Сон 040325 "Внутрішня «служба розвідки»"

Робота біля конвеєрів (враження з реалу). (Традиційна малозмістовна інерція по праці).

У продажу з'явився захист від шкідників, що заводяться в крупах. Дивлюсь уважніше на товар, а це - тонка фольга. Одразу пригадую, як про цей метод розповідав колега, згадуючи свою бабцю, і називаючи його "народним". Одразу уві сні виникає думка: тепер і це комерціоналізували!

(Цікаве спостереження, яке варто дослідити: з'являється образ, який оживляє спогад і акурат у форматі правильної теми. Так, наче незалежні образи "вимацують" ґрунт особисто актуального. Це не просто "робота генератора" мимовільних асоціацій, а конкретна "служба розвідки", яка шпіонить у нашому внутрішньому світі).

Наче в мене день народження. Давня знайома О.Ю., колишня колега моєї дружини, принесла мені в якості подарунка серію книжок із вивчення англійської мови. Гортаю сторінки, бачу тексти гарно ілюстровані малюнками, але без тлумачення. В комплекті - CD-диск.

Дружина каже, що це найкраще, що знадобиться їй у праці. Я ж дивуюсь: "Ти ж не читаєш англійську?" (Фаховий предмет викладання - німецька мова). Тепер із цими книжками я з дружиною опиняюсь біля "Глобала", на центральній вулиці рідного міста. Так, наче стоїмо з тим біля ятки, де в асортименті продажу також лежать і ті книжки. Але тут "ятка" (уві сні) сприймається не як торгова точка, а місце знайомства з послугами, які ми пропонуємо, зокрема, вивчення іноземних мов.

Наче продовження мого дня народження. Йду купатися до лазні. По виходу з неї бачу дружину з її подругою (можливо, та сама - колишня колега). Дружина, дивлячись на мене, недоречно жартує так, якби не для мене, що "я такий покупаний, що сьогодні буде неймовірний секс". Без моєї відповіді (що тут коментувати?): подумки постає аналітика цієї фрази, де в підсумку себе запитую: "Чому жінки перед кимось поводять себе інакше, аніж перед своїми чоловіками?"

Поряд замку Château d'Avrilly, Trévol, Франція

Сон 030325 "Розбити та полагодити"

Приходжу до якогось намету в центрі міста. Холодно. Запалюю там свічу. Відчуваю як з'являється тепло, коли відходжу - його відсутність. (Можливо, враження під час сну від власного тіла). Приходить незнайомий чоловік. Він так само сильно змерз. Невже і він релігійний? - подумав я. (В реалі б так не подумав). Яка різниця, коли хтось хоче зігрітися? Запалюю другу свічу. Бачу, як плавиться віск, бавлюсь з його перекладанням і додаванням, аби вогню і тепла стало більше.

Хтось бере інтерв'ю у російського співака (з ізраїльським паспортом) Андрія Макаревича, яке він дає біглою англійською мовою зі доволі жвавою думкою. (Про себе ж знаю, що серед російських імперців немає опозиціонерів, таких, як він). Дивлюсь на нього, як він постарів, і подумки зауважую, що в його роті просвічується відсутність бокових зубів. Міркую: невже він такий бідний ("бідося"), що не може полікувати зуби?

Демонтаж старої будівлі. Працює трактор + ручна сила. Тут у мене своя робота - не характерна аби вручну. Разом із тим я знаю, що міг би бути кориснішим. Щоразу повертаюсь поглядом до того, як працює трактор, що розбиває стіни. На цьому тлі археологи, що працюють з архівом (дивне поєднання професій), кажуть, що кожний мешканець цього міста мав у минулому в пакеті медичного забезпечення гарантовану від свого лікаря "скриньку погребальну"... Тепер потреба розібрати стару машину. Зокрема ніхто не може розбити загартоване скло. Всі б'ють, але нічого не виходить. Пропоную свої сили, але керівник відмахується, що це безнадійно. Візуально на склі знаходжу слабке місце для удару та його розбиваю. Знімаються майстрами всі елементи, що дотичні до цього вікна. Збираються докупи, аби показати їх безпосередньо на заводі "Шкода". Місце події раптом опиняється біля центрального входу до цієї фабрики. Автомайстри беруть усі елементи з собою і несуть на прохідну, аби в подальшому знайти документацію на заміну.

Тепер опиняюсь в якомусь моргу, де патологоанатом досліджує кишківник старої людини. (Чомусь виникли спогади про діда Григорія, хоча враження з іншого реалу: зокрема одному фрагменту з фільму).

P.S. Сон надихнув на таку думку ::

Складність снів відображає складність психіки (людського розуму). За собою впізнаю певну послідовність думок, що використовую для складання гумористичного погляду на світ.

Поряд замку Château d'Avrilly, Trévol, Франція

Сон 240225 "Чистота і порядок"

Готусь в незнайомій сім'ї виховувати чужу дитину, але разом із тим вирішую написати дитячу книжку про Кицю Портоптиху. Навіть починаю на ходу складати віршики: 

"Яке б не трапилося лихо,

На поміч прийде Портоптиха..."

Просинаюсь і дивуюсь такому імені для котячої героїні. Одразу намагаюсь вловити логіку словотворення: найближче відповідає слову портки (буквально - полотняні штани); можливо, з натяком на прибирання і прання та певний "котячий" протест.

Хлопець їсть чіпси. Дієтологи цікавляться: 

- Скільки ти їх з'їдаєш? 

- Багато, друже багато!

- День, два?..

На що він усміхається, що навіть цифра в днях доволі занижена. Таке враження, що це його основний продукт - він все їсть з чіпсами!

Його здоров'я, а зокрема зашлакованість організму, ілюструє його свідомість: його кімната, в якій живе, виглядає так само засмічено.

Хтось робить зауваження щодо чистоти його помешкання. У відповідь він наголошує на тому, що це його територія. Хоча дім, в якому ми тимчасово живемо, винайнятий на період нашої роботи і сприймається нами, як дещо чуже, а окрема кімната - як певна приватна територія... вже не витримую та гостро виправляю цього хлопця: "Наш дім!!! Ми живемо!!! Адже - це (будь-де і якими є) наша країна!!!".

Поряд замку Château d'Avrilly, Trévol, Франція

Сон 230224 "Розкриття прихованого сенсу"

Творець сиру викладає свої продукти в коло зодіакальних знаків у вигляді дванадцяти місяців, де на честь наступного місяця винайшов новий сир і саме так хоче презентувати його своєму конкуренту у приготуванні сирів. (Певна асоціація, навіяна моїм перебуванням у Франції і фрагментом з документального фільму про шанувальників сирів).

Після перегляду іншого документального фільму про функціонування кішківника, на ранок приснилося, що трапив у таку ситуацію, де лежачи просто (без переконання, що на операційному столі), маю відкриту частину свого живота і можливість торкнутися свого кішківника. Хтось (з натяком на медичного спеціаліста) мені каже: "Ти маєш чудову нагоду це зробити, відчувши їх (кишки) на дотик". Спочатку розумію, що це не реально, адже лежачи, не бачитиму того, чого торкатимуся. Але (як уві сні буває: новий намір→новий образ), мить і я вже дивлюся на своє тіло збоку і таким "боковим" поглядом (який тут зв'язок із мозком? - загадка) можу оперувати своєю рукою, дивлячись, як торкаюсь свого кишківника. Погляд настільки просторово гнучкий, що тепер я дивлюсь на все зблизька, зокрема на початок свого кишківника, детально розглядаючи кровоносні прожилки на ньому. (Насправді, від медицини я є далеким і певна яскрава деталізація, яку побачив уві сні, є дещо віддаленою від реальности, але знову ж таки для мене це яскраво ілюструє, наскільки мозок уміє рекомпенсовувати досвід, яким не володіємо).

P.S. Такий сон чудово ілюструє, наскільки те, до чого ми пізнавально дотикаємось у реальності, формує наповнення сновидінь.

Поряд замку Château d'Avrilly, Trévol, Франція

Сон 210224 "Втрати та можливості"

Під час засинання думки переносяться в напівсон. Ненав'язливо міркую над тим, що кожне місто завжди має свою чарівність, навіть якщо воно й буденно промислове. Наприклад, останні роки я довгий час живу в місті, в якому переважно його обличчя формують склади, адже знаходиться в чудовому місці перетину автострад. Навіть його назва та історія пов'язані з дорогами. Якщо Вроцлав позиціонує себе, як "місто гномів", чому б Ґлівіце не "місто складів"? (Десь на цих міркуваннях потрапляю в сон. Де в сновидінні виникає цікава ідея для реалізації в реалі). Зробили в центрі міста мистецьку комп'ютерну інтерактивну анімацію, де будь-який перехожий може на пульті пересунути на великому моніторі (у вигляді телевізора для сцени) "сценарні" кубики (рівнозначні технічному поділу, адже великий монітор складається з багатьох менших), де стихійно за тим починаються діяти усілякі з'яви: водовороти, ріст квітів, втеча веселих іграшок, коні, дороги абощо. Якщо ніхто не підходить до пульта і не тисне на кнопки, життя на моніторі міняється за алгоритмом випадкових чисел. (Туди ж можна задіяти і ШІ).

Якось незвично облітаю доволі старий дерев'яний дім, хоча під дахом, але без вікон і дверей. Дерево, з якого цей дім складений, настільки старе, що набуло темно-коричневого кольору. Невідь-звідки отримана мною інформація (переконання), що дім аварійний, спонукає бачити в тому дереві не просто давнину, а мало не трухлявість. Така уява спонукає відчувати цей дім мало не на дотик, зокрема й підлогу, що сиплеться під ногами. Раптом пригадую (можливо, забутий сон), що колись я був у цьому будинку і розглядав його, як варіант проживання для своєї родини. Невже тоді я не все розумів і не бачив стан цього дому? Такий необдуманий тоді крок був би жахливим...

Приготування їжі з картоплі. (Цікава історія, що забулась).

Якась дивна логіка, пов'язана з порядковою послідовністю в предметах. Одна з таких дій: прокладання кабелів, де перший стане останнім, а вискочить на місці кнопки до управління...

Поряд замку Château d'Avrilly, Trévol, Франція

Сон 200225 "Загроза творчим намірам"

Я якби по-родинному в когось в гостях. Хазяїн однієї господи під вечір любить відвідувати своїх сусідів, виключно для чоловічих бесід, до яких долучаються інші чоловіки - господарі найближчих садиб. Одного дня вирішує навести лад у себе на подвір'ї, а заодно і в одного з сусідів. Так звучала офіційна версія. Дає мені невелике завдання розчистити від сторонніх предметів місце на своєму подвір'ї. За розвитком подій розумію, що так вирішили зробити на кількох подвір'ях одночасно (як наслідок тихої чоловічої змови), зокрема підготувати місця для виноградників, аби в майбутньому лоза плелась так, аби творила арки. Того вечора в багатьох вийшов плодовитий день, зокрема у жінок - день стрижок. Тепер вечір. Стою з кимось на подвір'ї і раптом бачу в темно-синьому небі ракету з яскравим хвостом, яка спочатку летить спокійно, потім розганяється, робить поворот і різко падає до землі... (Пізніше припустив, що швидкість залежала більш від куту мого споглядання за траєкторією польоту). Долі секунд. Одразу розумію, що це атака на місто. (Уві сні артикулюю назву, хоча нічого спільного з реальністю). У всіх очікуване відчуття вибуху... От-от... А насправді - ракета з шумом падає в озеро. Навіть виникло смішне "бульк", на відміну очікуваного "бабах". Виникли припущення: може росіяни цілилися в міст?.. та однозначно - в центр міста... Ті, хто сиділи вдома і стригся - навіть не відчули цієї події. Молоді та ініціативні вирішили одразу піти в місто та подивитися на місце падіння. Виявилось, що ракета впала навпроти великої зупинки, а на озері (раптом виявилось, що уві сні зима) залишила пробиту в льоді лунку характерного круглого розміру з крильцями.

Поряд замку Château d'Avrilly, Trévol, Франція

Сон 190225 "Мистецьке явище"

Колега (нічого спільного з реальністю, таке уві сні переконання) знайомить мене з діяльністю свого шефа. Спочатку усно, потім з візитом. Після одного такого відвідування розумію, як вся та структура проникнута криміналом. Мало не того ж дня стаю непрямо залученим в їхню діяльність: вже маю банально дочекатися людей, яких завіз на ту фірму. Поки чекаю, виймаю машину з болота і ставлю на сухіше місце. Авто, яким приїхав, це білий бус, а поряд нього - впоперек інший - темнішого кольору. Раптом підходить згаданий колега, показує натяком на другий бус, і каже мені командним тоном (без права вибору):

- Береш машину і будеш їздити з їх (від тієї фірми) представником збирати гроші шефа!

До себе подумки: 

- Оце залетів: тепер буду всюди "торгувати фейсом", ще й так, що всі мене знатимуть, а коли їм заманеться, зможуть "передати" йому (цьому шефові) привіт...

Інший "колега", що займався такою роботою раніше, додає:

- А хто винен, що ти маєш кращі бойові позиції?

Так, наче Оксана Забужко живе в Житомирі на вулиці Київський (десь між ЦУМом і Театральною - таке переконання), а все тому, що все життя мріяла працювати в ЖДУ (Житомирський державний університет імені Івана Франка). Уже має передпенсійний вік і такий крок виглядає, як втеча в тихе місто (в порівнянні з Києвом). Десь на тлі такої інформації моя дружина спілкується з одним представником начальства ЖДУ в тоні докору: невже не було жодної можливости за 18 років (чомусь така цифра) здійснити мрію Оксани Забужко, аби вона працювала в університеті? На що в того начальника якщо не мовчазний подив, то дивний ступор: наче погоджується з усім, але начебто зробив би все, якби знав про такі мрії відомої дослідниці.

Одразу на тлі цього сюжету виникає історія мистецької спілки двох художниць, чиї авторські роботи були привласнені кимось, на кого раніше працювали, а отже й тим самим передали свої авторські права. Тепер одна з колишніх митецьких робіт виглядає як пів ляльки - лише нижня частина від пупа (який, здогадуючись, знаходиться під одягом): виразні сідниці в картатих стрейч-шортах, стегна і довгі ноги, які закінчуються туфлями на високих підборах. (Якби осучаснена версія трипільської баби. Асоціація виникла лише тоді, коли записував сон). Сама іграшка, більш, як мистецьке явище, а не для дітей, продається з віршем на підтримку жінок, в якому починається розповідь так: "Я та, що має...", а далі перераховуються такі природні риси жінок, які для декого (більше з натяком на стереотипи чоловіків) можуть бути причиною для недоречних жартів, наприклад, збільшені стегна або їх відсутність. (Вірш доволі жіночний за духом і змістом, такий, що явно писала жіноча рука). В контексті того, що сама лялька зазнала "переслідування" і від неї вимушено залишилась лише половина, та заради збереження тривалости існування творчого доробку, репрезентація цієї ляльки таким віршем робить її в рази повною сенсів з неймовірно сильним акцентом "фемі". 

Поряд замку Château d'Avrilly, Trévol, Франція

Сон 180224 "Наведення ладу"

Напередодні уві сні батько готував каву з мелених зерен у незвичний спосіб, що полягав у вживанні незвичних посудин... (Можливо, відгомін з реалу, коли в магазині зі сучасним електрообладнанням побачив незвичний кавник для заварювання на гарячому піску).

Так випадає, що я вирішую хазяйці допомогти в її ресторації протерти вхідні двері, випадково зауваживши на їх непрозорому вигляді. (Щось подібне зауважив у реалі, як дивний недогляд з боку маркетингу). При цій же нагоді маю гумові латексні рукавиці, які під завершення ще й вивертаю на внутрішню сторону, аби зробити усе максимально чисто, після чого вирішию їх помити. Тут вже й хазяйка сама вирішила долучившись і довести скло до повної прозорости. Там же в ресторації заходжу в приміщення, подібне до окремої їдальні, щоб там, маючи окремий кран з водою, умити руки та рукавиці. Чомусь так само, з наміром навести чистоту, сідаю до одного столика, аби навести блиск на його поверхні, а заразом зауважую, що за ним сидить якась француженка... Тепер зауважую, що на цьому столі закінчились серветки, а ця дівчина якось передбачувано мала їх узяти так, що ця раптовість виявилась зрозумілою мені в секундах. Оперативно встаю і з іншого столика перекладаю серветки до цього, але не всю коробку, а певний пучечок з кількох на раз. Верхня серветка якось кумедно зіжмакується, бо ж я хотів її розрівняти, та з поспіхом - не вийшло. Ця поведінка читалась дещо смішно, наче добрий намір навмисно дотриматися етикету. Коментую з тим же гумором: "Сервіс!..", - адже розумію, що по-французськи мені не вдасться сказати більше. У відповідь дівчина посміхається і пробує щось відповісти французською, але наприкінці чую пару польських слів: "Niebieskie Mazury". Тут вже я після здивування повноцінно долучаюсь зі своїм знанням польської... За усмішкою бачу, що їй такий несподіваний оберт подій подобається. Питає: звідки я? Відповідаю... На що здивовано перепитує: "О, istnieją niebieskie Gliwice?..". Якщо в порівнянні з Мазурами, то я заперечую, не до кінця розуміючи підтекст того "niebieskiego" ("синього"). Додаю, що Шльонськ має свою неповторну оригінальність, але її розуміють лише ті, хто закоханий в промисловість цього регіону.

Накриваю святковий стіл, перед цим готую різні страви. У мене з кимось для приготування окремий стіл, від якого переносяться блюда на головний. Приходять гості. (Якась напівконкретна асоціація з батьковим домом і його колом спілкування. Суттєва відмінність: уві сні себе почуваю ані дитиною, ані підлітком). Ще трохи і майже всі блюда за новим столом. Я ще міг би затриматися у приготуванні ще кількох страв, але мене вже запрошують до святкового столу. Вмикають світло, а його немає... Здогадуюсь, що треба закрутити лампочки, які наполовину виручені з патронів. Отже, справа зроблена, але світла все одно мало. В трьох місцях, де мали бути по три лампочки, фактично було по одній. Тим більш, одна з наявних трьох - виявилась несправна. Подумки: а були ж часи, коли батько любив за столом, спеціально для гостей, багато світла!

Поряд замку Château d'Avrilly, Trévol, Франція

Сон 120224 "Впертість і розчарування"

Дружина отримала в подарунок куртку, яку за чужою рекомендацією вирішила пофарбувати. Усе б майже нічого, але коричневий колір куртки вважався не відповідним, поки не почала фарбувати (на має здивування) у той же колір, але на тон інший... Питаю, чи є в тому щось добре? Але бачу, що намір сповнений впертістю довершити справу з цим експериментом до кінця. Наступний крок узагалі мене здивував: якщо спочатку пробувала нанести "новий" колір мало не спреєм, то тут я помічаю, як куртку вже починає окунати в посудину з фарбою. За цією дією слідує наступна, яка ще більше викликає в мені здивування: одягає її на себе... Я коментую про хибність всього цього наміру, але до останнього спостерігаю невпинну та непохитну впертість. І як очікуваний наслідок: одразу бачу, як жива фарба на куртці стікає і переноситься на нижній одяг... Лише після цього зауваження прислухається до того, що кажу і скидає її з себе.

Поряд замку Château d'Avrilly, Trévol, Франція

Сон 070225 "Весілля не буде!"

Сон завершується словами, адресованими до мене: "Ти тільки вибудовуй позитивні враження і натхнення само буде знаходити (для тебе) місце!"

Наснилось, що від якоїсь втоми від життя запропонував однокласниці (сусідка, чий батько мало не формально є моїм хрещеним) на другій половині життя вийти за мене заміж. Тепер йдуть активно приготування до весілля. За вікном бачу, як бігає мати майбутньої нареченої. А тут раптом, сидячи на одному місці, мені доходить, що я не можу взяти з нею шлюб, адже є одруженим! (Відчуття одружености уві сні виглядало, як довга розлука, коли кохану людину не бачиш довгі-довгі роки, аж так, що мало не забуваєш про її існування). Якось приходжу до них додому, бачу якісь непевні кімнати, чомусь більше схожі на підвальні приміщення. (Відчуття локації того дому майже так само, як і в реалі). Я босий, адже при вході завжди роззуваюсь, тому, зауваживши якість сірої підлоги, не йду по ній, а тепер легко над нею літаю. Якби ходжу, але не дотикаючись бруду. (Неприбраність якби не буквальна, а за відчуттями, що краще по підлозі не ходити). В одній з кімнат помічаю незнайомих мені людей. Одна з яких (дівчина), на якомусь етапі мого там перебування спробувала вкрасти мій телефон. Одразу це вивів на яв, і свім це схоже не сподобалось. Для них якби не мав так чинити, оприявнюючи цей злочин). Висловив усім присутнім, хто там був, зокрема і матері нареченої, нове та остаточне твердження: "Весілля не буде! ... Так буде краще!" Повертаюсь до себе (до дому, якби батьківський дім). Міркую: як то вийшло, що я запропонував їй "руку і серце"?.. Ані логіки, ані почуттів, можливо більшість пар так і утворюються - від нуди?.. (На слові "нуда", записуючи сон, спливає образ колеги, з яким почав працювати. Може звідси виникає образ: мусиш з ним бути (працювати), адже іншого вибору не існує?).

(Засинаючи знову, прокручую деталі цього сну так, що сюжет доповнюється невеликим сценарієм).

Сиджу і розповідаю всю ці історію своїй матері та сестрі. В результаті мати фиркає, висловлюючи незадоволення як самим наміром, так і наслідками, та кудись іде.

Живучи в дуалістичному світі ми можемо стверджувати, що життя складається з умовно чорного та білого: успіхів і проблем, щастя і горя, любови та ненависти тощо. Отож, і підступаючи до тлумачення (розв'язання) снів так само треба оцінити та виявити скільки умовно "білого" та "чорного", "доброго" чи "злого" мало місце уві сні. Найлегше це вдасться зробити, надавши сну епітети. (Це я б відніс до 11 (додаткового пункту) "Як тлумачити свої сни", які були опублікаваними раніше).

На прикладі сьогоднішнього сну пошук епітетів виглядає так: спонтанний, забудькуватий, не розсудливий, неприємне (місце, люди, обставина), хоча все це на тлі підготовки до чогось виняткового в житті (весілля) і решта з іншою полярнісю: обережний, самокритичний, однозначний, справедливий, приватний (телефон, можливо, як алегорія на право "першої" дружини), відвертий. Отже, тут також напрошується інша градація "чорного" і "білого": після "оговтання" виникає розуміння, що власний простір є чистим і ніхто його не має права порушити, а зовнішній світ і обставини - є ворожими, як щодо наміру чужих мені людей, так і рідних, навіть ув особі матері, можливо, сестри. Цікаво, що образ власної дружини уві сні, це майже як образ Дульсінеї Тобоської для Дон Кіхота - єдино коханий, але неймовірно далекий.

Поряд замку Château d'Avrilly, Trévol, Франція

Сон 040225 "Для кращої долі треба бути мисливцем"

Містично-релігійний сюжет, де хлопці, аби обрати кращу долю, ходять до лісу, в якому на деревах ростуть залізні тарілки в дещо східному стилі (з реалу чітка асоціація з натюрмортом, на якому один з намальованих моєю донькою предметів саме такий і має вигляд). Але це не все. Такі тарілки іноді недозріваючи падають на землю невеликих розмірів - якщо таку брати, це напряму пов'язано з обранням собі дівчини (можливо, спрацювала простонародна фраза: "як йшов, таку й здибав" - уві сні вона не фігурувала, але має пряме розуміння - краще ті, що просто так падають на землю - не брати!). Для кращої долі треба бути мисливцем і підстрелити на дереві найбільшу тарілку. Але при всьому цьому є переконання: якщо підстрелена залізна тарілка матиме найбільше ушкодження, а саме найбільших отворів, тим доля буде найкраща - в рази і рази краща - дивлячись на тарілку, наче на долоню і читаючи на ній "лінії", а насправді отвори, долі. Цю тарілку беруть із собою додому на видне місце. Отак опиняюсь свідком, як хлопець підстрелює собі одну таку тарілку, а ушкодження на ній чисельне, так, що вибито цілий кавалок металу від центру і аж до краю. Він серед усіх хлопців на полюванні - щасливчик долі. Інші йому навіть дещо позаздрили, в позитивному розумінні цього слова. Раптом, як опиняється у нього в руках та тарілка, з'являється невідь-звідки дівчина, і поводить себе так, наче вони знають один одного вже багато років. Підбігає така ж щаслива до нього, аби розділити з ним його радість. Якби виходить так, що саме ця дівчина і є його найкращою долею - найкращою судженою в усьому світі.

Новий сюжет сну, за переконанням, якби дублюючи сюжет попереднього, але події розвиваються в храмі, де хлопець шикує порох в якийсь саморобний механізм у вигляді шпильки. (Чомусь виникла асоціація з подібним у дитинстві, як між двома болтами і однією гайкою між ними запаковували сірку (попередньо очищуючи їх із сірників) та кидали подалі від себе на асфальт так, що при падінні болти між собою докручувались і відбувався незначний вибух, або ж ефектний хлопок).

P.S. Загалом схоже, що наснилося під певним враженням від польського фільму про сілезькі повстання на початку ХХ ст.: "Sól ziemi czarnej", яку так перед сном і не додивився - відклав на наступний день.

Поряд замку Château d'Avrilly, Trévol, Франція

Сни 29-310125 "Втрата контролю"

Спочатку моя машина крутиться на льоду. Потім я нею спокійно керую пультом, йдучи поряд неї, так наче ножицовим вузком для монтажних робіт... А на останок зауважую, як телефон випадає з моєї кишені.

Окремим фрагментом поряд стоїть мати, в якийсь момент починаю відчувати обережний дотик її руки в районі шиї, а далі - мало не її обличчя і подих. (Дивне сприйняття, з огляду на мою до неї "дистанцію" в реальному житті. Можливо, "навіяно" від дружини, яка крізь сон могла дихати в мою потилицю). 

290125

Заходжу в незнайомий дім, а при вході в під'їзд - прохідне приміщення, в якому одна дівчина сидить навпочіпки, а друга стоїть. Дивлюсь на першу дівчину, а в мені починає закрадатися сумнів: чи вона не хлопець, адже з довгим волоссям і доволі чоловічим підборіддям? Вже збираюсь виходити в коридор, навіть привідчинив двері, як дівчина, що стоїть, щось до мене коментує. І формулює це так, наче це торкається дівчини, що сидить. В цей момент у відповідь висловлюю свою підозру, яку просто з нагоди й не виказував би. На що вони дещо пофіґістично сміються, адже хто я такий для них? - пройда.

300125

Перед сном активно займався переглядом на сайтах вищих навчальних закладів для доньки. Проснувся десь о другій із розумінням, що й далі уві сні не покидав цей процес. У голові крутилися фрази спеціалізацій: "Psychologia w biznesie" (на що звернула увагу донька, але так і не промоніторив ті виші) i "Zarządca" (але це слово конкретно виникло саме уві сні. Можливо, коли гортав різні назви спеціалізацій його і зустрічав, але ще не міг пов'язати його конкретику, як бизький варіант орієнтовно бажаної спеціалізації). 

310125

Сон 280125 "Вороже очікування ззовні"

Я з другом на початку дня спостерігаю в місті хімічний викид в атмосферу. Тепер я з дружиною виходимо на закупи. Супермаркет за архітектурою схожий на давній храм. Коли з нього вийшли, раптом побачили руйнування цієї споруди, а зокрема починаємо розуміти причину: стався якийсь неймовірний вибух десь за ним. Високо до неба почала підніматися чорна хмара, що стала видовжуватися в нашу сторону, набуваючи подіби лисиці, зокрема виразно проглядались риси голови. Це нас страшенно лякає і ми починаємо втікати. На шляху виникають довжелезні та широкі сходи вниз. По якій дорога вела кудись у парк. Зустрічаємо якогось чоловіка, який, як ні в чому не бувало, йде на закупи до того ж супермаркету. Всі біжать, як і ми, а він безтурботно йде "проти течії". Це нас трохи дивує. Прибігаємо додому, аби зібратися і виїхати з міста. Дізнаємось, що з транспортним сполученням починається колапс. Навіть для літаків скасували всі рейси, настільки небо зчорніло після того вибуху. Люди починають формувати мінігрупи для захисту. Дехто коспірологічно доходить до того, що одягає "маскарадні" маски аби приховати своє обличчя. У мене виявилась маска у вигляді малюнку приспущеної медичної маски, як то дехто носив при ковіді, де наче було видно лише ніс. У колеги (без конкретики), який з'явився біля нас знову - маска була з намальованими чорними вусами. В суспільстві наростає ворожість. Ми виходимо з дому тікаємо через вікно, а про ходу починаю пригадувати вулиці міста, як краще покинути місто в такий непевний час.

Колега (без конкретики), як знавець довго щось розповідає і доходить до такого висновку, що "зараз все більше колекціонери купують довгі літаки. І чим довші - тим краще користуються попитом". Зі сказаного підсумовує: "Напрошується висновок, що у чоловіків зараз щоразу стає менший пеніс".

Фрагментарно: опиняюсь на даху ангару для невеликих приватних літаків і вирішую ще раз поправити сигнальні червоні лампи. (Незаперечний повтор з реалу, але поправок на думку начальства начебто не потребували).

Готується літак. Групою маємо летіти до Франції. (Очікування поїздки - з реалу, хоча атотранспортом). Помічаю, що колега чомусь узяв із собою багато помідорів. По дорозі зустрічаємо групу з району, яка починає до нас кидати понти. Як продовження: показувати ставлення, розтираючи на асфальті умовний окурок. Один з них вирішує публічно в нашу сторону справити малу потребу. Я його заламую і веду в поліцію. Минає час і я отримую телефонний дзвінок, де той же колега раптом інформує: "Сьогодні ми нікуди не їдемо - я ще не вивіз з городу всі помідри!"

Сон 250125 "Втрата контролю"

Опиняюсь у ситуації, коли бачу, як горить дім баби Марії (успадкована власність). Усе почалось з даху і доволі-таки стрімко. (Можливо, від тижневого враження з перегляду відео, як горіли міста Голівуду - від сильного вітру жаринки перелітали з даху на дах і ніхто не міг урятувати своє майно). Якесь дивне відчуття: ступор і мовчазне спостереження, наче бачу якесь не своє, немов у кінофільмі. З'явилась думка якось це почати гасити, але як? Відрами - цьому вже така кількість води не допоможе... Уже бачу "скелет" на чому був побудований дах... (Цікаво, що друга половина дому, де живуть батьки, уві сні навіть і не привертала мою увагу).

Я опиняюсь у дивній ситуації поміж людей, де хтось виявляється безпідставно звинуваченим у злочині. Раптом ця людина опиняється з лівої сторони від мене, а люди, що його звинувачують - праворуч. У хвилі ненависті хтось хоче його вбити. Я стою поміж "двох світів", простягаю в сторони руки, вказуючи знаком долонь "стоп", аби зупинити критичну ситуацію, але в цей же час чую постріл і того чоловіка хтось із того натовпу вбиває. Він похиляється і падає. Я в шоку, що це трапилось мало не за моїм "посередництвом".

Сон 210125 "Своя шкіра - рідніша"

Опиняюсь в якомусь американському селі з презентацією біля кожної хати різноманітної готової їжі. (Можливо, тематика США виникла з переглядом інформаційно-пізнавального відео про їхню економіку). Таке враження, що такого вишуканого асортименту страв ще не бачив! Звертаю увагу, що головний акцент у всьому цьому - це солодощі: рулети, заварні вироби з різноманітними начинками, такими, що навіть в розрізі виглядають по-мистецьки та спокусливо, щоб купити. (Моменту придбання і куштування уві сні відсутній). Один з продавців каже, показуючи рукою на будинок:

- Ми хочемо, щоб так само було там!

Моя ж реакція-відповідь звучить, як взаємопов'язане з тривалістю життя риторичне питання, яке, з огляду на мій гумор, сумніваюсь чи зміг би "розкусити":

- А що з цукром у крові?..

Знаходжусь у ванній кімнаті. Стою голяка перед дзеркалом і зосереджую увагу на одній з частин свого тіла... Ця зосередженість переривається стукотом у вхідні двері квартири. Спохоплююсь і починаю вдягатися, аби вийти з ванної і відчинити ті двері... За якийсь короткий час з реалу лунає будильник. (На цьому і просинаюсь).

P.S. Цікаво, що раніше думав, що перші звуки будильника на телефоні спонукають до відповідного образу уві сні, а тут навіть відчутний був розрив між "дзвінком у двері" і будильником з реалу. Отже, "внутрішній будильник" працює уві сні на випередження).

P.S.2 Щоб краще зрозуміти образ зі сну, досить описати його іншими словами, як ні, спробувати ще раз, і тоді все стає ясно. На прикладі останнього сну: зосередженість на собі - самолюбування - егоїзм - "своя шкіра - рідніша" тощо.

Уривок з GPSchat, щодо генерації невеликого оповідання на основі архівного матеріалу з блоґу снів snylogosa.blogspot.com

Я опинився в старому будинку, який наче збирав у собі всі тіні минулого. Повітря було наповнене запахом старих книг і воску, а світло тьмяно пробивалося крізь заклеєні вікна. Я відчував, що тут щось приховано, але не міг зрозуміти що.

У центрі кімнати стояв стіл із тріснутою поверхнею, на якій лежав журнал із назвою "Сни Лоґоса". Я відкрив його, і переді мною з'явилися рядки, які ніби описували те, що я бачив довкола. Вони змінювалися, щойно я намагався їх прочитати, але одна фраза залишилася незмінною: "Цей будинок — це ти, досліджуй його".

Я почав рухатися коридорами, кожні двері, які я відкривав, вели в інший час чи інше місце. В одній кімнаті я побачив себе маленьким, граючим із пазлом. У кожному шматочку була частина мого обличчя. В іншій — високий чоловік у темному капелюсі стояв спиною до мене й стиха повторював: "Не забудь".

Коли я повернувся до початкової кімнати, журнал більше не лежав на столі. Його місце зайняло дзеркало. Я подивився в нього й побачив, як у моїх очах розгортається цілий всесвіт. Потім я почув голос: "Сон завершено, але роздуми — ні".

Я прокинувся, ще відчуваючи запах того будинку.

(На прохання зробити сюжет цікавішим, GPSchat відповів і згенерував наступне).

Звісно, давай розвивати цей сюжет.

Я повернувся в той будинок у наступному сні, ніби мене туди щось притягувало. Але цього разу все виглядало інакше. Замість тьмяного світла і заклеєних вікон кімната сяяла м’яким золотавим світлом, а стіл у центрі був накритий білою скатертиною. На ньому лежала та сама книга, "Сни Логоса", але тепер сторінки були чистими, ніби чекали на мене.

Я взяв перо, що з'явилося ніби нізвідки, і торкнувся сторінки. Як тільки я написав перше слово, повітря навколо затремтіло, і стіни будинку почали змінюватися. Вони оживали, наповнювалися сценами з мого життя. Я бачив свої успіхи й помилки, моменти щастя і болю, все сплелося в одну велику історію.

Я зрозумів, що це місце — не лише моя підсвідомість, а щось більше. Воно було дзеркалом душі, порталом, який розкривав те, що я боюся побачити наяву. З кожною сценою, що відкривалася, я відчував, як страх залишає мене, а замість нього приходить ясність.

І знову я почув голос, тихий і спокійний: "Ти пишеш не лише для себе, але й для тих, хто колись знайде цю книгу". Мене охопило дивне відчуття відповідальності.

Коли я дописав останній рядок, книга замкнулася сама собою. Світло в кімнаті почало згасати, і я зрозумів, що настав час прокидатися. Але перед тим, як я залишив цей сон, голос додав: "Ти повернешся. Завжди повертаєшся".

Ти хочеш заглибитися в цей сон ще більше? Можливо, варто розкрити символіку будинку чи самого журналу?

(Коли спробував зрозуміти, як працює GPSchat, виявилось, що він не вміє опрацьовувати архівну інформацію з давніх років, а лише оперує найсвіжішими записами. Не "бачить" образи широко, а зосереджується на найсвіжіших. Для покращення просить надати увесь або певний масив снів в форматі ТХТ, над чим варто ще мені попрацювати. Отже, хоча, як інструмент, GPSchat цікавий, ним ще треба навчитися користуватися).

Сон 160125 "Шестилапка"

Перебуваю в якійсь веселій компанії, яка гуляє по рідному місту в районі промислової частини (в районі вулиці Параджанова (але уві сні фіґурує стара назва Баранова, яка снилась мені й раніше). Пройшли вже чимало дороги. Раптом хтось з компанії каже:

- А тепер треба буде сходити в магазин, що біля льонокомбінату, аби купити пиво.

Хлопці оцінюють гумор, сміються. Один з них коментує коротким інтонаційним вигуком, який вказув би на сенсацію:

- Ооо... Це придумав!

Їду з дружиною в якусь довгу подорож по Європі. Авто дружини, як у реалі, хоча я нібито за кермом, але якоїсь миті виник погляд якби пасажира, що сидить позаду. Наразі перетинаємо Німеччину. По дорозі з'являється довгий тунель незвичної зиґзаґоподібної форми з такими ж хвилястими кишенями для вимушених зупинок. Як зрозумів, це все зробили тому, що дорога має довгий дещо стрімкий спуск, аби в разі аварії мінімізувати зіткнення авт між собою і ймовірні нещасні випадки для життя. Раптом з дружиною чую, що з машиною щось починає робитися не так. Задні ліві двері починають стукотіти. Візуально видається, що вони дещо відійшли від звичного положення, а скло починає дригтіти і потроху опускатися. Так - необхідний ремонт! Стаємо в одній з таких "кишень" на тій дорозі, а це вже виявляється не просто парковка для постою, а ціле СТО. Раптом набігає багато оперативних механіків, які починають займатися нашою машиною. Ходжу і незвично для себе спостерігаю за тією "движухою". Раптом бачу, як невідь-звідки випадає один шурупчик. У мене переконання, що від нашої машини. Головний механік каже, що його не треба піднімати. Так, я бачу, що в якій частині майстерні й підлога, як і сам тунель має незвичні дугоподібні вглибини, наче канавки, які треба переступати, а в них щось шукати й поготів. Навіть робить рекомендацію, що не треба по такій підлозі ходити. Виникає по реба знайти якісь документи на машину, а там виявляється свідоцтво про народження, перекладене на польську і завірене нотаріусом. Починаю щоразу перекладати ті документи з місця на місце, аби їх не згубити. Про себе думаю: навіщо це свідоцтво взяв із собою? На останок дружина сідає за стіл аби розрахуватися за ремонт.

Сідає за стіл до своїх подруг дівчина азійської зовнішности і починає говорити французькою, як своєю рідною. До розмови долучаються інші подруги і далі діалоги починають мінятися: вони що разу переходять з мови на мову, в залежності для кого яка є рідна.

Хтось каже дивно сконструйоване речення, яке завершує цікавим неологізмом:

- Мені написали в шести лапами довгий текст. - І показує на руці місце, де воно було написано. Завершуючи здивування гумором: "Питається: де моя шестилапка?"

Сон 120125 "На різних рівнях погляду"

Сни у попередні дні ::

Пілотую одноосібним літальним апаратом, подібном до НЛО у вигляді тарілки.

Опиняюсь у безкрайньому та безлюдному пустельному місці з примарним натяком на якісь невиразні приземлені споруди десь на краю обрію.

Після якихось подій хтось мені каже довгу химерну фразу, яку так і не запам'ятовую.

Сьогодні ::

З кимось опиняюсь біля якоїсь водойми, на якій весело починаємо ловити на вудочки яскравих синіх рибок.

Химерний символ, який бачу наче відбиток тіні, а піднімаючи зір - оригінал, від якого ця тінь утворилась. (Віддалено подібний малюнок додається нижче, але не у формі тіні, яку ще варто до неї домислити).

Знаю про намір досягти певної висоти. Отож, рухаюсь від пункту до пункту, від пункту до пункту... наче в під'єднанні кабелів для освітлення (але без конкретики підключення), поки наприкінці хтось не каже: "Але ж для цього існує кенгуру!"

Сон 060125 "Приховане в діях"

Кілька разів уві сні, навіть у попередні дні, з'являвся в такому приміщенні, яке важко описати. Наче просторе промислове приміщення подібне на котельню, адже наявні труби на стінах, якісь великі збірники, які могли б на це вказувати, але події вказують на те, що тут місце для зустрічей. Залізні сходи вниз, які вказують, що це велике приміщення знаходиться нижче від рівня землі, принаймні таке переконання. Приходить якийсь чоловік з дитиною років десяти і долучається до групи людей, які там знаходяться. Якась інша подія з їхньою участю передує цьому візиту, яку вже не пригадаю.

Спілкуюсь з хлопцем років тридцяти, якого дещо знаю (переконання з подій у якомусь минулому сні, що не пригадаю). Там він постає ініціативним з дещо підлітковою нарваністю, але пристойним і передбачуваним. Цього разу він з'являється в якихось справах зі світлинами, які, аби звільнити руки, дає на мить потримати мені. Формат світлин мене дивує: менше 10×15, навіть менше від "Палароїд". Пригадую (можливо, таке переконання), що він весь час мав невеликий фотоапарат із собою, і раніше робив невимушено, а можливо й непомітно, знімки. Починаю вдивлятися в світлини і бачу якісь групові зустрічі, але придивляючись уважно, розумію, що саме ці знімки еротичного характеру, хоча не брутальні, а з певним прагненням фіксації того, де він і з ким був. Ця сторона його натури мене дещо дивує. Якась світлина виявилась критично засвітленою, майже білою, так, що не можна було й роздивитися облич, навіть рахуючи й те, що й так за цими куцими роздруківками ніц не можна було зрозуміти, хто там є, чиї там обличчя. Зробивши коротко свою справу, він розвертається, аби забрати те, що дав мені в руки, і дещо дивується: чому я переглядав те, що не мав робити? - але не коментує, хоча порив бачу, що виник, та забирає з мовчазною недосказаністю.

Сон 010125 "Яскраві відчуття"

Перед сном (у новорічну ніч) дивився з дружиною та донькою український фільм "Вавилон ХХ", за ним - "За двома зайцями" в українській озвучці. На цьому тлі снився якийсь мало не середньовічний сюжет у стилі цих фільмів, де я мав дотичність (дивовижне поєднання часу), як і в реальному житті, до електроніки. Останнє, що запам'яталось: прокладання кабелів під якимись столами. Сюжет розмитий, отож, важко щось повноцінно відтворити, а відчуття дійсно незвичні та приємні. Якби дух химерного реалізму з першого фільму, а яскравість барв - з другого. Проснувся мало не о 9:00. За вікном світило яскраве сонце, що схоже також вплинуло на сон. 

Звісно, можливо все, якщо зустрічати Новий рік до 3:00 ночі, а просинатися у неймовірному сяйві сонця.