Сон 200924 "Пошкоджена поверхня"

Колега-водій (конкретика відсутня) ставить машину на парковку. Разом із тим присутня якась логіка шахового розташування з прив'язкою до паркувальних місць. Виявляє ззовні виражені несправності в машині, які направляє. Згодом переставляє авто на протилежний бік тієї ж парковки і знову виявляє несправності, але дзеркальні до тієї, що мав. (Дивна логіка подій, але уві сні по-своєму зрозуміла. Разом із тим можна впевнено знайти знайомий образ з реалу, який уявив собі, слухаючи історії свого колеги, зокрема, як цигани розібрали наполовину живе авто, а перед сном я про це залишив спогад у нотатнику).

Ремонт телевізора у клієнта на дому. Зокрема проблема з платою. Неодноразово (кілька снів підряд) ремонтував цю плату, шукаючи, як мінімум коротке замикання між доріжками. Нарешті цього разу начебто знайшов, залишилось перевірити в роботі. (Знову-таки певна асоціація з реалу, коли я з колегою продзвонювали кабель на випадкове замикання після різу "болгаркою").

Піднімаюсь на другий поверх адміністративного будинку, а там виходжу назовні, де потрапляю у парк (певне переконання уві сні, що це саме той парк, яким я можу дійти батьківського додому, так у дитинстві та підлітковому віці ходив зі школи). Вирішую зрізати дорогу, а там якби пагорб, з якого сходжу додолу. (Цей образ починає поступово відрізнятися від згаданого парку - разом з ландшафтом змінюється рослинність). Тепер по тій уявній стежці, яку обрав, бачу неподалік дівчину, яка йде трохи осторонь і попереду, а перед ногами з'являється вода поміж трави, якби після сильної зливи. Ще трохи і бачу велику гільзу від снаряда, що застрягла в землі, а кинувши погляд уперед - рештки літака. Наблизившись до якого я наче вирівнявся з тією дівчиною, що йшла попереду. На якесь, наче від мене, питання коментує, що він давно так стоїть (носом закритий у землю, подібно, як і побачену перед ним ракету - повтори!) і його не розбирають на сувеніри. (Тут знову може пригадатися розказана історія з реалу про циган, коротко описана напочатку).

Складання та налаштування виробничої лінії. (Майже те саме, що й у реалі).

Руан (Rouen, Korny - Frenelles-en-Vexin), Франція 

Сон 160924 "Здійснення надзвичайного"

Я з ще одним колегою (без конкретики) маємо здійснити місію на Марс (якщо логічніше за візуальними ознаками, не зовсім схоже на "Червону планету", навіть без обтяжливих скафандрів, але однозначно поза межами нашої планети). Попередня місія багато що зробила, але дещо забула, що і має зробити наша. Висаджуємось на твердій місцині, де лежать дві замерзлі купи снігу, які маємо розчистити. Під ними ховається те, що замурували попередники. Розгрібаємо твердий сніг кавалок за кавалком, поки не доходимо до свіжого асфальту, в якому був замурований отвір, з якого дістаю дві невеликі коробочки. Можливо, там під землею щось в рази більше, але ми маємо забрати лише їх. Колега каже, що іде розігрівати мотор, а я маю йти за ним. Ще трохи і починає сипати густий сніг, мить і утворюється хуртовина. Варто не зволікати, небо міняється на очах. Гелікоптер уже розкручує крила. Полишаю на місце праці останній погляд і біжу до нього крізь мухи снігу.

Заходжу до клієнта, а він мене просить організувати курс лекцій для продавців і менеджерів. У мені на такі слова прокидається певний ентузіазм, адже завжди є чим корисним поділитися з досвіду, хоча й не настільки в матеріальних здобутках. (Схоже, що це певна реакція з реалу на поверхневе знайомство з філософією орієнталізму від Айн Ренд).

Йду вулицею, бачу попереду двох людей старшого віку. Коли з ними вирівнявся і ми перейшли дорогу, якимось чином їм стало погано: чоловік схопився за серце, жіночка теж якось змарніла і впала. Допомагаю спочатку жіночці, узявши з калюжі до долоні зимної води і привівши до тями, пробуджуючим ляскотом долоні по щоках. Дивлюсь на неї, а вона якби від цього помолодшала (уві сні нагадує знайомий мені образ людини, яку міг би десь бачити: худорляве обличчя, однорідний колір шкіри, вузький ніс), жодної зморшки, яка б мала вказувати на вік. Побачивши в її очах стан свідомости, ставлю незручне (як для жінки) питання:

- Боюсь спитати: скільки вам років?

- Отож, не питай!..

Далі допомагаємо стати на ноги сивому чоловіку, з яким вона йшла попід руку...

Руан (Rouen, Korny - Frenelles-en-Vexin), Франція 

Сон 150924 "Організація весілля"

Якось причетний до організації приміщень, в одному з яких має відбутися весілля. Починають приходити люди організовувати свято, згодом і гості. Разом із тим є люди, що проходять тут мимо, скорочуючи, як і раніше, дорогу. Це приміщення виглядає, як внутрішній двір, тому тут часто користувались для цього. Наступає момент весілля, ось уже молодий говорить перший тост до молодої. Але цієї миті знову з'являються люди, що мають пройти повз, скорочуючи собі шлях. Промова у молодого обривається шумом сторонніх людей, які саме в цей момент безупинно пішли потоком один за одним, проштовхуючись між гостями. Вирішую піти до двох головних дверей, аби їх закрити на ключі. Йдучи акуратно крізь натовп, помічаю чоловіка в орденах і медалях (конкретика обличчя відсутня, після пробудження зрозумів іронію сну: "весільний генерал"), пройшовши ще трохи, якихось акуратно доглянутих курсантів, одного з них - веселого і кучерявого під гель, які чомусь спілкувались між собою вишуканою російською. Хотів би їм щось сказати, але не зараз, це гості (від молодої, молодого? - не ясно), моє завдання убезпечити приміщення від сторонніх людей. Минаю нареченого і наречену та виходжу назовні у двір. Підібравши зі зв'язки ключі, замикаю вхідні двері до приміщення та основні ворота у двір. Де мене підходить якась жіночка з дітьми, які також прийшли на весілля. Тепер я мушу пригадати маршрути, як обійти дім і з інших приміщень, дотичних до моїх, аби і я, і вони могли потрапити всередину.

Руан (Rouen, Korny - Frenelles-en-Vexin), Франція 

Сон 130924 "Знайомство з Венерою"

Проходжу вулицею і бачу поміж будинками пам'ятник, з якого печально стікає вода. Раптом помічаю в образах цього пам'ятника образ давньої знайомої Г.К.(М)., яка померла в передпенсійному віці років чотири тому. Десь поряд біля будинку починає грати якась мелодія, яка починає розлючувати воду в джерелі цього пам'ятника. "Обличчя" з рота якого стікає вода, починає стукотіти бетоном, наче щось хоче сказати. Що довше грає мелодія, тим більше починає наростати потік і вибухати "гнівом", майже як гарячий гейзер. Я вирішую на це далі не дивитися і йду звідти.

(Якийсь відрізок сну, який важко відтворити в пам'яті, пов'язаний з наступним сюжетом. Єдине пригадую, що там було рідне місто і поряд мене дружина, хоча настрій - екскурсійний).

Тепер дружина підписує мирову угоду з Венерою (ім'я загадкової для мене дівчини). Дівчина пише в простому зошиті в клітинку щось, що поки мені не зрозуміло. Я кажу, коли її бачу: "О, Ви?" (Цей образ з дівчиною в чорному капелюсі з великими полями, як вона себе колись давно представила з першого разу, а потім образилась на нас із-за наших вчинків, але не зникла в нашому житті, колись не просто снився, а було щось про неї зі сну описано. Треба перевірити). Вона ж мовчки у відповідь показує в зошиті намальоване сердечко, а в ньому слова: "Я Ви". І вперше каже повноцінне речення, а не загадково ображено мовчить: "Між цими словами немає знаків, вони поряд!" Тепер цей зошит, в якому вона писала, я беру до рук, аби прочитати написане. Там були її контактні данні: електронна пошта, нікнейм в соцмережах: "shchosj" та інша конкретика. Раніше ми про неї нічого не знали. Мене це все сильно дивує і радує, що я з дружиною досягли своїми вчинками якогось практичного порозуміння (як писав: конкретика зі сну не збереглась після пробудження), що загадкова мовчазна особа, яка свого часу з'явилась в нашому житті, нарешті пішла з нами на контакт, хоча її появу і присутність зараз все ж таки не до кінця розумію. Тримаючи той зошит у руках, виникає бажання записати цей сон. Беру ручку і на тій же сторінці, на якій вона писала через рядок, я починаю записувати в порожніх полях перші свої думки. Доходжу десь до середини сторінки, де написано її нікнейм і зупиняюсь: тепер виникає думка, що це якось не гарно виходить. Може, вони ще будуть ним користуватися і писати щось інше, принаймні читати написане, а тут вже така неакуратність! Вирішую відкласти зошит, але здаля помічаю, що хоч я і нотував поміж рядками, але наші почерки схожі. Гортаю зошит далі та відзначаю, що її все-таки має більш округлі літери. Тепер лежу на ліжку з дружиною і розумію, що вже не сплю, а варто було б записати цей сон, а тихо не вийде. Знову думаю, як узяти зошит (хоча в реалі сни записую одразу до смартфону). Жінка відзначає моє пробудження, отже, тихо записати не вийде! З'являються якісь дотики ніжности. Все чудово, але через кімнату я знаю, що спить Венера і буде до нас прислухатися? (Усвідомлення розташування кімнат, як у батьківському домі. На тому й просинаюсь - в реалі, аби вже буквально записати цей сон).

Руан (Rouen, Korny - Frenelles-en-Vexin), Франція 

Сон 120924 "Незвичні події"

Я поряд із батьком, який за кермом машини, і матір'ю, яка сидить позаду. Їдемо начебто рідним містом (одна з головних доріг, що має певний нахил вгору). Із-за повороту по правій стороні виїжджає за нами якась стара і дивної моделі машина сріблястого кольору. Одразу вирішує зробити обгін, але вже на повороті я помічаю, що їде якось нетипово - ривками. Явно, що у водія відсутнє відчуття небезпеки, якщо виникла ідея на порушення правил і ризиковий маневр. І як наслідок його машина зачіпає збоку нашу, хоча й не критично. Десь здалеку починаю чути звук сирени поліцейської машини. Зупиняємось прямо на дорозі, аби побачити критичність випадку. В цей момент я пересідаю за кермо і завертаю машину вбік, аби не створювати затору. Лише виходячи з авта, зауважую, що їхали моїм червоним "Фордом". Водій тієї машини одразу визнає свою провину і пропонує гроші, аби залагодити з батьком справу. Виймає купюри і я бачу, що це гривні номіналом по 5, 10, 20. Таке враження, що він над нами вирішив познущатися: хіба це великі гроші? Поки батько з ним розмовляв, я відволікся на природу. Несподівано для себе побачив дивного їжака з ірокезом у вигляді додаткових барвистих колючок на голові (дещо від'ємний від такого, якого ми знаємо в природі). За якусь мить біля нього помічаю другого і раптово виникає переконання, що вони: самець і самка, адже мали різне забарвлення. Звернув на них увагу матері, що стояла неподалік, на чому й проснувся.

Руан (Rouen, Korny - Frenelles-en-Vexinі), Франція 

Сон 100924 "Недоконаність виразити себе наповну"

Йду коридорами якоїсь телекомпанії. Мене огортає внутрішній настрій творчої атмосфери в цих стінах. Бачу людей, які мене не знають і загадково позирають на мене, адже тут бувають реально різні люди, а найчастіше - невипадкові, хтось щось мене питає, я відповідаю і йду далі, хтось інший уточнює до кого чи куди я йду. Відповідаю і заразом задаю уточнюючі питання. Приходжу на якусь студію, де знімають якесь не так телешоу, як показ аматорських колективів, то з дітьми, то з дорослими, які показують короткі театральні виступи. Я ж сідаю на вільне місце, яке розташоване було мало не першим перед виступаючими на сцені. Стільці для глядачів були розставлені в довільному порядку. Коли дійшло до підставної ситуації, коли запросили дівчину, а згодом незнайомого їй хлопця, і попросили виконати одне із завдань - поцілуватися, а це було в їхньому житті вперше, а самі були не зовсім так красавчики зовнішньо, як і в результаті почав виглядати їхній поцілунок, на цій зрежисованій кимось гидоті публічно встав і мовчки вийшов. Лише зараз звернув увагу, що вдячною публікою на такі сцени є якісь люди старшого віку, зокрема жінки та пенсіонери, а деякі з внуками. Вкотре оцінив гидотнійсть, вже "по другу сторону екрану". Як вийшов зі студії, зрозумів, що там забув свій одяг. Вирішив повернутися. Слава Богу, все завершилося. Заходжу і починаю забирати свої речі. З кожним новим предметом помічаю наступний і наступний. (Фіксації на тому, що я тут їх реально залишав - відсутня). Навіть побачив борсетку з гаманцем, яку точно б не знімав би з себе у публічному місці. Поки збирав речі, заходить розмова з образом не так людини, як подібного, але все ж таки від'ємного, до героя, з кінофільму "Володар перснів" - Ґолума з доволі великим ротом і густим рядом зубів. Він перший заводить розмову, починаючи з якихось дурниць. Я йому кажу одне, а він мене інше, кажу друге, а він зі мною сперечається, кажу третє, а він мене перекривлює. Врешті-решт гостро висловлюю якусь думку на якусь його тезу і йду, не звертаючи на нього більше уваги. "Йду так", що залишаюсь збирати свої речі в іншому кутку телестудії. Тут до розмови у продовження попередньої долучається якийсь чоловік інтелігентної зовнішньости. Починає мене допитувати щодо висловленої тези, що побачене мною на цій сцені не має належної режисури. Я і з ним також починаю сперечатися, згадуючи (з реалу) свого режисера, як фахову людину з критичним мисленням на сценічну творчість. В динамічній дискусії хочу швидко назвати його прізвище, але чітко називаю ім'я, якось непевно по-батькові, а прізвище наче як вилетіло з голови. Він, якби почувши буквально, питає: чи це той режисер, який зробив у такому-то місці то-то? Я кажу: ні! А в голові намагаюсь пригадати правильне прізвище. Подаю це так, наче він мене не розчув. Повторюю ПІБ ще раз, вже впевнено згадавши по-батькові, невиразно озвучивши прізвище. А він не перестає питати далі: А чи це не той, який поставив виставу таку-то й таку в Полтаві? Я знову ж йому заперечую і вже впевнено пригадавши прізвище, виразно і голосно починаю його повторювати й повторювати. Він знову починає мені щось так само інтелігентно припускати, наче він не те, що знає всіх режисерів в Україні, а навіть їх особисто. Це мене злить, адже він в моїх очах стає далеким від того, при кого йде мова. І тут вже коротко розповідаю фрагменти з його біографії і родинні зв'язки з тими людьми, яких він точно не знав і не знатиме. 

Тепер я йду по вулиці. В душі настрій творчого піднесення і відчуття кінечної нереалізованости. На цих емоціях виникає відчуття непевности в стабільних заробітках. Починається все з того, що я сьогодні обіцяв по рекомендації прийти на заявку і відремонтувати телевізор. Йдучи далі по дорозі, наступним пригадується, що я так "загрався" в різні роботи, що на основній давно не з'являвся (пригадуючи з реалу час, коли працював маркетологом), на цьому тлі пригадується інша робота (комбінація з реалу кількох інших, на яких пробував реалізувати себе, як менеджер, але так була організована основна праця, що "спочатку прояви себе, а потім ми тебе візьмемо на постійну роботу" - що я вже не знав, яке з усіх тих і є основним місцем роботи. Коли проснувся, "зітхнув", що в реалі я маю стабільну працю, а страхи про непевність у завтрашньому дні залишились в Україні.

Від фірми приходить звістка, що намічається нова поїздка за кордон. Надходить час ікс, коли дзвонить мені один з шефових фірми і каже, що все, пора! Дають інструкції, що маю зробити: поїхати в інше місто іншої країни, забрати майбутніх колег до Польщі, але не з остаточним поверненням, а одразу на новий об'єкт. І все це не просто десь, колись, а просто зараз. У мене не так паніка, як розгубленість, щодо такого раптового розвитку подій. Збираюсь, аби першим ділом зустріти, виходжу з дому, іду пішки, по дорозі вже розумію, що мав би взяти з собою, але ще не взяв. Дивлюсь на себе: так я ще не одягнений, як треба: пальто, а на ногах якісь нічні підштаники і все. Без документів, без гаманця... А чому ж я іду пішки на потяг, коли фірма мала б мені надати машину, аби все пришвидшити?

Руан (Rouen, Korny - Frenelles-en-Vexinі), Франція 

Сон 090924 "Помилка у відповідності до важливого"

Рано-вранці просинаюсь з дружиною і починаємо збиратися до роботи. Першим ділом маю відвезти її до праці, але сюжет змінюється так, що я вже несу її на руках. Приношу до дверей навчального закладу, який більш схожий на багатоповерховий будинок. Так як ще було темно, то не все можу розгледіти і сконкретизувати. При вході вона пробуджується і я бажаю їй гарної праці. Перед прощанням дивлюсь на годинник і озвучую час: 3:00 ночі. Дивуємось, як це так трапилось? Я ж пам'ятаю, що виходили з дому десь о шостій ранку. Виражає мені невелике обурення щодо такого недогляду. Провівши кохану поглядом, розвертаюсь і йду до виходу з території закладу, але мало не одразу мене зупиняє охорона і просить перевірити документи. (Схоже на асоціацію з реальности, коли приїхав з колегами у Францію, якийсь мешканець села, в якому моя фірма винайняла дім, вирішив нас перевірити, зателефонувавши в поліцію, адже підозріло ходили з телефонами, насправді ж послуговуючись GPS). Спочатку був один охоронець, який починав спілкуватися польською, але чомусь хотів перейти зі мною на українську, а в результаті їх стало троє. Я ж принципово продовжував говорити польською, аби не виникало для інших з охорони двозначностей в розумінні сказаного. Питаю: які саме документи? - адже маю з собою все необхідне! Вони ж просили усі. Даю закордонний паспорт, карту побиту і ще якийсь документ у форматі А4 із водяними знаками в світло-рожевому кольорі. Починають розглядати документи та щось виписувати і світлувати на телефон. Просять зачекати. Я присідаю на якийсь стільчик навпроти їхнього стоп-контролю. У цей же час до брами приходять якісь веселі студентки. Позирають на двері будиночка де були "ochroniarzy", аби проскочити. Якісь проскакують, а якісь, вагаючись, не встигають. За цей короткий час надходять інші студентки, утворюючи при вході непогану масовку. Виходить охорона в повному складі, і наче повертають мені документи, бо в хвилі того балагану не все можна було услідкувати, й один з них каже до мене, що той документ у форматі А4 має помилку. Я ж хочу скласти решту документів до себе в гаманець і борсетку, але вже тепер, поки один з охорони до мене говорить, не в силах їх долічитися. Якось він вказує на них наявність. (Як клав до гаманця і борсетки? - вже було без конкретики). Прошу уточнити, яку саме помилку має той документ? - як виявилось, це мало стосунок до написаної від руки дати. Я ж кажу, що цей документ робив геть нещодавно і цієї ж миті пригадую причину, чому я його вимінював. Кажу: це ж його якраз і оновив останнього разу у зв'язку з тим, що минулого разу, коли тут був, ви вказали мені про його прострочення! (Яскраве пригадування забутого сну. Доволі міцне переконання). Прошу вказати на помилку пальцем, аби міг прямо-таки сьогодні піти до ужонду (міськради в Польщі) і виміняти на аналогічний без помилок.

Руан (Rouen, Korny - Frenelles-en-Vexin), Франція 

Сон 080924 "Сталість і умовність"

Монтажні роботи в приміщенні складу (асоціації з реальністю). Тепер надходять заверершальні роботи. Нас чомусь послали переробити зовнішню вивіску. Мала б бути "Intermarché". Дивлюсь, а з вивіски щойно здемонтували другу половину назви: "Merkury" прибрали, а "Inter" залишили. Дивуюсь: до чого тут був "Merkury"? Придивляюсь уважніше, а на місті існуючих букв залишився контур від старих і всеж-таки "мarché". Знову дивуюсь: як так? Роботу ще не розпочали, а вже цікаво: як так? а що цього разу? Було ж таке стійке переконання, що ми працюємо саме під однією вивіскою, а виявилось - повна несподіванка. Тепер хтось показує мені майстер-клас по монтажу: кріпить на відстані предмет трьома стрілами з лука. Це щось для мене нове! А "вишенькою на торті": четвертою стрілою збиває одним пострілом під корінь всі три попередні. Тим самим показуючи можливий монтаж предметів на відстані.

P.S. Снам притаманне знання з реалу, асоціативна умовність і алогічність, що конкурує з логікою. Отож, сон є чудовим джерелом натхнення для сюрреалізму, хоча для моїх снів, які запам'ятовуються, більш притаманна логіка подій. Аналізуючи подібні образи, можна чудово констатувати внутрішній стан "пацієнта".

Дивлюсь уверх і бачу стилізований образ актора, який віддалено нагадує чорта. Мить і я розумію, що він нагадує птаха. Дивлюсь уважніше і розумію, що бачу голову сови. Після пробудження зрозумів, звідки я знаю цей образ: з польського фільму для дітей "Академія пана Клякси" (дивився його мало не пів року тому). Цікаво, що уві сні не було жодних асоціацій, пов'язаних з фільмом.

Тепер я бачу красиве місто, що розташоване на схилі гори, над дорогою, якою проїжджаю, густо наповнене прямими вишуканими будинками в однотонних світлих кольорах пісочного кольору. (Однозначно, але не зовсім правдоподібно, образи виникли з реалу, після туристичних відвідин міст на півдні та півночі Франції: Арль, Марсель, Руан і всіх тих, що траплялись по дорозі). Міркую з кимось вголос: "Як же так? Місто має бути сейсмічне, а тут високі будинки, ще й зі щільною забудовою?" Хтось дає зрозуміти, що все це завдяки збалансованому укладанню підмурків до цих будинків, що складаються з правильних пропорцій піску і каміння. Особливе значення надається піску... Поки хтось це каже, я бачу групу студенток, що йдуть вулицею, оминаючи нас, вверх по широкій пішохідній дорозі. Далі той же співрозмовник додає: "А ви знали, що в Європі існують академії камінь?"

P.S. Подумалось, що з умовностей, які належать світу творчих ідей, формується світ сталих речей (прийнятних для когось, або більшості). Образи уві сні - це наче декорації та гра акторів на сцені, наповнення смислом із впізнаваною реальністю надається виключно життєвому досвіду глядача.

Руан (Rouen, Korny - Frenelles-en-Vexin), Франція 

Сон 03-050924 "Профанація образу"

Якась постросійська сім'я, сидячи за вечірнім столом, спілкується між собою українською про незнайому мені людину. Хтось з молодших дітей цієї родини бере хліб, аби почати їсти, а старший обурливо йому зауважує: "Так не можна! Аби пом'янути, треба насипати ще акрошку".

P.S. Можливо, не з акцентом на "акрошку", але доволі близько нагадує мені мій гумор, який переважно залишаю при собі. У даному образі існує натяк на профанацію причастя.

Переношу з кимось диван у маленьку кімнатку, перед цим старанно вимірявши розміри.

03.09.24

Якийсь документальний сюжет, який ілюструють образом актора Олександра Бикова, подібно до фільму в "Бій ідуть лише старі". Після коментаря за кадром з'являється зі спини образ головного героя, який розповідає групі дітей, як треба співати пісні, одразу наводячи слова і просячи за ним їх повторювати. Спілкуються виключно українською, а пісня доволі відома, народна (не запам'ятав). З погляду оператора головний герой показується з усіх сторін, наче ненавмисно показуючи плащ, в якому був одягнутий. Після слів про дітей і пісні, які співали, якби "доречно" звучить реклама голосом цього ж диктора "зверніть увагу, якого крою тоді носили плащ!..". Такі завуальовані методи нав'язування у мене завжди викликають іронічну усмішку.

05.09.24

Руан (Rouen, Korny - Frenelles-en-Vexin), Франція 

Сон 020924 "Набуття нового досвіду"

Таке враження, що я перебуваю у Франції (переконання - з реалу, так само було, коли протягом трьох тижнів перебував у Румунії). Донька має свій дім, з якого зробила мистецьку майстерню. Час від часу я приїжджаю до неї, аби забрати (можливо, додому - конкретика відсутня). Поряд з її домом, якби в одному дворі, знаходиться ще один дім. Він завжди був непримітним, адже його хазяїн ніколи не з'являвся ззовні і життя проводив так, що його не було видно. Так і сьогодні я приїхав до доньки, аби її забрати, але тепер я знаю, що сусід виїхав десь в Америку і там помер, а в заповіті написав, що залишає свій дім моїй доньці. За своє життя накопив стільки, що такий подарунок можна розглядати як добрий жест, адже його рідні дістали в рази більше. Після такої інформації починається активне пригадування: що я знаю про цей дім? Від таких "заглибин" у себе, навіть згадав, що один раз бачив цього сусіда. (Яскравий образ, схоже, що з забутого сну. Можливо й так, що це пов'язано з повторами). Він тоді просто стояв у вікні і дивився у двір, а я якраз проходив повз і, повернувши голову вправо, вперше і востаннє побачив його обличчя. Він лише зараз мені нагадав якогось знайомого американського письменника, так, що доведеться пошукати в Ґуґлі (що дійсно зроблю в реалі - див. P.S.), адже імен якби не асоціювалось і не звучало від когось зовсім. Я вже сприймаю цей дім, як нездійснений музей, у якому вже є довірена особа (жіночка), яка має передати в спадок те, що залишиться в ньому. Тепер я з донькою виходимо з двору, але бачу відкриті ворота зі сторони згаданого сусіда. Знаю, що завжди вони були закриті. Підходжу до них, аби зрозуміти, як вони зачиняються. (Асоціації з реалу, коли вдень пробував відкрити незнайомі ще досі ворота, що відкривались і замикались автоматично). В цей момент виходить та жіночка з дому (конкретика образу відсутня) і просить доглянути за однією з кімнат, у якій є піч. Мені щось уявляється, наче я вже щось про таку кімнату чув і дещо знаю. Погоджуюсь і заходжу до будинку. Мені там нічого не знайоме. Після першої кімнати проходжу вліво і зазираю у наступну, а там раптово починає рости прямо на очах гора білих камінчиків, кожна розміром з квасолину, так, що частково посипались до першої і на тому процес росту зупинився. Я наче підозрював, що цей письменник є фантастом, але так, щоб магом і чародієм, навіть після смерті, ще ні. Скільки ще сюрпризів готує для мене цей дім? - подумки запитую себе. Іду в кімнату, що знаходиться по праву сторону, аби знайти далі ту, в якій має бути піч. Знаходжу цю кімнату, а вона якби вся зроблена так, що вся вона - це піч-лазня. Я такого ще не бачив! Таке переконання, що відвідувачі-шанувальники творчости цього письменника мали б приходити до неї на відпочинок. Також довірена особа нагадує, щоб я не забув, що за цією є друга кімната, яка називається "Кімнатою чотирьох царів". Заходжу туди і бачу не чотирьох, а п'ять чи шість дивних чоловіків, що сидять навпочіпки на своїх ліжках і щось старанно пишуть і пишуть. Зауваживши мене, навіть не бажають відволікатися на мою присутність. Серед них помічаю жіночку, яка так само була "в образі". Схоже, що спочатку сприйняв її за особу чоловічої статі. Кажу до них слова привітання, але чомусь російською, але одразу повторююсь українською:

- Добрий день!

- Жига! (наче саме так і почув) - лише відповідає мені одна вона й усміхається.

Я ж розумію, що тут щось не так, або гумор, гра слів, або іншомовне товариство. Так само відповідаю з гумором:

- Салам! (Асоціація з реалу, коли перед сном мав можливість поспілкуватися із майбутніми колегами з Туркменістану).

- Пернесса! - так само усміхнено відповідає жіночка.

Я з таких слів трохи "прифіґіваю".

Чоловіки ж від здивування лише піднімають від роботи голови і дивуються кожному такому слову. Я помічаю їхні обличчя, вони не типові, а дещо нагадують, хоча не буквально, коней. (Раптом мені здається, що я ці образи людей конкретно десь бачив, можливо, у якомусь забутому сні, адже більше тижня мені якби щось снилось, але з того нічого не запам'ятовувалось).

Розумію, що діалог у мене з ними наразі не складеться і на цьому просинаюсь. Записую першим ділом наш дивний діалог, а згодом і решту тексту.

P.S. Подивився в Ґуґл-перкладач. "Жига" з сербської означає "товарний знак". Якщо далі з сербської мови, якої не знаю, слово "перне" - перекладається, як пір'я. "Пернесса" в кириличному варіанті нічого не тлумачить. Цікаво, що латинкою слово "jyga" (джиґа) - перекладається вже з туркменської - "це важко" (якщо Ґуґл-перкладач дійсно тлумачить правильно). Хоча наче почув слово через український звук "h" - "jyha", який знову ж таки ніяк не тлумачиться. Можливо, почув не "Жига", а "Шига" - це якби "Şeyha" - Шейх у жіночому роді. (Не дарма ж "кімната чотирьох царів"!?). Якщо з мов, які я знаю, то з польської "rzyga" (od słowa "rzygać": on co robi? - rzyga) - це "ригати", але до настрою уві сні - це б не пасувало, хоча з сарказмом, цілком можливо. Загалом, фантазувати можна скільки завгодно. Слово "Пернесса" - узагалі не тлумачиться, але існує таке прізвище. Хоча я останні два місяці опинився у французськомовному оточенні, це слово могло б читатися й по складах, як окремі слова, але вони знову ж таки не перекладаються, отже, сон просто-напросто міг запропонувати звичайну гру слів.

Також спробував знайти портрет, на якого письменника був схожий герой сну, якого побачив у вікні. Обличчя було доволі статичним і зануреним у себе. Ясно, що сон оперує певними знайомими нам образами, які бачимо в реальному житті, можливо, навіть і не запам'ятовуємо. Так от, більшою мірою пригадав мішаний образ між Стівеном Кінґом і Террі Пратчеттом, але зі сивою борідкою невеликої густини - це так, якби перший був більш худішим, а другий менш бородатим. 

Руан (Korny - Frenelles-en-Vexin, Rouen), Франція 

Сон 310824 "Продовження від вражень"

Після сьогоднішніх відвідин музеїв сучасного мистецтва у французькому місті Арль, перед сном почали з'являтись короткі образи, більшою мірою пов'язані з побаченим на виставках: "ленінська і сталінська пропаганда "світлого комуністичного майбутнього", перемішана з образами балету, де герої і маси є лише інструментами в руках більшовиків: ножицями до металу, рупорами, людьми без облич тощо", "стін з бетонних блоків, газетних стосів, за якими не видно змісту: за бетоном - художніх полотен, за газетами - іншого тексту тощо", "фоторобіт з усього світу та різних часів, де лейтмотивом були стовпи, перекладини, вікна"...

Отож, уривки зі сну:

- Лікар в масці;

- Око в темряві, можливо, ящірки;

- Дівчина, що сходить з мистецького стенду, що виконаний в сірих кольорах зі стовпами;

- Символіка вигнутів хрестів, що нагадали образи бичих голів із вигнутими рогами;

- Ряд деконструктивних образів, як продовження побаченої вдень виставки: біле балетне платтячко на шиї, картонні куби на головах у групи осіб, рупори, квадрати та лінії, подібні до кубізму;

- Посеред ночі сниться так само фрагментом двоюрідний брат. Знаю, що воює на фронті, але, схоже зараз має відпустку, тому він тут (образ хати, в якій він живе - дідова хата по матері). Знаю (з реалу), що він поранений був у руку. Хочу побачити шрам, але того не помічаю;

- Просинаюсь на сон, в якому щось їм ложкою з великою кількістю сметани.

Арль (Arles), Франція

Сон 21-220824 "Мішок борошна"

Я лягаю в кімнаті на двоспальне ліжко і засинаю з лівого боку, лицем до меншого краю (так само, як і в реалі). Але якоїсь миті сниться, що по праву сторону хтось тихо лягає і більше не видає звуків. Доволі сильне враження чиєїсь присутности, мало не до відчуття тепла, що почав огортати зі спини. Тепер просинаюсь на сторонній шум і перекидаюсь на ліву сторону, а на ліжку в реалі - нікого. Констатую про себе цікаве відчуття ілюзії, що творить уява під час сну.

Хтось приносить повний білий мішок борошна і ставить переді мною і малим хлопцем, а я кажу малому, показуючи на цей мішок: "Я хочу так, аби коли будуть у тебе проблеми, це виглядало саме так!"

21.08.24

Займаюсь різними справами у дворі батьківського дому. Знаю, що мають приїхати гості до баби Марії (давно померла), саме тому наведення порядку для мене є доволі відповідальним заняттям. Тепер займаюсь прибиранням якогось гілля, землі та листя біля льоху (в реалі давно вже його розібрали, зрівняли з землею та забетонували). Ось вже почали приходити перші гості, а я ще в праці й не готовий до їхньої зустрічі, так і займаюсь порядкуванням. Перші гості - це сигнал, що пора завершувати!

22.08.24

Арль (Arles), Франція

Сон 200824 "Фізичний біль"

Я в групі учасників, які навчаються нової технології обробки виробів з глини. Для цього треба поставити в піч на жар пательню, налити олію, коли нагріється, випекти в олії вироби. За мною спостерігає вчитель. Підходжу до печі, дивлюсь усередину, кажу вчителю, що не підготовлена пательня. Очищую від чогось зайвого. Хтось переді мною скористався і неохайно залишив, як є (знайоме відчуття з реалу). Ставлю на жар. Чекаю, як розігріється. Тепер кажу вчителю, що треба олія. Про себе дивуюсь, що сам вчитель якось не проявляє ініціативи контролювати процес. Тепер кажу, що треба олія. Тепер він проявляє ініціативу, каже: "Зараз принесу". У той же момент зауважую, що в печі вже стоїть велика пляшка соняшникової олії. Кажу вслід: "Не треба!", але щось приносить. У той же час я дістаю ту пляшку з печі й одразу наливаю в сковороду (правою рукою, лівша зробив би лівою, але таким дрібницям узагалі не надаємо значення). Проводжу процедуру на витягнутій руці. Поки наливаю, відчуваю, як рука затерпає і я, від важкости тієї пляшки, не можу її прибрати до себе: буквально німіє в положенні розігнутої руки, долоня слабне. Олія ллється далі та вже не в пательню, а проливається на жар. Виникає полум'я, насичене парами олії. Ліві дверцята причинені так, що перешкоджають, аби руку було б відвести в стону і назовні. Хутко лівою рукою висмикую праву і, як наслідок, відчуваю опіки, які швидко починають проявлятися на шкірі, спочатку червоними плямами, а ще трохи й помічаю незначні за розмірами пухирі. (Цікаво, що не завжди уві сні відчувається те, що бачиш, зокрема біль). Першим ділом думаю: треба прикласти картоплю. Хутко біжу до учнів, з якими навчаюсь, а вони в цей час якраз її масово чистять (так уві сні буває, що бажання перетворюється в образ). Прошу порізати на дольки картоплину, аби міг розкласти на опіки. Починаю рахувати червоні плями на руці, кажу: десять дольок. Подумки: може буде й одинадцять. Хлопець нарізає і, якби "по приколу", посипає нарізану картоплю сіллю. Для мене важливо швидко втамувати біль, а він знущається! Наново нарізає хтось інший і подає мені...

P.S. Якась можна легко зрозуміти сон - це компіляція побаченого з реалу, зокрема після перегляду вдень коротких відео на Ютюб: фізичний процес, коли розпечену кульку металу занурюють у ємність з олією + травмовані війною обличчя українських бійців та їхні історії. У додаток до вражень, поствідчуття: певний фізичний дискомфорт затерпання руки, під час сну, що, скоріш за все, й утворило ефект появи сновидіння.

Арль (Arles), Франція

Сон 170824 "Корейський серіал"

Дивлюсь якийсь корейський підлітковий телесеріал. Тепер якесь переконання, що переглянув перший сезон. Пригоди підлітків прості, подекуди смішні та дещо наївні. Починаю дивитися новий сезон, а з першого фільму - якась жесть. По-перше, нова обстановка і локація: дім, у якому вони зустрічаються зовсім інший. До кола тих самих друзів, що в першому сезоні, раптом долучається агресивне коло незнайомих хлопців. У якийсь момент ці хлопці не просто починають домінувати, а виставляють свої правила гри та поведінки. Видно наляканість і безпомічність першої групи, знайомої глядачам. У скорому часі, прямо в першому відрізку другого сезону, один із хлопців нової групи, з явними рисами авторитаризму, підмовляє "своїх", а настрахує "старих" героїв фільму, та ґвалтує дівчину. Настільки огидно змінились сцена, що я перестаю на це дивитися, але інтерес: як розвиватимуться події далі, залишається. Тепер, після скоєного злочину одні сидять собою задоволені, а інші перелякані. Раптом виявляється, що давня група з хлопців і дівчат спробували покликати когось на допомогу, пославши два відеоповідомлення з підтекстом, який мали б зрозуміти їх отримувачі. На тому короткому відео у форматі "Тік-ток" три смішних героя роблять кумедну сценку, щось на зразок фільмів Чарлі Чапліна, але двоє на тому відео і є їх отримувачами, чого не розуміють злочинці. Їм не сподобалось, що телефони залишились увімкнутими і щось вийшло з-під їхнього контролю, але за тими однаковими відео нічого змістовного не підозрюють. Як зрозумів, на цих відео були люди, які їх знали особисто. Якимось чином, аби посприяти вирішенню цієї страшної ситуації, наче опиняюсь у сюжеті фільму, а так, як не є його учасником, вільно виходжу з їхнього дому на вулицю та помічаю одного з героїв того відеоролика: міцний чоловік, який схилився і щось робить чи допомагає своїй дитині років десяти. Підходжу до нього, аби попросити допомогу для його знайомих, торкаюсь плеча, він розгинається та дивиться на мене, а це виявляється зовсім інша людина: кум колишнього мого директора, на якого працював десять років тому. Він має характерну усмішку "на всі зуби". Дивиться на мене, а я лишень вітаюсь і розумію якусь безпорадність, аби допомогти тим героям. Дивлюсь на його доньку, а в неї також зубатий рот, але щось не пощастило - не успадкувала від тата рівні зуби, навіть не усміхається. На тому прокинувся, почувши сторонні звуки з реалу.

Сон 130824 "Розуміння мистецтва"

Знаю, що десь поза домом коїться якийсь "армагедон", на який не в силах якось вплинути. (Схоже на відчуття з реалу, пов'язані з війною росії проти України, коли українські війська ввійшли в Курську область). Я займаюсь книжками і збірками, що видавали автори в часи, про які вже дещо призабув. Тому таке перекладання книжок мені повертає пам'ять про щось забуте. Десь поряд збираються якісь чоловіки і починають співати... Співають багато і довго. Сприймаю їх, як далеке відлуння (в реальному житті, колись давно, під квартирою, в якій жили, був музична авдиторія з фортепіано, отож, асоціації доволі подібні). На якомусь етапі з'являється мати і пропонує їм заспівати пісню інакше. Десь на ці слова покидаю книжки, які вже якось упорядкував, підходжу до них і слухаю, що починає розказувати мати. Подумки зауважую, що образ матері якось не похожий на себе: сива, але з акуратно зібраним волоссям. (В реалі - це зовсім інша жінка, але уві сні я її сприймаю, як свою мати, наче був героєм якогось фільму. Певні асоціації з образом директорки класичної школи з фільму "Усмішка Мони Лізи). Починає співати і доволі гарно. Пригадується, що за стільки років не згубила свій голос, адже з дитинства пам'ятаю, як ходила до заводського хору. (Спогад з реальности). Але тут починає свій спів ілюструвати рухами те, про що співає. Так вона хоче показати цим чоловікам, як треба співати. Я кажу до неї, що це давня (гротескна) театральна школа і вона давно еволюціонувала, і починаю показувати, як треба, адже маю сучасне розуміння театрального мистецтва. Розповідаю, що треба працювати менше рухами, а більше емоційним контактом, зокрема очима. (Професійний досвід з реалу). Вона мене перебиває на півслові і починає говорити до цих чоловіків щось своє. Отже, (яке знайоме відчуття, коли мене перебивають!) - ігнор мого розуміння мистецтва.

P.S. На ранок дружина сказала, що я мав храп, отже, слухав свої співи.

Сон 110824 "Зуби"

Раптом відчув у своєму роті якесь знечулення зубів. Починаю водити язиком по яснах і розумію, що вони хитаються. За якоюсь наступною оцінкою зубів у роті, збагнув мало не голі ясна. Відкриваю рот і бачу дещо нетипові зуби (як для реалу), які готові просто випасти. Деякі з них такі, що мають у собі глибокі отвори мало не до самих корінь, яких уже й не має. Дивно, але чомусь зуби видалися мені незвично довгими. Аби зрозуміти: що коїться? - якийсь зуб просто міг би вийняти пальцями і переставити на інше місце. Це мене дуже сильно налякало і неабияк збентежило: так я можу позбутися мало не всіх зубів!?

Сон 070824 "Мистецькі твори"

Йду з донькою коридором якогось закладу, схожого на навчальний. Наче супроводжую її до якогось викладача. Вздовж нашої дороги на стінах висять якісь художні роботи, але я на них не акцентую свою увагу, помічаю якби "краєм ока". По праву сторону заходимо в конкретні двері та зустрічаємо чоловіка, який сидить за столом. Вітаємось. Кімнатка невелика, але тут моя увага раптом і міцно натикається на малярську роботу виконану олійними фарбами у оригінальному, якомусь авторському імпесіоністичному стилі. Сюжет: в центрі полотна річка, яка наче розділяє образ надвоє, мазки лягають наче прямі короткі лінії згори донизу, а з обох боків впритул до неї мало не ідентичні одноповерхові будинки, які б у реальному житті видалися б банальними, написані мазком горизонтальним, а на цій картині, разом із річкою, що їх розділяє, набувають якогось глибокого філософського смислу. Більш узагальнено: небо і трохи дерев на краю полотна і дещо за будинками. Лише згодом роздивляюсь по стінах і бачу інші полотна в цьому ж стилі. Розумію, що для такого малого простору для таких робіт буквально мало місця і це "невелике" потребує реально щось більшого.

P.S. Після сну спробував зрозуміти стиль художнього мазка. Виконаний ніби так, що на мазок світлішого кольору згодом накладався другий мазок - більш темний, отож, тим самим створювалась глибина і немовби рух у просторі.

Пітешті, Міовені, Румунія

Сон 010824 "Тупикові ситуації"

Приснилась ідея для художньої картини: добре біло б намалювати образ Ісуса Христа з терновим вінком у вигляді мало не з лелече гніздо, в якому, можливо, лежать яйця. Підписати: "Гніздо всіх святих". Без яєць виглядатиме більш драматично.

Дзвонять з роботи і переказують мені, що маю зустрітися з чоловіком, аби йому допомогти вирішити питання оплати за комунікації (без конкретики: телефон, інтернет, інші комунальні послуги). Я наче працюю на фірмі, яка до цього має не пряме відношення (комбінований спогад з двох різних місць роботи). Дивлюсь на годинник: 12:00. (З реалу: час, коли зараз сходжу на обід). Зустрічаю цю людину, а вона на вигляд як сильно зайнята, починає: "маю дещо взяти вдома", "а тепер підемо ще туди", "а згодом підемо за адресою платити". Спочатку не зрозумів, що він так водить мене: дома бере якісь гроші, потім веде до іншої сім'ї, там веде розмову з вулиці через відсутнє вікно аж до рівня підлоги, що з нього падає якась дитина, наче і його, а я встигаю її зловити, підставивши коліно до стіни. У мене тільки починають виникати питання: він живе на дві родини? При тому, що одна близько другої мало не на сусідній вулиці? Нарешті ідемо до тієї фірми платити. Я там маю бути перший раз у житті, про що йому й кажу. Він каже, що так само знає де вони знаходяться, але так туди й не дійшов (лукавив). Зустрічаємо ще одного чоловіка, який туди йде. (Загалом, асоціації з будинками і вуличками нагадують рідне місто). Та контора знаходиться недалеко, у п'ятиповерховому будинку, в одній із помешкань. Приходимо туди, а це якийсь не такий будинок, який я очікував побачити. Написана назва контори, але так, що напис фарбою майже змився від погодніх умов. (Давні асоціації з реалу, коли в занедбаному будинку існувало лише кілька фірм). По дорозі цей чоловік дає мені гроші монетами і каже, що це та сума, що треба заплатити, і ділить її: це заплатити там за послуги, а ще заплатити там, за щось інше. Кладу в різні кишені, навіть не перераховуючи. Підходимо до тих дверей, а він притримує двері і каже, що тут нас зачекає. Заходимо в будинок, піднімаємось сходами, потім стрілочка вказує, що до тієї фірми ми маємо вийти на іншу сторону будинку. Якісь сходи, які ведуть у нікуди - глуха стіна, але поряд якийсь прийом, переходимо через нього і тепер починаємо сходами спускатися. Дивлячись на стіни і те, що все тут "убито", розумію, що це вже ніякий не житловий будинок, навіть не місце для офісу. Навіть якесь старе устаткування, яке припало пилом і стояло вже чорним, поставило в моїй уяві остаточну крапку: тут цієї фірми немає. Виходимо на двір, а там дитячий садочок: тепер, як "розуміємо", тут знаходиться ця контора. До нас долучається якийсь чоловік з правоохоронних органів, аби проконтролювати оплату. Трохи очікуємо назовні. До нас підходять якісь співробітниці цього закладу. Одна з них в короткій розмові сміється так, що показує свої нерівні зуби нижньої щелепи (виникає враження, що я її десь уже бачив, але без конкретики). Тепер нам кажуть іти у зовсім інше місце. Правоохоронних виявився ще той говорун! Підозрюю, що тут вже щось не так. Вирішую ще раз подивитися в кишені та порахувати гроші, які він дав: а це якийсь нещасний дріб'язок. Я навіть не знаю, яку ж суму він винен до оплати? Серед цих монет дві, якими узагалі я не розрахуюсь: треба злоті, а тут 5 лей, та 5 гривень, але остання монета в ексклюзивному виконанні - тематична та з позолотою. Вирішую йому обміняти їх на 10 злотих, що мав купюрою. Незвичні монети - колекціоную. Коментую це знайомому, якого зустрів ще на початку такої подорожі. Подумки про себе: гарно той чоловік "зістрибнув" від відповідальности, але таким був переконливим, зайнятим, балакучим "ні про ніщо", показово відкритим, а як виявилось - хитрим, який вже біля того будинку знав: фірми такої давно в тому місці не має, а підемо ми так далеко, що він нас вже не побачить, тому чемно притримав двері та пообіцяв нас дочекатися. Дзуськи! На тому сон і завершується. Нікуди таки й не дійшли.

Просинаюсь у домі баби Марії, встаю з ліжка і невідь-звідки мене обсідають оси. (Образ із реалу: будинок у якому зараз живу, будучи у відрядженні, має на даху гніздо ос, які поодиноко залітають і вилітають до моєї кімнати з вулиці). Їх так багато, що навіть треба обережно рухати руками. Я думаю про задимлення, яке оси не люблять, і в цей же момент бачу, як з вентиляційної решітки (в реалу - немає такого) починає набігати якийсь дим. Міркую собі: чому ж вони не кусають, а лагідно по мені повзають? І мені пригадується, що після купання, перед сном користувався дезодорантом. Видно, що він їм сподобався. Раптом чую на дворі алярм. Вибігаю на вулицю. В цей момент "перемикання" моєї уваги оси кудись зникають, навіть здивувався куди? Перед домом бігають батьки, а з під даху розсіюється дим. Встановлена сирена сигналізує двома червоними кольорами, подібний до таких, що ставлять на переїздах. (Без продовження).

Їду своєю машиною, поряд дружина. Дорога пряма, тому швидкість відповідна. Чомусь я повертаюсь сидінням у ліву сторону і керую правою рукою. Краєм правого ока дивлюсь на дорогу. На якомусь етапі переїжджаємо одне перехрестя, дорога звужується, за ним друге і раптом тупик у зелені ворота. Міцно тисну на гальмо і зупиняюсь прямо перед ними. Міркую: яка безвідповідальність: навіть не дивився на знаки, що супроводжували перехрестя і вказували на тупик. Виходжу з машини і пригадую, що я вже тут був (знову, як буває в снах, образ з реалу не знайомий, отже, снився в якомусь забутому сні): трохи пройтись назад і ми будемо на місці призначення.

Пітешті, Міовені, Румунія

Сон 310724 "Реалізація очікувань"

Вирішую зайти в їдальню, до якої ходять колеги. (Насправді, колеги уві сні виявились студентського віку. Без персоналізації). Дивлюсь: що замовляють, скільки коштує? Вирішую запитати те, чого, можливо, у хлопця, що продає страви, й немає, а чомусь захотілось: домашній сир зі сметаною і политий сиропом червоного кольору (вишня, малина - без значення). Саме наявність останнього мене й надихнуло на сир. Питаю про таку наявність, а він на здивування каже: є! - і виймає знайому мені упаковку, яку часто купую в магазині. Робить все, як попросив. Я даю 10 злотих, так як переді мною хтось купував на цю ж суму. Питаю: вистачить? щось треба доплатити? Відповідає: ні! Я ж підходжу до його столика і ще доливаю рештки сиропа зі свіжої відварених яблук. Дякую і йду до одного зі столиків їсти. 

P.S. Після пробудження подумалось: варто на днях докупити і зробити собі таку страву, яку у відрядженні собі ще не вигадав до асортименту страв. З реалу: бачив, як колега доливав у воду сироп. Інший колега ходив пару днів тому до їдальні, купував на винос. Отже, сон - це певною мірою складання пазлів з побаченого в реалі, за принципом бажань, які хотілося б здійснити.

Я з батьками йду вулицею і бачу на повороті вправо до іншої вулиці свій "Форд Фокус". Питаю себе: коли ж я його тут залишив? Кажу, що зараз ним поїдемо! Підходжу ближче і розумію, що трохи він тут застоявся: присипаний листям, щось не так на задніх сидіннях. Починаю щось прибирати. Доходжу до капоту, а його там немає, як немає узагалі мотора й іншого, що мало б там бути. Цієї миті розумію, що насправді ж це не моя машина! Кажу батькам: нікуди ми ним не поїдемо!..

Я в якомусь хостелі, що нагадує невеликий приватний дім. Якась мешканка цього дому (без конкретики), а заодно й дотична до інших батьків школи, до якої ходить донька, які організували своїм дітям відпочинок, каже мені: "Зараз буде їхати автобус з нашими дітьми!" Вибігаємо на вулицю, а я лише там зауважую, що є лише в домашній довгій футболці й без штанів або шортів. Зупиняється автобус, і я бачу доньку якраз біля вікна автобуса. Відзначаю подумки про себе: яка ж вона в мене красуня! Батьки, що стоять, як і я на вулиці, машуть своїм дітям привітно руками. Я також. Донька робить великі очі, показуючи в чому я вдягнений. Я ж показую руками: що зробиш! Тут надходить наступна пропозиція цієї ж співмешканки хостела: можна сісти на трамвай і їх наздогнати! (Ідея алогічна, але я чомусь погоджуюсь). Сідаємо на трамвай, а він нас завозить невідомо куди. Добре, що це лише одна зупинка: лише переїхали міст і заїхали у незнайомі мені вулички. Я міркую: і де ж я тут в Румунії зрозумію, як повернутися? Вже якось сам пробую зрозуміти: де знаходиться зупинка у зворотню сторону, адже колія лише одна, і бачу, що наступні трамваї їдуть нею так, як попередній - звідти, а не туди? Починаю ходити вуличками, аби зрозуміти логіку трамвайних колій. Питаю себе: а яким номером їхали? Тут помічаю зупинку, де з'являється та сама знайома (абстрактний образ). Пару людей на зупинці польськомовних, що мене приємно здивувало. Підтвердив у них здогадку про правильний напрямок трамваю. Дивлюсь на себе, а я вже в джинсовових штанах, і не ясно чому та коли? Всі вирішили зайти в подарунковий магазин, що знаходився поряд зупинки. Я в тому ж числі. Розглядаю товар. Вирішую купити дружині подарунок. Сходу вибираю різьблену коробочку з тематичними фігурками на ній. Прошу запакувати. Поки пакують, як бонус додають ще один невеликий подарунок (конкретика відсутня), а ще один подарунок готує до самої коробочки, адже йде разом із замовленням. Для мого вибору показують друковані листя дерев на матерії у вигляді вирізаних крапельок, із яких мають мені зараз зробити птаха. Форма крапельок - це майбутні крила. Вирішую запитати:

- Скільки це разом коштує?

- 800. (Цифра без валюти. Я уві сні думаю про злоті, хоча в Румунії леї, але за курсом - доволі близько).

Хтось додає, що це - найдорожчий подарунок.

Я відмовляюсь брати ту коробочку, але хочу, аби зліпили птаха. І все ж таки хочу щось купити ще. 

- А можна до птаха брелок?

З гумором показують: 

- Маємо лише таке! - а по факту - це якісь масивні вироби з дерева.

Показують і перераховують вголос, що там лежить ув одній коробці...

- ... а це ґонґ.

- Якраз його й хочу взяти!

- Справді?

- Покажіть, які вони є!

Показує.

- А є лаковані?

Вже починають так показувати, наче я їм морочу голову.

- А покажіть ближче!..

Тепер іду розраховуватися, а на столі (розрахунку) лежать ключі, які нагадують один в один ключі від мого Форду (повтор із машиною в одному сні). Перевіряю, чи свої маю на місці. Тепер придивляюсь до них уважніше і розумію, що металева частина якась закоротка - певно, бутафорія. Хтось з працівників мені каже, вказуючи на ті ключі:

- Та... - це пульт до нашого радіо!

Пітешті, Міовені, Румунія

Сон 300724 "Вбивство чорного павука"

Наче я у домі батьків. Місце впізнав лише за кімнатою, де стоїть газовий котел. Дивлюсь у сторону котла. Зліва від мене по підлозі біжить павук і хоче пірнути в невелике бетоноване заглиблення, в якому стоїть котел. Павук незвично великий, чорний, з цупкими лапками та білими крапочками, що нагадують очі. Такого ще ніколи не бачив. Хапаю якийсь садовий інструмент, подібний до сапки (в реалі там можуть стояти лише віник, швабра і савок) і починаю його миттєво наздоганяти, щоб прибити. З першого разу не вдалося, лише трохи відтягнув до себе. Він не змінив траєкторію руху і знову почав бігти в сторону котла. З другої спроби: траск! - і розрубив його навпіл. Страху, як такого не було, лише переляк на несподівану появу жахливого самозванця. Побачивши дві його половинки, сильно втішився. Враження від побаченого уві сні настільки було яскравим, що "свіжим" виглядав аж до ранку. (Записав удень).

Пітешті, Міовені, Румунія