному такому слову. Я помічаю їхні обличчя, вони не типові, а дещо нагадують, хоча не буквально, коней. (Раптом мені здається, що я ці образи людей конкретно десь бачив, можливо, у якомусь забутому сні, адже більше тижня мені якби щось снилось, але з того нічого не запам'ятовувалось).

Розумію, що діалог у мене з ними наразі не складеться і на цьому просинаюсь. Записую першим ділом наш дивний діалог, а згодом і решту тексту.

P.S. Подивився в Ґуґл-перкладач. "Жига" з сербської означає "товарний знак". Якщо далі з сербської мови, якої не знаю, слово "перне" - перекладається, як пір'я. "Пернесса" в кириличному варіанті нічого не тлумачить. Цікаво, що латинкою слово "jyga" (джиґа) - перекладається вже з туркменської - "це важко" (якщо Ґуґл-перкладач дійсно тлумачить правильно). Хоча наче почув слово через український звук "h" - "jyha", який знову ж таки ніяк не тлумачиться. Можливо, почув не "Жига", а "Шига" - це якби "Şeyha" - Шейх у жіночому роді. (Не дарма ж "кімната чотирьох царів"!?). Якщо з мов, які я знаю, то з польської "rzyga" (od słowa "rzygać": on co robi? - rzyga) - це "ригати", але до настрою уві сні - це б не пасувало, хоча з сарказмом, цілком можливо. Загалом, фантазувати можна скільки завгодно. Слово "Пернесса" - узагалі не тлумачиться, але існує таке прізвище. Хоча я останні два місяці опинився у французськомовному оточенні, це слово могло б читатися й по складах, як окремі слова, але вони знову ж таки не перекладаються, отже, сон просто-напросто міг запропонувати звичайну гру слів.

Також спробував знайти портрет, на якого письменника був схожий герой сну, якого побачив у вікні. Обличчя було доволі статичним і зануреним у себе. Ясно, що сон оперує певними знайомими нам образами, які бачимо в реальному житті, можливо, навіть і не запам'ятовуємо. Так от, більшою мірою пригадав мішаний образ між Стівеном Кінґом і Террі Пратчеттом, але зі сивою борідкою невеликої густини - це так, якби перший був більш худішим, а другий менш бородатим. 

Руан (Korny - Frenelles-en-Vexin, Rouen), Франція 

Сон 310824 "Продовження від вражень"

Після сьогоднішніх відвідин музеїв сучасного мистецтва у французькому місті Арль, перед сном почали з'являтись короткі образи, більшою мірою пов'язані з побаченим на виставках: "ленінська і сталінська пропаганда "світлого комуністичного майбутнього", перемішана з образами балету, де герої і маси є лише інструментами в руках більшовиків: ножицями до металу, рупорами, людьми без облич тощо", "стін з бетонних блоків, газетних стосів, за якими не видно змісту: за бетоном - художніх полотен, за газетами - іншого тексту тощо", "фоторобіт з усього світу та різних часів, де лейтмотивом були стовпи, перекладини, вікна"...

Отож, уривки зі сну:

- Лікар в масці;

- Око в темряві, можливо, ящірки;

- Дівчина, що сходить з мистецького стенду, що виконаний в сірих кольорах зі стовпами;

- Символіка вигнутів хрестів, що нагадали образи бичих голів із вигнутими рогами;

- Ряд деконструктивних образів, як продовження побаченої вдень виставки: біле балетне платтячко на шиї, картонні куби на головах у групи осіб, рупори, квадрати та лінії, подібні до кубізму;

- Посеред ночі сниться так само фрагментом двоюрідний брат. Знаю, що воює на фронті, але, схоже зараз має відпустку, тому він тут (образ хати, в якій він живе - дідова хата по матері). Знаю (з реалу), що він поранений був у руку. Хочу побачити шрам, але того не помічаю;

- Просинаюсь на сон, в якому щось їм ложкою з великою кількістю сметани.

Арль (Arles), Франція

Сон 21-220824 "Мішок борошна"

Я лягаю в кімнаті на двоспальне ліжко і засинаю з лівого боку, лицем до меншого краю (так само, як і в реалі). Але якоїсь миті сниться, що по праву сторону хтось тихо лягає і більше не видає звуків. Доволі сильне враження чиєїсь присутности, мало не до відчуття тепла, що почав огортати зі спини. Тепер просинаюсь на сторонній шум і перекидаюсь на ліву сторону, а на ліжку в реалі - нікого. Констатую про себе цікаве відчуття ілюзії, що творить уява під час сну.

Хтось приносить повний білий мішок борошна і ставить переді мною і малим хлопцем, а я кажу малому, показуючи на цей мішок: "Я хочу так, аби коли будуть у тебе проблеми, це виглядало саме так!"

21.08.24

Займаюсь різними справами у дворі батьківського дому. Знаю, що мають приїхати гості до баби Марії (давно померла), саме тому наведення порядку для мене є доволі відповідальним заняттям. Тепер займаюсь прибиранням якогось гілля, землі та листя біля льоху (в реалі давно вже його розібрали, зрівняли з землею та забетонували). Ось вже почали приходити перші гості, а я ще в праці й не готовий до їхньої зустрічі, так і займаюсь порядкуванням. Перші гості - це сигнал, що пора завершувати!

22.08.24

Арль (Arles), Франція

Сон 200824 "Фізичний біль"

Я в групі учасників, які навчаються нової технології обробки виробів з глини. Для цього треба поставити в піч на жар пательню, налити олію, коли нагріється, випекти в олії вироби. За мною спостерігає вчитель. Підходжу до печі, дивлюсь усередину, кажу вчителю, що не підготовлена пательня. Очищую від чогось зайвого. Хтось переді мною скористався і неохайно залишив, як є (знайоме відчуття з реалу). Ставлю на жар. Чекаю, як розігріється. Тепер кажу вчителю, що треба олія. Про себе дивуюсь, що сам вчитель якось не проявляє ініціативи контролювати процес. Тепер кажу, що треба олія. Тепер він проявляє ініціативу, каже: "Зараз принесу". У той же момент зауважую, що в печі вже стоїть велика пляшка соняшникової олії. Кажу вслід: "Не треба!", але щось приносить. У той же час я дістаю ту пляшку з печі й одразу наливаю в сковороду (правою рукою, лівша зробив би лівою, але таким дрібницям узагалі не надаємо значення). Проводжу процедуру на витягнутій руці. Поки наливаю, відчуваю, як рука затерпає і я, від важкости тієї пляшки, не можу її прибрати до себе: буквально німіє в положенні розігнутої руки, долоня слабне. Олія ллється далі та вже не в пательню, а проливається на жар. Виникає полум'я, насичене парами олії. Ліві дверцята причинені так, що перешкоджають, аби руку було б відвести в стону і назовні. Хутко лівою рукою висмикую праву і, як наслідок, відчуваю опіки, які швидко починають проявлятися на шкірі, спочатку червоними плямами, а ще трохи й помічаю незначні за розмірами пухирі. (Цікаво, що не завжди уві сні відчувається те, що бачиш, зокрема біль). Першим ділом думаю: треба прикласти картоплю. Хутко біжу до учнів, з якими навчаюсь, а вони в цей час якраз її масово чистять (так уві сні буває, що бажання перетворюється в образ). Прошу порізати на дольки картоплину, аби міг розкласти на опіки. Починаю рахувати червоні плями на руці, кажу: десять дольок. Подумки: може буде й одинадцять. Хлопець нарізає і, якби "по приколу", посипає нарізану картоплю сіллю. Для мене важливо швидко втамувати біль, а він знущається! Наново нарізає хтось інший і подає мені...

P.S. Якась можна легко зрозуміти сон - це компіляція побаченого з реалу, зокрема після перегляду вдень коротких відео на Ютюб: фізичний процес, коли розпечену кульку металу занурюють у ємність з олією + травмовані війною обличчя українських бійців та їхні історії. У додаток до вражень, поствідчуття: певний фізичний дискомфорт затерпання руки, під час сну, що, скоріш за все, й утворило ефект появи сновидіння.

Арль (Arles), Франція

Сон 170824 "Корейський серіал"

Дивлюсь якийсь корейський підлітковий телесеріал. Тепер якесь переконання, що переглянув перший сезон. Пригоди підлітків прості, подекуди смішні та дещо наївні. Починаю дивитися новий сезон, а з першого фільму - якась жесть. По-перше, нова обстановка і локація: дім, у якому вони зустрічаються зовсім інший. До кола тих самих друзів, що в першому сезоні, раптом долучається агресивне коло незнайомих хлопців. У якийсь момент ці хлопці не просто починають домінувати, а виставляють свої правила гри та поведінки. Видно наляканість і безпомічність першої групи, знайомої глядачам. У скорому часі, прямо в першому відрізку другого сезону, один із хлопців нової групи, з явними рисами авторитаризму, підмовляє "своїх", а настрахує "старих" героїв фільму, та ґвалтує дівчину. Настільки огидно змінились сцена, що я перестаю на це дивитися, але інтерес: як розвиватимуться події далі, залишається. Тепер, після скоєного злочину одні сидять собою задоволені, а інші перелякані. Раптом виявляється, що давня група з хлопців і дівчат спробували покликати когось на допомогу, пославши два відеоповідомлення з підтекстом, який мали б зрозуміти їх отримувачі. На тому короткому відео у форматі "Тік-ток" три смішних героя роблять кумедну сценку, щось на зразок фільмів Чарлі Чапліна, але двоє на тому відео і є їх отримувачами, чого не розуміють злочинці. Їм не сподобалось, що телефони залишились увімкнутими і щось вийшло з-під їхнього контролю, але за тими однаковими відео нічого змістовного не підозрюють. Як зрозумів, на цих відео були люди, які їх знали особисто. Якимось чином, аби посприяти вирішенню цієї страшної ситуації, наче опиняюсь у сюжеті фільму, а так, як не є його учасником, вільно виходжу з їхнього дому на вулицю та помічаю одного з героїв того відеоролика: міцний чоловік, який схилився і щось робить чи допомагає своїй дитині років десяти. Підходжу до нього, аби попросити допомогу для його знайомих, торкаюсь плеча, він розгинається та дивиться на мене, а це виявляється зовсім інша людина: кум колишнього мого директора, на якого працював десять років тому. Він має характерну усмішку "на всі зуби". Дивиться на мене, а я лишень вітаюсь і розумію якусь безпорадність, аби допомогти тим героям. Дивлюсь на його доньку, а в неї також зубатий рот, але щось не пощастило - не успадкувала від тата рівні зуби, навіть не усміхається. На тому прокинувся, почувши сторонні звуки з реалу.

Сон 130824 "Розуміння мистецтва"

Знаю, що десь поза домом коїться якийсь "армагедон", на який не в силах якось вплинути. (Схоже на відчуття з реалу, пов'язані з війною росії проти України, коли українські війська ввійшли в Курську область). Я займаюсь книжками і збірками, що видавали автори в часи, про які вже дещо призабув. Тому таке перекладання книжок мені повертає пам'ять про щось забуте. Десь поряд збираються якісь чоловіки і починають співати... Співають багато і довго. Сприймаю їх, як далеке відлуння (в реальному житті, колись давно, під квартирою, в якій жили, був музична авдиторія з фортепіано, отож, асоціації доволі подібні). На якомусь етапі з'являється мати і пропонує їм заспівати пісню інакше. Десь на ці слова покидаю книжки, які вже якось упорядкував, підходжу до них і слухаю, що починає розказувати мати. Подумки зауважую, що образ матері якось не похожий на себе: сива, але з акуратно зібраним волоссям. (В реалі - це зовсім інша жінка, але уві сні я її сприймаю, як свою мати, наче був героєм якогось фільму. Певні асоціації з образом директорки класичної школи з фільму "Усмішка Мони Лізи). Починає співати і доволі гарно. Пригадується, що за стільки років не згубила свій голос, адже з дитинства пам'ятаю, як ходила до заводського хору. (Спогад з реальности). Але тут починає свій спів ілюструвати рухами те, про що співає. Так вона хоче показати цим чоловікам, як треба співати. Я кажу до неї, що це давня (гротескна) театральна школа і вона давно еволюціонувала, і починаю показувати, як треба, адже маю сучасне розуміння театрального мистецтва. Розповідаю, що треба працювати менше рухами, а більше емоційним контактом, зокрема очима. (Професійний досвід з реалу). Вона мене перебиває на півслові і починає говорити до цих чоловіків щось своє. Отже, (яке знайоме відчуття, коли мене перебивають!) - ігнор мого розуміння мистецтва.

P.S. На ранок дружина сказала, що я мав храп, отже, слухав свої співи.

Сон 110824 "Зуби"

Раптом відчув у своєму роті якесь знечулення зубів. Починаю водити язиком по яснах і розумію, що вони хитаються. За якоюсь наступною оцінкою зубів у роті, збагнув мало не голі ясна. Відкриваю рот і бачу дещо нетипові зуби (як для реалу), які готові просто випасти. Деякі з них такі, що мають у собі глибокі отвори мало не до самих корінь, яких уже й не має. Дивно, але чомусь зуби видалися мені незвично довгими. Аби зрозуміти: що коїться? - якийсь зуб просто міг би вийняти пальцями і переставити на інше місце. Це мене дуже сильно налякало і неабияк збентежило: так я можу позбутися мало не всіх зубів!?

Сон 070824 "Мистецькі твори"

Йду з донькою коридором якогось закладу, схожого на навчальний. Наче супроводжую її до якогось викладача. Вздовж нашої дороги на стінах висять якісь художні роботи, але я на них не акцентую свою увагу, помічаю якби "краєм ока". По праву сторону заходимо в конкретні двері та зустрічаємо чоловіка, який сидить за столом. Вітаємось. Кімнатка невелика, але тут моя увага раптом і міцно натикається на малярську роботу виконану олійними фарбами у оригінальному, якомусь авторському імпесіоністичному стилі. Сюжет: в центрі полотна річка, яка наче розділяє образ надвоє, мазки лягають наче прямі короткі лінії згори донизу, а з обох боків впритул до неї мало не ідентичні одноповерхові будинки, які б у реальному житті видалися б банальними, написані мазком горизонтальним, а на цій картині, разом із річкою, що їх розділяє, набувають якогось глибокого філософського смислу. Більш узагальнено: небо і трохи дерев на краю полотна і дещо за будинками. Лише згодом роздивляюсь по стінах і бачу інші полотна в цьому ж стилі. Розумію, що для такого малого простору для таких робіт буквально мало місця і це "невелике" потребує реально щось більшого.

P.S. Після сну спробував зрозуміти стиль художнього мазка. Виконаний ніби так, що на мазок світлішого кольору згодом накладався другий мазок - більш темний, отож, тим самим створювалась глибина і немовби рух у просторі.

Пітешті, Міовені, Румунія

Сон 010824 "Тупикові ситуації"

Приснилась ідея для художньої картини: добре біло б намалювати образ Ісуса Христа з терновим вінком у вигляді мало не з лелече гніздо, в якому, можливо, лежать яйця. Підписати: "Гніздо всіх святих". Без яєць виглядатиме більш драматично.

Дзвонять з роботи і переказують мені, що маю зустрітися з чоловіком, аби йому допомогти вирішити питання оплати за комунікації (без конкретики: телефон, інтернет, інші комунальні послуги). Я наче працюю на фірмі, яка до цього має не пряме відношення (комбінований спогад з двох різних місць роботи). Дивлюсь на годинник: 12:00. (З реалу: час, коли зараз сходжу на обід). Зустрічаю цю людину, а вона на вигляд як сильно зайнята, починає: "маю дещо взяти вдома", "а тепер підемо ще туди", "а згодом підемо за адресою платити". Спочатку не зрозумів, що він так водить мене: дома бере якісь гроші, потім веде до іншої сім'ї, там веде розмову з вулиці через відсутнє вікно аж до рівня підлоги, що з нього падає якась дитина, наче і його, а я встигаю її зловити, підставивши коліно до стіни. У мене тільки починають виникати питання: він живе на дві родини? При тому, що одна близько другої мало не на сусідній вулиці? Нарешті ідемо до тієї фірми платити. Я там маю бути перший раз у житті, про що йому й кажу. Він каже, що так само знає де вони знаходяться, але так туди й не дійшов (лукавив). Зустрічаємо ще одного чоловіка, який туди йде. (Загалом, асоціації з будинками і вуличками нагадують рідне місто). Та контора знаходиться недалеко, у п'ятиповерховому будинку, в одній із помешкань. Приходимо туди, а це якийсь не такий будинок, який я очікував побачити. Написана назва контори, але так, що напис фарбою майже змився від погодніх умов. (Давні асоціації з реалу, коли в занедбаному будинку існувало лише кілька фірм). По дорозі цей чоловік дає мені гроші монетами і каже, що це та сума, що треба заплатити, і ділить її: це заплатити там за послуги, а ще заплатити там, за щось інше. Кладу в різні кишені, навіть не перераховуючи. Підходимо до тих дверей, а він притримує двері і каже, що тут нас зачекає. Заходимо в будинок, піднімаємось сходами, потім стрілочка вказує, що до тієї фірми ми маємо вийти на іншу сторону будинку. Якісь сходи, які ведуть у нікуди - глуха стіна, але поряд якийсь прийом, переходимо через нього і тепер починаємо сходами спускатися. Дивлячись на стіни і те, що все тут "убито", розумію, що це вже ніякий не житловий будинок, навіть не місце для офісу. Навіть якесь старе устаткування, яке припало пилом і стояло вже чорним, поставило в моїй уяві остаточну крапку: тут цієї фірми немає. Виходимо на двір, а там дитячий садочок: тепер, як "розуміємо", тут знаходиться ця контора. До нас долучається якийсь чоловік з правоохоронних органів, аби проконтролювати оплату. Трохи очікуємо назовні. До нас підходять якісь співробітниці цього закладу. Одна з них в короткій розмові сміється так, що показує свої нерівні зуби нижньої щелепи (виникає враження, що я її десь уже бачив, але без конкретики). Тепер нам кажуть іти у зовсім інше місце. Правоохоронних виявився ще той говорун! Підозрюю, що тут вже щось не так. Вирішую ще раз подивитися в кишені та порахувати гроші, які він дав: а це якийсь нещасний дріб'язок. Я навіть не знаю, яку ж суму він винен до оплати? Серед цих монет дві, якими узагалі я не розрахуюсь: треба злоті, а тут 5 лей, та 5 гривень, але остання монета в ексклюзивному виконанні - тематична та з позолотою. Вирішую йому обміняти їх на 10 злотих, що мав купюрою. Незвичні монети - колекціоную. Коментую це знайомому, якого зустрів ще на початку такої подорожі. Подумки про себе: гарно той чоловік "зістрибнув" від відповідальности, але таким був переконливим, зайнятим, балакучим "ні про ніщо", показово відкритим, а як виявилось - хитрим, який вже біля того будинку знав: фірми такої давно в тому місці не має, а підемо ми так далеко, що він нас вже не побачить, тому чемно притримав двері та пообіцяв нас дочекатися. Дзуськи! На тому сон і завершується. Нікуди таки й не дійшли.

Просинаюсь у домі баби Марії, встаю з ліжка і невідь-звідки мене обсідають оси. (Образ із реалу: будинок у якому зараз живу, будучи у відрядженні, має на даху гніздо ос, які поодиноко залітають і вилітають до моєї кімнати з вулиці). Їх так багато, що навіть треба обережно рухати руками. Я думаю про задимлення, яке оси не люблять, і в цей же момент бачу, як з вентиляційної решітки (в реалу - немає такого) починає набігати якийсь дим. Міркую собі: чому ж вони не кусають, а лагідно по мені повзають? І мені пригадується, що після купання, перед сном користувався дезодорантом. Видно, що він їм сподобався. Раптом чую на дворі алярм. Вибігаю на вулицю. В цей момент "перемикання" моєї уваги оси кудись зникають, навіть здивувався куди? Перед домом бігають батьки, а з під даху розсіюється дим. Встановлена сирена сигналізує двома червоними кольорами, подібний до таких, що ставлять на переїздах. (Без продовження).

Їду своєю машиною, поряд дружина. Дорога пряма, тому швидкість відповідна. Чомусь я повертаюсь сидінням у ліву сторону і керую правою рукою. Краєм правого ока дивлюсь на дорогу. На якомусь етапі переїжджаємо одне перехрестя, дорога звужується, за ним друге і раптом тупик у зелені ворота. Міцно тисну на гальмо і зупиняюсь прямо перед ними. Міркую: яка безвідповідальність: навіть не дивився на знаки, що супроводжували перехрестя і вказували на тупик. Виходжу з машини і пригадую, що я вже тут був (знову, як буває в снах, образ з реалу не знайомий, отже, снився в якомусь забутому сні): трохи пройтись назад і ми будемо на місці призначення.

Пітешті, Міовені, Румунія

Сон 310724 "Реалізація очікувань"

Вирішую зайти в їдальню, до якої ходять колеги. (Насправді, колеги уві сні виявились студентського віку. Без персоналізації). Дивлюсь: що замовляють, скільки коштує? Вирішую запитати те, чого, можливо, у хлопця, що продає страви, й немає, а чомусь захотілось: домашній сир зі сметаною і политий сиропом червоного кольору (вишня, малина - без значення). Саме наявність останнього мене й надихнуло на сир. Питаю про таку наявність, а він на здивування каже: є! - і виймає знайому мені упаковку, яку часто купую в магазині. Робить все, як попросив. Я даю 10 злотих, так як переді мною хтось купував на цю ж суму. Питаю: вистачить? щось треба доплатити? Відповідає: ні! Я ж підходжу до його столика і ще доливаю рештки сиропа зі свіжої відварених яблук. Дякую і йду до одного зі столиків їсти. 

P.S. Після пробудження подумалось: варто на днях докупити і зробити собі таку страву, яку у відрядженні собі ще не вигадав до асортименту страв. З реалу: бачив, як колега доливав у воду сироп. Інший колега ходив пару днів тому до їдальні, купував на винос. Отже, сон - це певною мірою складання пазлів з побаченого в реалі, за принципом бажань, які хотілося б здійснити.

Я з батьками йду вулицею і бачу на повороті вправо до іншої вулиці свій "Форд Фокус". Питаю себе: коли ж я його тут залишив? Кажу, що зараз ним поїдемо! Підходжу ближче і розумію, що трохи він тут застоявся: присипаний листям, щось не так на задніх сидіннях. Починаю щось прибирати. Доходжу до капоту, а його там немає, як немає узагалі мотора й іншого, що мало б там бути. Цієї миті розумію, що насправді ж це не моя машина! Кажу батькам: нікуди ми ним не поїдемо!..

Я в якомусь хостелі, що нагадує невеликий приватний дім. Якась мешканка цього дому (без конкретики), а заодно й дотична до інших батьків школи, до якої ходить донька, які організували своїм дітям відпочинок, каже мені: "Зараз буде їхати автобус з нашими дітьми!" Вибігаємо на вулицю, а я лише там зауважую, що є лише в домашній довгій футболці й без штанів або шортів. Зупиняється автобус, і я бачу доньку якраз біля вікна автобуса. Відзначаю подумки про себе: яка ж вона в мене красуня! Батьки, що стоять, як і я на вулиці, машуть своїм дітям привітно руками. Я також. Донька робить великі очі, показуючи в чому я вдягнений. Я ж показую руками: що зробиш! Тут надходить наступна пропозиція цієї ж співмешканки хостела: можна сісти на трамвай і їх наздогнати! (Ідея алогічна, але я чомусь погоджуюсь). Сідаємо на трамвай, а він нас завозить невідомо куди. Добре, що це лише одна зупинка: лише переїхали міст і заїхали у незнайомі мені вулички. Я міркую: і де ж я тут в Румунії зрозумію, як повернутися? Вже якось сам пробую зрозуміти: де знаходиться зупинка у зворотню сторону, адже колія лише одна, і бачу, що наступні трамваї їдуть нею так, як попередній - звідти, а не туди? Починаю ходити вуличками, аби зрозуміти логіку трамвайних колій. Питаю себе: а яким номером їхали? Тут помічаю зупинку, де з'являється та сама знайома (абстрактний образ). Пару людей на зупинці польськомовних, що мене приємно здивувало. Підтвердив у них здогадку про правильний напрямок трамваю. Дивлюсь на себе, а я вже в джинсовових штанах, і не ясно чому та коли? Всі вирішили зайти в подарунковий магазин, що знаходився поряд зупинки. Я в тому ж числі. Розглядаю товар. Вирішую купити дружині подарунок. Сходу вибираю різьблену коробочку з тематичними фігурками на ній. Прошу запакувати. Поки пакують, як бонус додають ще один невеликий подарунок (конкретика відсутня), а ще один подарунок готує до самої коробочки, адже йде разом із замовленням. Для мого вибору показують друковані листя дерев на матерії у вигляді вирізаних крапельок, із яких мають мені зараз зробити птаха. Форма крапельок - це майбутні крила. Вирішую запитати:

- Скільки це разом коштує?

- 800. (Цифра без валюти. Я уві сні думаю про злоті, хоча в Румунії леї, але за курсом - доволі близько).

Хтось додає, що це - найдорожчий подарунок.

Я відмовляюсь брати ту коробочку, але хочу, аби зліпили птаха. І все ж таки хочу щось купити ще. 

- А можна до птаха брелок?

З гумором показують: 

- Маємо лише таке! - а по факту - це якісь масивні вироби з дерева.

Показують і перераховують вголос, що там лежить ув одній коробці...

- ... а це ґонґ.

- Якраз його й хочу взяти!

- Справді?

- Покажіть, які вони є!

Показує.

- А є лаковані?

Вже починають так показувати, наче я їм морочу голову.

- А покажіть ближче!..

Тепер іду розраховуватися, а на столі (розрахунку) лежать ключі, які нагадують один в один ключі від мого Форду (повтор із машиною в одному сні). Перевіряю, чи свої маю на місці. Тепер придивляюсь до них уважніше і розумію, що металева частина якась закоротка - певно, бутафорія. Хтось з працівників мені каже, вказуючи на ті ключі:

- Та... - це пульт до нашого радіо!

Пітешті, Міовені, Румунія

Сон 300724 "Вбивство чорного павука"

Наче я у домі батьків. Місце впізнав лише за кімнатою, де стоїть газовий котел. Дивлюсь у сторону котла. Зліва від мене по підлозі біжить павук і хоче пірнути в невелике бетоноване заглиблення, в якому стоїть котел. Павук незвично великий, чорний, з цупкими лапками та білими крапочками, що нагадують очі. Такого ще ніколи не бачив. Хапаю якийсь садовий інструмент, подібний до сапки (в реалі там можуть стояти лише віник, швабра і савок) і починаю його миттєво наздоганяти, щоб прибити. З першого разу не вдалося, лише трохи відтягнув до себе. Він не змінив траєкторію руху і знову почав бігти в сторону котла. З другої спроби: траск! - і розрубив його навпіл. Страху, як такого не було, лише переляк на несподівану появу жахливого самозванця. Побачивши дві його половинки, сильно втішився. Враження від побаченого уві сні настільки було яскравим, що "свіжим" виглядав аж до ранку. (Записав удень).

Пітешті, Міовені, Румунія

Сон 290724 "Незваний очікуваний гість"

Цікавий сюжет, де в якомусь попередньому забутому сні, до мене, за односторонньою домовленістю - перед фактом візиту - має прийти чоловік з рушницею. Упізнати його постать я можу лише за нею. Наче від когось іншого знаю його ім'я. Тепер звичайного вечірнього дня я помічаю в сутінках кімнаті тінь і порух штор десь поміж переходами між кімнатами (в реалі щось подібне висіло лише у моїх бабусь, така була мода). Я сиджу в кріслі, зліва від мене - син. Незнайома постать виходить обережно з тіні. Зав'язується діалог:

- Я казав, що прийду!

- То це ви?.. Ваше Ім'я Женя?

- Не так важливо.

- Я знаю, що ви хотіли відсканувати зображення!..

Бачу, як у руках він тримає якісь газетні чи журнальні вирізки із ілюстраціями та світлинами.

Тепер наче до себе (не вголос): 

- Принтер-сканер маю, жодних проблем! А разом з тим: чого б тобі не зробити це де-інде? Та знову думаю на його користь: конспірологію з рушницею і якусь передісторію знаю так, що тебе це виправдовує...

Якась химерна історія. Я знаходжусь нижче за течією швидкої річки. Якась у мене домовленість, що мені переправляють гроші в порожній пластиковій пляшці, а я їх маю зловити та прийняти. Для цього в мене виставлені спеціальні сіті. Так як це відбувається сьогодні, подібно було й у попередні пару разів.

Піднімаюсь на другий поверх навчального закладу, де працює моя дружина (образ будинку далекий від реальности, більш нагадує першу школу в якій вчився. Ця споруда мені вже снилася за інших сюжетів). Минаю групу старших учнів в процесі підготовки до лекції, яка має відбутися в коридорі. Стільці розставлені нерівним напівколом. На ногах в одного чорні підтяжки, але не такі, щоб тримати штани, а якісь інші. Саму ідею практичного застосування - не зрозумів, але для цього все й придумано! Увага більшості прикута лише до того хлопця. Вчителька зупиняється і коментує: "До чого це все? Зніми негайно!" Я ж прямую далі. Авдиторія, де працює дружина, за гором і майже наприкінці коридору.

Пітешті, Міовені, Румунія

Сон 270724 "Погляд на себе очима інших"

Дивлюсь очима героїні на довгу металеву конструкцію (напрямок погляду: здолу - догори), якби міст, але узагалі не типовий, якби висить у просторі. Погляд сковзить по цій металевій конструкції на чималій протяжності його видовжености. Рух героїні у просторі плавний, наче на водній поверхні. (Уві сні не виникло питань: чому "міст" немає слупів?) Скільки дивлюсь, стільки мене дивує ще одне: чому він не має на собі заклепок? Наче вони теоретично мали б були, а якби кудись зникли? 

Коли наснився цей сон, наприкінці пригадав, що я вже його бачив, і з таким переконанням, що вчора, але чомусь ані в записах немає, ані спогадах реалу не пригадується. Хоча цей сон пов'язаний із часопростором, повтор сну можливо й був під час сну, але уві сні минулий час сприйнявся, як вчорашній.

Творчий захід, після якого всі зібралися гуртом, аби щось приємне відсвяткувати... Я з усіма біля мистецької школи (конкретика: яка саме? - відсутня, але присутні асоціації: художня / музична). Дивлюсь на стару архітектуру тієї школи і вона мені подобається: викладена фігурно з цегли, пофарбована у жовті, білі, а де й блакитні кольори. Якраз біля цього будинку копають землю під розширення цього об'єкту. Дивлюсь на офіційну дошку з генпланом і коментую присутнім, що тут буде добудована модерна частина. Чи будуть вони доповнювати одна одну? Десь поряд якось дивно стоять якісь машини одна над одною (асоціація з одним із сюжетів переглянутого фільму). Так як на такій території присутній ризик від будівництва, а ми стоїмо поряд, прошу всіх покинути це місце в більш безпечне. (Цікава локація, начебто рідне місце, а місцезнаходження цього об'єкту сприймається від місця де знаходиться Дитяча бібліотека, аж до місця перед Музичним училищем. В реалі, якщо звузити локацію, насправді там знаходяться смітники). Поки зустрічав гостей після заходу, що виходили з обласної бібліотеки (аудиторія студентська чи просто різна молодь), неформально спілкувався з ними, по дорозі коментував процес будівництва, скеровував процес, коли зупинявся, тоді, непомітно для себе зауважив, що все зі мною записували на відеокамеру... Тепер дивлюсь по телевізії якісь новини і всюди до різних тематичних рубрик бачу своє обличчя: це ж стільки всякого я наговорив, що пасували тільки мої коменти?! - трохи подивований не так собі, а телевізійні бідності на лідерів думок.

Зустрічаю знайому поетку С.Ш.(Г.) і з ходу хочу запитати: чи в хорошому настрої? Одразу починаю щось весело говорити. Стали на сходах. Раптом дивлюсь на взуття свого гумового капця, який незвично нагадує туфель, а він, від незручної позиції ступні, раптом хоче спасти з ноги. Позираю на його діл і бачу, що він незвично поремонтований шурупами так, що така "ручна робота" не до показу. Дивлюсь на неї і хочу ще щось сказати, але раптом розмова припиняється і я бачу, як підійшла зі спини її копія. Виявляється, вона має сестру!? Мій короткий монолог якби переривається їхньою розмовою, адже одна сходить, а друга заходить, а я в проміжку того переходу. Розумію, що все, що наговорив, це було не за адесатом. Аби прокоментувати свою розгубленість, лише промовив до них фразу з елементом польської мови: "... заскочони! А Хто з вас хто?"

Пітешті, Міовені, Румунія

Сон 260724 "Фатальний збіг подій"

Румунія, якийсь приватний дім. Приїжджає на оглядини старший з функціями поліцейського, але в розмовах поводиться, як батько. (Не буквально як рідний. Певні асоціації з одним із героїв свіжопереглянутого фільму). Каже до мене: "Подивимося, як ти живеш?" - і дивиться на антени та як укладені на них кабеля. Дивлюсь і я, та вже розумію, що не так: телевізійні антени на нижні частоти мають довгу петлю кабеля, які висіли неопаскованими (певна асоціація з роботою, але більш пов'язана зі взірцевістю виконання роботи). Починає мене вичитувати, як поліцейський правопорушника, що не дотримуюся суворости життя по закону. Десь внутрішньо починаю себе картати: "Яка халепа: завжди і в усьому стараюсь бути акуратним і пунктуальним аж до дрібниць, а тут, навіть самому не сподобалось, як цей недогляд допустив?!"

P.S. Цікаво, як у сон потрапило переконання, що я в Румунії? - у реальності якраз іде другий тиждень, як знаходжусь у цій країні. Коли проснувся, виникло подвійне враження: Румунія чи все ж таки Молдова? Таке переконання також виникло з реалій: більшість будинків у північній частині Румунії, які бачив по селах, мені нагадали Молдову, а також дещо з південних регіонів України. У деяких типах облич румун бачу багато спільного з українцями: схоже, що свого часу наші народи трохи перемішались, можливо, з часів Київської Русі, коли князі ходили походами до болгар.

Не дотримався якоїсь юридичної норми, і мені призначили кару. Один орган виписує, другий підтверджує і перескеровує на виконання покарання у вигляді трудової праці. І от мені приходить повідомлення, що я маю з'явитися за вказаною адресою, а її місцезнаходження - в Кракові. Зазначено число і дату. Повідомлення прийшло на е-мейл. Справджую календар і розумію, що початок покарання має відбутися сьогодні... за дві години. Як так? Мені до того міста добиратися мінімум півтори, і це в другій половині дня - час пік, а я ще жду якогось формального підтвердження у якійсь іншій справі. Розумію, що таких, як я є й інші. Починаю дзвонити на контактні номери тих структур, що скеровували і перескеровували, чому так відбулося, адже фізично - це не реально: усе кинув і маєш бути там!? І з кожним дзвінком і походом у одну з контор, яка знаходилась через дорогу (тут асоціації з рідним містом), я розумію, що саме сьогодні і в цей проміжок часу, це питання я не вирішу. То хтось з чиновників сьогодні відсутній на місці, а хтось узяв відпустку, а інший, на іншій посаді - звільнився, а на його місце приходять інші працівники і щоразу нові. Навіть ув е-мейлі одної контори не було телефонного контакту. Поки "розв'язував цей вузол" дилем, врешті-решт дивлюсь на годинник і бачу скоре наближення до 08:00 години вечора. Констатую: це ж так за бюрократичними перепонами летить час! Трохи в шоку, але ніц таку фатальність не зміниш.

P.S. Якась комбінація фатальних подій, що спричинена війною в Україні, а торкається переважно чоловіків, "синхронізувалась" із подіями перегляду фільму з кримінальним підтекстом.

Пітешті, Міовені, Румунія

Сон 200724 "Події поза волею спостерігача"

Після перегляду фільмів (в реалі) про інопланетян і археологічне переосмислення історичних пам'яток, наснилось, як я вдивляюсь у небо і поміж зорями бачу рухомі об'єкти. Їх не відрізниш від зірок. Разом із тим бачу певні об'єкти, які рухаються та світяться, як супутники, але ще можу їх окреслити за контурами. Першим ділом переконую себе в тому, що це якісь земні об'єкти, хоча навіть на думку уві сні не спадає, що всі земні об'єкти на низькій висоті у повітрі миготять світлом, а ці - як супутники. Чомусь уві сні овальна форма повітряних суден, що ніяк не нагадує літак, мене також не здивувала. Якоїсь миті бачу їх чималу кількість, десь до десятка.

Події відбуваються на березі моря. Спостерігаю за конкурсом: "Заплив на дистанцію". Я за когось вболіваю, навіть допомагаю зі спорядженням. Після першого звичного запливу, другий був у ластах і масках. З другим разом я вже поліз у воду, з думкою допомогти, доплисти разом, але коли побачив, як група осіб пірнувши у воду, ластами поробили за собою бурхливі хвилі, сказав собі: "А ну його!", і вийшов на берег.

Дізнаюсь, що сусід, що живе недалеко від батьківського двору, мій одноліток, поїхав у Сполучені Штати зі сім'єю. Я ж уві сні пригадую, що він насправді мав служити у військовій частині та бути невиїзним. Починаю в голові програвати інші варіанти подій: скільки має дітей, абощо. І з нерозумінням того, як це так сталося, кажу собі анекдотичну фразу: "А що, так можна було?"

Знаю, що в мене заочна форма навчання, а сьогодні, за новим розкладом нового семестру, треба після роботи о 21:00 бути в університеті на якійсь лекції. Наче так, що певна група осіб, з якими навчаюсь, з ними ж і працюю. Домовляємось, що зустрінемось там у зазначений час, хоча після роботи всі такі втомлені! Домовляюсь з колегою, що заберу його своєю машиною в зазначеному місці. Колись я навіть там її паркував, і навіть по інерції, коли звільнився, побіг першим ділом туди. Лише на місці згадав, що авто стоїть не там. Вирішую дотримати обіцянку і піти за автом, яке для мене якби мало бути недалеко. Виходжу з двору і розумію: скільки перешкод знаходиться на шляху: тут колись ставив машину, а в цьому місці - сніг, тут я заїжджав у дворик, а під ногами каша зі снігу і бруду, звузився від насипу в'їзд, а якийсь пес навалив попід ноги купу... Тепер інша обстановка. Я дивлюсь на годинник і бачу по 23:00 і констатую собі: "хіба там (в університеті) вже все завершилося!"

Пітешті, Міовені, Румунія

Сон 190724 "Місце має значення"

Щось формально прикопую у пісок (була конкретика, але на ранок не згадав, що саме прикопав). За відчуттями - річ неважлива. Цієї ж миті з-під землі обок вилазять мурахи і кидаються до того місця. З іншого кутка з'являються менші мурахи, зовсім інші, і так само масою кидаються до тієї ж локації. Починається якась дивна "битва" за "місце" між великими мурами і тими, що з макове зерня. Ще мить і з'являється третій вид комах, які ще однією масою сунулись на решту, до того ж самого місця. І в усіх них видно стежки, як доходять до "битви" нові й нові сили. Мертвих мурах не відзначаю, але те, що між собою товклися і витискали кожен своєю масою, так однозначно... і щоразу відступаючи, повертались до однієї і тієї ж точки "неповернення для інших".

Йде назустріч донька, одягнена у простору спідничку гофра з двух смуг: синього та червоного кольорів. Ці барви мені нагадують чомусь росію, а ще Словаччину та балканські країни, де ці кольори ужито на державних стягах. Широкий чорний пояс усе ж таки змінював сприйняття. Від верху одягнена у якусь світлу сорочку, можливо й з українським орнаментом. Подібне вбрання чомусь мені нагадало польський національний одяг. Коли подивився зразки в реалі, зрозумів суттєву віддаленість: спідниця у горизонтальні смужки зустрічається рідко, більш грубого пошиву, ніж бачив, обов'язково з фартухом, а там-таки - ні.

Опиняюсь наче в давніх часах. Це розумію за формальними ознаками. Маю намір опуститися з невисокої гори, але поки не знаю як. У тому місці, де я зараз, стоять великі білі кам'яні колони, а під ними з витесаного дерева лежать важкі сходи, десь віддалено це можна було б назвати драбиною. Міркую: навіщо ті сходи опустили на землю, коли ними ще доведеться скористатися? (Схоже, що тут криється первинне моє бажання, знайти рішення, як зійти з гори?). Дивлюсь уважніше на тесані колоди тих сходів, а вони, при тому, що неймовірно грубі, так неймовірно гладкі і рівні. Деякі колоди із цікавими завертами, якби збільшенням до підніжжя сходів. Міркую: так неможливо в ті далекі часи вручну витесати нарівно такі великі поверхні та важкі для монтування!

Пітешті, Міовені, Румунія

Сон 140724 "Любовні історії"

Довгий маршрут давньою рукотворною печерою із різними поворотами та невеликими де не де сходинками. Проводить мене нею гід на ім'я Єжи (прізвище забув, хоча доволі гарно звучало з іменем). Пригадую, що цією печерою ходив не раз, адже мені знайомі всі ці повороти та спуски. Поки він мене веде, я подумки для себе наче передбачую якби неочікуване наперед (схоже, що це якесь пригадування забутого сну). Усю дорогу гід розповідає різні життєві історії, серед яких одна про знайомого мені гея (з реалу, останній раз бачив його років двадцять тому). Розповідає про нього так, наче це доволі інша людина. Так, була в нього дивна любов по молодості, але наразі, з того, що чую, від тієї людини дивуєшся зі зовсім інших причин, залишаючи доволі позитивні враження.

Я в кімнаті якогось дому наводжу порядок: складаю робочі інструменти та збираю з підлоги загублені ключі. Один із них - останній, на п'ятнадцять, пригадую, що лежав між дверима та килимом бозна вже скільки часу, та ніхто його так і не підняв! Подивився на нього і зрозумів, що він реально якийсь не такий: м'який китайський метал, що довго не послужить. А мені ще згодиться! - ствердив собі. У процесі всього цього збирання, наче для когось (фіксація для кого відсутня), пригадую різні захоплюючі любовні історії, які траплялися зі мною (далеко від реальности, чиста невідь-звідки фантазія). Кинувши до сумки останній згаданий ключ, фантазії завершилися і я проснувся.

P.S. Сни чисто за Фройдом.

Сон 130724 "Підстава"

Цікаве спостереження уві сні з повтором. Події відбуваються в Польщі. 

Недалеко від роботи є будинок, у якому знаходиться невеликих два магазина. На першому поверсі хлопці з роботи купують папіроси, а на другому - щось у форматі обіднього перекусу. На третьому поверсі, що виглядає як вихід на терасу, виходять на перекур. Наступного дня десь так само на перерві громадимось разом з колегами перед тим будинком. Підходжу до магазинчика на першому поверсі, чомусь вирішую купити пачку цигарок. Знаю, що колега весь час зі мною тут собі купує. Наразі я без нього, але традицію треба зберегти! Яку саме? - ткнув пальцем у простір незнайомих упаковок, таких, які купував колега. (В реалі курить зовсім інші). Піднімаючись на другий поверх, міркую: навіщо вона мені треба, я ж не куритиму їх? Ще й доволі незвична, навіть належить до якогось з видів електронних? Скільки вже їх попридумували?.. Треба на щось обміняти! Вирішив: спитаю про це на другому поверсі! Чомусь подумав, що це одна контора та один власник. Так само з невизначености вирішую, що треба обміняти на снюс. Приходжу на другий поверх, а магазинчика у звичному місці немає. Розглядаюсь по сторонах: може, неправильно запам'ятав, знаходиться десь по іншій стороні? Підходить колега, бачить мою розгубленість. Пояснюю, що тут був магазинчик. Він звично для себе усміхається і каже: "Так він на третьому поверсі!" Я починаю міркувати: яким чином? Може тому, що в Польщі перший поверх - це партер, а другий у нашому розумінні - то перший? Але ж який магазин зверху, коли там тераса? Знаходячись ще на другому поверсі, уві сні починаю уявляти, як піднімаюсь на третій поверх, а там так, як і казав колега, але якась підозра все ж є, і от (в уяві) раптом знаходжу той магазинчик у зовсім іншому місці... Про себе: "я так і думав!" - підозра виправдалась! - але ж я ще залишаюсь ходити на другому поверсі та лишень міркую, як там?..

P.S. Цікаво у цьому сні не так сюжет, а як варіативність подій і міркування над ними в процесі сну. Уявні фантазії та їх візуалізація, які так само стають частиною сну. От чому уві сні немає такого, щоб сновидець, приміром, сидить на лавці і міркує. Уві сні він не буде статичний, він одразу полетить за своїми мріями і фантазіями. Гра з числами (який поверх) і де магазини, це пошук відповіді: у чому перехитрив я себе, купивши цигарки, та де тут підстава, організована для мене? Може, все криється ще й в гуморі колеги? А може це моя підозрілість до намірів інших? 

Сон 060724 "Реальність уві сні"

Приснився якийсь сон, який вирішив посеред ночі записати, але, відчувши в тілі денну втому, перекинувся на другий бік, аби осмислити його, після чого й наважитися на пробудження. В результаті наснився повтор. Тепер можна! Зібрався з волею і врешті просинаюсь... Та раптом відзначаю, що сплю не на тому боці, на якому мав переконання прокинутися. Дивне відчуття. Отже, побачив якби сон уві сні, або ж сон з уявним пробудженням. Незнайомий мені досвід. Хоча було неодноразово, що сни записував уві сні, якби в реалі, але на ранок - жодного рядка. (Повторення із записом). 

Ці враження записав зранку.

Щось подібне, на межі усвідомлення себе в реалі. Наснилося, що вирішив сходити в туалет. Таке часто трапляється уві сні, коли фізіологія дає сигнали і це бажання відображається в тематичних сюжетах. (Такі нецікаві сни, як правило, не записую). В результаті, коли проснувся, усвідомив, що в реалі такого бажання не мав. Сюжет полягав у тому, що був у якомусь незнайомому будинку з двома симетричними туалетами з дивною архітектурою стін: увійшовши в праві двері з двох подібних, ближче до унітазу, стіни звужувались, потім різко повертали вліво, де й стояла омріяна ціль візиту. 

Я залучений у роботу банку. Сьогодні моя місія буде доволі незвичною: маю зі свідками відкрити два сейфа, тих клієнтів, що з невідомих причин перестали оплачувати їх утримання. Метою є не вилучення, а огляд і опис наявного. Моя задача і є однією з найголовніших: відкрити в білих рукавицях вказані мені шафки, аби описати вміст для протоколу: те, що я бачу ззовні і, по можливості, те, що всередині. У першому сейфі виявились якісь традиційні речі: гроші та коштовності, а в другому дещо незвичне: біла каністра з якоюсь прозорою рідиною. Спочатку не мав наміру відкривати, але згодом, аби описати вміст, вирішив розкрутити кришечку і понюхати: що то є? Запах виявився різким і характерно хімічним. Разом з білою каністрою лежали якісь неважливі на вигляд папірці. Здивувало й те, що сама каністра з рідиною була на дотик холодною. Навіть вирішив уточнити у працівника банку і одного з комісії опису: чому? Виявилось, що та частина сейфів, в якій знаходилась ця поличка, мала для них холодильник, аби, на прохання клієнта, забезпечити певний температурний режим. По завершенню огляду, пригадуючи той характерний запах, відчув певну нудоту, мало не до реального рефлексу, але з думкою про інше, стримав відчуття.