Сон 191025 "Рогата мавпа"

Чую якісь уривки розмови матері та сестри, після чого з'являється якесь пожвавлення. З почутого зрозумів, але засумнівався в тому, що сестра хоч і поступила у вищий навчальний закад, але так туди й не піде, а вирішила працювати. Бачу, як вона дещо зраділа від того, схоже, що має якісь нові плани. Вирішую перепитати в неї, чи дійсно це так? Підтверджує, хоча не зовсім ясно аргументує чому. Подумки про себе вибудовую відповідь: авжеж, має офіс в центрі міста, майже пустує, чому б не зосередитися на викладанні англійської та малюванні? (Тут у мене перехрещуються з реалу не тільки життя сестри, але й моєї доньки: обидва художники, хоча англійську викладає донька, сестра колись відмовилась з вищої науки, бо так склались сімейні обставини, а донька якраз поступила у виш). Продовжую міркувати, співставляючи з собою: то тут лише я вчусь і матиму вищу освіту? (Таке переконання). Навіть задумався: ще й поєдную з роботою... І як це в мене виходить? Знаю, що якраз зараз маю їхати на навчання. Виходжу з дому. Дорогою зустрічаю якісь земельні роботи. Чомусь зупиняюсь, аби розгледіти, що це? Якийсь замурзаний на обличчі та одягу чоловік виходить з якогось льоху, підходить до свого керівництва, яке знаходилося поряд, де я стояв, і показує знахідку. Виявляється - це поховання з часів фараонів. Подумки: то він такий брудний тому, що лазив у могилі? Дивлюсь на знахідку: і справді, подібна фігурка з тих далеких часів. (Схоже на певний спогад з реалу, коли я був у Франції і бачив в одному з музеїв артефакти часів фараонів). Хтось просить мене відвезти знахідки в музей. Спершу здалось, що то лише дві мініатюрні речі, а виявилось, що в машині вже лежали інші, в рази більші. Приїжджаємо до музею, а там велика лабораторія по дослідженню та реставрації. Помічаю, що попередньо з тієї могили привозилися й інші речі: якщо я тримав лише мініатюрну статуетку, зроблену з якогось м'якого каменю, то на столі стояли кілька більших, десь до 30 см, дерев'яні, по-своєму цікаві, зокрема зображеннями на них. Беру до рук одну і відзначаю на ній нетиповий образ. Прошу доньку, що раптом виявилась праворуч мене (тут реально зміщення в часі: сестра на початку сну така ж була молода, як зараз моя донька) сфотографувати одну з тих фігур, яку тримав у руці, і на якій, окрім впізнаваних елементів, ще була намальована коала так, наче людина-орел тримає на руках дитину. Розглядаємо та вдвох дивуємося: невже в ті часи на півночі Африки були й такі тварини? Вирішив похвалити співробітників музею, адже бачив їхню офіційну виставку з подібних знахідок. Починаю розглядати інші артефакти, що були на іншому столі, які ми привезли, а хтось вже їх заніс. Зокрема, на круглому, як колесо дерев'яному елементі була намальована мавпа (в подальшому згадається, що зі приставними рогами). Поряд неї у дивній посудини (майже акваріумі) лежала велика риба зі вставленим чи то дзьобом, чи рогом у грудях. Біля неї, в прозорій рідині плавала інша мертва риба. Але поряд один одного лежали так, що створювали рух, наче вони живі, хоча розпанахані животи виказували, що це не так. Риба віддавала характерний для неї запах, наче копчена скумбрія. Спробував справробітників музею зауважити на тому рухові, що в мене викликало голосне здивування. Тієї миті видалось, що рух створювала якась інша - третя риба, непримітна на початку. З іншого боку було однозначне розуміння мертвотности того образу. Тепер згадую, що мені треба на навчання в університет, а машина довго не чекатиме. Виходжу на вулицю, а поряд, в кількох кроках, щось подібне на базарчик. Помічаю під ногами якісь шматки ріг. Згадую про рогату мавпу, що вона дісно ще була в машині з приставленими до дошки (над головою), а в лабораторії щось на ній їх не помітив. І що це дійно її роги, а вони не просто цілі, а розсипались на декілька кавалків. Це ж безцінні артефакти минулого! Мало хто вигадає зараз такий образ. Починаю збирати, аби занести в лабораторію. Хтось із продавців ринку авторитетно дивиться на мою ініціативу і поважно, голосом знавця давнини каже:

- Роги треба буде позолотити!

Знову виходжу на дорогу, а дві машини, якими приїхали, і які мене чекали, так мені здавалось, вже немає. Щойно були, поки з землі збирав цінне для подальшої науки... Що ж прийдеться добиратися на навчання власними силами!

Сни 17-181025 "Внутрішня самооцінка"

Мав іти з тортом до однієї бібліотеки, а прийшов до іншої. Знаю, що в головній бібліотеці відбувається ювілейний захід, збираюсь, знаю, що треба туди прийти із солодким, вирішую взяти торт (з часом уві сні він нагадує еклерки, схоже, спогад з реалу). Вже йду на саме святкування, але по дорозі згадую, що це професійне свято і варто прийти до іншої - меншої бібліоткеи, з якою мене об'єднує багато спільного. Так, наче спогад не про обласну бібліотеку, а юнацьку (у сні образи цих закладів перемішані, візуальної конкретики менше, аніж переконання). Заходжу до цієї бібліотеки, яку вважаю, що її своєю увагаю більше оминають, зокрема в такий святковий день (образ ущербности). Заходжу, зустрічаю директорку, саме такою, якою її пригадую (дещо образ в реальній пам'яті заникає), розповідаю, як багато мене поєднує з цим закладом. Виникають якісь конкретні теплі спогади (хоча в реалі мав пару заходів і завдяки зовсім іншій працівниці закладу). Помічаю, що директорка не настільки переймається моїми емоціями, як я сам, і чемно "передає" мене своєму заступнику. Цієї миті відрефлектовую загальний настрій і мені подальша розмова стає не цікавою.

17.10.25

Якась дівчина, з якою маю намір у майбутньому одружитися. Відбуваються між нами розмови, придивляння один до одного, оцінка того, чи ми взамно пасуємо (за відчуттями цей процес видовжений в часі), але десь поза словами існує якась думка, чи дісно ми того варті?

18.10.25

Сон 091025 "Викриття ущербного"

Так наче повертаюсь з якогось металургійного підприємства (схоже, що ця тема повториться пізніше в сьогоднішньому сні, але конкретика цього сюжету відсутня). Йду вулицею. Темна ніч. Тримаю в руках якогось худого, майже мертвого кота та ще якусь річ. Проходжу мимо продовольчого магазину. 

Вирішую викинути його на якусь полянку навпроти багаповерхового будинку, чиї вікна поодиноко світяться у глупу ніч, і зауважую, що "полетів" він акурат там, де світяться на землі ліхтарики. Подумалось, що це "кладовище" для домашніх улюбленців, де кожен з них має на могилі свого штучного блимарика: явно мешканці дому ховали своїх чотириногих улюбленців. Якийсь чоловік біля магазину зауважує на моєму різкому рухові, але схоже для нього не було ясно, що я зробив. Тому я повівся так, ніби нічого й не сталося. Минув того чоловіка і пішов далі, тримаючи у руках іншу річ. І тут я зауважую, що тримаю на шнурку "іншого" кота... Так, наче й сам не зрозумів, що я викинув...

Просинається той "мертвий кіт", якого міг оцінити лише на дотик, а він мені каже:

- Ти вчора обіцяв, але так і не нагодував мене.

Знову відчуваю в руках який він худий. І тут я пригадую (забутий від учора сон), що я дісно його не годував.

Тепер трапляю десь на світло і дивлюсь на його чорну приплюснуту морду, а вона якась не натуральна: схожа на жаб'ячу чи іграшкову, яку одягають на руку. Проситься до мого обличчя, аби щось сказати ближче, але в мене виникають сумніви.

Колишній металургійний завод (не раз снився уві сні, але забутий, навіть схоще, що й сьогодні). Великі приміщення, мало не секретна програма, адже все знаходиться (за відчуттями) не на поверхні, а десь глибше під землю, якби переходами в печери, що обладнали на промислові цехи. Офісні - з наївним зовні життям на поверхні. Довго рухаюсь (більше не йду, а перелітаю) коридорами цього закладу. Тепер виранаю в простір великої печери. При вході якісь робітники збирають жужель по відпрацьованому вугіллю. Відчувається, як все тут завмерло. Йде якийсь демонтаж. Бачу, що в глибині печери вже не стоїть піч, але від неї ще йде тепло. (Як казав: я тут вже був, і пам'ятаю, як все це працювало, вирувало життя, а з печі лилась розпечена лава (схоже, на давній мій досвід з реалу)). (Можливо, відображення власних спостережень, як переорієнтовується європейська економіка, зокрема в Польщі). Бачу, як робітники переносять демонтоване обладнання, та щось, що нагадує роботів. Пливу в повітрі далі, виранаючи на верхні поверхи цього підприємства. По дорозі зустрічаю якогось свого директора з паперовим, мало не мультиплікаційним обличчям, схожим на портрет Едгара Аллана По. Пропливаю біля нього, а він мене навіть не коментує: що я тут роблю в робочий час? Допливаю (махаючи в повітрі руками) до офісного приміщення. Якраз біля секретаря зібралось багато народу. Плюс це співпало з чаюванням і пригощенням відвідувачів. Пропоную секретарці занести до мийки уживані тарілки. Вона розказує де це, але в результаті гублюсь в коридорах. Зупиняюсь на перехресті якихось коридорів. Якась прачка уточнює мені: де це. Потім знову пливу в повітрі по інших коридорах і припливаю до знайомого бюра (таке переконання уві сні), а там сидить манікюрниця. Якраз підійшов до неї новий клієнт. Я дивлюсь на свій палець (без конкретики який), а він має проблемний ніготь. Починаю його розбирати. Зауважую, що складається з трьох частин, так, наче я маю в собі щось від робота. Дві частини зняв, а де третій - гній. Окунаю палець у воду в стаканчику, а спробувати змити. Дівчина на цьому не зауважує і миє там свої руки перед працею. Пропоную поміняти їй воду, але вона мене не чує, настільки зайнята своїм клієнтом.

P.S.

Чому сни по своїй природі є сюрреалістичні. По-перше, у них немає тіней; по-друге, образи можуть змінювати форму і зміст; по-третє, завджи присутній перший план. Практично, все так, як на картинах Сальвадора Далі та інших, навіть пізніших сюрреалістів.

-//-

Схоже, що блікі, плями, потоки хаотичних фігур у процесі засинання при закритих очах, що відображають нейронне життя в нашому мозку, мають прямий вплив на формування снів.

Сон 030925 "Перемога в лотереї"

Беру участь в лотереї. До 200 тис., які вже є на рахунку, докидаю 40 тис. Доволі ризиковано, але роблю без вагань. (Уві сні ризик відсутній). Виграю 24000. (Яка валюта - без конкретики). Виїжджаю в місто машиною забрати касу. Слухаю радіо, як назвуть переможців. Розумію, що треба не слухати, а їхати до офісу, де вже видають лотерейні виграші. Виїждаю якось неправильно: з другорядної вулички на дорогу, яка виявилась одностороннім рухом у мою сторону. Швидко вирулюю в правильний бік. Приїжджаю на місце. Перше, що бачу, як біля каси товчуться люди. Схоже, що всі щасливчики. Таке враження, що один з присутніх переможців притискає іншого так, аби залізти в його кишеню. Вже здаля бачу своє прізвище в списках, написане латинкою. (Цікаво, що все начебто відбувається в Польщі, але все розумію на рівні української - звикла, як для мене, констатація з реалу).

P.S. Ось приклад, наскільки вві сні більшість речей є умовними: певна сума грошей, але без прив'язки, яка саме валюта - лише голі цифри. (Як для мене, живучи в Польщі, узагалі не було переконання: гривня / злоті). Цікавість в тому, що коли просинаюсь, аби увиразнити сон, в Україні (за умовчанням) вважав би, що гривні, а в Польщі - злоті. Переконливим стає лише візуальна конкретика, а поза видимим образом - здогадка, що може видатись переконанням.

P.S. 2. Насправді, уві сні відобразилась певною мірою переінакшена подія з реалу: увечері в магазині розраховувався 200 зл однозначно готівкою, а над ймовірною рештою розміркував: 40 зл. так само чи картою?

Сон 280925 "Бромова полиця"

Розігрується якийсь сценарій. Іноземець російською мовою читає текст у стилі православних пісень. Читає довго з відчутним акцентом, поки раптом не згадує в тому ж співі путіна. Хтось обок мене каже: "Бромова полка". І одразу перефразовує, уточнюючи: "З бромової полиці". І тут я уявляю саме таку книжкову полицю, на якій лежать подібні токсичні твори російського штибу.

Сон 220925 "На півдорозі"

Якби суботній день, адже присутнє знайоме відчуття, коли не всі виходять на роботу. Начебто всі зібралися до роботи в конкретному місці, але як тільки-но сіли в службовий автобус (незвичний образ, в реалі - звичні авта) колеги поляки почали проситися, аби їх висадили то на одній, то на іншій зупинці, кожен біля свого дому. Так, поки виїхали з міста, фактично стали малою екіпою. Приїжджаємо якби на дачу (таке переконання, що вона моя (по факту не маю дачі), та й не зовсім схожа, хоча б на батьківську, радше це замок - асоціація з побаченого в цьому році у Франції), але не так працювати, як відпочити, можливо, , щось трохи поробити. Найбільш характерною рисою такої "дачі" був великий довгий став культурно оббетонований праворуч від дому. Хтось емоційно зауважує, якби на полотні картини чи на гербі, що це не просто птах/птахи, а папужка/папужки (конкретика розмита). Приходжу на кухню, і як у будь-якому будинку, в якому довго не з'являються господарі, щось залишилось на столі таке, що теоретично могло ще лежати, а це була тарілка яблук. Починаю їх розглядати і розумію, що вони підгнилі.

Сон 200925 "Загострене відчуття реальности"

Вирішую прогулятися з колегою у вечірню пору по вуличках міста, але не так, щоб центральних, а там де я живу (коло дому, але конкретика відсутня). По дорозі знайшли стильний розкладний ніж, колега зауважив на його якості. Йшли так, що він почав думати, що ми вже заблукали, а я точно знав де ми і які від нас сусідні вулиці, лише зробивши коло. Якось на ґрунтовій дорозі знаходжу в піску дві пластикові сови, хоча однакові на вигляд, але трохи різні за розмірами. Зустрічаю дружину, з нею заходжу на її роботу (зовсім інше, аніж у реалі). Знаю, що вона працює в творчій майстерні. Побувши там трохи, пішли звідти, і раптом вона згадує, що щось забула і я знову іду так, що роблю коло майже тими ж вуличками.

Музей під відкритим небом, де людей занурюють у буквальніість подій. (Можливо, під давнім враженням від снріалу "Край "Дикий захід""). Розвага спеціально зроблена так, аби створити в людей максимально загострене відчуття реальности. Навіть сам переживаю доволі сильний фрагмент сну: на огородженій дерев'яним парканом території відчуваю раптову загрозу життю, стрімко падаю до землі, вгризаючись в неї устами.

Сон 190925 "Головне - форма"

Іду рідним містом. Відбувається якийсь міський захід. На вулицях багато народу. Маю через плече якусь стильну сумку і в руці шкіряний портфель. Приходжу в бібліотеку, потрапляю на завершення показу фільму "Божевільний". За контекстом обговорення, що почався, стало ясно, що фільм за образом головного героя відображає росіян. Глядачам сподобалась закрученість сюжету та режисерський задум. Без перегляду самого фільму бути тут далі стало не цікаво, отож, пішов далі. По дорозі на сходах зустрічаю знайому пару, але не можу пригадати звідки. Вони мене бачать, вітаються, радіють, що знову зустрілися через рік. Питають, чи я їх пригадую. У мене на їхню реакцію присутнє якесь відчуття байдужости до розмови, хоча цього для них не виказую. Кажу, що так буває: "...мене багато хто знає в Житомирі". Виявилось, що ми йшли до одних і тих самих дверей. По дорозі побачив спільний портрет двох знайомих мені людей, знаю, що один з них помер. Подумки: от їх я знаю, а вас не пригадую. Заходимо разом і за присутньою там авдиторією розумію, що це збір директорів бібліотек области. Чому я тут: кожного року отримую SMSку, де мене офіційно запрошують, хоча давно не в темі: про що будуть говорити. Вирішую, що посиджу та послухаю. Лише тут розумію, що ця пара є з Новоград-Волинського (нині Звягель). Колись давно у них я виступав зі своїми поезіями. Пригадується, що хороший був захід, і лише зараз зрозумів, чому вони мені так зраділи. (В реалі там був не авторський вечір, а присвячений творчості Юрка Ґудзя. До слова: хто був від керівництва? - не пам'ятаю). Десь тут же, де сидів, знаходжу якусь неповну в'язку ключів ще з тих далеких часів. Починаю порпатися у своєму портфелі та шукати подібну в себе. Знаходжу і розумію, що сам маю повнішу в'язку ключів. Ще поряд мене виявилась якась рамка на підлозі обок стіни з іншим портретом. Вирішив її дослідити, а там, як її розвернути і почати розбирати, багато різних маленьких портретиків незнайомих мені людей, як на паспорт. Підходить директор і роз'яснює мені про всі ті ключі та світлини.

Приходить син, а на вигляд - малий за віком (років п'яти-шести), і каже, що "з ним не хочуть гратися, а він з ними хоче". Згадую, що в гостях у нас діти кума (хрещеного доньки). Іду з ним в сусідню кімнату і розумію, що його діти дійсно доволі старші в порівнянні з моїм сином (в реалі все навпаки). Син сідає за стіл і складає якісь пазли та кубики, а їм цікаво просто сидіти на дивані та "вивчати" свої телефони.

Дональд Трамп навпроти Капітолію. (З реалу: пройшла подібна інформація в пресі, а вже уві сні обігралась з цим кумедна історія, яка детально не пригадується).

Підходимо до дерева і хтось каже, що якась дитина їсть з під неї траву, а так не можна, адже росте в місті (абсурдний аргумент). Кажу (але вже тут проступає моя іронія у подібній формі), що їсти її можна, адже росте не на ґрунті, а на кавалку асфальту, бо висаджена дриновим методом у формі квадрату. 

P.S. Головне форма, а без неї не існуватиме наповнення, без останнього - не існуватиме змісту, а там і життя сповненого сенсом.

Сон 110925 "Неочікувані сцени"

Прогулююсь містом, виходжу на парк, потім на якийсь урядовий квартал, двір і будинок. Минаю охорону, яка на мене навіть не звертає уваги. Заходжу в урядовий будинок, йду на верхній поверх вузькими сходами, один поверх - одні двері, заходжу на останньому поверсі в кабінет чиновниці, виходжу на її стіл, поправляю якусь картинку на стіні, сходжу і замикаю за собою двері. У кабінеті були ще дехто присутній, але до них не звертав уваги. Розумію, як всі там офіґіли, разом із начальницею. Знову відчиняю двері, чемно вибачаюсь та йду. Виходжу на вулицю, минаю охорону. На виході - той самий парк. У кількох кроках від охорони до мене підходить незнайомий чоловік і починає розмову. Представляється пілотом літака якоїсь країни. Аби викликати до себе довіру знаходить своє резюме і зачитує свої заслуги разом із зарплатою, яку отримує - 40000. (Припускаю, що в злотих, адже останні роки доходи і витрати оцінюю саме так). Рапом, так просто прогулюючись, ми виходимо на майданчик, який я впізнаю, але не можу добрати для себе чому? Ми якби просто стоїмо, але тут розумію, що опинились на якійсь великій "сцені" простонеба, яка крутиться разом із архітектурою і пам'ятником на ній. Дивлюсь на обрій по колу і розумію, що заради такого огляду набудували в одному місці Житомира дужо відомих копій пам'ятників і храмів із усієї України, навіть Києва. Десь тут же знаходиться якби "діючий" фонтан цілком виконаний з бетону, навіть імітуючи воду. Якийсь чоловік показує якусь сцену, потім сідає навпочіпки, хоче зійти з цього "подіуму", вдаряється об край коліном, сильно кричить від болю... Я дивлюсь на рану і бачу в коліні пустий отвір. Хтось пробує ужити засіб дезінфекції, але за мить з того коліна починає густо текти прозора рідина.

Сон 09-100925 "Приховані вигоди"

Десь на лоні природи, поміж дерев і кущів, я організував видавництво. (Доволі цікавий образ уві сні). Сьогодні прийшов роздрукувати один примірник своєї нової книги. Одразу зауважив брак паперу. Потім почав його шукати і знайшов почату пачку. Далі знайшов так, що такого паперу бачу більше ніж треба. Тепер там же почав зазирати в холодильник, а він великий і в ньому доволі багато різноманітної їжі.

09.09.25

Дружину кладу спати в одному місці, а сам іду в інше помешкання. Зауважую, що холодно. Проходжу домом (батьківський дім) і зауважую відчинену кватирку в майстерні. Через вікно бачу відкритий гараж, а він такий, яким пам'ятаю за діда (в ралі без змін, а уві сні це відзначаю). Біля нього бачу, як підходить баба Марія і подумалось: де дід? (В ралі давно померли). А виявилось - з'явився батько. Тепер піднімаюсь до нього на другий поверх, а насправді потрапляю до квартири родичів Л. (Давно не мешкають ув Україні). Зустрічаю господаря. З іншого боку сприйняття: наче він в гостях у батька. Хвалиться, що має для нас з дружиною грошовий презент. Я пригадую якусь подію, в яку він був залучений з моєї інформаційної подачі і вигоду, яку з того отримав. Десь так, що за якусь добру послугу заробив на моєму батькові, а тепер частиною цих грошей поділиться зі мною, як відшкодування за якісь давні майнові інтереси. Тепер я в гостях у двоєрідної сестри цієї ж родини. Спілкуюсь з її донькою (в реалі в неї син, а донька у дв. брата, на яку вві сні схожа). Говоримо про вихід у місто і прогулянку до моря. Чомусь Чорне море помилково називається Баренцевим. Робимо уточнення, що Чорне. Пригадую в розмові, що є неповнолітня, тому добре супровід. Домовляємось на час зустрічі. Дивлюсь під лівим кутом на годинник, що висить на стіні й ніяк не можу розпізнати час. Бачу 17:30, а насправді - 16:30. Отже, вона зможе зібратися, адже дівчинці треба більше часу на вихід. "Баренцеве" чомусь в уяві зіграло зі словом Бердянськ. Тепер уявляю берег моря у цьому місті і як гарно буде пройтись увечері з годинку часу та подивитися на краєвид.

-//-

У приватній розмові розповідається про дерев'яні будинки в Іспанії, зокрема такий, в якому живе відомий політик з України. Показується проєкт будови такого дому, його зрізи в 3D, як виглядає зсередини... Міркую, наскільки приватне життя і власність можна, евентуально, перетворити в предмет широкого вивчення, що вузько охопить прошарок бажаючих людей із просторовим мисленням.

10.09.25

Сни 3108-020925 "Розрив шаблонів"

У якомусь приміщенні потрапляю в оточення двох циганок. Акуратно вдягнені, не з прошарку бідних або таких, які прагнуть поворожити. Сидять у хустках так, що чомусь вирішую, що є набожні. Питаю в них, чи є християнами католиками, а дізнаюсь, що є мусульманами і це мене сильно дивує. Якийсь розрив шаблонів: роми та ще й мусульмани? Може, іншої народности, хоча на обличчі однозначні риси?

31.08.25

Початок навчального року і син має їхати до технікуму. Знаю, що ми переїхали і вже мешкаємо на новому місці, отже має доїжджати новим маршрутом. (Уві сні відсутнє розуміння, що кінець минулого навчального року вже так їздив). Починаю прокладати уявний маршрут. (Уві сні нове місце - це батьківський дім, що в Україні, а не свій у Польщі). Кажу йому: отже, доїжджаєш до вокзалу (уявляю це так, як в Україні), а від вокзалу (тепер уявляю автобусне сполучення, як у Польщі) вже їдеш до технікуму.

01.09.25

Монументальний старовинний замок. Повтор, так що вже тут знаходжусь вдруге, але вже з екскурсоводом. (Можливо, як забутий сон). З провідником деякі речі стають більш зрозумілі. (За відчуттями замок нагадує той, що бачив у Франції - літня резиденція англійського короля Левине Серце). При вході, на виступі муру, як частини стіни, за головною брамою знаходяться дві (так зауважив) невеликі скульптури зроблених із бронзи: слон і якби стилізований олтар у мініатюрі та третя скульптура (біла) вже на землі з мішаних в одне ціле людських фігур (у реальний зріст), які спочатку нічого до мене не "промовили" за значенням. Наче з поверненням (можливо, як повтор сну) із території замку екскурсовод, який до нас долучився (з ким я був - не пригадую), розповів, що "то не скульптура, а реальні, колись живі, змуміфіковані тіла, які тисячі років лежали в землі. Додав, що дослідники довели, що були в умовах, де їх навіть поїдали медузи, але форма їх зліплих тіл настільки чудово зберелась, що вирішили поставити, як повноцінну скульптуру. Біля слона на "олтарі" лежить, десь з ідентифікованих тіл, окаменіле "jądro" (так і прозвучало польською) майбутнього нащадка, що став королем. Ведуться розмови, що нинішній нащадок хоче забрати його до Ґданська.

-//-

Хтось в розмові зі мною говорить пару оригінальних слів по-шльонську, які так і не запам'ятав, аби зрозуміти їх значення.

02.09.25

Сон 240825 "Не при ділах"

Опиняюсь у невідомому місці, біля великого старого асиметричного більшою мірою дерев'яного будинку. Починає формуватися група чоловіків, а я опиняюсь серед них. Підходить наче бригадир і дає завдання. Всі гуськом чимчикуємо на цю дивну будову з різними коридорами, що виходять у такий же асиметричний внутрішній двір, і все якимись вузькими стежками, сходами, навіть з виходом на піддашшя і дах того ж внутрішнього двору. На якомусь етапі на чомусь затримуюсь з кількома чоловіками, що, як наслідок, відриває нас від групи. Як розумію: ця група, у якій опинився, належить до іншої фірми, хоча у всіх завдання однакові. Підходить інший керівник і дає нам нові вказівки. Я ж міркую: що за організація праці на цій будові, яка логіка виконання, коли групу, яка ледь затрималась, вже скеровують на щось інше? На якомусь етапі затримуюсь від цієї малої екіпи сам і опиняюсь як би не при ділах, з тим самим відчуттям, що й на початку: не вважаючи себе тут яким-небудь працівником.

Окремим фрагментом: опиняюсь так само в групі чоловіків, але в кімнаті, де всі сидять і щось обговорюють. Я мовчу і слухаю їхні розмови. Сидячи, відчуваю сильну ерекцію. Аби зрозуміти цей невідповідний до місця стан, пригадую одного знайомого, у минулому - моряка, який розповідав, як сильний шторм ув одних викликав рвоту, а в нього навпаки - ерекцію. (Навіть зазначав, як певного роду свіжа морська риба такий же має результат).

Від дому батьків рано-вранці заводжу родичів зі сходу України (в ралі - з тимчасово окупованої території, але уві сні цього розуміння немає) на закупи до Житнього ринку. Виявилось, що приїхали так рано, що він ще не почав працювати. Вирішую завезти на інший - Сінний ринок, але чомусь знаючи (в реалі не так), що біля нього є проблеми з паркуванням, висаджую на вулиці Грушевського. Розуміючи, що їм це не сподобається, як дійдуть пішки, тим більш з поверненням із закупами, все-одно показую рукою, що пройти небагато. Залишаю і їду собі далі по своїх справах. 

Стою на зупинці, а там вже сідають люди в громадський транспорт. Він переповнений, а вони все ще хочуть в нього сісти. А народу так багато, що я тут пригадую Польщу і міркую, як цього транспорту достатньо і проблем із цим немає. Чомусь це мені нагадало 90-ті. (В реалі, навіть з досвіду чоритирічної давности, коли останній раз був ув Україні, такої проблеми в моєму рідному місті не було. Як зараз? - не знаю).

Тепер цілий сюжет побудований на тому, що я багато літаю. Захотілось у туалет і з висоти польоту почав шукати місце, де б мені справити малу потребу. Десь між приватним сектором, поміж дерев'яними сараями знаходжу якесь місце. Далі вирішую полетіти до дружини, яка спить мало не на лоні природи, наче на даху якоїсь невисокої споруди, попід розлогим деревом. Хочу знайти щось з'їсти солодкого, але помічаю недалеко від неї запаковане свіже м'ясо (спогад з реалу: саме таке, що купували і готували на вечерю). Знаю, що треба буде щось з нього зготувати. Не буджу, але і не знаходжу того, що хочу...

(День Незалежності України)

1200 допис на цьому блоґу.

Сон 16-180825 "Система виховання"

Синхронний танець поміж продуктовими рядами так, наче це виглядає на роботизований колектив "Ванька-встанько" або американські неастільні ігри у футбол ("Неваляшки").

16.08.25

З дня в день (схоже сон із повторами) всі повертаються з дітьми із садочка, але розходяться не по одному, а одночасно. Якось на цю системність як у інших, так і в мене навіть не виникало питань. Якимсь разом аж забулася першопричина, а тепер подумалось про це по-новому. І от підняли це проблемне питання. Керівник (наче вихователь) всієї групи роз'яснив: "Ми (батьки) не можемо забирати дітей раніше: виключно о 8:00". Хоча, як завжди, уві сні події відбуваються по-своєму логічно. Описуючи після сну час, це не міг бути ранок або пізній вечір (20:00). За візуальним сприйняттям та відчутями дня: біля 17:00-18:00.

-//-

Бачу дивні сімейні пари: мами, як перевдягнені чоловіки, а неголені татусі - одягнені, як мами, які тримають своїх дітей на руках.

17.08.25

Якби відео. Садочок, стіни зі цвіллю, підвал. Я коментую цей сюжет і тут ми в нього потрапляємо. Я з дітьми дивимось на стару миску на кухонній плиті, на якій готують дітям їсти. Син гидує, а донька з моїм специфічним гумором припускає, що все можливе. Раптом з'являєтся двоюрідний брат з дружиною. Вони приїхали з Польщі на тимчасово в Україну і почали працювати. Перший день праці. Показую, як до неї підготуватися. В результаті: трава між пальцями...

P.S. Схоже на внутрішнє налаштування перед ранковою поїздкою в Освенцім (меморіал-музей Аушвіц-Біркенау). Цікаво й те, що сюжет із садочком повторився два дні підряд.

18.08.25

Сон 12-140825 "Іншість"

Дивний сон. Виявив, що моя мати є гемофродитом: хоча є груди, як у будь-якої жінки, але має малі більш атрофовані чоловічі органи. Ще уві сні пригадую, що я це вже знав, але чомусь забув. (Дуже подібно на забутий сон). Якщо так, міркую вві сні, то я не є її дитиною!.. Тоді хто ж моя мати? Це настільки мене дезорієнтує, що я вже не можу відповісти на питання: чому я маю схожі риси з її дідом? Як мій батько міг жити з такою жінкою? Як про це знала сестра, адже разом ходили в лазню, а не знав я? Наскільки уві сні цей факт є переконливим, настільки не можу допасувати до нього інших фактів, які вказують на зворотнє.

12.08.25

Маю намір одружитися на сусідці Л. (Колись цей мотив був уві сні. Цікаво, що усвідомлення, що я є одруженим чи маю сімейні зобов'язання, відсутні. Цікаво й те, що себе почуваю в своєму віці, а її бачу такою, якою знаю ще зі старших шкільних років. Інтересу та почуттів ніколи до неї не мав, хоча багато спілкувались ще з молодших класів, коли йшли разом однією дорогою зі школи). Якусь безперервну комунікацію між нами здійснює її мама (давно померла). Якось приходжу до них у гості та зустрічаю її сестру (в реалі в неї лише брат, він також якось виникає уві сні, але без конкретики). Її сестра мені каже, що треба направити газову трубу, яка виступає зі стіни. Вивчаю проблему. Перекладаю трубу на іншу сторону, але ніяк це не допомагає, адже не можу зрозуміти логіки газової служби, яка від початку її зігнула неправильно.

-//-

Поличка на стіні і фото. Також в контексті фігурують маленькі світлини зроблені за принципом роботи "Палароїд". (Асоціації з реалу: знаю, що треба купити фоторамочку і фотоапарат на подібні знімки, як нереалізований проєкт подарунку для доньки).

14.08.25

Сон 110825 "Не так, як є"

З якимось колективом людей приходимо до якогось квартири, де люди в час нашого візиту проводять дивний обряд. Наче все на повному серйозі, а поклоняються якомусь невеликому срібному кулончику у формі пера до писання, якби прямого нігтика, з одного боку та обручем (мініперстнем) з другого. Незвична, важка до описання форма, та непрактична, але для когось доволі символічна. Дивлюсь на цей обряд уважніше і розумію, що це більше театральна вистава ніж ритуал. Все припиняється і нас запрошують сісти на стільці, що стояли попід стінами в тій же порожній кімнаті з лише одним тим предметом "культу", що лежав на невеликому столику. Я ще стою, коли вже всі сіли. Хтось питає за капці. Дивлюсь уважніше, а лише один з присутніх роззутий, коли всі в тому, в чому прийшли. Перепитую когось з хазяїв дійства: чи є капці? Відповідає, що тут всі ходять узуті. Я кажу, що вдома ходимо перевзутими. Виникає коротка словесна дискусія. Хтось каже: "А ми вдома взуті", - інші: "А ми перевзуваємось".

Сон 090825 "Дивні розваги"

Опиняють у місці з дивними спорудами чи то як гість чи сервісант. Напочатку узагалі дивлюсь на все це, як стороння людина. Велика територія має близько п'яти-шести атракціонів. Але на початку: які вони? - ще не знаю. Публіка якась не така, як у Діснейленді, а наче запрошена на участь і сама зацікавлена в його проведенні. Мене окремо супроводжує якийсь (один з кількох) начальник-бос, який все тут знає, але поки нічого конкретного мені не каже. Першим атракціоном мали бути американські гірки, але не звичайні, а зі змією у вигляді морозива, яка біжить по трубі і наздоганяє учасників, де потім трапляє когось із них. У даному випадку наздоганяє самого першого учасника, а вірніше учасницю і вискакує їй прямо в дупу. Коли вона встає, він виглядає вже не так романтично: застиглим, як статуя, та ще й з пів її зросту. Як це?.. Мене це ніяково дивує, але вона усміхнено вставши з того великого "змія-морозива", мало не пишається такою подією. "Що за дивні ігри", - подумав я? Надходить вечір і наче для всіх присутніх на цьому - все. Згаданий шеф-керівник запрошує мене сходити в лазню. Приходжу, а там вже сидять двоє голих чоловіків розпарених сауною. У повітрі вітає пара, а на лавках розповзається їхня млявість тіл. Розумію, що запізнився і мені треба роздягнутися. Скидаю якийсь чи то плащ чи довгу куртку (без конкретики) і бачу, що вдягнений в пишне рожеве плаття від моєї дружини. (В реалі такого немає). Що за дурість? - і хутчій починаю із себе це знімати. Скинувши, бачу, що насправді вдягнений в нічний одяг (реально такий, в якому ліг спати). (Чомусь лазня без продовження сюжету). Якби новий день і я опиняюсь в приміщенні, де відбуватиметься другий атракціон - водний. Я бачу лише підготовку до нього. Бачу басейн і пустий півамфітеарт навпроти нього. Якісь чоловіки займаються сервісом: приставляють десь у воду гнучкі трубки, з яких хлюпає повітря. Часом тиск такий сильний, що це стає смішно, адже в одного це не виходить. Задаюсь питаннням, що це за атракціон? Яка тут його мета? І раптом мені пригадується, що я тут вже був, але все виглядало дещо інакше, хоча підтекст проведення залишився. Намагаюсь пригадати, що буде далі? Чомусь виникла асоціація зі серіалом "Гра в кальмара", але з дещо іншою філософією: тут приниженим (не вбитим, як у фільмі) має бути один (трохи пізніша думка, можливо, й після сну). І вся ця забава організована для більшости. Тут до мене підходить згаданий раніше шеф-керівник заходу і ми починаємо спілкуватися на невимушені теми. Можливо, я навіть ділюсь з ним своїми спогадами. Раптом посеред такої розмови, де згадувався завершальний "атракціон", жартома мені каже: "... де на тій сцені будеш ти!". І тут мало не в подробицях намагаюсь пригадати, як там було: повна зала людей, одна особа стоїть на великій сцені. Пригадав давню знайому (з реалу, якийсь спільний образ двух знайомих, з якими єднала трудова діяльність на різних фірмах), яку минулого разу били по обличчю, а вона мала це терпіти, де за правилами навіть я не міг це припинити, адже участь була добровільною. Тоді починаю розмірковувати над його жартом: хоча і є тут сторонньою людиною, але, якби така доля випала б на мене, це була не просто пощочина, але й удар в живіт (схоже, спогад з реалу, як вдень мені він болів) абощо, все так як забажає публіка для розваг.

P.S. З реалу: коли стало мені під вечір раптом недобре, а я з дружиною мав їхати на важливі покупки, назвала мене клоуном, а "сцену" з моєю слабкістю "театром одного актора". Схоже, звідси і поява такого сюжету.

Сон 040825 "П'ятиголова жінка"

Наче в своєму домі (насправді образ дому батьків у майстерні на першому поверсі, де стоїть газовий котел). Бачу в заглибленні (де мав би бути котел) жабу, равлика і кота. Всі вони якісь однакові за розмірами і значенням. Знаю, що дружина в відрядженні і полишила на мене це господарство, за яким маю доглядати. Минає якийсь час. Дивлюсь на ці створіння знову, а жаба і равлик якісь змарнілі та нещасні. Кіт десь втік і зрозуміти його стан не можу. Невже не догодував, недогледів?..

Гуляю містом і бачу п'ятиголову жінку. Образ настільни незвичний і вражаючий, що сам би не придумав. Якби знаю, що є двоголові і чомусь переконаний, що бачив триголових людей, а тут - п'ятиголова. Хоча це мене дивує, але не лякає і дещо з того, що таке можливо, розумію. Образ приблизно такий: якби звичайна жінка, але зі східними рисами обличчя, але над головою від плеча до плеча великий ореол (не кокошник, а наче східна вирізьблена округла арка) з інших живих та привітних голів. (Нічого подібного не бачив у реалі, навіть у формі мистецького образу чи метафори, але вбачаю максимально спільне з індуїзмом, зокрема образом Шіви: якщо чотири руки можливо, то чому б не більше голів? Чогось спільного зі слов'янською мітологією: образом Змія Горирича, не вбачаю). Намагаюсь придивитися уважніше і бачу, що всі обличчя жіночі (більш усвідомлене після сну), а між собою їх об'єднують спільні риси індійської зовнішности. Найбільш красивою голова була справа зверху (зі сторони мого погляду). Раптом приходить якась однозначна думка: це ж їх всіх мали колись відділити від тіла, аби зробити таку "красу"? І ці жінки мали би на це погодитись?.. Наскільки уві сні все сприймалося більш логічно та природньо, після сну почали почала діяти інша конкретика: як це узагалі функціонує?..

P S. Чомусь останній сон нагадав мою нещодавню думку, яку до речі і перечитував серед інших перед сном: "Для того і живемо в цьому світі, аби відчути та навчитися контрастам. Можливо, саме так душа готується до чогось більш багатогранного, але вже в іншому світі". Так, наче познайомився з ймовірним життям на іншій планеті.

Сон 030825 "Хворобливість"

У центрі рідного міста, близько перехрестя вулиць Івана Кочерги і Великої Бердичівської зустрічаю двоюрідного брата М. Радію, бо вперше бачу в цивільному, знаючи, що наділі служить у ЗСУ. Вітаюсь, разом і ще з кимось, з ким від був із родини, сідаємо в автобус. Щось розпитую. Більше мене турбує його самопочуття і здоров'я. Сходжу сам на зупинці телерадіокомпанії.

Розглядаю занедбаний ставок. У мутній воді бачу гілля від дерева, що визирають з поверхні, багаторічне листя. Краєвид застою. Виникає питання: чому його ніхто не чистить, адже локація міста, де люблять ходити багато людей? (Без конкретики). Над ставом велике дерево, з якого ясно, що й падали поламані гілля та листя. Вирішую злетіти. На дереві бачу місце, де можна щось між гіллями класти, наче в гнізді. Підлітаю, а там, щось лежить. Щось тримав у руках, що й доклав до того. Спускаюсь на землю. Якийсь хлопець, що проходив мимо, вирішив мене прокоментувати: як я так вмію літати? Пояснюю, що для цього треба лише бажання і сила волі відірватися від землі. (Цікаво, що уві сні існує розуміння і відчуття сили гравітації та розуміння та відчуття того, що можна її подолати). Чому ніхто цього не розуміє та не вміє не знаю. (Пригадую, що начебто й не снилось коли-небудь, аби хтось літав разом зі мною, або бачив когось літаючим у полі видимости чи моєї присутности).

Поки літав біля того дерева, другим разом зустрів якогось фріка, подібного на російського співака Морґенштерна, але з хворобливим білим, якщо не блідим обличчям (подібний колір опухшої шкіри, мають алкоголіки). Чомусь у руках я мав великого кавуна (з реалу: якраз вчора такого купував у магазині), але чомусь із вирізаним углиб верхом. Вирішив віддати його тому фрікові, який тримав у руках торбу. Перекладаючи, кавун почав неприродно виливатися з отвора, якби з джерела, що мене здивувало.

Сон 140725 "Мікрочіп у пальці"

Проходжу з кимось на базарі (в рідному місті) ряд зі сторони дороги, де ходить трамвай. (Це місце для сну пригадується, як знайоме в повторах. Схоже, на зразок цього - це якісь "творчі місця": колись давно спостеріг, що проходячи їх, виникають цікаві ідеї). Раптом відчуваю біль на вказівному пальці на правій руці. Дивлюсь на нього, а на ньому сидить оса і жалить. Робою пару коротких і різких жестів і скидаю другою рукою, та вона не злітає, а раптом перетворюється на якогось продовгуватого чорного жука, який просто зникає. Перше, що подумалось: голограма?.. Але ж біль реальний?! Йдемо далі. Вирішую вичавити з пальця отруту від укусу. Чомусь мені це логічно укладається з побаченою "голограмою". Вичавлюючи ушкоджене місце у вигляді червоної цяточки, бачу, як спочатку починає витікати з нього сукровиця, а потім вилазити маленький залізний хлястик. Дивуюсь. Тягну за нього, а там, як на початку видається, якийсь мікрочіп. Пригадуються два фільми з серіалу "Чорне дзеркало", де головну роль відіграють механічні оси, запрограмовані збирати мед, а за зловмисним збоєм програми почали кусати людей. Невже технологія дійшла до такого рівня, що запрограмовані механічні оси за чужою волею вже почали займатися вимушеною імплантацією сторонніх предметів? Ще й акурат укус у пучок пальця, яким людина залишає для документів свої відбитки... Цікава технологія: два в одному для зчитування інформації.. Показую його тому, з ким йду по дорозі. Виявилось, що "мікрочіп" розкривається, як невеликий фольговий папір, а на ньому якісь малюнки, що нагадують інструкцію зі схемами підключення до інтернету. До інтернету! А це узагалі новий-новий технологічний рівень!

Сон 070725 "Іншою стороною"

З'являється шеф, який пробує в мене дізнатися: що я встиг за сьогодні? (Образ керівника узагалі не відповідний до реалій, але на когось схожий з минулого). Тепер лечу через різні приміщення. (Такі ж повороти, як і на об'єкті, на якому зараз працюю). Раптом згадую, що можна потрапити до виходу ближче і якраз тудою, звідки прийшов.

Зареєструвався через інтернет на якийсь культурний захід. (Назва мала довгу назву, яку не запам'ятав, хоча доволі оригінальна). Приїхав своїм автом до місця призначення. (Якби обласна бібліотека - спогад з минулого). Запаркувася справа від входу. (Колись у тому місці давним-давно проводили презентацію). Заходжу до закладу. Одразу бачу іншу презентацію, на якій помічаю С.Васильчука і В.Демчук. (Колись їм давно видавав книжки). Бачу їх крізь прозоре скло, за яким відбувається той захід. Пробую побачити інші знайомі обличчя. Щось у тих людях видається вгадуване, але без конкретики. Вітаюсь із ними помахом руки та прямую далі на своє зібрання. В руках тримаю якусь книжку і звужену упаковку, можливо, цукерок. Хтось до мене підходить і відволікає якимось питанням. Аби щось допомогти, кладу книжку та упаковку на перше ліпше місце і... просинаюсь.